19 грудня 2025 року Справа № 320/49347/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа: ОСОБА_2
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Святошинський ВДВС), третя особа: ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), в якому просить суд
- визнати протиправною та скасувати постанову від 12.09.2025 державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М. у виконавчому провадженні № 78227507 від 02.06.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.
Позивач зазначає, що у виконавчому провадженні № 62694556 відкритого постановою ДВС від 30.07.2020 за виконавчим листом від 21.07.2020, виконавчий збір у розмірі 9446,00 грн. уже було стягнуто і сплачено у повному обсязі, а провадження закінчено постановою від 05.07.2021 ВП № 62694556 на підставі п. 9 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» за фактом добровільного виконання мною судового рішення як боржником. Незважаючи на те, що у подальшому рішення суду у справі № 759/1382/19 було змінено постановою Верховного Суду, його предмет залишився тим самим - визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, що унеможливлює повторне стягнення виконавчого збору. Тому, оскаржувана постанова Святошинського ВДВС від 12.09.2025 у виконавчому провадженні №78227507 відкритому за дублікатом виконавчого листа про стягнення виконавчого збору суперечить вимогам ст. 19, ст. 129-1 Конституції України, ст. 2, ст. 18, ч. 3 ст. 27, ч. 1, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту від 02.04.2012 № 512/5, зокрема щодо обов'язку виконавця перевіряти обставини виконання судового рішення та діяти в межах закону.
Позивач зауважила, що якщо рішення вже виконано, виконавче провадження не відкривається, що забезпечує ефективність та уникнення дублювання дій у процесі примусового виконання судових рішень.
Покликаючись на практику Верховного Суду зазначила, що стягнення виконавчого збору у справах, що стосуються реалізації права дитини на особисте спілкування з батьками, є неправомірним, а також застосування ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у справах щодо особистих немайнових прав дитини є непропорційним та таким, що порушує права учасників процесу.
Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України на 25 листопада 2025 року о 11:30 год.; витребувано докази по справі від відповідача: - завірені належним чином копії матеріалу виконавчого провадження № 78227507.
17.11.2025 до суду надійшли від відповідача матеріали ВП № 78227507.
Відповідач процесуальним правом на подання до суду відзиву щодо заявленого позову не скористався.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України вбачається, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 25.11.2025 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання призначене на 25.11.2025 об 11:30 год та наступні судові засідання у справі, ухвалено проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв'язку "ВКЗ" за участі позивача.
Судове засідання призначене на 25.11.2025 об 11:30 знято з розгляду у зв'язку з технічною неможливістю здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Наступне судове засідання призначено на 16.12.2025 о 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
15.12.2025 третьою особою подано до суду пояснення із додатковими доказами.
Третя особа по суті спору зазначає про те, що в межах ВП № 62694556 відкритого згідно виконавчого листа виданого за постанови Київського апеляційного суду від 24.06.2020 у справі № 759/1382/19 державним виконавцем стягнуто штрафи та виконавчий збір з ОСОБА_1 . Постановою Верховного суду від 18.11.11.2020 у справі № 759/1382/19 постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року було змінено, викладено нову редакцію резолютивної частини судового рішення щодо визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 та його вихованні. З метою примусового виконання постанови Верховного суду від 18.11.11.2020 у справі № 759/1382/19 було скеровано до Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області виконавчий лист № 759/1382/19 від 01.07.2021. 04.08.2021 Головним державним виконавцем Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області виконавчий лист № 759/1382/19 від 01.07.2021 відкрито виконавче провадження № 66032315. У зв'язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України вказане виконавче провадження залишилося на території міста Бердянськ, яке на даний час окуповано. Відповідно встановлено, що матеріалах цивільної справи №759/1382/19 оригінал виконавчого листа від 01.07.2021 року відсутній, що підтверджується листом Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2025 за вих. № 01/140/2025, виконавчий лист є втраченим у зв'язку військовими діями рф на території України, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився. Святошинським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 78227507 на підставі дублікату виконавчого листа. В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем скеровано запит до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області щодо сплати ОСОБА_1 виконавчого збору у ВП № 66032315. Згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області № 28024/26-35 від 04.07.2025 надходження виконавчого збору не встановлено. Вважає відсутніми підстави для задоволення позову.
15.12.2025 позивачем подано додаткові докази.
Ухвалою суду від 16.12.2025 задоволено заяву третьої особи ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання призначене на 16.12.2025 о 10:30 год та наступні судові засідання у справі, ухвалено проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв'язку "ВКЗ" за участі третьої особи Лало Віталія Володимировича.
16.12.2025 в судовому засіданні в режимі відеконференції за участі позивача ОСОБА_2 та третьої особи Лало В.В., встановивши позиції та доводи сторін, обґрунтуванні поданими суду доказами, за відсутності заперечень учасників по справі, судом на місці ухвалено завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року у справі № 759/1382/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бердянської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею задоволено. Усунено ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено ОСОБА_2 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 шляхом встановлення зустрічей з дитиною за місцем проживання батька за таким графіком: перша п'ятниця з 17 год 30 хв до суботи 20 год 30 хв; друга неділя з 10 год 00 хв до понеділка 08 год 30 хв; третя субота з 10 год 00 хв до неділі 20 год 30 хв; четверта п'ятниця з 17 год 30 хв до суботи 20 год 30 хв; перша половина усіх навчальних канікул дитини; 30 днів спільного відпочинку в зимовий період; 30 днів спільного відпочинку в літній період; у непарні роки Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв напередодні свята до 19 год 00 хв наступного дня після свята; у парні роки Новий рік (1 січня) з 15 год 00 хв до 20 год 00 хв наступного дня; у парні роки 30 травня (день народження дитини) з 14 год 00 хв до 21 год 00 хв наступного дня; у непарні роки 30 травня (день народження дитини) з 18 год 00 хв до 15 год 00 хв наступного дня; щороку день народження батька (1 березня), день батька (третя неділя червня щороку), День захисника України (14 жовтня); католицька Пасха, католицьке Різдво (25 грудня) з 18 год 00 хв напередодні свята до 08 год 30 хв наступного дня після свята.
Зобов'язано ОСОБА_1 передавати батькові ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 у визначених судом місці, дні та часи побачень.
Зобов'язано ОСОБА_2 повертати ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 після закінчення часів та днів батька, визначених рішенням.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року в частині визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином змінено.
Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.
На виконання рішення суду 20 серпня 2020 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 759/1382/19 щодо зобов'язання ОСОБА_2 повертати ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 після закінчення часів та днів батька, визначених рішенням.
Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснювалося виконавче провадження № 62694556 від 30 липня 2020 року за виконавчим листом № 759/1382/19 виданим 21 липня 2020 року Святошинським районним судом м. Києва про: зобов'язання ОСОБА_1 передавати батькові ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_4 у визничене судом місці, дні та часи побачень. Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11:00 години суботи до 19:00 години 30 хвилин неділі.
Постановою державного виконавця від 05 вересня 2020 року за ВП № 62694556 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9 446,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року змінено, абзац третій її резолютивної частини викладено в такій редакції:
«Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні: можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини; можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця; можливість спільного святкування дня народження батька (1 березня).»
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року залишено без змін (касаційне провадження № 61-11331св20).
01.07.2021 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №759/1382/19.
Вказаний виконавчий лист було пред'явлено ОСОБА_2 до Бердянського ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) до примусового виконання, в зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження №66032315 від 04.08.2021.
Постановою заступника начальника Бердянського ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Ткаля Д.О. від 04.02.2022 року закінчено виконавче провадження № 66032315 за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.01.2025 у справі №761/44907/24 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 та встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов'язки:- заборонити наближатися на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб;- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2025 та Постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 29.05.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а скарги ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2025 року видано дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі №759/1382/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.09.2025 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2025 зупинено дію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Зокрема, згідно ухвали Верховного Суду від 03.11.2025 вбачається, що доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправних діях державного виконавця, вважає, що виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження №78227507 без з'ясування обставин виконання боржником судового рішення та наявності постанови від 04.02.2022 про закінчення виконавчого провадження №62694556 за яким нею вже сплачено виконавчий збір. Видача дублікату виконавчого листа та відкриття нового виконавчого провадження призвело до подвійного стягнення з неї вказаних вище грошових кошів та порушення її прав.
02.06.2025 року державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Личиком Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78227507 на підставі виконавчого листа (дублікат) №759/1382/19 виданого 28.05.2025 року про визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкування із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його вихованні: 1. можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год. 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; 2. можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; 3. можливості спілкування засобами телефонного та електроного зв'язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини; 4. можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свят, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень) Трійця; 5. можливість спільного святкування дня народження батька (1 березня).
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду в межах справи № 759/1382/19 (пр. № 4-с/759/77/25) зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання - державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд постанову державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М, від 02.06.2025 року про відкриття виконавчого провадження №78227507 від 02.06.2025 року визнати протиправною та скасувати повністю; забов'язати державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №78227507 від 02.06.2025 року усунути порушення.
Ухвалою від 24 липня 2025 року Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/1382/19 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 759/1382/19 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року - залишено без змін.
Постановою від 12.09.2025 державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М. у виконавчому провадженні № 78227507 від 02.06.2025 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 16 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою Святошинського ВДВС про стягнення виконавчого збору у ВП № 78227507, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відповідно, предметом спору у справі є постанова від 12.09.2025 Святошинського ВДВС у виконавчому провадженні № 78227507 від 02.06.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн., яка підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина 1 статті 12 Закону №1404-VIII).
Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 № 1404-VIII).
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина 4 статті 19 Закону 1404-VIII).
Згідно частина 5 статті 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону 1404-VIII).
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною шостою статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Згідно з приписами частин 1,3-5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Водночас виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина 6 статті 27 Закону №1404-VIII).
Згідно із частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зазначене вище узгоджуються та кореспондуються із положеннями наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з предмету позову, як зазначено та встановлено судом вище виконавче провадження №78227507 відкрито державним виконавцем Святошинського ВДВС постановою від 02.06.2025 на підставі дублікату виконавчого листа виданого 28.05.2025 року у справі №759/1382/19 щодо визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його вихованні, виданого відповідно враховуючи постанову Верховного Суду від 18.11.2020.
Суд зазначає, що виконавче провадження №66032315 було відкрито іншою виконавчою службою за заявою стягувача ОСОБА_2 в м. Бердянськ, а саме Бердянською ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) ВП №66032315 від 04.08.2021. Та, постановою Бердянського ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) від 04.02.2022 року закінчено виконавче провадження № 66032315 за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із повномаштабним вторгненням рф на територію України м. Бердянськ мало статус окупованої території військами рф, у зв'язку з чим стягувачем було подано заяву до суду щодо видачі дублікату виконавчого листа. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2025 видано дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі №759/1382/19.
Відповідно, Святошинським ВДВС постановою від 02.06.2025 відкрито виконавче провадження №78227507 на підставі дублікату виконавчого листа №759/1382/19 виданого 28.05.2025 року про визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкування із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його вихованні.
Суд враховує та зазначає, що у справі № 759/1382/19 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови Святошинської ВДВС від 02.06.2025 про відкриття виконавчого провадження №78227507, яка постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 759/1382/19 залишена без змін.
Відповідно, постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2025 №78227507 є чинною.
Суд зауважує, що хоч в межах виконавчих проваджень №№ 62694556, 66032315, 78227507 предмет виконання стосується участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його вихованні, та суд звертає увагу, що виконавчі провадження №№ 66032315, 78227507 відкриті на підставі виконавчого документа виданого судом у справі № 759/1382/19 з урахуванням постанови Верховного Суду від 18.11.2020, якою було змінено резолютивну частину судового рішення в згаданій вище частині.
За даною справою слід врахувати обставини видачі дублікату виконавчого листа, закриття виконавчого № 66032315 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», та зазначену вище норму статті 64-1 Закону №1404-VIII, згідно якою стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, та після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею, що спростовує доводи щодо протиправності дій державного виконавця при відкритті ВП 78227507.
В свою чергу, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від вчинених виконавцем дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання та при цьому, суд зауважу вкотре, що такі дії мають бути вчинені державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19.
Суд враховує, що стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9 446,00 грн. згідно постанови державного виконавця від 05 вересня 2020 року за іншим ВП № 62694556, що не заперечує та зазначає сама позивач.
Суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження №66032215 за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для не стягнення виконавчого збору з боржника оскільки відсутні обставини виконання судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, доказів сплати виконавчого збору за ВП № 66032315 позивачем до суду не надано, за наявними у справі матеріалами таких доказів судом не встановлено, що відповідно виключає застосування ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, в рамках виконавчого провадження № 78227507 державним виконавцем було скеровано запит до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області щодо сплати виконавчого збору у ВП №66032315 боржником ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області № 28024/26-35 від 04.07.2025 встановлено, що інформація стосовно надходження або перерахування коштів, зокрема, розподілених на перерахування виконавчого збору за ВП № 66032315, не обліковується.
Таким чином, відсутні підстави та обставини вважати наявність подвійного стягнення із боржника/позивача виконавчого збору згідно постанови Святошинського ВДВС від 02.06.2025 №78227507.
Щодо покликання позивача на судову практику та твердження про те, що застосування ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у справах щодо особистих немайнових прав дитини є непропорційним та порушує баланс прав учасників процесу, суд вважає необгрунтованими, оскільки така позиція та доводи не є релевантними до даної справи та не знайшли свого правозастосування в межах даного спору.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваної постанови. Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог та не спростовують висновків суду.
У висновку, судом не встановлено протиправність винесеної відповідачем Святошинським ВДВС постанови від 12.09.2025 у виконавчому провадженні № 78227507 від 02.06.2025 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн., таке рішення відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, підстав для скасування судом не встановлено.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи наслідки розгляду справи судом, підстави для розподілу витрат понесених позивачем у справі відсутні.
Інших витрат до розподілу у справі до суду не заявлено.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Войтович І. І.