Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1108/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Номер провадження №33/4805/1055/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
17 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Свінцицького Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м .Житомирі апеляційну скаргу адвоката Свінцицького Леоніда Валентиновича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 19 червня 2025 року, о 00 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , в м. Радомишль по вул. Русанівська, 26, керував транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного або наркотичного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Свінцицький Л.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що в протоколі не зазначена жодна ознака алкогольного сп'яніння у водія, працівники поліції не інформували про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надали сертифікати відповідності та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, не запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, не роз'яснено водію його права, протокол не є належним доказом по справі. На думку захисника в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а вина не є доведеною.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Свінцицького Л.В., який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так з протоколу по адміністративне правопорушення від 19.06.2025 убачається, що 19 червня 2025 року о 00 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , в м. Радомишль по вул. Русанівська, 26, керував транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного або наркотичного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на Alcotest Drager, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5018425 від 19.06.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу - газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не проводився у зв'язку із відмовою від проходження такого огляду; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.06.2025 в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я не проводився у зв'язку із відмовою від проходження такого огляду; розписках про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що в протоколі відсутня жодна ознака алкогольного сп'яніння спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366713 від 19.06.2025, де в графі 7 місце скоєння та суть адміністративного правопорушення. опис установлених даних містяться ознаки алкогольного сп'яніння- запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці.
Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що чути запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. На що, ОСОБА_1 пояснив «я у них купив пиво, пив». Тобто, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення та висловлені особі.
Разом з тим, працівниками поліції ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння та було роз'яснено останньому його права та оголошено складені у відношенні останнього адміністративні матеріали. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Натомість намагався домовитись з поліцейськими, що свідчить про обізнаність останнього щодо відповідальності за вказане адміністративне правопорушення та про намагання ним уникнути даної відповідальності, а тому апеляційні доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Твердження захисника, що працівниками поліції не інформували про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надали сертифікати відповідності та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки не є слушними, оскільки із відеозапису подій убачається, що ОСОБА_1 не проходив огляд на місці зупинки транспортного засобу, відмовившись від його проходження, то його і не інформували про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надавали для ознайомлення сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 та є належним та допустимим доказом.
Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані та об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Свінцицького Леоніда Валентиновича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь