м. Вінниця
18 грудня 2025 р. Справа № 640/31316/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
01 листопада 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала на протиправність податкових повідомлень-рішень № 0996907-2408-2659, № 0996905-2408-2659 та № 0996904-2408-2659, що прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 червня 2021 року, та якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 12692,31 гривень.
Зокрема позивачка зазначає, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 0996905-2408-2659 та № 0996904-2408-2659, податковим органом невірно визначено питому вагу площі об'єктів, за які нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок чого податкові зобов'язання нараховано в більшому розмірі, аніж слід було нарахувати.
Крім того, вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 0996907-2408-2659, позивачка зазначила, що відповідачем порушено граничні строки надіслання такого податкового повідомлення-рішення на податкову адресу позивачки, що само по собі свідчить про його протиправність.
Вважаючи згадувані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом та просить їх скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в належному розмірі.
01 грудня 2021 року на виконання вимог ухвали від 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано до суду квитанцію від 25 листопада 2021 року № 2823, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 908 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
05 січня 2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).
Представник відповідача стверджує, що податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, на суму 1699,84 гривень, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0996904-2408-2659 від 22 червня 2021 року, розраховано наступним чином. Розмір ставки податку за 1 кв. м.: 4723 гривень*1,125% = 53,13 гривень, де 4723 гривень - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року; 1,125% - ставка податку за 1 кв. м. будинків багатоквартирних масової забудови для фізичних осіб у м. Києві із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідно до рішення Київської міської ради № 242/5629. 53.13 гривень * 210 кв. м. = 1699,84 гривень, де 53.13 - розмір ставки податку за 1 кв. м. для будинків багатоквартирних масової забудови для фізичних осіб у м. Києві із застосуванням понижуючого коефіцієнту; 210,10 кв. м. - площа об'єктів житлової нерухомості, що перевищує пільгову; 0,152 - питома вага площі об'єкта житлової нерухомості.
Податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, на суму 257,68 гривень, що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0996905-2408-2659 від 22 червня 2021 року, розраховано наступним чином.
Розмір податку за 1 кв. м. 4723 гривень * 0,05 = 2,36 гривень, де 4723 гривень - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року; 0,05% - ставка податку за 1 кв. м. щодо об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 25 червня 2019 року № 4513-58-VII. 2,36 гривень * 210,10 кв.м. * 0,519 = 257,68 гривень, де 2,36 гривень - розмір ставки податку за 1 кв. м. щодо об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 25 червня 2019 року № 4513-58-VII; 210,10 кв. м. - площа об'єктів житлової нерухомості, що перевищує пільгову; 0,519 - питома вага площі об'єкта житлової нерухомості.
Щодо податкового повідомлення рішення від 22 червня 2021 року № 0996907-2408-2659, то представник відповідача зауважив, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов'язання, проте не звільнений від сплати самого грошового зобов'язання. При цьому представник відповідача вказав, що сам по собі факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо сплати податку.
За наведених обставин, на переконання представника контролюючого органу, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
27 січня 2022 року позивачкою подано до суду відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.
Законом України від 16 липня 2024 року № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та викладено цей пункт у новій редакції.
Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На виконання вищевказаних законодавчих приписів адміністративна справа № 640/31316/21 передана для розгляду та вирішення до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи надати додаткові письмові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин справи.
Копію цієї ухвали надіслано до електронних кабінетів сторін 11 березня 2025 року та 13 березня 2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Довідками від 13 березня 2025 року, що складені відповідальним працівником суду, підтверджується те, що примірник ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року доставлено до електронних кабінетів сторін.
Відтак копію ухвали від 10 березня 2025 року слід вважати врученою сторонам.
Будь-яких додаткових пояснень на адресу суду від сторін не надійшло, а тому суд дійшов висновку справу вирішувати на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 34100386 від 11 травня 2012 року ОСОБА_1 є власником квартири площею 59,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14705853 від 29 травня 2007 року ОСОБА_1 є власником домоволодіння площею 202,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2056847 від 05 квітня 2013 року підтверджується те, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, складських приміщень з прибудовою та ганком з козирком літ. А-1, загальною площею 128,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
22 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0996904-2408-2659, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік (за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ) в сумі 1699,84 гривень.
22 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0996905-2408-2659, яким позивачці нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік (за домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) в сумі 257,68 гривень.
Також 22 червня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0996907-2408-2659, яким ОСОБА_1 нараховано податок не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік (за нежитлове приміщення) в сумі 10734,79 гривень.
Надаючи правову оцінку спірним податковим-повідомленням рішення, що оскаржуються, суд враховує наступне.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України; в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується, виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпунктів "в" та "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Так, суд установив, що ОСОБА_1 є власником двох об'єктів житлової нерухомості, а саме: квартири площею 59,40 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння площею 202,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто загальна площа об'єктів житлової нерухомості, становить 262 кв. м. (59,40 + 202,60).
Водночас, як свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, при обрахунку суми податку за згадувані вище об'єкти житлової нерухомості податковий орган виходив з того, що сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості, що належить позивачці, складає 390,10 кв. м.
При цьому, визначаючи сумарну загальну площу належних позивачці об'єктів житлової нерухомості в розмірі 390,10 кв. м., Головне управління ДПС у м. Києві окрім квартири площею 59,40 кв. м. та домоволодіння площею 202,60 кв. м. віднесло до об'єкта житлової нерухомості також будівлю площею 128,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (59,40 кв. м. + 202,60 кв. м. + 128,10 кв. м.).
Разом із тим відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2056847 від 05 квітня 2013 року об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є нежитловою будівлею (складським приміщенням прибудовою та ганком з козирком літ. А-1), а тому не може включатися до сумарної загальної площі об'єктів або їх часток при розрахунку суми податку за об'єкти житлової нерухомості.
Більше того, із того ж таки розрахунку слідує, що за об'єкт нежитлової нерухомості площею 128,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 окремо нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 488,77, що підтверджується прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0996906-2408-2659 від 22 червня 2021 року.
За таких обставин слушними слід визнати доводи позивачки про те, що включення до сумарної загальної площі об'єктів житлової нерухомості також і площу об'єкта нежитлової нерухомості (128,1 кв. м.) призвело до невірного розрахунку питомої ваги площі оподатковуваного об'єкта, оскільки така розраховується шляхом ділення площі окремого об'єкта на сумарну площу всіх об'єктів житлової нерухомості.
Як наслідок, невірний обрахунок питомої ваги площі оподатковуваних об'єктів призвів до невірного обрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, а саме за квартиру площею 59,40 кв. м. та за домоволодіння площею 202,60 кв. м.
За таких обставин податкові повідомлення рішення № 0996905-2408-2659 та № 0996904-2408-2659, що прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 червня 2021 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Визначаючись із тим, чи правомірним є податкове повідомлення-рішення № 0996907-2408-2659 від 22 червня 2021 року, то суд враховує наступне.
Посилаючись на неправомірність такого податкового рішення, позивачка вказує на недотримання податковим органом процедури його надіслання. Так, підпунктом 266.7.2 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, надсилаються платнику податку контролюючим органом до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Проте податкове повідомлення-рішення № 0996907-2408-2659 від 22 червня 2021 року було надіслане податковим органом лише 29 вересня 2021 року, що, на думку позивачки, свідчить про його протиправність.
Однак суд не погоджується із такими аргументами позивачки з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Разом із тим направлення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24).
Відтак безпідставними слід визнати доводи позивачки про те, що податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 996907-2408-2659 є протиправним лише з тих підстав, що податковим органом порушено строк надіслання такого за податковою адресою платника податків.
Водночас будь-яких інших аргументів, які б могли вказувати на протиправність податкового повідомлення-рішення № 996907-2408-2659, прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 червня 2021 року, позивачкою не наведено, а судом не встановлено, тому відсутні підстави для його скасування.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 25 листопада 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачки, варто врахувати наступне.
Нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, становлять 12692,31 гривень (10734,79 гривень + 257,68 гривень + 1699,84 гривень).
Водночас за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги у спосіб визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2021 року № 0996905-2408-2659 та № 0996904-2408-2659, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1957,52 гривень (257,68 гривень + 1699,84 гривень), що становить 15,4 відсотка від 12692,31 гривень.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що пропорційним до розміру задоволених позовних вимог є стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, в розмірі 139,83 гривень (908 гривень (належний розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з позовом) * 15,4%).
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0996905-2408-2659 та № 0996904-2408-2659, що прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 червня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) гривень 83 копійки.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44116011)
Рішення суду в повному обсязі складено 18.12.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович