Справа № 156/925/25 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О.
Провадження № 22-ц/802/1350/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
19 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Здрилюк О. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про захист прав споживачів та стягнення невиплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року,
У липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 08 січня 2025 року невідома особа, яка представилася працівником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк», шахрайським способом заволоділа її коштами, які зберігалися на карткових рахунках АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 144 036,00 грн. Крім того невідома особа проти її волі відкрила від її імені кредитні рахунки та заволоділа коштами у розмірі 30 000,00 грн в АТ «Перший міжнародний банк» (договір 200339397449), у розмірі 10 400,00 грн в АТ «Акцент банк» (договір 43238198), у розмірі 10 000,00 грн в АТ «УніверсалБанк» (договір 26206353815718).
Зрозумівши, що вона стала жертвою шахраїв, ОСОБА_1 звернулася до ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та повідомила про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
Вказала, що вона як потерпіла від шахрайства не мала доброї волі на укладення кредитів та перерахунку коштів шахраю. Зазначила, що із карткового рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) невстановлена особа шахрайським способом заволоділа коштами на загальну суму 100 702,50 грн; із карткового рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) на загальну суму 43 333,50 грн, що в сукупності складає 144 036,00 грн.
Позивачка також зазначала, що відповідно до електронного полісу № VFNISKM-228E7UB від 14 вересня 2022 року її кошти, які зберігалися на карткових рахунках АТ КБ «ПриватБанк», застраховані від фінансових ризиків.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 повідомила АТ КБ «ПриватБанк», який в свою чергу повідомив ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про настання страхового випадку. Однак страхова компанія виплатила у її користь страхове відшкодування лише у розмірі 23 718,00 грн.
Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд зобов'язати ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатити їй недоотриману суму страхового відшкодування у розмірі 48 300,00 грн та стягнути з відповідача у її користь понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Данилюк Я. П. подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 19 грудня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» в користь позивачки здійснено страхову виплату відповідно до умов електронного полісу № VFNISKM-228E7UB добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства від 14 вересня 2022 року. Судом при цьому враховано, що знявши із банківських терміналів (банкоматів) грошові кошти, позивачка тим самим змінила їх статус та місце знаходження, а тому такі кошти втратили статус застрахованих відповідно до дії договору страхування.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом встановлено, що 14 вересня 2022 року між ПрAT «СК «BУCO» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства № VFNISKM-228E7UB.
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовими збитками внаслідок непередбачених подій (страхових ризиків передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.13 полісу) по відношенню до коштів страхувальника, які розміщені на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» або переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк».
У розділі 5 договору «застраховані кошти» сторони погодили, що договір страхування укладається стосовно грошових коштів, які розміщено на поточних, депозитних, карткових рахунках страхувальника, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» та грошових коштів, переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до пункту 4.3 електронного полісу страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві. Розділом 6 електронного полісу передбачено страховий випадок, франшизу, страховий тариф та страхову виплату. У розділі 6 договору визначено перелік страхових випадків серед яких «соціальний інжиніринг» - здійснення платіжних операцій по картковому рахунку страхувальника від впливом шахрая.
За ризиками, передбаченими в пунктах 6.1.1-6.1.13 полісу, ліміт відповідальності страховика за даними страховими випадками становить 50 % від страхової суми передбаченої пунктом 6.2 полісу (а. с. 17).
Згідно з витягом з ЄРДР 09 січня 2025 року за зверненням ОСОБА_1 було зареєстровано кримінальне провадження № 12025030520000015 за частиною 3 статті 190 КК України, оскільки невідома особа 08 січня 2025 року шахрайським способом, під приводом збереження грошових коштів, попередньо зателефонувавши з номерів телефону НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 у розмірі 206 915,00 грн, які остання в період часу з 16 години 09 хвилин по 20 годину 10 хвилин самостійно перераховувала декількома транзакціями з власних банківських карток ПриватБанку, Монобанку, А-банку, ПУМБ на різні банківські картки (а. с. 11).
У протоколі допиту потерпілої ОСОБА_1 зазначено, що 08 січня 2025 року до неї зателефонувала невідома особа, яка представилася працівником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила, що якась стороння особа намагалася переказати її грошові кошти на інший рахунок, однак вони зависли між рахунками. Для того, щоб зберегти грошові кошти, потрібно їх зняти та покласти на рахунки, які вкаже працівник служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 повірила цій особі та здійснювала операції по зняттю грошових коштів з доступних банкоматів, переведенню грошових коштів на іншу банківську картку, а коли отримала номери банківських карток від працівника служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк», здійснила переказ грошових коштів. Крім того, від імені позивача та без її згоди були отримані грошові кошти в кредит у різних банках (а. с. 12, 13).
ОСОБА_1 також надала протокол огляду предмету від 09 січня 2025 року, а саме мобільного телефону позивача марки «Samsung Galaxy F35 5G», в якому виявлено інформацію з додатків «Приват24», «Abank24», «Sens SupperApp», «Монобанк» та «ПУМБ», яка може мати значення для досудового розслідування (а. с. 14-16).
Із виписок по рахунках ОСОБА_1 убачається, що остання 08 січня 2025 року сама знімала грошові кошти та здійснювала операції щодо переведення грошових коштів на різні банківські картки (а. с. 18, 19).
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зверталася із письмовими претензіями до ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про відшкодування коштів, в якій просила страхову компанію здійснити страхову виплату згідно з договором № VFNISKM-228E7UB від 14 вересня 2022 року (а. с. 20, 22).
Своїм листом ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» повідомило ОСОБА_2 про те, що відповідно до пункту 6.1.13 договору та документів, наданих страхувальнику, сума грошових коштів, що була перерахована з рахунків страхувальника, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», та переказ яких здійснювався АТ КБ «ПриватБанк» складає 47 436,00 грн. За умовами договору щодо страхового випадку «соціальний інжиніринг» встановлена франшиза в розмірі 50 % від суми протиправної або незаконної операції. 12 березня 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування в користь ОСОБА_1 у розмірі 23 718,00 грн відповідно до умов договору (а. с. 21).
Також страхова компанія повідомила ОСОБА_2 про те, що відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по рахунках позивача були здійснені операції, в тому числі 08 січня 2025 року о 17 годині 02 хвилини платіжна операція на суму 29 145 грн, 08 січня 2025 року о 17 годині 05 хвилин платіжна операція на суму 11 557,50 грн, 08 січня 2025 року о 17 годині 06 хвилин платіжна операція на суму 6 733,50 грн, а тому страхова компанія вважає, що виписка підтверджує тільки три операції, які пов'язані з здійсненням розрахунків в безготівковій формі і протиправність яких підтверджена витягом із ЄРДР. Всі інші операції пов'язані зі зняттям самим страхувальником грошових коштів в банкоматах, не є страховим випадком (а. с. 23).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Як передбачено статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Принцип свободи договору є фундаментальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом.
Згідно з частиною 1 статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Відповідно до частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Як передбачено частиною 1 статті 256 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством. Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Як передбачено частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Закону України «Про страхування», страхова сума може бути встановлена за окремим об'єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 560/898/16-ц зроблено висновок, що обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що подія, яка трапилася, є страховим випадком, визначеним у пункті 6.1.13. договору добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства № VFNISKM-228E7UB від 14 вересня 2022 року, а саме «соціальний інжиніринг», оскільки 08 січня 2025 року невідома особа шахрайським способом заволоділа коштами позивача із карткових рахунків КБ «ПриватБанк» на загальну суму 144 036 грн, а тому, як вважає позивачка, страхова компанія відповідно до умов договору страхування ризиків зобов'язана відшкодувати у її користь 50 % від суми протиправної або незаконної операції, яка, на думку позивачки, складає 72 018 грн. Однак всупереч умов електронного полісу відповідач виплатив страхове відшкодування у розмірі 23 718 грн.
Відповідно до частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно з частинами 3, 4 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Як убачається з електронного полісу добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства, «соціальний інжиніринг» визначений як здійснення платіжних операцій по картковому рахунку страхувальника під впливом шахрая.
При цьому загальноприйнятим є визначення соціального інжинірингу як методу несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації (паролів доступу/ключів захисту чи інших секретних даних) або систем зберігання інформації без використання технічних засобів, тобто шляхом психологічного впливу, маніпулювання свідомістю «жертв» соціального інженера.
Застосування граматичного, логічного та спеціально-юридичного способів тлумачення використаного у договорі добровільного страхування терміну «соціальний інжиніринг» дає підстави для висновку, що під ним слід розуміти випадки здійснення особою платіжних операцій по своєму картковому рахунку під впливом «соціального інженера» без використання останнім технічних засобів, тобто лише шляхом психологічного впливу на особу, маніпулювання її свідомістю.
Місцевим судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що страховий випадок, який стався з позивачкою ОСОБА_1 , підпадає під ознаки «соціального інжинірингу».
При цьому судом згідно з виписками по карткам/рахункам AT КБ «ПриватБанк» № K7U8RHB9PRR2CLGU від 09 січня 2025 року та № 5VHLCJMKC4VQM635 від 09 січня 2025 року встановлено, що загальна сума платіжних операцій по картковому рахунку страхувальника під впливом шахрая складає 47 436,00 грн (08.01.2025 року о 17:02 год платіжна операція на суму 29 145 грн; 08.01.2025 року о 17:05 год платіжна операція на суму 11 557,50 грн; 08.01.2025 року о 17:06 год платіжна операція на суму 6 733,50 грн). 12 березня 2025 року ПpAT «СК «BУCO» здійснила виплату страхового відшкодування в користь ОСОБА_1 у розмірі 23 718,00 грн відповідно до умов договору.
Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що предметом договору страхування між сторонами є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовими збитками внаслідок непередбачених подій (страхових ризиків передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.13 полісу) по відношенню до коштів страхувальника, які розміщені саме на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» або переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк».
У розділі 5 договору «застраховані кошти» сторони погодили, що договір страхування укладається стосовно грошових коштів, які розміщено на поточних, депозитних, карткових рахунках страхувальника, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» та грошових коштів переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк».
В той же час, як було встановлено судом, позивачкою 08 січня 2025 року було здійснено наступні грошові перекази на власну банківську картку, зняття готівки та платіжні операції, а саме 08.01.2025 року о 14:43 год зняття готівки в банкоматі на суму 8300 грн.; 08.01.2025 року о 14:44 год зняття готівки в банкоматі на суму 8300 грн; 08.01.2025 року о 14:49 год переказ на власну банківську картку в сумі 48000 грн; 08.01.2025 року о 14:50 год зняття готівки в банкоматі на суму 20000 грн; 08.01.2025 року о 14:52 год зняття готівки в банкоматі на суму 4000 грн; 08.01.2025 року о 14:54 год зняття готівки в банкоматі на суму 4000 грн; 08.01.2025 року о 14:55 год зняття готівки в банкоматі на суму 4000 грн; 08.01.2025 року о 14:57 год зняття готівки в банкоматі на суму 4000 грн; 08.01.2025 року о 14:58 год зняття готівки в банкоматі на суму 4000 грн; 08.01.2025 року о 15:28 год переказ на власну банківську картку в сумі 49000 грн; 08.01.2025 року о 15:36 год зняття готівки в банкоматі на суму 20000 грн; 08.01.2025 року о 15:37 год зняття готівки в банкоматі на суму 20000 грн; 08.01.2025 року о 17:02 год платіжна операція на суму 29145 грн; 08.01.2025 року о 17:05 год платіжна операція на суму 11557,50 грн; 08.01.2025 року о 17:06 год платіжна операція на суму 6733,50 грн.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума грошових коштів, яка була перерахована з рахунків страхувальника відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» та переказ яких здійснювався АТ КБ «ПриватБанк» складає 47 436 грн, саме ці кошти є застрахованими коштами відповідно до умов договору страхування. Лише три операції були здійснені позивачем в безготівковій формі, усі інші операції пов'язані із зняттям страхувальником готівкових коштів в банкоматах. Зважаючи на те, що сторони погодили істотні умови договору, а саме його предмет - договір страхування укладається стосовно грошових коштів, які розміщено на поточних, депозитних, карткових рахунках страхувальника, відкритих АТ КБ «ПриватБанк» та грошових коштів, переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк», погодили, які кошти у даному випадку є застрахованими. Готівкові кошти у цьому випадку не є застрахованими відповідно до умов договору.
Також судом звернуто увагу на те, що після зняття готівки в банкоматах кошти уже не є такими, що розміщені на рахунках та переходять у фізичну форму - готівкову і відповідно виходять за межі страхового покриття.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задволенні позову, оскільки відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» здійснено позивачці страхову виплату відповідно до умов електронного полісу № VFNISKM-228E7UB добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства від 14 вересня 2022 року. Знявши із банківських терміналів (банкоматів) грошові кошти, позивачка тим самим змінила їх статус та місце знаходження, такі кошти відповідно втратили статус застрахованих відповідно до дії договору страхування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді