Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13069/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/824/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 листопада 2025 року, якою застосовано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 23 грудня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце розташування ВЧ НОМЕР_1 з постійним місцем дислокації в АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України на строк до 23 грудня 2025 року.
Слідчий суддя дійшов висновку, що надані слідчим докази та зазначені прокурором підстави (ризики) не доводять недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні, а тому застосував до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 грудня 2025 року.
Вважає, що слідчий суддя в повній мірі не врахував ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначає, що використовуючи родинні зв'язки підозрюваний може виїхати за кордон.
Крім того, ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем, що також йому дає право виїзду за межі України.
Наголошує, що органи поліції позбавлені можливості контролювати поведінку підозрюваного, оскільки територія ВЧ є закритою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення захисника та підозрюваного на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя застосовуючи до підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, врахував усі обставини на які посилається прокурор в апеляційній скарзі.
Також, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є діючим військовослужбовцем.
Твердження прокурора, що слідчий суддя в повній мірі не врахував ризики, передбачені ст.177 КПК України є помилковими, оскільки слідчий суддя належним чином врахував, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, знищити або спотворити речі, які мають значення до кримінального провадження, незаконно впливати на підозрюваного та свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вказане.
Однак, вказаним ризикам можна запобігти застосувавши до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вирішуючи питання про достатність чи недостатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту апеляційний суд також враховує те, що на час розгляду апеляційної скарги прокурора, ОСОБА_6 перебуваючи під домашнім арештом, умови його не порушував, що додатково дає підстави для висновку, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам.
Сторона обвинувачення не позбавлена права, в разі недотримання ОСОБА_6 умов домашнього арешту, перешкоджання у здійсненні за ним контролю, звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 не забезпечить його належну процесуальну поведінку, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими. Прокурором не доведено виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Аргументи прокурора, що домашній арешт визначений за місцем розташування ВЧ буде ускладнено контролювати є неспроможними з таких підстав.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт виконується за місцем проживання або перебування особи. Перебуванням є фактичне місце, де знаходиться підозрюваний, у тому числі місце служби чи дислокації військової частини.
Крім того, КПК України не містить заборони визначати місцем виконання домашнього арешту територію військової частини.
На переконання апеляційного суду, військова частина хоча і режимний об'єкт, однак у більшості випадків забезпечує кращий контроль, ніж звичайне житло, оскільки військовослужбовець перебуває під постійним наглядом командування, що мінімізує ризики переховування та порушення обов'язків.
За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчим суддею були враховані усі обставини з якими закон пов'язує продовження запобіжного заходу, в тому числі і ті на які посилається сторона обвинувачення, а тому вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою та законною.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 листопада 2025 року, якою застосовано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 23 грудня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: