19 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3925/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дію,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26, підпункту “г» пункту “ 3» частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26, підпункту “г» пункту “ 3» частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із рапортом на звільнення з військової служби, у зв'язку із загибеллю батька при безпосередньому виконанні ним службових обов'язків військової служби, однак відповідач у листі повідомив про відмову у задоволені рапорту. Позивач не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для звільнення, та не погоджується із доводами щодо того, що його батько помер (а не загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті набряку головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології. Позивач стверджує, що до рапорту на звільнення були додані належні документи згідно яких підтверджено, що смерть батька настала під час перебування за визначеним місцем служби, під час виконання своїх обов'язків із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях. На підставі вказаного, позивач вважає, що відмова відповідача у звільненні з військової служби є необґрунтованою та не відповідає критеріям правомірності, визначених с. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження підстав для звільнення із військової служби на підставі абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. “г» п. “ 3» ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідач вказав, що поняття загибелі та смерті не є тотожними поняттями, в той час як смерть батька позивача відбулась через природні обставини - набряк головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології 17.11.2024 р., що рахується подією, яка сталася під час його перебуванні за визначеним місцем служби. Відтак, відповідач вважає, що в розумінні чинного законодавства ОСОБА_2 не є загиблим, а тому відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, судом визнано поважними причини пропуску та поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та 05.06.2025 р. звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби згідно з абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. “г» п. “ 3» ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До вказаного рапорту було долучено наступні документи:
- свідоцтво про народження позивача серія НОМЕР_2 ;
- свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- сповіщення №42 від 22.12.2024 р. про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Рибиця, Сумської області під час виконання службових обов'язків;
- довідку про причину смерті №1958 від 20.11.2024 р. в якій причиною вказано - набряк головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології;
- акт службового розслідування від 07.12.2024 р. за фактом смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 , згідно яким смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 вважати природною смертю, яка настала про причині набряку головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології, що рахується подією, яка сталася під час його перебування за визначеним місцем служби, пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби;
- довідку про безпосередню участь в період з 20.10.2024 р. по 17.11.2024 р. загиблого (померлого) солдата ОСОБА_2 у заходах, необхідних для України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку російської федерації проти України від 30.01.2025 №1815/724, згідно якої ОСОБА_2 дійсно в період з 20.10.2024 р. по 17.11.2024 р. брав безпосередню участь у заходах;
- паспорт та РНОКПП позивача;
- витяг з реєстру Сокирянської територіальної громади щодо місця проживання позивача;
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.01.2025 р. №22 про виключення зі списків військової частини ОСОБА_2 , у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби. (а.с. 8-21).
Згідно листа військової частини НОМЕР_4 від 01.07.2025 р. на вказаний рапорт позивача від 05.06.2025 р. повідомлено, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки його батько - солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 через природні обставини - набряк головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології, а не загинув. (а.с. 22-24).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно із ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік підстав для звільнення з військової служби визначено ст. 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Таким чином, для звільнення позивача з військової служби необхідною умовою є підтвердження факту загибелі батька ОСОБА_2 17.11.2024 р. під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який наразі триває.
На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а його батько - ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 по 17.11.2024 року.
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи про причину смерті №1958 від 20.11.2024 р., причиною смерті ОСОБА_2 вказано - набряк головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 30.01.2025 №1815/724 загиблий (померлий) солдат ОСОБА_2 брав безпосередню участь в період з 20.10.2024 р. по 17.11.2024 р. у заходах, необхідних для України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку російської федерації проти України.
Згідно наявних в матеріалах справи сповіщення №42 від 22.12.2024 р. та акту службового розслідування від 07.12.2024 р. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Рибиця, Сумської області під час виконання службових обов'язків. Смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 вважати природною смертю, яка настала про причині набряку головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології, що рахується подією, яка сталася під час його перебування за визначеним місцем служби, пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.01.2025 р. №22, наказано виключити зі списків військової частини ОСОБА_2 , у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що причиною смерті позивача стало захворювання - набряк головного мозку, енцефалопатії не уточненої етіології, яке мало місце під час перебування за визначеним місцем служби та під час проходження ним військової служби, у тому числі, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За наведених підстав, на переконання суду, наявні підстави вважати, що батько позивача пішов із життя внаслідок захворювання, що виникло під час забезпечення ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану.
Відтак, причина смерті батька позивача - військовослужбовця безпосередньо пов'язана із захистом Батьківщини.
При цьому, у спірних правовідносинах суд вважає безпідставними посилання військової частини на те, що з наданих до рапорту від 05.06.2025 р. документів не містить зазначення того, що батько позивача - ОСОБА_2 саме - «загинув», а не - «помер», оскільки такий підхід відповідача до вирішення спірної ситуації зводиться до надмірного формалізму та спростовується встановленими вище обставинами і зробленими судом висновками по суті спору.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах смерть батька позивача настала внаслідок захворювання, спричиненого зовнішніми чинниками безпосередньо під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації, під час перебування за визначеним місцем служби, що на переконання суду не може трактуватись у вузькому розумінні поняття «помер».
Крім того, суд звертає увагу, що приписами пп. 30 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 № 170, чітко передбачено, що військовослужбовцю для встановлення вищевказаних обставин разом із рапортом необхідно надати «документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях». Тобто, Інструкцією №170 передбачені документи, що свідчать і про загибель, і про смерть військовослужбовця.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що метою запровадження норми, викладеної в абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII було визначення підстав для звільнення військовослужбовців, що втратили перелічених у нормі близьких родичів внаслідок їх участі у заходах із захисту держави, незалежно від механізму настання їх смерті.
Суд зазначає, що разом із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII відповідачу було надано документи, зі змісту яких підтверджується акт загибелі його батька під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, однак відповідачем не надано належної оцінки поданим документами та передчасно зроблено висновки щодо відсутності підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби, що свідчить про допущену бездіяльність у спірних правовідносинах.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність рішення щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій та належного розгляду поданого позивачем рапорту на звільнення, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність.
Щодо вимог зобов'язального характеру суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. При цьому, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки судовим розглядом встановлено неналежний розгляд відповідачем рапорту позивача про звільнення від 05.06.2025 р., належним способом відновлення порушеного права у цьому випадку буде зобов'язання відповідача повторно розглянути вказаний рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. “г» п “ 3» ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, як військовослужбовця, чий батько загинув під час безпосередньої участі у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору в даній категорії справ, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 від 05.06.2025 р. із військової служби на підставі абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. “г» п “ 3» ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 від 05.06.2025 р. із військової служби на підставі абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26, пп. “г» п “ 3» ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, як військовослужбовця, чий батько - ОСОБА_2 загинув під час безпосередньої участі у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. В решті позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Т.М. Брезіна