Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2923/25 Головуючий у 1-й інст. Пацко О.О.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
18 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/2923/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Веремчук Катерини Юріївни на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пацко О.О. у місті Коростені,
У травні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( далі ТОВ «Коллект Центр, Товариство, позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за Договорами №2110705589488 від 17 квітня 2021 року та за №2110708195770 від 17 квітня 2021 року у загальному розмірі 45 444,75 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Позов мотивувався тим, що 17 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем був укладений договір про надання фінансових послуг № 2110705589488, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в розмірі 1000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Також 17 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем був укладений договір про надання фінансових послуг № 2110708195770 підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в розмірі 1500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
У подальшому 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржника за договором № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за кредитним за договором № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року, боржником в якому є відповідач.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржника за договором № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за кредитним договором № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року, боржником в якому є відповідач.
Представник позивача зазначав, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, загальний розмір із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року, що підлягає стягненню, становить - 18177,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17 177,90 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить - 27 266,85 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25 766,85 грн.
Заборгованість за двома кредитними договорами складає 45 444,75 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Веремчук К.Ю. подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовним вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що 17 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем укладено Договір №2110705589488. А також в цей день між цим Товариством та ОСОБА_1 укладено Договір №2110708195770. Однак, позивач не підтвердив факт укладення даних Кредитних договорів.
Крім того, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Разом з тим, доказів укладення таких договорів, які за формою відповідають вимогам цивільного законодавства, Позивачем не було надано, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
На підтвердження укладення кредитних договорів №2110705589488 та кредитного договору №2110708195770 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем позивачем подано до суду копії Кредитних договорів, Графіків платежів (надалі за текстом також - «Графік»), Паспортів споживчого кредиту (надалі за текстом також - «Паспорт»), нібито укладених дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Служба миттєвого кредитування», шляхом надсилання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на телефонний номер відповідача одноразового ідентифікатора для підписання даних документів та нібито підписано введенням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), номер паролів V2 та R9.
Але у вищезазначених документах не зазначено комбінації цифр та літер, які нібито є одноразовим паролем-ідентифікатором.
Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії вищезазначених документів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Представник зазначає, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем не підтверджений. Товариством не надано первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредитів у розмірі 1500 грн та 1000 грн, їх погашень (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше).
Крім того, позивач не надав доказів того, що на момент подання Позову у нього існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві. В додатках до позовної заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачем від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитних коштів у розмірі 1000 грн та 1500 грн за Кредитними договорами №2110705589488 та №2110708195770.
Наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Також вказує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.
Крім того, заперечує щодо нарахування відсотків за межами строку дії кредитних договорів. Вважає, що навіть якби позивачем було доведено факт укладення кредитних договорів та факт перерахування відповідачу кредитних коштів за такими кредитними договорами, то розмір відсотків мав би становити по кредитному договору № 2110705589488 -340 грн (1 000 грн Х 2 % Х 17 днів), а не 17 177,90 грн, та за кредитним договором № 2110708195770 - 510 грн (1500 грн Х 2 % Х 17 днів), а не 25 766,85 грн, як просить стягнути позивач.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У відзиві представник ТОВ «Коллект Центр» апеляційну скаргу не визнала і просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином грошових зобов'язань, передбачених умовами кредитних договорів, право вимоги за якими перейшло до позивача, згідно укладених договорів факторингу, а тому дійшов висновку про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 45 444,75 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по кредитним договорам із відповідача на користь позивача.
Судом встановлено, що 17 квітня 2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем був укладений договір про надання фінансових послуг № 2110705589488, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в розмірі 1000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 19-21).
17 квітня 2021 року між цим Товариством та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансових послуг № 2110708195770, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в розмірі 1500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами (28-30).
01 грудня 2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржника за договором № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року (а.с. 46-48).
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за кредитним за договором № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року, боржником в якому є відповідач (а.с.51-53).
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржника за договором № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за кредитним за договором № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року, боржником в якому є відповідач (а.с. 57-59).
Згідно із копією акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) прийняло від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (клієнт) реєстр боржників в кількості 31 632 (а. с. 48 зворот).
На підставі укладеного між ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договору про організацію переказів грошових коштів, ТОВ Вей Фор Пей» здійснило наступний переказ коштів: номер карти НОМЕР_1 ; власник карти (емітент) банк «COMMERCIAL BANK PRIVATBANK»; категорія карти Visa; час запиту 17 квітня 2021 року 4:41:05 год; номер договору згідно інформації від кредитора 2110705589488; сума 1 000 грн. (а. с. 9 т. 40).
Також на підставі укладеного між ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договору про організацію переказів грошових коштів, ТОВ Вей Фор Пей» здійснило наступний переказ коштів: номер карти НОМЕР_2 ; власник карти (емітент) банк «MONObank»; категорія карти Visa; час запиту 17 квітня 2021 року 5:20:36 год; номер договору згідно інформації від кредитора 2110708195770; сума 1 500 грн. (а. с. 43).
Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №2110705589488 від 17 квітня 2021 року станом на 10 березня 2023 року складає 18 177,90 грн, із них: 1 000,00 грн - основна сума заборгованості; 6 670,00 - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 10 507,90 - нараховані відсотки згідно кредитного договору (а .с. 74).
Відповідно до наданого ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку заборгованості станом на 10 січня 2023 року заборгованість за кредитним договором № 2110708195770 складає 27 266,85 грн., із них: 1 500 грн основна сума заборгованості; 10 005,00 - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 15 761,85 грн - нараховані відсотки згідно кредитного договору (а. с.75).
Крім того, факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою за договором б/н за період 17.04.2021-17.05.2021 наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 15 жовтня 2025 року. У вказаній виписці міститься інформація про зарахування на картку № НОМЕР_3 , яка емітована на ім'я ОСОБА_1 , 17 квітня 2021 року коштів у сумі 1000 грн (а.с. 247).
Також на адресу суду надійшов лист від АТ «Універсал Банк», який містить інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 , Банком було іметовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_4 , та був в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 . За період з 17.04.2021 по 17.05.2021 на платіжну картку № НОМЕР_4 було зарахування грошових коштів у сумі 1500, 00 грн (а.с.242).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав встановлених статті 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України ( статті 525, 526 ЦК України).
У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статей 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Зміст наданих позивачем договорів кредиту № 2110705589488 та № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року свідчать про те, що їх укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частин 6, 12 пункту 1 статті 3, статті 12, пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», частини 1 статті 205 ЦК України.
Крім того, за умовами п. 4.3, 4.4. договору про надання фінансових послуг № 2110705589488 та №2110708195770 від 17 квітня 2021 року, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 4.3 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до статті 639 та статті 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідно до реквізитів вищезазначених договорів, ОСОБА_1 підписав договори електронним підписом з використанням одноразових ідентифікаторів R9 та V2.
Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19).
Таким чином, договір між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення на телефонний номер, який відповідач використав для підписання договору.
Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 не надано.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає встановленим, що договори про надання фінансових послуг № 2110705589488 та №2110708195770 від 17 квітня 2021 року укладено між первісним кредитором і відповідачем в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Уклавши цей правочин, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а отже відповідно до приписів статті 11 ЦК України, у них виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
За умовами п. 1.1. укладеного між первісним кредитором та відповідачем договору кредиту № 21107005589488 від 17 квітня 2021 року товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків правил.
ТОВ «Служба митного кредитування» на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» ( а.с. 40).
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №2110705589488 від 17 квітня 2021 року станом на 10 березня 2023 року складає становить 18 177,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1 000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 6 670,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору 10 507,90 грн.
Що стосується кредитного договору № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року.
За умовами п. 1.1. укладеного між первісним кредитором та відповідачем договору кредиту № 2110708195770 від 17 квітня 2021 року товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків правил.
ТОВ «Служба митного кредитування» на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1 500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» ( а.с. 43).
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №2110708195770 від 17 квітня 2021 року станом на 10 березня 2023 року складає становить 27 266,85 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1 5000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 10 005,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору 15 761,85 грн.
Пунктами 1.2., 1.3. зазначених Договорів передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно з п. 1.4. Договорів проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих то центів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначено п. 1.4.6);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначено п. 1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.п. 1.4.1., 1.4.2. вказаних вище Договорів нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п. 1.9. Договорів граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Водночас, у Заявах - Анкетах (для отримання кредиту), які є Додатками № 1 до Кредитних договорів, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті www.bistrozaim.ua, виявив бажання отримати кредити на особисті потереби у розмірі 1000 грн та відповідно 1500,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що із відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за Кредитними договорами, що існувала на дату відступлення права вимоги ТОВ «Служба миттєвого кредитування», у загальному розмірі 45 444,75 грн.
Вказана заборгованість (в тому числі щодо нарахування процентів) повністю узгоджується з умовами кредитних договорів (у тому числі узгодженими сторонами розмірами процентних ставок та нарахуванням в межах встановленого (річного) строку кредитування).
Зважаючи на те, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» було задоволено повністю, суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача 2 422,40 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Також, взявши до уваги категорій складності справи та об'єм роботи представника позивача, що документально підтверджено, місцевий суд вірно стягнув із відповідача на користь позивача 3 000 грн витрат за професійну правничу допомогу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у резолютивній частині рішення суд помилково вказав окремо про стягнення 18 177,90 грн заборгованості по кредитному договору № №2110705589488 від 17 квітня 2021 року, яка входить до загального розміру 45 444,75 грн заборгованості за двома кредитними договорами, які стягнуті судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни резолютивної частини оскаржуваного рішення.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що колегія суддів, задовольняючи частково апеляційну скаргу, фактично залишає без змін задоволені судом першої інстанції позовні вимоги, то підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Веремчук Катерини Юріївнизадовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 рокузмінити, виклавши абзац другий резолютивної частини судового рішення у наступній редакції:
«Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 2110705589488 від 17 квітня 2021 року та №2110708195770 від 17 квітня 2021 року, станом на 12 травня 2025 року, у загальному розмірі 45 444,75 грн».
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді