16 грудня 2025 року Справа № 160/10887/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: за участі: представника позивача: представника відповідача 2: Мартіросян Г.А., Шпака В.І., Шашликової Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/10887/25 за адміністративним позовом Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення,-
І. ПРОЦЕДУРА
15.04.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради.
Ухвалою суду від 17.04.2025 року позовну заяву Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправними дій, залишено без руху.
Вказано про те, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду:
оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101;
повного тексту позовної заяви для суду з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України , де в прохальній частині позову має бути відображено, які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;
докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
докази направлення позову разом із додатками всім учасникам справи;
належним чином засвідчені докази/додатки, які долучено до матеріалів справи.
Вказана ухвала суду була отримана позивачем.
28.04.2025 року на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.
До заяви, долучено уточнений позов, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та нечинним рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником, якої є Дмитрівська сільська рада та Червоногригорівська селищна рада, від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Ухвалою суду від 05.05.2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення, з додержанням вимог ст.ст. 121, 169 КАС України. Встановлено позивачу строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року позовну заяву Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення - повернути позивачеві, з підстав передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 в адміністративній справі №160/10887/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18.09.2025 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду після апеляційного перегляду та була передана судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/10887/25 за позовною заявою Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення. Розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 14.10.2025 року.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року витребувано у Марганецької міської ради належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:
- відомості/інформацію про те, які саме порушенні права позивача спірним рішенням;
- надати пояснення із обґрунтуванням законодавства УРСР, зокрема чинного станом на день прийняття спірного рішення;
- доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та які підтверджують обставини порушення прав позивача та залучення належних учасників справи;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: всі ксерокопії документів, складених російською мовою, повинні бути складені (переведені) державною мовою, у відповідності до вимог ст.15, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: всі ксерокопії документів, складених іноземною мовою , повинні бути складені (переведені) державною мовою, у відповідності до вимог ст.15, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- усі наявні докази щодо суті спору.
Витребувано у Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради належним чином засвідчені копії доказів, зокрема:
рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником, якої є Дмитрівська сільська рада та Червоногригорівська селищна рада, від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів»;
відомості/інформацію на підставі яких прийнято рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» та докази на обґрунтування дотримання процедури прийняття даного рішення, в т.ч.
проект формування території на загальній площі 16971,5 га, з розподілом по землеволодільцям та землекористувачам, разом із додатком;
доказів на підтвердження погодження (або вжиття заходів щодо погодження) цього проєкту з Марганецькою міською радою;
згоду Марганецької міської ради про передачу земель до складу земель Дмитрівської сільської ради, у зв'язку із складанням вказаного проекту;
впливу проєкту землеустрою, затвердженого спірним рішенням, на межі відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
всі наявні докази щодо суті спору.
06.10.2025 року через підсистему Електронний суд до суду надійшла заяву Марганецької міської ради про відвід судді Ількова В.В., у справі за позовною заявою за позовом Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року визнано заяву Марганецької міської ради про відвід судді Ількова В.В., у справі №160/10887/25- необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/10887/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року прийнято до розгляду в порядку письмового провадження заяву Марганецької міської ради про відвід судді Ількова В.В. в адміністративній справі №160/10887/25 за позовом Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення. У задоволенні заяви Марганецької міської ради про відвід судді Ількова В.В. в адміністративній справі №160/10887/25 за позовом Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення, відмовлено.
14.10.2025 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву.
14.10.2025 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 30.10.2025 року.
30.10.2025 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 12.11.2025 року.
11.11.2025 року відповідачем 2 подано клопотання про долучення доказів.
12.11.2025 року позивачем до суду подані письмові пояснення по справі.
12.11.2025 року судом на розгляд ставилось питання щодо продовження строку підготовчого провадження у цій справі.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/10887/25 на 30 днів. Наступне підготовче засідання призначено на 02.12.2025 року.
26.11.2025 року відповідачем 2 подані письмові заперечення.
02.12.2025 року відповідач 1 подав до суду клопотання про долучення доказів.
02.12.2025 року оголошено перерву у судовому засіданні; наступне судове засідання призначено на 16.12.2025 року.
16.12.2025 року відповідачем 2 подані письмові пояснення.
16.12.2025 року відповідачем 2 подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
16.12.2025 року у судовому засіданні сторони підтримали обрані правові позиції.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що Марганецька міська рада після подачі позову Нікопольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Червоногригорівської селищної ради, Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Марганецької міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту (справа № 160/31457/24 ) не була обізнана про існування Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, та про рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Вказаний Проект формування території не направлявся на її адресу, як і рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року.
Враховуючи вказані обставини, а також оскільки межі Дмитрівської сільської ради не могли встановлюватися жодним чином без залучення інших сусідніх громад, в тому числі в особі Марганецької міської ради, то Рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» є протиправним та підлягає визнанню нечинним в судовому порядку.
Позивач вказує на те, що згідно рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», ним було вирішено затвердити проект формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів на загальній площі 16971,5 га з розподілом по землеволодільцям та землекористувачам згідно додатку № 1.
Відповідно до вказаного додатку № 1, до земель Дмитрівської сільської ради було включено земельні ділянки, належні Марганецькій міській раді, а також Марганецькому водоканалу, яке являється комунальним підприємством Марганецької міської ради.
При цьому, будь-якої згоди на передачу земель Марганецької міської ради до складу земель Дмитрівської сільської ради, Марганецька міська рада не надавала та не вирішувала, у зв'язку із складанням зазначеного Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області.
Марганецька міська рада взагалі до подачі позову прокурором по справі №160/31457/24 в інтересах Червоногригорівської селищної ради не була обізнана про існування Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, та про рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», вказаний Проект формування території ніколи не направлявся на її адресу, як і рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року.
Враховуючи вказані обставини, а також оскільки межі Дмитрівської сільської ради не могли встановлюватися жодним чином без залучення інших сусідніх громад, в тому числі в особі Марганецької міської ради, то Рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» є протиправним та підлягає визнанню нечинним в судовому порядку, тому вимушені звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1, Дмитрівська сільська ради
Ухвалою суду від 23.09.2025 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.
Цією ухвалою суду від 23.09.2025 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/10887/25.
Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2, Червоногригорівська селищна рада
Відповідач 2 вказує про те, що на їх думку, Дмитрівська сільська ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області діяла в межах своїх повноважень, що були передбачені діючим законодавством на час спірних відносин.
Відповідно до п. 1 пояснювальної записки, Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської Ради складено з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення його спеціалістами всіх питань місцевого життя, що стосуються життя місцевого населення на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.
Дмитрівською сільською радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято рішення від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Вказують про те, що Дмитрівська сільська рада народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області при прийнятті нею оскаржуваного рішення від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» діяла в межах своєї компетенції (повноважень).
Щодо непогодження меж території Дмитрівської сільської ради Марганецької міською радою, то Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської ради розроблявся Дніпропетровським філіалом Української академії аграрних наук інституту землеустрою під контролем відділу землекористування, землеустрою та охороні ґрунтів Дніпропетровського обласного виконавчого комітету виключно в межах планово-картографічних матеріалів окремої сформованої адміністративно-територіальної одиниці Нікопольського району, без залучення території інших адміністративних одиниць, у тому числі території міста обласного значення Марганець.
На місцевому рівні землеустрою, тобто в межах однієї адміністративної одиниці, узгодження документації із землеустрою з іншими адміністративно-територіальними одиницями не передбачене.
Проект формування територій узгоджено з органом Держкомзему по територіальній належності (на час затвердження - головним інженером землевпорядником Нікопольського району).
Встановлення в натурі на місцевості та зміна меж жодної адміністративної одиниці проектом формування території сільської ради не здійснювалось.
Проєкт землеустрою, а саме «Проект формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», затверджений спірним рішенням, на межі Дмитрівської сільради та міста Марганця або будь яких інших адміністративно-територіальних одиниць не вплинув.
Вказують також про те, що позивачем доказів, що підтверджують його вимогу до Червоногригорівської селищної ради та Дмитрівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дмитрівська сільська рада та Червоногригорівська селищна рада, від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», не надано, що свідчить про те, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Також, вважають, що оскаржуване рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» не порушує права та інтереси Відповідача.
Вказують також про те, що позивач у позовній заяві взагалі не зазначив як рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин Марганецької міської ради на момент її звернення до суду та відповідно не надав доказу, які підтверджують факт порушення прав або інтересів позивача.
У позовній заяві Позивач не зазначив, який саме її інтерес порушено при винесенні оскаржуваного рішення та в чому він полягає, також не зазначено як оскаржуване рішення протиправно породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Таким чином, беручи до уваги обставини цієї справи, їхню фактичну та юридичну природу, Відповідач вважає, що позовні вимоги Марганецької міської ради до Червоногригорівської селищної ради та Дмитрівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дмитрівська сільська рада та Червоногригорівська селищна рада, від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, Червоногригорівською селищною радою Нікопольського району Дніпропетровської області 08.06.2017 року прийнято рішення «Про добровільне об'єднання територіальних громад» №271-21/VІІ, яким вирішено об'єднатися з територіальними громадами: селища Кам'янське, сіл Придніпровське та Мусіївка Придніпровської сільської ради; сіл Борисівка, Дмитрівка, Привільне Дмитрівської сільської ради; селища Червоногригорівка Червоногригорівської селищної ради і Червоногригорівську об'єднану територіальну громаду з центром у селищі Червоногригорівка.
Вищевказана обставина встановлена в ході розгляду адміністративної справи №160/7600/20.
12 червня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №709-р, яким визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Дніпропетровської області згідно з додатком.
Згідно змісту цього додатку територіальні громади межують між собою.
Встановлено, що розроблений «Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» був наданий Дмитрівській сільській раді для ознайомлення та затвердження.
Відповідно до п. 1 пояснювальної записки, Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської Ради складено з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення його спеціалістами всіх питань місцевого життя, що стосуються життя місцевого населення на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.
У зв'язку із наведеним, Дмитрівською сільською радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято спірне рішення від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Позивач стверджує, що згідно Додатку 1 до Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 1992 року, на аркушах 19 та 21 викладено відомості про те, що до складу земель Дмитрівської сільської ради Нікопольського району включаються земельні ділянки наступних землекористувачів: 1. Арк. 19 - Марганецька міська рада /код 30/кількість ділянок - 1/площею 0,6 га, а саме - кладовище; 2. Арк. 22 Марганецький міськводоканал /код 22/кількість ділянок - 3/площею 51,6 га, а саме: 40,9 га (очисні споруди №1), 10,1 га (очисні споруди №2), 0,6 га (під'їзна автодорога до очисних споруд № 3), отже вказує, що до земель Дмитрівської сільської ради було включено земельні ділянки, належні Марганецькій міській раді, а також Марганецькому водоканалу, яке являється комунальним підприємством Марганецької міської ради.
Встановлено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 160/31457/24 (суддя Боженко Н.В.) за позовом Нікопольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Червоногригорівської селищної ради, Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Марганецької міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:- визнати протиправним та нечинним рішення Марганецької міської ради №1033-46 3/VІІІ від 26.01.2023 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області».
В обґрунтування позовних вимог прокурором в інтересах Червоногригорівської селищної ради зроблено посилання на ті обставини, що до складу Червоногригорівської сільської територіальної громади входить в тому числі і Дмитрівська сільська рада, по якій раніше були затверджені межі території, а отже рішення Марганецької міської ради №1033-46-3/VІІІ від 26.01.2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області» начебто порушує вказані межі.
На підтвердження вказаних доводів прокурором в інтересах Червоногригорівської селищної ради, було надано Проект формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, який був розроблений Дніпропетровським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук (Дніпропетровським філіалом «УкрНДІземпроект»), та в подальшому затверджений рішенням Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Згідно рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», ним було вирішено затвердити проект формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів на загальній площі 16971,5 га з розподілом по землеволодільцям та землекористувачам згідно додатку № 1.
Позивач у позові стверджує, що будь-якої згоди на передачу земель Марганецької міської ради до складу земель Дмитрівської сільської ради, Марганецька міська рада не надавала та не вирішувала, у зв'язку із складанням зазначеного Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області.
Також, вказують у позові про те, що Марганецька міська рада взагалі до подачі позову прокурором в інтересах Червоногригорівської селищної ради не була обізнана про існування Проекту формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, та про рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Також, судом встановлено про те, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 160/27825/24 за позовом Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області до відповідача-1 Марганецької міської ради, та відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення та визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
В межах вказаної адміністративної справи Червоногригорівської селищної радою були надані письмові пояснення третьої особи по справі, до яких також було долучено на підтвердження своїх доводів та рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року та Проект формування території та визначення меж Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області.
Також, встановлено, що під час розроблення меж території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області Марганецькою міською радою було зроблено запит до Червоногригорівської селищної ради з проханням надати всі наявні документи, які можуть бути використані для встановлення меж між Марганецькою міською територіальною громадою та Червоногригорівською селищною територіальною громадою. Червоногригорівська селищна рада листом №2224/0/2-24 від 30.09.2024 року на адресу прокурора повідомила, що на адресу голови Червоногригорівської ОТГ про те, що дійсно надходив лист Марганецької міської ради від 01.06.2022 року №8/14-583 стосовно надання копій всіх правовстановлюючих та картографічних документів наявних у Червоногригорівській селищній раді.
У листі Червоногригорівської селищної ради №2224/0/2-24 від 30.09.2024 р. повідомлено, що на лист Марганецької міської ради від 01.06.2022 року №8/14-583, письмова відповідь не надавалась, у зв'язку з початком веденням бойових дій на території громади, необхідності схову архіву документації та переходу на віддалену роботу працівників, а також у зв'язку з відсутністю технічної можливості та надвеликим обсягом запитуємих документів, відсутністю об'єктивного обґрунтування необхідності та обраного часу для встановлення меж території громад.
Позивач посилається на безпідставність визначення у 1992 році Дмитрівською сільською радою меж земельних ділянок та без будь-якого погодження таких меж із суміжним землекористувачем - Марганецькою міською радою, вказані межі були встановлені незаконно і суперечать дійсним межам земель, які входять до складу Марганецької міської ради, звернувся до суду із цим позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником, якої є Дмитрівська сільська рада та Червоногригорівська селищна рада, від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно ч. 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин шляхом їх розгляду на пленарних засіданнях міської ради.
Частинами 1 та 2 статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на міст належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 173 Земельного кодексу України визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Частина 1-3 статті 174 Земельного кодексу України передбачено, що Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.
Статтею 181 Земельного кодексу України визначено поняття землеустрою, а саме - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Завдання землеустрою перелічено у статті 183 Земельного кодексу України, а саме: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Частиною 2 статті 185 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій здійснюється відповідно до закону, статтею 186 ЗК визначено порядок погодження і затвердження документації із землеустрою.
Відповідно до п. 1 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою. Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).
Пункт 2 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України визначає, що проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються. У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку.
Пунктом 3 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Проект суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «розробляється Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Статтею 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) план існуючої (за наявності) та проектної межі адміністративно-територіальної одиниці; г) площу земель в існуючих (за наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; ґ) опис меж адміністративно-територіальної одиниці; д) каталог координат поворотних точок меж адміністративно-територіальної одиниці.
Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов'язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Безпосередньо порядок виготовлення проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень визначений ст. 46 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до ч.2 ст.46 вказаного закону проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
Згідно ч.6 ст.46 вказаного закону проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч.2 ст.174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Відповідно до ч.2 ст.173 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Відповідно до частин 2 статті 1 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції на час винесення рішення Дмитрівської сільської ради від 12.06.1992 року) територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада , селище, місто.
Питання адміністративно-територіального устрою України були врегульовані Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12.03.81p., згідно якого адміністративно-територіальними одиницями є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада , село і селище.
Визначення меж територій сільських і селищних рад в Україні вперше ініційовано процесі відходу від соціалістичної системи земельних відносин, вибудуваних за принципами монопольного права державної власності на землю та безоплатності землекористування, який отримав назву «земельна реформа» відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 «Про земельну реформу», згідно п. 1, 3, 5, 6 якої в Україні оголошено земельну реформу і Ради були зобов'язані здійснити облік земель, землекористувачів з оформленням їх права на землекористування згідно із земельним кодексом УРСР.
Проголошення земельної реформи відбулось без унормування на рівні самостійного законодавчого акта кінцевої мети, напрямів, етапів і механізмів її здійснення як цілісного комплексу скоординованих взаємопов'язаних правових, організаційних, фінансових, технологічних, науковотехнічних, інформаційно-освітніх та інших заходів з огляду на практичне впровадження ринкових земельних відносин.
Серед основних першочергових заходів земельної реформи були наступні: створення організаційної та правової баз для подальшого реформування земельних відносин, забезпечення раціонального використання та охорони всіх земель України; формування територій сільських і селищних рад, у межах яких вони мають право розпоряджатися землею; передача земель колгоспів і державних господарств, що перебували у вторинному користуванні громадян у межах населених пунктів, у відання місцевих рад; проведення інвентаризації земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, населених пунктів, лісового фонду та інших категорій із метою виявлення земель, що використовують нераціонально або не за цільовим призначенням, і передання їх до земель запасу для подальшого перерозподілу, раціонального використання, забезпечення охорони тощо.
Протягом 1992-1994 рр. було створено нові та оновлено наявні планово картографічні матеріали, на підставі яких формально (камерально) сформовано території сільських та селищних рад, але при цьому межі сформованих територій сільських і селищних рад у натурі (на місцевості) не було встановлено.
При цьому, відповідні матеріали формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад в обов'язковому порядку використовувалися при виготовленні проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, а також при проведенні робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю (окрема передбачено Тимчасовим порядком проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 березня 1995 року № 18 ).
На підставі Конституції 1978 р. 13 грудня 1979 р. Верховною Радою УРСР було затверджено в новій редакції закон про сільські ради 1968 р. під назвою «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР». Нова редакція в основному повторяла статті закону 1968 р. з урахуванням Конституції 1978 р. Зокрема, стаття 9 цього закону закріплювала, що у підпорядкуванні сільської Ради народних депутатів може бути один або кілька економічно зв'язаних між собою населених пунктів, які становлять одну адміністративно-територіальну одиницю.
Відповідно до частин 2 статті 1 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції на час винесення рішення Дмитрівської сільської ради від 12.06.1992 року) територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада , селище, місто.
Питання адміністративно-територіального устрою України були врегульовані Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12.03.81 p., згідно якого адміністративно-територіальними одиницями є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада , село і селище.
Визначення меж територій сільських і селищних рад в Україні процесі відходу від соціалістичної системи земельних відносин, вибудуваних за принципами монопольного права державної власності на землю та безоплатності землекористування, який отримав назву «земельна реформа» відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 «Про земельну реформу», згідно п. 1, 3, 5, 6 якої в Україні оголошено земельну реформу і Ради були зобов'язані здійснити облік земель, землекористувачів з оформленням їх права на землекористування згідно із земельним кодексом УРСР. Проголошення земельної реформи відбулось без унормування на рівні самостійного законодавчого акта кінцевої мети, напрямів, етапів і механізмів її здійснення як цілісного комплексу скоординованих взаємопов'язаних правових, організаційних, фінансових, технологічних, науковотехнічних, інформаційно-освітніх та інших заходів з огляду на практичне впровадження ринкових земельних відносин.
Серед основних першочергових заходів земельної реформи були наступні: створення організаційної та правової баз для подальшого реформування земельних відносин, забезпечення раціонального використання та охорони всіх земель України; формування територій сільських і селищних рад, у межах яких вони мають право розпоряджатися землею; передача земель колгоспів і державних господарств, що перебували у вторинному користуванні громадян у межах населених пунктів, у відання місцевих рад; проведення інвентаризації земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, населених пунктів, лісового фонду та інших категорій із метою виявлення земель, що використовують нераціонально або не за цільовим призначенням, і передання їх до земель запасу для подальшого перерозподілу, раціонального використання, забезпечення охорони тощо.
Протягом 1992-1994 рр. було створено нові та оновлено наявні планово картографічні матеріали, на підставі яких формально (камерально) сформовано території сільських та селищних рад, але при цьому межі сформованих територій сільських і селищних рад у натурі (на місцевості) не було встановлено.
При цьому, відповідні матеріали формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад в обов'язковому порядку використовувалися при виготовленні проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, а також при проведенні робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю ( зокрема передбачено Тимчасовим порядком проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 березня 1995 року № 18 ).
Судом було встановлено, що на виконання постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» за завданням відділу землекористування, землеустрою та охороні ґрунтів при Дніпропетровському обласному виконавчому комітеті Дніпропетровським філіалом Української академії аграрних наук інституту землеустрою було розроблено «Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області», який був наданий Дмитрівській сільській раді для ознайомлення та затвердження.
Відповідно до п. 1 пояснювальної записки, Проект формування території і визначення меж Дмитрівської сільської Ради складено з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення його спеціалістами всіх питань місцевого життя, що стосуються життя місцевого населення на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.
Отже, Дмитрівською сільською радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято рішення від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів».
Слід вказати, про те, що за нормами, що діями на момент вчинення правовідносин, саме до компетенції сільської ради належить прийняття рішень щодо земельних відносин та з питань адміністративно - територіального устрою в межах території відповідної ради.
При цьому, на місцевому рівні землеустрою, тобто в межах однієї адміністративної одиниці, узгодження документації із землеустрою з іншими адміністративно-територіальними одиницями не було передбачене.
Проект формування територій узгоджено з органом Держкомзему по територіальній належності (на час затвердження - головним інженером землевпорядником Нікопольського району).
Встановлення в натурі на місцевості та зміна меж жодної адміністративної одиниці проектом формування території сільської ради не здійснювалось.
Проєкт землеустрою, а саме «Проект формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів», затверджений спірним рішенням, на межі Дмитрівської сільради та міста Марганця або будь яких інших адміністративно-територіальних одиниць не вплинув.
Дослідивши докази, встановлено, що фактично позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження включення до складу Дмитрівської сільської ради земельних ділянок міста Марганця (Марганецької міської ради), зокрема відображених в матеріалах відмежування земель міста Марганець, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих №166 від 21 березня 1968 року.
На картографічних матеріалах проекту відображені тільки межі Дмитрівської сільської ради, територія якого формується.
Відповідних документів, які б відповідно до законодавства, встановлювали межу міста Марганець, позивачем суду також надано не було.
Відомості про існування будь-яких спорів щодо меж Дмитрівської сільською та Марганецької міської рад в період розробки та затвердження проектів формування територій також відсутні.
Встановлено, що виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району 30.05.2025 року звернувся із запитом вих. №1113/0/2-25 до Марганецького міського голови про надання копій завірених в установленому законом порядку документів, що підтверджують встановлені до 2023 року відповідно до закону та діючі на сьогоднішній день межі міста Марганець (діючий генеральний план міста, матеріали встановлення меж міста, проєктна документація, картографічні матеріали, документації із землеустрою, рішення про затвердження відповідних матеріалів або документації уповноваженими органами тощо), а також копії всіх наявних рішень уповноважених органів, прийнятих у встановленому законом порядку, щодо включення та виключення земельних ділянок Червоногригорівської селищної територіальної громади до територій Марганецької територіальної громади.
Листом №560/0/2-25 від 03.07.2025 року виконавчим комітетом Марганецької міської ради у наданні інформації/документів було відмовлено.
Отже, слід вказати про те, що з досліджених судом доказів вбачається, що відповідачем було дотримано процедуру встановлення меж території.
Сама по собі необізнаність позивача до певного моменту із змістом проєкту землеустрою щодо встановлення меж території не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення відповідача або про невідповідність його будь-яким вимогам законодавства України.
При цьому, фактично позивач під час розгляду справи на навів суду та не зазначив обставин, зокрема як саме рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 12.06.1992 року «Про затвердження проекту формування території Дмитрівської сільської ради народних депутатів» протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин Марганецької міської ради на момент її звернення до суду.
Враховуючи викладене, судом не встановлено порушень вимог діючого законодавства при прийняті спірного рішення.
За правилами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством тому оскаржувані рішення є правомірними, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
У свою чергу, відповідач належним чином довели правомірність прийняття оскаржуваних рішень та відсутність правових підстав для їх скасування.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.ст. 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Марганецької міської ради до Дмитрівської сільської ради, Червоногригорівської селищної ради про визнання протиправним рішення - залишити без задоволення.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Марганецька міська рада (53407, м. Марганець, вул. Єдності, 29А, код ЄДРПОУ 35055650).
Відповідач 1: Дмитрівська сільська рада (53261, Дніпропетровська область, с.Дмитрівка, вул. Центральна, 94, код ЄДРПОУ 04340276).
Відповідач 2: Червоногригорівська селищна рада (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул. Ярмаркова, 33, код ЄДРПОУ 04338434).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19.12.2025 року.
Суддя В.В. Ільков