справа№380/18223/25
17 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в складанні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22249,30 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання, відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 22249,30 грн (двадцять дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень 30 коп.) згідно з квитанцією від 08.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 08 липня 2025 року ним укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору Позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що склало 22 249,30 грн.
Позивач стверджує, що сплатив вказаний збір помилково, оскільки відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він звільнений від його сплати як особа, що придбаває житло вперше. Позивач вказує, що наявне у нього інше нерухоме майно (житловий будинок у с. Кам'яне) набуте ним у порядку спадкування, що не вважається придбанням житла у розумінні Закону.
30 червня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів. Однак Відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на наявність у Позивача іншого житла та відсутність механізму перевірки факту придбання житла вперше. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його майнові права.
Ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому Відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції Відповідач зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому не має можливості достеменно встановити факт придбання житла вперше.
Відповідач вказує, що згідно з інформацією з державних реєстрів, Позивач на момент купівлі квартири вже був власником нерухомого майна (співвласником квартири у м. Новий Розділ). На думку Відповідача, ці обставини унеможливлюють надання Позивачу пільги.
Також Відповідач зазначає, що питання звільнення від сплати збору мало вирішуватися нотаріусом під час посвідчення угоди, а сплачені кошти зараховані до Державного бюджету, тому Відповідач не має правових підстав для формування подання на повернення коштів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
08 липня 2025 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 1529.
Предметом договору є квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до квитанції від 08.07.2025 (код квитанції 9384-1392-1247-2494), Позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 249,30 грн.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436589171 від 23.07.2025, за Позивачем, окрім придбаної 08.07.2025 квартири, зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Підставою виникнення права власності зазначено рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28.11.2018 у справі № 443/2039/16-ц (спадкування за заповітом).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору.
Листом ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що згідно з даними реєстрів Позивач вже має нерухоме майно, а також тим, що органи ПФУ не наділені повноваженнями встановлювати факт придбання житла вперше.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, та аналізуючи дотримання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, суд керується наступним.
Статтею 67 Конституції України закріплено конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обов'язок є безумовним і не може бути змінений за волевиявленням сторін, окрім випадків, прямо передбачених законом (податкові пільги).
Правові засади справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначаються Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно. Водночас, законодавець встановив соціально орієнтоване виключення з цього правила (пільгу). Так, згідно з абзацом першим п. 9 ст. 1 Закону, від сплати збору звільняються громадяни, які:
1. придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла;
2. або придбавають житло вперше.
Саме тлумачення змісту поняття «придбання житла вперше» є ключовим для правильного вирішення цього спору. Суд зазначає, що норми, які встановлюють пільги (винятки із загального правила оподаткування), підлягають вузькому тлумаченню. Тягар доведення права на пільгу покладається на особу, яка претендує на її отримання.
Суд звертає увагу, що до 2020 року законодавство не містило деталізованого визначення терміну «придбання житла вперше», що призводило до правової невизначеності. Позивачі часто трактували це поняття виключно як «перше укладення оплатного договору купівлі-продажу», ігноруючи факт наявності житла, отриманого через приватизацію, дарування або спадкування.
З метою усунення цих законодавчих прогалин та забезпечення принципу соціальної справедливості, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Ці зміни набрали чинності 26 вересня 2020 року.
Механізм реалізації пільги закріплено у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2025 році), збір не сплачується за умови придбання житла вперше, що підтверджується заявою фізичної особи та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд акцентує увагу на змісті дужок у пункті 15-2 Порядку № 1740, де законодавець надав автентичне тлумачення поняття відсутності права власності:
«...що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя)...»
Таким чином, нормативно-правовим актом імперативно визначено, що для цілей звільнення від сплати збору факт успадкування житла в минулому є юридичною перешкодою для визнання особи такою, що придбаває житло вперше. Термін «придбання» в цьому контексті застосовується у широкому сенсі - як будь-яке набуття права власності.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує практику Верховного Суду у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20. У цьому рішенні колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що положення пункту 15-2 Порядку № 1740 деталізують зміст поняття «придбаває житло вперше». Верховний Суд зазначив, що це поняття необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.
Однак, найбільш релевантною до обставин даної справи (де попереднє набуття житла відбулося саме шляхом спадкування) є позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 340/3681/24.
У справі № 340/3681/24 Верховний Суд вирішував аналогічний спір, де позивач наполягав на тому, що успадкована частка квартири не повинна враховуватися при визначенні права на пільгу при купівлі нового житла.
Верховний Суд відхилив такі доводи та сформулював наступний правовий висновок, який є обов'язковим для врахування судом у цій справі:
«Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору... У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не успадковувала його). Тобто, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його успадкування».
Суд погоджується з таким тлумаченням, оскільки воно відповідає меті Закону. Пільга зі сплати збору є формою державної підтримки громадян, які не мають житла.
Якщо особа вже отримала житло у власність безоплатно (через спадкування), вона вважається забезпеченою житлом, а тому при купівлі наступного об'єкта нерухомості повинна сплачувати збір на загальних підставах.
Судом встановлено наступні юридичні факти:
1. 08.07.2025 Позивач, ОСОБА_1 , уклав договір купівлі-продажу квартири.
2. На момент укладення цього правочину, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивач вже був власником житлового будинку в с. Кам'яне.
3. Право власності на будинок набуто Позивачем у 2018 році на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що спадкування відбулося до набрання чинності змінами до Порядку № 1740 (тобто до 2020 року), а тому, на його думку, цей факт не може бути підставою для відмови у пільзі. Позивач фактично стверджує про неможливість зворотної дії закону в часі.
Суд визнає ці доводи помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному розумінні теорії права, з огляду на таке:
По-перше, об'єктом оподаткування (подією, з якою закон пов'язує сплату збору) є операція купівлі нерухомості, яка відбулася 08 липня 2025 року. Відповідно, до цієї події застосовується законодавство, чинне на момент її настання, тобто Закон № 400/97-ВР та Порядок № 1740 в редакції станом на 2025 рік.
По-друге, принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України) означає, що закон не може погіршувати становище особи щодо подій, які вже завершилися.
Однак у даному випадку перевірка майнового стану особи здійснюється на дату укладення договору купівлі-продажу (2025 рік).
Факт отримання спадщини у 2018 році є доконаним юридичним фактом, який сформував майновий статус Позивача як «власника житла».
Законодавство 2025 року вимагає перевірити: «Чи є особа власником житла, або чи була вона ним раніше?».
Оскільки відповідь на це питання є ствердною (так, була і є з 2018 року), то застосування обмежень, встановлених Порядком № 1740, є правомірним.
Це не є зворотною дією закону, це є застосуванням діючого закону до триваючих правових наслідків (статусу власника).
Аналогічний підхід підтримав Верховний Суд у згаданій справі № 340/3681/24, вказавши, що дата набуття попереднього житла не нівелює того факту, що особа вже реалізувала своє право на забезпечення житлом.
Доводи Позивача про те, що «спадкування» не є «купівлею», спростовуються прямим текстом пункту 15-2 Порядку № 1740, який включає успадкування до переліку підстав набуття права власності, що виключають пільгу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, розглядаючи заяву Позивача про повернення коштів, діяло у повній відповідності до вимог Порядку № 1740. Відповідач правомірно перевірив інформацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та, встановивши факт наявності у Позивача іншого житла (успадкованого будинку), обґрунтовано відмовив у визнанні його особою, що купує житло вперше.
Сплата Позивачем збору у розмірі 1% від вартості квартири (сума 22 249,30 грн) здійснена на виконання вимог закону. Ці кошти не є «помилково сплаченими», оскільки обов'язок їх сплати прямо випливає з наявності у Позивача іншої нерухомості.
За таких обставин, адміністративний позов є безпідставним, а вимоги Позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання повернути кошти не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем (сплачений судовий збір), відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 17 грудня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.