Номер провадження: 22-ц/813/6285/25
Справа № 505/4665/24
Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.
Доповідач Громік Р. Д.
26.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Котовського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Зазначає, що після смерті матері відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказує на те, що приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Крисюк Л.В. 27.11.2024 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, роз'яснено право на звернення до суду з метою поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Як на обставину поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини позивач посилається на хворобу свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2025 року відмовлено повністю у позові ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховані докази поважності причин строку пропуску спадщини, а саме які підтверджують діагнози дитини.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.05.2019, виданим Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 430 від 13.05.2019.
Згідно із свідоцтва про поховання №183 від 11.05.2019, позивач ОСОБА_1 13.05.2019 здійснила поховання ОСОБА_2 на кладовищі № 4, розміщеного у м. Подільськ.
Відповідно до довідки самоорганізації населення м. Подільськ (квартальний комітет) від 30.05.2019 позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця, своєї матері, проживала із нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.05.1998, посвідченого державним нотаріусом Кодимської нотаріальної контори, серії ААМ № 876466, спадкоємцями майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , є в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Свідоцтво про право на спадщину видане на спадкове майно - житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_2 . Відомості про право власності на будинковолодіння за вказаною адресою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не внесено, що підтверджується інформаційною довідкою № 245753932 від 24.02.2021.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уклали шлюб 18.11.1989, про що складено актовий запис № 460 від 18.11.1989.
Позивач ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком позивача є ОСОБА_9 та матір'ю є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.12.2024, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 447 від 01.09.1971, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
Згідно з листа №440/01-16 від 27.11.2024 приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Крисюк Л.В. позивачу відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв'язку із пропуском шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 .
У позивача ОСОБА_1 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 28.08.2003, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 278.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №883040 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата огляду 01.07.2024, має 2 групу інвалідності, причина інвалідності - інвалідність з дитинства, встановлена на строк до 01.08.2025.
Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 18229/2024 ДНП «Національний інститут раку», м. Київ, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.07.2024 до 22.07.2024 перебував у лікувальному закладі на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлена наявність обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги позивача: смерть спадкодавця, перебування позивача у родинних відносинах із спадкодавцем (позивач є донькою померлої), проживання позивача на час відкриття спадщини із спадкодавцем, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивача у зв'язку із пропуском строку подачі заяви про прийняття спадщини.
Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Подільською міською радою Подільського району Одеської області, полягає у відносинах, які пов'язані із спадкуванням, оформленням права на спадкове майно.
Відповідачем у справі визнано позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
На переконання суду, у даному випадку відсутні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову з підстав визнання позовних вимог відповідачем, зважаючи на те, що таке визнання суперечить закону, зважаючи на вказане далі.
Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Строк прийняття спадщини визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, відповідно до якої для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
З урахуванням викладених вище положень суд першої інстанції доходить обґрунтованого висновку, що шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчився 13.11.2019.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Крисюк Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 лише 27 листопада 2024 року, тобто з пропуском визначеного законодавцем шестимісячного строку більше ніж на 5 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, ці обставини суд визнав поважними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 31.01.2020 у справі №450/1383/18.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №314/2550/17.
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини позивач зазначила про хворобу свого сина ОСОБА_3 .
Щодо зупинення строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану суд першої інстанції правильно зазначив таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, ст. 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 7, 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
Згідно з п. 3 вказаної постанови на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» зазначений вище п. 3 постанови було викладено в новій редакції, а саме «перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Разом з тим 19.06.2023 набрав чинності пп. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
Указані обставини в сукупності свідчать про те, що станом на момент звернення позивача до приватного нотаріуса строк звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини становив шість місяців після смерті ОСОБА_2 та завершився 13 листопада 2019 року, перебіг строку для прийняття спадщини для позивача не зупинявся.
Посилання позивача на обставину, яка є встановленою впродовж розгляду цієї справи, щодо проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не має значення для доведеності поважності причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини, а є підставою для іншого способу захисту порушеного права позивача щодо набуття права на спадщину - визнання позивача таким, що проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, таким, що прийняв спадщину, ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Встановлення факту проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті останньої, дасть змогу реалізувати право на оформлення спадщини після смерті матері у встановленому законом порядку, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог та на підставі поданих ними доказів. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, участі в їх дослідженні та доведення їх переконливості перед судом.
Таким чином, суд не виходить за межі позовних вимог, заявлених позивачем, приймає рішення виключно в межах заявлених вимог, дотримується принципу диспозитивності, а сторони визначають обсяг і зміст спору.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Оцінивши надані позивачем докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позову не вбачається.
Визначення поважності причин пропуску строку є оціночним поняттям, яке встановлюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням об'єктивних, непереборних, істотних обставин, що дійсно перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. Позивач обґрунтовує пропуск строку необхідністю догляду за сином, який має інвалідність з дитинства, проте наявність у близького родича інвалідності сама по собі не є обставиною, що унеможливлювала звернення до нотаріуса.
Позивачем не надано доказів того, що саме стан здоров'я дитини протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини створював об'єктивні та непереборні перешкоди для вчинення відповідних правочинів.
Наявні в матеріалах справи медичні документи не охоплюють період, протягом якого тривав строк для подання заяви про прийняття спадщини, 13.05.2019 - 13.11.2019, а підтверджують лише пізніший період перебування дитини на лікуванні у 2024 році.
Крім того, обставини догляду за неповнолітньою дитиною з інвалідністю не є винятковими і, за загальним правилом, не виключають можливості звернення до нотаріуса, особливо з огляду на те, що спадкоємець проживала за місцем знаходження спадкового майна, мала фактичну можливість подати заяву.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позивачем не доведено наявності поважної причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому немає підстав для визначення додаткового строку для її прийняття.
За вказаних обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що порушене право позивача не підлягає захисту шляхом задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі №720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи (фактично дублюють доводи позовної заяви) були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 19 грудня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда