Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
19 грудня 2025 р. Справа № 520/17626/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Сотника Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (просп. Героїв Харкова, буд. 275, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61007, код ЄДРПОУ 05750295) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Сотника Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департамент культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернулись із адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", в якому просить суд:
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (код ЄДРПОУ 05750295) укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини: пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Головна контора ХТЗ», охоронний № 7257-Ха, занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним № 62), що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (код ЄДРПОУ 05750295) укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини: пам'ятку історії місцевого значення «Будинок заводоуправління Харківського тракторного заводу», охоронний № 1993 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 19.08.1985 № 413), що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що згідно з визначеною в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» класифікацією об'єктів культурної спадщини за видами на території Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» є пам'ятка містобудування та архітектури та пам'ятка історії.
Окремо зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», код ЄДРПОУ 05750295, зареєстровано 30.12.1994, дата запису: 16.05.2005, номер запису: 14801200000009668.
18.02.2011 ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» перейменовано у ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе».
05.05.2018 ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» перейменовано у ПрАТ «Харківський тракторний завод».
Отже, вищевказана пам'ятка містобудування, архітектури та історії, що є нежитловою будівлею літ. «Ж/1-4», загальною площею 11 686,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275 перебуває у власності Відповідача - ПрАТ «Харківський тракторний завод».
Згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації № 05-25/1012 від 17.04.2025 вбачається, що на даний час охоронний договір на зазначену пам'ятку культурної спадщини не укладено.
Наведено зумовило звернення керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Сотника Сергія Олександровича до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду з боку уповноваженого представника Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації 14.07.2025 надійшли пояснення по справі. Згідно зі змістом яких уповноваженим представником підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.
Серед законодавчих посилань представника зазначено, що вищезазначена пам'ятка є пам'яткою містобудування та архітектури та пам'яткою історії. На теперішній час вищевказана пам'ятка містобудування, архітектури та історії, що є нежитловою будівлею літ. «Ж/1-4», загальною площею 11686,4 кв.м., перебуває у власності відповідача.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду з боку відповідача 24.07.2025 надійшов відзив, згідно зі змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 275 розташована пам'ятка культурної спадщини «Головна контора ХТЗ», охоронний № 7257-Ха.
Вищезазначена пам'ятка визнана пам'яткою містобудування та архітектури та пам'яткою історії. На теперішній час вищевказана пам'ятка містобудування, архітектури та історії, є нежитловою будівлею літ. «Ж/1-4», загальною площею 11 686,4 кв.м, та перебуває у власності АТ "ХТЗ".
Крім того зазначено, що позовні вимоги керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області є не обґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
У позовній заяві прокурор вказує, що, на теперішній час звернень щодо укладення охоронного договору до Департаменту від Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» не надходило.
Департаментом заходи, спрямовані на захист інтересів держави з вказаного питання, не вживалися, зокрема, позов до суду не пред'явлено.
Відтак, нежитлова будівля літ. «Ж/1-4», загальною площею 11 686,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275, становить культурну цінність, водночас маючи власника, перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Серед іншого з боку відповідач зазначено, що по периметру будівлі і в самій будівлі, «Головна контора ХТЗ», встановлені камери для відеоспостереження, на території головної контори ХТЗ цілодобово працює охорона, здійснюються ремонтні роботи у самій будівлі та на прилеглій території.
Також вказано, що 31.01.2023 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2071/20 залишено без змін Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2022, якими затверджено зміни до Плану санації АТ «ХТЗ» до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалені зборами кредиторів 07.07.2022 та продовжено досудову санацію АТ «ХТЗ» на три роки з дня затвердження судом змін до Плану санації.
З 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан на території України, який триває по сьогодення. З 24.02.2022 року територія м. Харкова постійно перебуває під обстрілами з боку армії російської федерації, у зв'язку із чим з 24.02.2022 по липень 2022 рок, виробнича діяльність АТ «ХТЗ» була взагалі повністю припинена.
У теперішній час у зв'язку із тим, що введені воєнний стан, комендантська година на всій території України, постійно лунають повітряні тривоги і обстріли м. Харкова, де знаходяться засоби виробництва АТ «ХТЗ», а також наявне падіння попиту на профільну продукції підприємства, то підприємством скорочено до мінімуму укладення договорів, та підприємство не має можливості приступити до виконання грошових зобов'язань по існуючим договорам.
А тим більше немає можливості - укладати нові договори та брати на себе нові фінансові зобов'язання, які неодмінно виникнуть після укладення охоронного договору, так як типовому охоронному договорі передбачені штрафні санкції, відшкодування збитків та інше.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, враховуючи, що типовий охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини чи її частину до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 630) у п. 4, 14, 15 містить майнові вимоги до власника пам'ятки культури (штрафні санкції, відшкодування збитків та інше), то враховуючи перебування АТ «ХТЗ» у процедурі досудової санації, що перешкоджає задоволенню позову прокурора.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного 30.07.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано раніше заявлену правову позицію щодо задоволенні позовних вимог.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана Харківській обласній державній (військовій) адміністрації, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа: «Документ в електронному вигляді «КАСУ Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала)» від 08.07.25 по справі №520/17626/25 (суддя Супрун Ю.О.) було надіслано одержувачу Харківська обласна державна (військова) адміністрація в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 08.07.25 22:19.».
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів
Встановлено, що за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова (попередня назва: проспект Московський), 275, розташовується пам'ятка культурної спадщини «Головна контора ХТЗ», охоронний № 7257-Ха.
Судом з листа Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі за текстом «Департамент») № 05-25/1012 від 17.04.2025 встановлено, що вищевказана пам'ятка культурної спадщини, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 275, має два статуси:
- «Головна контора ХТЗ», пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення охоронний № 7257-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 за адресою «пр. Московський, 275» під охоронним № 62);
- «Будинок заводоуправління Харківського тракторного заводу», пам'ятка історії місцевого значення охоронний № 1993, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 19.08.1985 № 413.
Таким чином, вищезазначена пам'ятка, згідно з визначеною в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» класифікацією об'єктів культурної спадщини за видами є пам'яткою містобудування та архітектури та пам'яткою історії.
З моменту взяття вказаного об'єкта культурної спадщини на державний облік як пам'ятки місцевого значення з подвійним статусом, на нього розповсюджується спеціальний режим використання, що в свою чергу покладає на власників цієї пам'ятки певні обов'язки по збереженню її автентичності та історичної цінності.
Згідно з інформацією наявною в Департаменті культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації у вказаній пам'ятці розміщується Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (попередньо, за хронологією: ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» та ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»), на замовлення якого у 2005 році Харківським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна під назвою «Здание заводоуправления» (мовою документу), літ. «Ж/1-4», загальною площею 11686,4 кв.м (інвентаризаційна справа № 78921, реєстровий № 2767).
Приналежність будівлі літ. «Ж/1-4», загальною площею 11 686,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський (нині проспект Героїв Харкова), 275 відповідачу також підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме, встановлено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Ж/1-4», загальною площею 11686,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275, за ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (код ЄДРПОУ 05750295) на підставі наступних документів: наказ, серія та номер: 1656, виданий 22.12.1994, видавник: Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України «Мінмашпром України»; лист про підтвердження права власності з переліком об'єктів нерухомості згідно інвентаризаційних описів 1994 року, переданих до статутного фонду ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», серія та номер: 10/2-5-1017, виданий 11.06.2002, видавник: Міністерство промислової політики України; Лист про підтвердження права власності та Перелік нерухомого майна переданого до статутного фонду ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про підтвердження права власності, серія та номер: 10-21-18857, виданий 21.11.2005, видавник: Фонд державного майна України.
Реєстрація права власності за ВАТ «Харківський тракторний завод Орджонікідзе» на нежитлову будівлю літ. «Ж/1-4», загальною площею ім. С. 11 686,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275 здійснена 02.06.2006 на підставі зазначених вище документів.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», код ЄДРПОУ 05750295, зареєстровано 30.12.1994, дата запису: 16.05.2005, номер запису: 14801200000009668.
18.02.2011 ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» перейменовано у ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе».
05.05.2018 ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» перейменовано у ПрАТ «Харківський тракторний завод».
На теперішній час вищевказана пам'ятка містобудування, архітектури та історії, що є нежитловою будівлею літ. «Ж/1-4», загальною площею 11686,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275 перебуває у власності Відповідача - ПрАТ «Харківський тракторний завод».
Згідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації № 05-25/1012 від 17.04.2025 вбачається, що на даний час охоронний договір на зазначену пам'ятку культурної спадщини не укладено.
Департаментом на адресу ПАТ «Харківський тракторний завод» скеровано лист (припис) №05-25/84 від 08.01.2025 та припис № 05 25/3108 від 31.12.2024 щодо роз'яснення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та зобов'язання укласти охоронний договір на спірну пам'ятку культурної спадщини, які останнім проігноровано.
На теперішній час звернень щодо укладення охоронного договору до Департаменту від Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» не надходило.
Суд зазначає, що окреслене твердження не заперечується з боку відповідача зважаючи на повідомлену правову суду правову позицію та наявні матеріали справи.
Департаментом заходи, спрямовані на захист інтересів держави з вказаного питання, не вживалися, зокрема, позов до суду не пред'явлено.
Нежитлова будівля літ. «Ж/1-4», загальною площею 11686,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275, становить культурну цінність, водночас маючи власника, перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Враховуючи викладене, окружною прокуратурою встановлено факт бездіяльності Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації щодо здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини, спрямованих на її збереження, використання та захист, оскільки охоронний договір до теперішнього часу не укладено та заходи щодо його укладання вказаним Департаментом не вжиті, що є підставою для вжиття прокурором представницьких повноважень.
Крім того судом встановлено, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 31.01.2023 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2071/20 залишено без змін Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2022, якими затверджено зміни до Плану санації ПрАТ «Харківський тракторний завод» до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалені зборами кредиторів 07.07.2022 та продовжено досудову санацію боржника на три роки з дня затвердження судом змін до Плану санації, тобто, з 01.11.2022.
Разом з цим, ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, між іншим, на вимоги що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Враховуючи вищевикладене, перебування відповідача у процедурі досудової санації не перешкоджає пред'явленню цього позову, протилежного судом не встановлено, а з боку відповідача не доведено.
Таким чином, зважаючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах Держави.
Стосовно питання участі прокурора, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями ч. 3, 5 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.99 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація поняття «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/11).
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.
Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації»" ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам'яток для нинішнього і майбутніх поколінь.
Статтею 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.85, яка ратифікована Законом України від 20.09.2006 №165-V, кожна Сторона зобов'язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожна сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.
При цьому, згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.
Так, у пунктах 117, 130 вказаної постанови зазначено, що нерухомі об'єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об'єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).
Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з'являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь. Тому руйнування нерухомого об'єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).
З огляду на це нерухомі об'єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.
Згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (надалі за текстом - Закон №1805-III) об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Таким чином, з метою захисту суспільного інтересу, який полягає у збереженні об'єктів культурної спадщини на виконання абзацу 2 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава запровадила механізм їх захисту, у тому числі через обов'язок власника укласти з уповноваженим державним органом охоронний договір.
У вказаних правовідносинах порушені інтереси держави, оскільки не вжиті передбачені законом заходи для збереження об'єкта культурної спадщини.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).
Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі N 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів закріплена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1805-III, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
Судом встановлено, що саме позивача визначено уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в частині пам'яток архітектури та містобудування.
Суд враховує, що прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу позивача направлявся лист з повідомленням про порушення інтересів держави, що полягають у порушенні відповідачем вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме, неукладення охоронного договору.
Таким чином, на думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини.
При цьому позивач після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не зверталося із позовом до суду із цього питання.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно зі ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-III.
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить зокрема укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Так положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1805-III врегульовано, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
За змістом п. «а» ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки національного значення постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання.
Статтею 23 Закону №1805-II передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Тобто саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет пам'ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об'єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб'єктний склад.
Так, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону №1805-III. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 23 Закону №1805-III).
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Пунктами 1, 2 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, охоронний договір, що укладений на підставі ст. 23 Закону N 1805-III, є адміністративним договором.
Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі №826/25854/15.
В ході розгляду справи судом встановлено, що за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова (попередня назва: проспект Московський), 275, розташовується пам'ятка культурної спадщини «Головна контора ХТЗ», охоронний № 7257-Ха.
З листа Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі за текстом «Департамент») № 05-25/1012 від 17.04.2025 встановлено, що вищевказана пам'ятка культурної спадщини, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 275, має два статуси:
- «Головна контора ХТЗ», пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення охоронний № 7257-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 за адресою «пр. Московський, 275» під охоронним № 62);
- «Будинок заводоуправління Харківського тракторного заводу», пам'ятка історії місцевого значення охоронний № 1993, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 19.08.1985 № 413.
Таким чином, вищезазначена пам'ятка, згідно з визначеною в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» класифікацією об'єктів культурної спадщини за видами є пам'яткою містобудування та архітектури та пам'яткою історії.
Згідно з чинним законодавством, усі власники пам'яток культурної спадщини зобов'язані укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Незважаючи на тривалий строк перебування об'єкта у власності, охоронний договір на пам'ятку укладено не було.
Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог ст. 23 Закону №1805-III.
Враховуючи обставини бездіяльності з боку відповідача та наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, суд приходить до переконання про те, що пред'явлення прокурором позову зобов'язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині виконання вимог Основного Закону зі збереження об'єкта культурної спадщини.
Відтак, за наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи прокурора є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Сотника Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (просп. Героїв Харкова, буд. 275, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61007, код ЄДРПОУ 05750295) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (код ЄДРПОУ 05750295) укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини: пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Головна контора ХТЗ», охоронний № 7257-Ха, занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883 (прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним № 62), що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (код ЄДРПОУ 05750295) укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини: пам'ятку історії місцевого значення «Будинок заводоуправління Харківського тракторного заводу», охоронний № 1993 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 19.08.1985 № 413), що розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський (нині проспект Героїв Харкова), буд. 275.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 19.12.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.