Житомирський апеляційний суд
Справа №272/1095/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/838/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
підозрюваної: ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 ,-
встановила:
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
27 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Андрушівського районного суду Житомирської області було задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 05.01.2026.
Оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України, достатніх підстав про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважав, що будь - який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, а тому задовольнив клопотання.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Вважає ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки її ухвалено на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без врахування вимог ст. 196 КПК України.
Посилається на те, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено лише припущення, що підозрювана може переховуватись від органів досудового слідства та суду чи чинити інші перешкоди, та не наведено жодного доказу на підтвердження таких припущень.
Від прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в яких вона просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 27.11.2025 без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 і 8 ст. 176 КПК. Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу, як і його продовження, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 2 ст. 177 КПК), а згідно ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у провадженні СВ ВП №1 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12025060560000030 від 04.10.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Постановою керівника Бердичівської окружної прокуратури від 26.11.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025060560000030 від 04.10.2025 продовжено до 3-х місяців, тобто до 05.01.2026.
Ухвалою слідчого судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 06.10.2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.12.2025. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27.10.2025.
Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 не були дотримані в повному обсязі.
На переконання колегія суддів продовжуючи ОСОБА_7 найбільш суворий запобіжний захід, судом належно не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити її належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Разом з тим, висновок суду про неможливість застосування до ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, належно не аргументований, оскільки суд обмежився лише посиланням на те, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню визначених ризиків.
На думку колегії суддів, суд залишив поза увагою доводи захисника, що обвинувачена визнає вину повністю, сприяє досудовому розслідуванні, своєю поведінкою не чинить перешкод слідству, має постійне місце проживання.
Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, дають підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, а зокрема домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти встановленим ризикам.
Доводи прокурора про неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою через можливість впливу на свідків та потерпілого обґрунтовуються виключно на припущеннях, характері та тяжкості злочину відповідно до підозри.
Порушення обов'язків обвинуваченою, в тому числі і в разі незаконного впливу на свідків чи потерпілого є підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній повинна бути врахована разом з іншими обставинами, визначеними у ст.178 КПК України, а тому не може бути єдиним приводом для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки у цьому випадку нівелюється мета та значення інституту запобіжних заходів у кримінальному провадженні, а такий запобіжний захід перетворюється на міру попереднього покарання такої особи, що з врахуванням презумпції невинуватості є неприпустимим.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 , не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, виховала двох синів, які проходять військову службу в ЗСУ, які здійснюють захист України та мають нагороди, що свідчить про наявність міцних соціальних звязків.
За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 . запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 з забороною залишати житло цілодобово, на строк до 05 січня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , потерпілим ОСОБА_15
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт та інші документи, які дають право для виїзду за кордон.
Термін дії домашнього арешту та обов'язків до 05.01.2026
Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 ..
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: