19 грудня 2025 рокуСправа №160/21299/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/20741/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_3 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2, ВЧ НОМЕР_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, роки;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 24.10.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/21299/25.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він у період з 05.03.2022 р. по 31.08.2022 р., включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_3 , у період з 01.09.2022 р. по 06.04.2023 р. включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , у період з 08.04.2023 р. по 24.10.2023 р. включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . Згідно з Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №438 від 24.10.2023 р., солдата ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у відставку, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) вiйськово-лiкарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), i направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що відповідачами було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023 роки. З огляду на викладене, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що аргументи позивача знайшли своє підтвердження з наданих до справи документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення, - задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_3 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В ухвалі від 28.07.2025 р. суд встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані в Електронному кабінеті «Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду від 28.07.2025 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 28.07.2025 р. о 19:56 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідачів 26.07.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, станом на 13.08.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) від відповідачів відзиви на позовну заяву до суду не надходили, й з клопотанням про продовження строків на надання відзиву відповідачі до суду не зверталися.
30.07.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшло від ВЧ НОМЕР_2 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
21.08.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ВЧ НОМЕР_2 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву вказано, що згідно директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 13.06.2025 р. №Д-35/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в 2025 році» з 17.07.2025 р. по 21.07.2025 р. відбулась реорганізація військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих військових частин, в результаті якої підпорядковані військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), як відокремлений підрозділ була припинена. З 22.07.2025 р. ВЧ НОМЕР_2 є єдиним
правонаступником ВЧ НОМЕР_3 .
По суті спору відповідач-2 зазначив, що до 15.01.2025 р. пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містив обмеження щодо врахування винагород у складі грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, однак у період з 26.09.2023 р. до 15.01.2025 р. діяло обмеження щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення - враховувати можна лише щомісячні. З огляду на те, що позивач був звільнений та нарахування йому компенсації за невикористані дні щомісячних відпусток відбувалось у жовтні 2023 року, то, на думку відповідача-2, слід спиратись на пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 та й інші його положення (в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023 р.). При цьому, як зауважено ВЧ НОМЕР_2 , навіть, при обчисленні компенсації за 2022 рік, все одно слід застосовувати положення нормативно правових актів станом на момент звільнення, незалежно від того як було унормовано отримання грошового забезпечення у 2022 року, оскільки обчислення, як визначено у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260 здійснюється з грошового забезпечення «за останньою займаною посадою». Як було зазначено вище, додаткова винагорода на період воєнного стану належить не до щомісячних, а до одноразових видів грошового забезпечення, а, отже, при обчисленні позивачу компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку при виключенні його зі списків частини у зв'язку із його звільненням, ВЧ НОМЕР_1 не мала ураховувати суми додаткової винагороди на період воєнного стану, так як цей вид винагороди не належить до щомісячних видів грошового забезпечення. Наведене, на думку відповідача-2, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, який ґрунтується на невірному застосуванні норм права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 р. витребувано від ОСОБА_1 довідку (відомості, інформацію) про використання оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік або відомості щодо нарахування та виплати позивачу при звільненні (переведенні до Військової частини НОМЕР_1 ) за невикористані ним оплачувані відпустки (щорічні та додаткові) за 2022 рік.
Також у цій ухвалі суд витребував від Військової частини НОМЕР_2 :
- довідку (відомості, інформацію) про надання ОСОБА_1 оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік або відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації при звільненні (переведенні до Військової частини НОМЕР_1 ) за невикористані ним оплачувані відпустки (щорічні та додаткові) за 2022 рік;
- інформацію щодо включення або невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. при обчисленні розміру грошової компенсації, нарахованої позивачу при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, роки.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
До суду через систему «Електронний суд» надійшла ВЧ НОМЕР_2 заява про виконання ухвали суду, в якій відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 у 2022 році оплачувані відпуски (щорічна та додаткова) не надавались й повідомив, що за даними ВЧ НОМЕР_2 та підпорядкованої їй ВЧ НОМЕР_1 за 2022 рік компенсація за невикористану щорічну та додаткову відпустки не нараховувалась та не виплачувалась. Окрім того, відповідач-2 зазначив, що при обчисленні розміру грошової компенсації, нарахованої позивачу при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, роки до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., не включались.
Також на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від представника позивача надано до суду через систему «Електронний суд» заяву на виконання ухвали суду, в якій зазначено, що за час проходження військової служби у 2022 році ОСОБА_1 не надавалась оплачувана відпустка (щорічна та додаткові). Компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік позивач не отримував, оскільки не звільнився зі служби, а перевівся до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. провадження по справі поновлено.
Разом з тим, судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана представником ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» позовна заява є такою, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - була залишена без руху.
У цій ухвалі суд встановив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання до суду нової редакції позовної заяви відповідно до кількості учасників справи із обґрунтуванням вимог позивача щодо допущеної з боку відповідачів протиправної бездіяльності.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду позивач виправив відповідні недоліки згідно заяви від 14.10.2025 р. (вх. №54326/15) з додатками.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. продовжено розгляд справи №160/21299/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом із заявою від 14.10.2025 р. (вх. №54326/15) представником ОСОБА_1 було надано позовну заяву у новій редакції, в якій наведено додаткові обґрунтування позовних вимог щодо допущеної з боку відповідача-1 протиправної бездіяльності, а також змінено обсяг позовних вимог (зменшено).
Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві в новій редакції, зазначено, що позивач у період з 05.03.2022 р. по 31.08.2022 р., включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_3 , у період з 01.09.2022 р. по 06.04.2023 р. включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , у період з 08.04.2023 р. по 24.10.2023 р. включно проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . Згідно з Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №438 від 24.10.2023 р., солдата ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у відставку, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) вiйськово-лiкарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), i направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №760/15/7877 від 04.08.2022 р. ВЧ НОМЕР_3 та ВЧ НОМЕР_1 були зараховані на фінансове забезпечення ВЧ НОМЕР_2 з 01.08.2022 р. Згідно Довідки форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу надаються за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб» вбачається, що ВЧ НОМЕР_2 виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення, починаючи із 01.07.2022 р. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем за період з 08.04.2023 р. по 24.10.2023 р. щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 є ВЧ НОМЕР_1 , а щодо перерахування та виплати грошового забезпечення за вказаний період - ВЧ НОМЕР_2 . Позивач вважає, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно не включила до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. В свою чергу, ВЧ НОМЕР_2 , на думку позивача, протиправно не виплатила йому відповідну компенсацію. З огляду на викладене, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог у справі №160/21299/25 й позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 прийнято до розгляду в наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 24.10.2023 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Цією ухвалою суд розпочав розгляд справи спочатку та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також у цій ухвалі суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів та ухвалив витребувати від Військової частини НОМЕР_2 документи та відомості за період з 01.09.2022 р. по 06.04.2023 р., а саме:
1) Надати розрахунок розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_1 , за кожен календарний місяць служби, в розрізі:
- щомісячних основних видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми посадового окладу, 2) суми окладу за військовим званням, 3) суми надбавки за вислугу років;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми підвищення посадового окладу, 2) суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України, надбавки за кваліфікацію, надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавки за почесні звання, надбавки за спортивні звання, 3) суми доплати, в тому числі, доплати за науковий ступінь та за вчене звання, 4) суми премії;
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми винагороди, в тому числі суми, винагороди за бойове чергування, а також 2) суми додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
2) Надати інформацію чи письмово повідомлявся позивач щомісяця під час служби про всі суми, які були нараховані та виплачені, в порядку ст. 110 КЗпП України та ст. 30 ЗУ «Про оплату праці».
Згідно ухвали суду вищезазначені документи необхідно було надати до суду разом із відзивом на позовну заяву.
В ухвалі від 16.10.2025 р. суд встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Ухвала суду від 16.10.2025 р. була направлена та доставлена до електронних кабінетів відповідачів 16.10.2025 р. о 21:50 год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Разом з тим, станом на 04.11.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) та станом на день розгляду цієї справи по суті від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву до суду не надійшов, й з клопотанням про продовження строків на надання відзиву відповідач-1 до суду не звертався.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача-1 станом на день розгляду справи по суті до суду також не надходило.
17.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ВЧ НОМЕР_2 відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної позиції відповідач-2 зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 у спірний період була відокремленим підрозділом та підпорядкована ВЧ НОМЕР_2 , як окремий батальйон управлінню бригади. З 01.08.2022 р. ВЧ НОМЕР_2 була визначена розпорядником коштів третього рівня та їй на фінансове забезпечення були зараховані підпорядковані їй частини (в тому числі ВЧ НОМЕР_1 ). До 01.08.2022 р. виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 та підпорядкованих їй військових частин (в т.ч. ВЧ НОМЕР_1 ), здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач-2 зауважив, що підпорядковані військові частини здійснюють нарахування всіх виплат самостійно на підставі наказів командирів цих військових частин, а ВЧ НОМЕР_2 з 01.08.2022 р. в частині забезпечення підпорядкованих військових частин, здійснювала розпорядження бюджетними коштами на підставі відомостей наданих підпорядкованими військовими частинами, що формуються на підставі наказів командирів відповідної підпорядкованої військової частини. З урахуванням наведеного в контексті спірних правовідносин відповідач-2 зазначив, що первинні розрахунки та відомості складалися безпосередньо фінансовою службою ВЧ НОМЕР_1 й на підставі них ВЧ НОМЕР_2 здійснено нарахування та виплата грошового забезпечення. Також відповідач-2 повідомив, що згідно директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за №Д-35/ДСК від 13.06.2025 р. «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в 2025 році» з 17.07.2025 р. відбулась реорганізація ВЧ НОМЕР_2 та підпорядкованих військових частин, в результаті якої 22.07.2025 р. ВЧ НОМЕР_1 була припинена, як відокремлений підрозділ, а ВЧ НОМЕР_2 стала її єдиним правонаступником. По суті спірних правовідносин у відзиві на позовну заяву ВЧ НОМЕР_2 зазначено, що до 15.01.2025 р. пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містив обмеження щодо врахування винагород у складі грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, однак у період з 26.09.2023 р. до 15.01.2025 р. діяло обмеження щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення - враховувати можна лише щомісячні. Враховуючи те, що ОСОБА_1 був звільнений та нарахування йому компенсації за невикористані дні щомісячних відпусток відбувалось у жовтні 2023 року, то, на думку відповідача-2, слід спиратись на пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 та й інші його положення (в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023 р.). При цьому, відповідач-2 вважає, що, навіть, при обчисленні компенсації за 2022 рік, слід все одно застосовувати положення нормативно правових актів станом на момент звільнення, незалежно від того як було унормовано отримання грошового забезпечення у 2022 року, оскільки обчислення, як визначено у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260 здійснюється з грошового забезпечення «за останньою займаною посадою». Водночас, як наголосив відповідач-2, додаткова винагорода на період воєнного стану належить не до щомісячних, а до одноразових видів грошового забезпечення, а, отже, при обчисленні позивачу компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку при виключенні позивача зі списків частини у зв'язку із його звільненням, ВЧ НОМЕР_1 не мала ураховувати суми додаткової винагороди на період воєнного стану, так як цей вид винагороди не належить до щомісячних видів грошового забезпечення. Щодо вимоги ОСОБА_1 про здійснення виплати за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» відповідач-2 вважає, що така вимога позивача нічим не обґрунтована, вона не відповідає вимогам законодавства України та є втручанням у діяльність суб'єктів владних повноважень які не залучені до судового процесу, їх дії не визнаються неправомірними та не ставляться під сумнів, але позивач такою вимогою впливає на діяльність таких суб'єктів. З огляду на викладене, ВЧ НОМЕР_2 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 р. у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що згідно із відомостями військового квитка серії НОМЕР_5 від 29.03.2022 р., виданого на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ), позивач прийняв військову присягу 20.03.2022 р.:
- у період з 05.03.2022 р. по 31.08.2022 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 ;
- у період з 01.09.2022 р. по 06.04.2023 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ;
- у період з 08.04.2023 р. позивача зараховано до складу ВЧ НОМЕР_1 ;
- у період з 28.06.2023 р. по 24.10.2023 р. позивач перебував в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №438 від 24.10.2023 р., солдата ОСОБА_1 , звільненого від займаної посади наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.06.2023 р. №137-РС, наказано вважати таким, що 24.10.2023 р. справи та посаду здав, звільнити з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) вiйськово-лiкарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), i направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За цим наказом позивача виключено з 24.10.2023 р. зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.
Також у витязі з вищевказаного наказу зазначено, що ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася, у зв'язку з чим командиром ВЧ НОМЕР_1 наказано виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 23 доби у розмірі 16 604 грн. 45 коп.
Позивач вважає, що йому протиправно не врахували додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 р., до складу його грошового забезпечення під час розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток (в т.ч. за 2023 рік).
Не погодившись із допущеною відповідачами бездіяльністю, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за №704 (далі - Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Абзацом 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У подальшому до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 р. № 350, від 01.07.2022 р. №754, від 07.07.2022 р. №793, від 08.10.2022 р. №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Суд зазначає, що положення 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Разом з тим, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні відпусток, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.
Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 10.04.2025 р. по справі №240/2078/24 та у постанові від 23.09.2024 р. по справі № 240/32125/23.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2025 р. по справі №240/2078/24 та у постанові від 23.09.2024 р. по справі № 240/32125/23, та вважає, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 і виплачувана позивачу як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, на момент виникнення спірних правовідносин мала бути врахована до загальної сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
З матеріалів справи судом встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 нараховувалась в складі грошового забезпечення додаткова винагорода, передбачена постановою №168.
Враховуючи наведене, суд вважає, що на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 мав право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою №168, до складу його грошового забезпечення, з якого йому при звільненні була обчислена компенсація за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік.
Зі змісту відзиву на позовну заяву ВЧ НОМЕР_2 та наявних у матеріалах справи документів слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 (відповідач-1), яка була відокремленим підрозділом та підпорядковувалась ВЧ НОМЕР_2 , як окремий батальйон управлінню бригади.
З 01.08.2022 р. ВЧ НОМЕР_2 була визначена розпорядником коштів третього рівня та їй на фінансове забезпечення були зараховані підпорядковані їй частини (в т.ч. ВЧ НОМЕР_1 ), що підтверджується, зокрема, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 №760/15/7877 від 04.08.2022 р. та не заперечується учасниками справи.
Наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 р. затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Правила), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (ТЦК та СП), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1.3 Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
Зі змісту пункту 1.5 Правил вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Згідно з пунктом 1.8 Правил, командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов'язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальністю за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов'язань, доході і видатків.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.
Відповідно до пункту 4.3 Правил, грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Отже, обов'язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.
Таким чином, ВЧ НОМЕР_2 , як розпорядник коштів третього рівня, на фінансовому забезпеченні якого на момент виникнення спірних правовідносин перебувала ВЧ НОМЕР_1 , здійснював фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин, але підстави вказаних виплат суворо регламентовані і не передбачали розширеного тлумачення.
Отже, фактичні обставини справи свідчать, що на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини, ВЧ НОМЕР_1 , в якій позивач проходив службу, перебувала на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_2 .
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, на момент виникнення спірних правовідносин ВЧ НОМЕР_2 не була юридичною особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення при звільненні, оскільки такими повноваженнями щодо позивача була наділена ВЧ НОМЕР_1 . Доказів протилежного до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_2 у відповідній частині.
Натомість, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44, суд виходить з наступного.
Щодо вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу відповідну суму компенсації за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» слід зазначити таке.
Відповідно до п.1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №333 від 12.03.2012 р. (далі - Інструкція №333), економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.
Пунктом 2.1.1.2. Інструкції №333 визначено Код 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»: 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2) заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, згідно із законодавством.
Разом з тим, п. 2.6. Інструкції №333 передбачено Код 2800 «Інші поточні видатки».
За цим кодом здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: 9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).
Отже, виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» має інше цільове призначення, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 у цій частині.
Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. (далі - Порядок №44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення на виконання цього судового рішення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 р. у справі №380/813/22, від 27.09.2023 р. у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 р. у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 р. у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 р. у справі №360/700/23, від 27.06.2024 р. у справі №580/602/22.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати - за період з 24.10.2023 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 р. (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р. (далі - Порядок №159).
Згідно зі положеннями статей 1 та 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. у справі №21-518а14, від 11.07.2017 р. у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 р. у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 р. у справі №521/940/17, від 05.10.2018 р. у справі №127/829/17, від 12.02.2019 р. у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 р. у справі №638/19990/16-а.
Згідно з правовим висновком, що міститься в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 р. у справі № 120/4555/18, від 20.10.2022 р. у справі №140/862/19, від 24.01.2023 р. у справі №200/10176/19-а, що зроблений на підставі проведеного аналізу Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р., основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише порушене право, захист непорушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 р. у справі №160/14647/22.
Враховуючи те, що на даний час відповідачем-2 не здійснено перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації при звільненні за невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток за 2023 рік, суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік.
Зобов'язати Військову частину Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса