Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2025 року Справа№200/4855/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1) визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання грошового атестату під час звільнення з військової служби протиправною;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 грошовий атестат як звільненому військовослужбовцю з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання йому грошового атестату. Необхідність отримання грошового атестату виникла через виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі 200/8642/24. 03 червня 2025 року на виконання вказаного рішення позивач отримав складову грошового забезпечення - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі 1293,70 грн.
Позивач звертає увагу, що грошовий атестат надається у тому числі органу ПФУ для нарахування пенсії по інвалідності.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
21 липня 2025 року вказану заяву повернуто позивачу, про що постановлено ухвалу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року - скасовано, а справу № 200/4855/25 - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 жовтня 2025 року відкрито провадження із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу.
28 жовтня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у разі отримання від уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби розпорядження про необхідність оформлення та подання до нього документів, необхідних для оформлення пенсії, військова частина НОМЕР_1 здійснить вичерпні заходи щодо їх опрацювання та своєчасного подання.
Враховуючи вищевикладене, представниками військової частини НОМЕР_1 оригінал грошового атестату був відправлений до Адміністрації державної прикордонної служби України.
У зв'язку з наведеним, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
17 листопада 2025 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що у разі якщо спеціальна норма права не охоплює певні питання, вони регулюється загальними нормами, які застосовуються у подібних випадках.
25 листопада 2025 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення (на відповідь на відзив), які за своїм змістом аналогічні відзиву на позовну заяву.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 в справі № 200/8642/24 відповідачем нараховано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , яка складає 150% від розміру окладу за військовим званням. Оклад за військовим званням «Старший сержант» становить 880,00 грн., і відповідно розрахунок склав: 880 грн. х 150%=1320,00 грн.
Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача від 12.06.2025 року, зокрема, щодо видачі грошового атестату.
Листом №09/8537-25-Вх/1627 від 13.06.2025 року позивачу надано відповідь.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення після виконання судового рішення та необхідності внесення змін до грошового атестату позивача, через зміну складових грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
За правилами ст.43 Закону № 2262, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
За приписами п. 2 розд. ІІ Порядку № 3-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи, зокрема, грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8).
Відповідно до пп. 1 п. 1 розд. І Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760, ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 4 розд. ІІІ Інструкції №760 встановлено, що підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують: 1) грошовий атестат.
В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року по справі № 200/8642/24 зобов'язано військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Вказане рішення набрало законної сили 14 березня 2025 року.
За положеннями частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №200/4855/25 встановлено, що відповідач повинен внести відповідні зміни до грошового атестату та видати його позивачу.
Враховуючи викладене, встановленим та підтвердженим судовим рішенням є факт того, що грошове забезпечення позивача, перераховано вже після його звільнення, а тому у позивача наявне право на видачу оновленого атестату з відкоригованими даними щодо нарахованого йому грошового забезпечення.
При цьому, ігнорування цього обов'язку суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях Конституційного Суду України, та порушує права військовослужбовця, гарантовані чинним законодавством.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача що нормативними-правовими актами військовослужбовцю Державної прикордонної служби України не передбачена видача атестату при звільненні з військової служби, з огляду на наступне.
Згідно із положеннями п. 28.1 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, яка затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 № 155 (далі - Інструкція) грошове забезпечення (заробітна плата) виплачується особовому складу, який займає посади в органах Держприкордонслужби, тільки за місцем його постійної служби.
Відповідно до п. 28.27 Інструкції, начальник фінансово-економічного органу при виключенні з грошового забезпечення військовослужбовців зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити в їх грошових атестатах установлені записи. Видача грошових атестатів провадиться під підпис військовослужбовців у Журналі реєстрації грошових атестатів, виданих військовослужбовцям ф. № 9 (додаток 19).
З огляду на викладене, суд зазначає, що видача грошових атестатів належить до компетенції органу Державної прикордонної служби України, в якому військовослужбовець проходив військову службу, в рамках спірних правовідносин це компетенція Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу.
Разом з цим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача видати позивачу оновлений грошовий атестат із зазначенням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі ОСОБА_1 оновленого грошового атестату із зазначенням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат із зазначенням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв