м. Вінниця
18 грудня 2025 р. Справа № 120/8706/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в письмовому провадженні звіт про виконання судового рішення, постановленого в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024, позов задоволено частково, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.11.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 01.11.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.11.2020 за весь час затримки виплати, тобто з 29.01.2020 по день фактичної виплати такого грошового забезпечення.
01.07.2025 за вх.№41846/25 до суд від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, яка мотивована тим, що вищевказане рішення суду не виконується відповідачем вже протягом тривалого часу, жодних документів в підтвердження вчинення дій, спрямованих на його виконання, відповідачем не надано.
Ухвалою суду від 19.08.2025 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №120/8706/24 задоволено та встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 30-денний строк, з моменту отримання даної ухвали, для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №120/8706/24.
17.09.2025 за вх.№58794/25 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт, в якому вказано, що з метою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №120/8706/24 військовою частиною НОМЕР_1 вжито такі заходи щодо виплати позивачеві належних коштів: здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до рішення суду (з цією метою фінансовим органом військової частини НОМЕР_1 27.01.2025 та 28.01.2025 складено довідки-розрахунки грошового забезпечення за вих. № 0989/10/0384 та № 0989/10/0390, у яких визначено суму грошового забезпечення, що підлягає виплаті ОСОБА_1 ; юридичною службою військової частини НОМЕР_1 складено службовий рапорт з вимогою забезпечити виконання рішення суду фінансово-економічною службою військової частини; на ім'я начальника забезпечувального фінансового органу подано основну заявку-розрахунок щодо потреби в коштах для виплати грошового забезпечення звільненим військовослужбовцям та виконання судових рішень за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за лютий 2025 року; військовою частиною НОМЕР_1 у подальшому неодноразово подавалися повторні заявки-розрахунки на ім'я начальника забезпечувального фінансового органу щодо виділення коштів для виконання судового рішення (додатки 4/2, 4/3, 4/4, 4/5). Також військова частина НОМЕР_1 вказує, що станом на 17.09.2025 кошти за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», з яких здійснюється виплата за судовими рішеннями, на рахунки військової частини НОМЕР_1 не надходили, що підтверджується випискою з казначейського рахунку. На підтвердження наведених обставин відповідачем надано відповідні докази. Таким чином, відповідач наголошує, що ним вжиті та продовжують вживатися усі можливі заходи відповідно до встановленого порядку щодо забезпечення бюджетних асигнувань на виконання вказаного судового рішення. При цьому просить врахувати факт відсутності безпосередньо у військової частини НОМЕР_1 бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а також повноту вжитих заходів щодо їх забезпечення.
За приписами ч. 1 ст. 3822 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про розгляд звіту в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку поданому звіту, суд зважає на таке.
Ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 3811, 382, 3821, 3822 та 3823 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3823 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Як унормовано ч. 2 ст. 3823 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача - суб'єкта владних повноважень - до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
В силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені судом обставини справи свідчать про неможливість одномоментного та фактичного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачеві донарахованого грошового забезпечення, що обумовлено відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, необхідних для виплати у повному обсязі всієї суми заборгованості.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі №821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Як вже зазначалося вище, за приписами ч. 2 ст. 3823 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або якщо заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.
Таким чином, незважаючи на те, що фактична виплата грошових коштів позивачеві не здійснена, з урахуванням того, що відповідач вживає передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у межах наявних фінансових ресурсів та повноважень, а також за відсутності доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилятися від виконання судового рішення, суд доходить висновку, що підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Разом з тим проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана з проблемою фінансування таких витрат з державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
У даному ж випадку, на переконання суду, відповідачем наведено обґрунтовані причини об'єктивного характеру, які ускладнюють виконання судового рішення. Такими причинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджується належними та допустимими доказами.
При цьому суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, вживає заходів, спрямованих на його виконання, та здійснює дії, необхідні для отримання відповідного фінансування, хоча фактичне погашення заборгованості перед позивачем станом на цей час не відбулося.
Відтак наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для прийняття звіту військової частини НОМЕР_2 .
Керуючись ст.ст. 248, 256, 3823 КАС України,
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №120/8706/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна