Номер провадження: 22-ц/813/3432/25
Справа № 511/2010/21
Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.
Доповідач Громік Р. Д.
20.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Роздільнянської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування рішень виконкому міської ради та правовстановлюючих документів на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію нерухомого майна в реєстрі,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Роздільнянської міської ради Одеської області, виконкому Роздільнянської міської ради (а.с.1), який в подальшому уточнювала та виклала в останній редакції від 15.02.2024 року, та просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 року;
- визнати незаконним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86/1 від 04.06.1987 року та виписку із даного рішення;
- визнати недійсним нотаріально посвідчений договір від 26.01.1989 року безстрокового користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , укладений між Роздільнянською міською радою та ОСОБА_3 на підставі незаконного рішення Роздільнянської міської ради;
- визнати незаконним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради від 19.09.2008 року №568-У, яким припинено право користування земельною ділянкою площею 0,05 га в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель гр. ОСОБА_2 ;.
- визнати незаконним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради від 12.03.2020 р. №2552-УІІ , яким вирішено надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0389 га в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 р., згідно варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 року та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297; - уточненому та доповненому додатку «Д» до висновку експерта №23-296/297.
- згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м., якою вона володіє згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 р., та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, визначену згідно варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297, а також зобов'язати його відновити межі земельної ділянки кадастровий номер та звільнити самовільно зайняту частину приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0056 га;
- усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123910100:02:016:002 та її будинком у АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок ОСОБА_2 дерев'яного туалету та паркану, які розташовані на її земельній ділянці;
- визнати недійсним рішення виконкому Роздільнянської міської ради від 12.10.2011 р. та Свідоцтво про право власності від 27.10.2011 р. №146, яке видане ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Балик Л.М. від 22.11.2011 р. про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 35218696) та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказаний житловий будинок.
Позовна заява вмотивована тим, що вона є власником житлового будинку у АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 року, який вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва будинок розташований на земельній ділянці площею 1177 кв.м. В свою чергу даний будинок належав ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31 березня 1977 року. Розташування будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки підтверджує техпаспорт, виготовлений Одеським БТІ 27.07.1976 року.
Позивачка вважає, що в силу ст. 30 Земельного кодексу України (станом на 06.12.1994 р.) успадкувавши будинок після смерті матері, вона стала власником та користувачем земельної ділянки площею 0,1177 га за адресою: АДРЕСА_2
02.07.2007 року нею було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0898 га, кадастровий номер 5123910100:02:016:0024, за адресою АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі рішення Роздільнянської міської ради від 07.08.2006 року №44-У.
Однак після отримання державного акту від 02.07.2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0898 га, позивачка від своїх прав на земельну ділянку площею 0,1177 га не відмовлялася, вважала її своєю та продовжувала нею користуватися.
Однак з листа Роздільнянської районної державної адміністрації від 13.08.2021 р. №1547/1/12/01-37 їй стало відомо, що наявне рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 р., яким вилучено у неї земельну ділянку 500 кв. м. по АДРЕСА_3 в зв'язку з її відмовою та виділено її ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку.
Наполягає, що вона не відмовлялася від своєї земельної ділянки площею 500 кв.м. та з відповідною заявою до Роздільнянської міської ради не зверталася, така заява в Роздільнянській міській раді відсутня, вона володіла земельною ділянкою АДРЕСА_2 , а не по АДРЕСА_3 , між тим у рішенні Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 р. у неї нібито вилучили земельну ділянку 500 кв.м. по АДРЕСА_3 (якого не існує або він далеко від спірної ділянки), а ОСОБА_3 виділили земельну ділянку площею 500 кв.м. по АДРЕСА_3 .
Крім цього, наявна підроблена виписка із рішення Роздільнянської міської ради за №86/1 від 04.06.1987 року, на підставі якої із зазначеним виправленням номеру земельної дялнки з «48» на «18» відповідачу надано земельну ділянку у користування.
Таким чином Роздільнянська міська рада не з'ясувала кому належить вказана земельна ділянка, її площу, адресу та з перевищенням своїх прав і повноважень, розпорядилася земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_5 без її згоди та відома, порушивши право землекористувача та вилучивши земельну ділянку у спадкоємця гр. ОСОБА_1 . Тому, вказане рішення порушує право позивачки на землю та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 48 ЦК Української PCP (станом на 26.01.1989 р.) також позивачка вважає належить визнати недійсним договір від 26.01.1989 р. безстрокового користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , який укладений між Роздільнянською міською радою та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Левенець Т.Р., так як він укладений на підставі незаконного рішення міської ради та з перевищенням повноважень міською радою.
Також в зв'язку з цим незаконними є подальші рішенням Роздільнянської міської ради, якими спірною земельною ділянкою вже розпорядився ОСОБА_3 , який передав землю в землі запасу Роздільнянської міської ради, а міська рада надала дозвіл на складання проекту відводу спірної земельної ділянки для передачі її у власність ОСОБА_2 , зокрема це рішення від 19.09.2008 р. №568-У та рішення від 12.03.2020 р. №2552-УІІ , яким вирішено надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою ОСОБА_2
Позивачка вважає, що її землею розпоряджалися без її дозволу і відома, всі маніпуляції із землею проведені на підставі незаконних рішень, а також без встановлення меж земель землевпорядними організаціями, що потягло незаконне заволодіння відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельною ділянкою ОСОБА_1 та в результаті чого виникла невідповідність площ спірних земельних ділянок.
Крім цього ОСОБА_2 також приступив до користування земельною ділянкою без встановлення меж земельної ділянки та документа, який посвідчує право на землю і на належній їй земельній ділянці здійснив самочинне будівництво, а тому належить скасувати отримані ним правовстановлюючі документи та рішення міської ради , якими визнано право власності за ОСОБА_2 на будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Позиція відповідача ОСОБА_2 у суді першої інстанції.
12 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панчошенко О.В. (а.с.147 т.1), в якому позивач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Свою позицію обгрунтовували тим, що станом на час прийняття оспорюваного рішення Роздільнянської міської ради Одеської області №86 від 04.06.1987 року щодо передачі у користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 була не позивач ОСОБА_1 , а її мати ОСОБА_5 , позивачка стала власницею будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 лише в 1994 році. Відтак її права в 1987 році не могли бути порушені вилученням земельної ділянки .
Також жодним чином не були порушені її права укладенням ОСОБА_3 договору безстрокового користування земельною ділянкою з власником землі Роздільнянською міською радою, так як договір було укладеного в 1989 році, тобто до того як позивачка успадкувала будинок.
Наданий нею технічний паспорт станом на 1994 рік свідчить про те, що успадкований нею будинок після смерті матері був розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 площею 1177 кв.м.
Так рішенням Роздільнянської міської ради від 10 жовтня 2000 року було передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1177 кв.м. Далі рішенням Роздільнянської міської ради від 14.08.2004 р. № 192/2 - XV сесії вирішено передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку за вказаною адресою для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель розміром 0,1 га для ведення особистого господарства розміром 0,0028 г.
Далі на підставі рішення Роздільнянської міської ради від 07.06.2006 року за №44 на ім'я ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку СЕ №116402 від 02.07.2007 року, відповідно до якого передано у власність земельну ділянку площею 0,0898 га.
Таким чином, зменшення розміру земельної ділянки відбулося під час виготовлення документації на земельну ділянку на підставі рішень міської ради та технічної документації починаючи з 1994 року.
Також позивачка вже отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку, що на думку відповідача свідчить про те, що вона узгодила із власником земельної ділянки Роздільнянською міською радою розмір земельної ділянки, який передано їй у власність.
Далі ОСОБА_2 у законний спосіб отримав в користування земельну ділянку від Роздільнянської міської ради на підставі законних рішень і відповідно до законодавства розпочав на ній будівництво житлового будинку, на який отримав правовстановлюючі документи. Тому просили в позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Позиція відповідача Роздільнянської міської ради Одеської області.
07 грудня 2021 року Роздільнянська міська рада Одеської області надала суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності. (а.с.236 т.1, а.с.94 т.2).
Крім цього зазначили, що у встановленому законом порядку ОСОБА_1 на підставі рішень Роздільнянської міської ради Одеської області вже отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку. До отримання Державного акту приймалися рішення Роздільнянської міської ради від 10.10.2000 року, 14.08.2004 року, 0.08.2006 року , якими було остаточно визначено розмір її земельної ділянки площею 0,0898 га, а відтак остання була обізнана, що їй передається земельна ділянка в меншому розмірі, ніж той, що заявлений у технічному паспорті на будинок.
Також просили звернути увагу, що згідно генерального плану АДРЕСА_1 не існувало і не існує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Роздільнянської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування рішень виконкому міської ради та правовстановлюючих документів на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію нерухомого майна в реєстрі, відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 року, виданого Державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори Сегенюк С.Б., зареєстрованому в реєстрі за №3-6793, спадкова справа №479/1994 Р. (а.с.28 т.1)
Назва вулиці змінена на підставі розпорядження Роздільнянської міської ради від 19.02.2016 року за №20/МР-2016 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». (а.с.83)
Згідно з свідоцтва житловий будинок з надвірними спорудами складався з житлової будівлі загальною житловою площею 24,7 кв.м., надвірних споруд: «Г» - погреб, «Е» сарай, «Ж» уборна, «Д» літня кухня, «З» сарай, №1-2 огорожа, розташованих на земельній ділянці розміром 1 177 кв.м.(а.с.29 т.1)
Також відповідно до свідоцтва даний будинок належав спадкодавцю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори Одеської області 31 березня 1977 року, по реєстру № 602, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу № 5, на стор. 155 під реєстровим № 155.(а.с.29 т.1)
Із наданого суду технічного паспорту, виготовленого Одеським БТІ 27.07.1976 року судом встановлено розташування будинку з надвірними спорудами, а також зазначено площу земельної ділянки з вказаною адресою 1177 кв.м. (а.с.32 т.1).
Під час оформлення ОСОБА_1 прав на належну їй земельну ділянку за адерсою АДРЕСА_2 міською радою було прийнято наступні рішення:
- рішенням Роздільнянської міської ради від 10.10.2000 ХУІ сесії XXIII скликання «Про приватизацію земельних ділянок» вирішено передати у приватну власність земельну ділянку для будівництва та господарських будівель розміром 0,1177 га по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 .(а.с.34 т.1)
- рішенням Роздільнянської міської ради від 14.08.2004 №192/2 - XV сесії XXIV скликання «Про приватизацію земельних ділянок» вирішено передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель розміром 0,1 га для ведення особистого господарства розміром 0,0028 га по АДРЕСА_2 . (а.с.40 т.1, а.с.169 т.2)
- рішення Роздільнянської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішень Роздільнянської міської ради» від 07.08.2006 року№44 вирішено в п.11/5 рішення №192/2 від 14.08.2004року внести зміни наступного змісту: «Передати у приватну власність ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розміром 0,0898 га по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .
Із наданої суду позивачкою технічної документації по складенню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.11 т.2) встановлено, що 03.07.2006 року Роздільнянська міська рада звернулася до Одеської регіональної філіії ДП «Центр ДЗК», в якому просили розробити технічну документацію по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.14 т.2)
В матеріалах даної документації міститься технічний паспорт щодо будівель по АДРЕСА_2 , виготовлений станом на 09.07.2004 року (а.с.18 т.2),
Фактичне користування земельною ділянкою станом на липень 2007 року підтверджено технічним паспортом, виготовленим Роздільнянським БТІ 09.07.2004 р. на житловий будинок у АДРЕСА_2 , який також містить дані щодо розташування будинку з надвірними спорудами та зазначено фактичний розмір земельної ділянки, який знаходить в користуванні ОСОБА_1 - 1028 кв.м, що очевидно менше ніж 1177 кв.м.(а.с.35 т.1)
Крім цього дана земельна ділянка була відведена в натурі актом про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 28.06.2006 року. (а.с.32 т.2) Також до акту додано додаток з схематичним розташуванням земельної ділянки із заявленими розмірами. (а.с.33 т.2)
02 липня 2007 року ОСОБА_1 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0898 га, кадастровий номер 5123910100:02:016:0024, за адресою АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі рішення Роздільнянської міської ради від 07.08.2006 р. №44-У, копія якого разом з Планом меж земельної ділянки долучено до матеріалів справи. (а.с.41-42 т.1)
Згідно з Плану суміжними землекористувачами ОСОБА_1 по межі АБ - ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка межувала з земельною ділянкою ОСОБА_1 отримав на підставі наступних документів.
Так рішенням Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 вирішено було вилучити у гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв. м. по АДРЕСА_3 в зв'язку з відмовою та виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_3 для будівництва житлового будинку.
Оригінал даного рішення наявний в матеріалах справи та витребуваний судом з архівного відділу Роздільнянської РДА (а.с.48, 105 т.4)
Також згідно інформації, викладеної в листі Роздільнянської РДА від 10.01.2024 року документи, які стали підставою для винесення рішення в результаті пошуку не виявлені (а.с.131 т.4)
Також в матеріалах справи наявна виписка із рішення №86/1 від 04.06.1987 року аналогічного змісту, яка містить виправлення адреси розташування земельної ділянки з адреси по АДРЕСА_4 , яке ніким не застережено (а.с.46).
Згідно інформації, наданої суду листом архівного відділу Роздільнянської РДА від 17.01.2024 року за №1093/24 запитуване рішення №86/1 від 04.06.1987 року та документи, які стали підставою для його винесення не виявлені (а.с.131 т.4).
Дана земельна ділянка в 1987 році була відведена в натурі ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актом (а.с.43 т.4).
Далі між ОСОБА_3 та Роздільнянською міською радою було укладено договір від 26.01.1989 р. безстрокового користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Левенець Т.Ф.(а.с.100 т.4)
Факт укладення даного договору підтверджено витребуваною судом із нотаріального архіву копією другого примірника даного договору та витягом з Реєстру нотаріальних дій справа 2-13 за період з 03.01.1989 року по 13.03.1989 року, запис у книзі №198. (а.с.23-245 т.4)
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 отримав дану земельну ділянку по АДРЕСА_1 та збудував на ньому будинок на підставі наступних документів:
- рішення Роздільнянської міської ради від 19.09.2008 року за №568 про припинення користування земельною ділянкою за ОСОБА_3 в розмірі 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 та надання дозволу на виготовлення проекту відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , прийняте на підставі заяви ОСОБА_3 від 06.08.2008 року, заяви ОСОБА_2 від 06.08.2008 року (а.с.155 т.1, оригінал з архіву а.с.34,35, 44 т.4);
- рішення Роздільнянської міської ради №187 від 29.12.2009 року про надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку на присадибній земельній ділянці площею 0,05 га по АДРЕСА_1 . (а.с.154 т.1)
- проект на будівництво одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 (а.с.158 - 184 т.1)
-повідомлення про початок будівельних робіт від 22.08.2011 року. (а.с.185 т.1);
- декларація про готовність об'єкта до експлуатації , замовник ОСОБА_8 на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.186 т.1)
- рішення Роздільнянської міської ради від 12.03.2020 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0389 га по АДРЕСА_1 . (а.с.54 т.1)
- проектна документація, виготовлена ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1 станом на 2021 рік. (а.с.55-65)
- технічний паспорт на будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , виготовлений Роздільнянським БТІ станом на 29.08.2011 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.66-70 т.1)
- свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , видане Роздільнянською міською радою 27.10.2011 року на підставі рішення виконкому від 12.10.2016 року, а також витяг з реєстру про реєстрацію даного нерухомого майна за ОСОБА_2 (а.с.73, 74 , 193, 194, 195т.1)
Також під час розгляду справи судом витребувано викопіювання з Генерального плану м. Роздільна Одеської області , відповідно до якого Роздільнянська міська рада також подала пояснювальну записку, про те, що згідно генерального плану міста провулок Гвардійський складається з двох частин, знаходиться між АДРЕСА_5 , має нумерацію ділянок з 1 по АДРЕСА_2 , адреси АДРЕСА_6 не існує (а.с.60-63 т.2)
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
1) оскільки спірна земельна ділянка позивачці ОСОБА_1 в установленому чинним законодавством порядку до 1987 році не надавалась, то права користування на неї вона не мала і тому її права рішенням Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 року порушені не були;
2) посилання представника позивача на те, що рішення №86 від 04.06.1987 року сфальсифіковано, в нього внесені неправдиві відомості щодо місця розташування земельної ділянки, не встановлення дійсного користувача земельною ділянкою, у якого вилучалася земельна ділянка, невідповідність виписки із рішення №86 від 04.06.1987 року оригіналу рішення, зокрема номер рішення змінено з №86 на №86/1, а також виправлено адресу розташування земельної ділянки з «48» на «18» не свідчать про незаконність даного рішення і не спростовують висновку суду про безпідставність позовних вимог.
3) відмовляючи позивачці в скасування первісних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,05 га, відмовляє у визнанні незаконними рішень щодо надання цієї земельної ділянки спочатку в користування ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_2 , то суд вважає, що належить відмовити і в задоволенні похідних вимог щодо усунення перешкод в користуванні цієї земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки та знесення будівлі туалету та паркану, визнання за нею права користування земельною ділянкою більшою площею, чим зазначено у її державному акті, в скасуванні правовстановлюючих документів на будинок ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та скасуванні відповідних записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою та будинком, а також зобов'язання звільняти самовільно зайняту частину ділянки та будинку шляхом знесення за власний рахунок.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 15 Земельного кодексу УРСР 1970 року земельні ділянки передавалися у користування на праві землекористування двох видів - безстрокового та тимчасового.
Згідно зі статтею 16 Кодексу надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадилося на підставі рішень виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської рад народних депутатів у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Водночас надання земельної ділянки, що вже перебувала в користуванні певної особи, іншому землекористувачеві провадилося тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 вирішено було вилучити у гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв.м. по АДРЕСА_3 , у зв'язку з відмовою та виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_3 , для будівництва житлового будинку.
Однак як із матеріалів справи вбачається, що з 1977 року по квітень 1994 року, згідно з даних Свідоцтва про право на спадщину від 06.12.1994, посвідченого державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори, власником житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_2 , була ОСОБА_5 , мати позивачки.
Таким чином, станом на 1987 року, ОСОБА_1 не мала жодного правового зв'язку із земельної ділянкою площею 500 кв.м. по АДРЕСА_3 (чи 18), а тому не могла розпоряджатись правом власності чи правом користування щодо цієї земельної ділянки, у тому числі відмовитись від неї.
Враховуючи зазначене і те, що ОСОБА_1 не мала жодних правомочностей на відмову від земельної ділянки по АДРЕСА_3 , так як остання не належала їй на праві власності, рішення Роздільнської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987, є недійсним.
Посилання суду першої інстанції на те, що «за життя ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 в 1987 році було надано в користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 » є неспроможними, оскільки не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.
Також посилання суду першої інстанції на те, що «між тим згідно з оспорюваного рішення земельна ділянка була вилучена у ОСОБА_1 відтак було допущено неточність у рішенні міської ради №86 від 04.06.1987 року щодо даних землекористувача, у якого в 1987 році вилучалася земельна ділянка» також є неспроможними, так як зазначене належного землекористувача є суттєвим і впливає на правомочності особи щодо нерухомого майна, у тому числі права розпорядження власністю.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що з листа Роздільнянської районної державної адміністрації від 22.06.2021 №1243/3/12/01-37 стало відомо, що заява ОСОБА_1 та інші додатки, які стали підставою для видання Рішення Розділянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 в результаті пошуку не виявлені, додано архівну копію/витяг вказаного рішення.
Аналогічну відповідь надано Роздільнянською районною військовою адміністрацією (документ № 559/3/12/01-37 від 20.09.2023) і зазначено, що «документи, які стали підставою для видання рішення Роздільнянської міської ради від 04 червня 1987 року №86 «Про вирішення питань державного і індивідуального житлового будівництва в місті» в справі відсутні.
Колегія суддів доходить висновку, що Роздільнянська міська рада не з'ясувала кому належить вказана земельна ділянка, її площу, адресу та з перевищенням своїх прав і повноважень, в порушення ст. 13, 15, 16, 23, 25, 36 ЗК Української РСР (станом на 04.06.1987) розпорядилася земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_5 без її згоди та відома, порушивши право землекористувача (вилучивши земельну ділянку у спадкоємця гр. ОСОБА_1 )
Крім того колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Роздільнінського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року було вирішено: 1) витребувати з архівного відділу Роздільнянської районної державної адміністрації (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Шевченка) на огляд Оригінал Рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 «О разрешении вопросов государственного и индивидуального жилищного строительства в городе» та засвідчену архівну копію з оригіналу вказаного рішення стосовно: вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 500 кв. м в АДРЕСА_1 , а також надати копії усіх доданих до рішення документів з приводу цього питання, у тому числі копію заяви ОСОБА_1 щодо відмови від зазначеної у рішенні земельної ділянки; виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 500 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі копію заяви ОСОБА_3 та копії інших доданих до рішення документів (відповідна інформація міститься у фонді 28, опис № 1, справа 547, аркуш 120); 2) витребувати з архівного відділу Роздільнянської районної державної адміністрації (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Шевченка, 85) на огляд документи, які стали підставою для ухвалення Рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 «О разрешении вопросов государственного и индивидуального жилищного строительства в городе» та засвідчені архівні копії з оригіналів вказаних рішення.
Листом Роздільнянської районної державної адміністрації № 182/1/12/01-37 від 09.11.2023 було надано оригінал і завірену копію рішення Роздільнянської міської ради від 04.06.1987 №86.
У судовому засіданні у суді першої інстанції було оглянуто судом рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 і з'ясовано, що вказаним рішенням вирішено: «вилучити у гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв.м. по АДРЕСА_3 , у зв'язку з відмовою та виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_3 , для будівництва житлового будинку».
Отже, рішенням Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 виділялася ОСОБА_3 земельна ділянка по АДРЕСА_4 .
Крім того, якщо вважати виписку з рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86/1 від 04.06.1987, такою, що вона зроблена з рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987, то слід вказати, що в основному рішенні немає виправлень та друкарської помилки.
Колегія суддів зауважує, що у рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 зміни не вносилися.
Тому виправлення у виписці з рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86/1 від 04.06.1987 було зроблено незаконно, що може свідчить про підробку документа.
Відповідно до листа Роздільнянської районної державної адміністрації, Роздільнянської районної військової адміністрації (документ № 4/1/12/01-45 від 15.01.2024 року), що надійшов у відповідь на лист від 01.01.2024 №511/2010/21/297/2024 щодо надання документів відповідно до ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2023 року про витребування доказів суд повідомлено, що запитуване рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів від 04.06.1987 №86/1 та документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення, у результаті пошуку не виявлені».
Вказане також ставить під сумнів законність рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів від 04.06.1987 №86/1, на підставі якого ОСОБА_3 отримав земельної ділянки площею 500 кв м, за адресою: АДРЕСА_7 .
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку (у межах розгляду позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю) про незаконність рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів від 04.06.1987 №86 в частині виділення ОСОБА_3 земельну ділянку площею 500 кв.м по АДРЕСА_3 , для будівництва житлового будинку, тому вважається, що ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку, а тому подальші рішення органів місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки є також незаконними (рішення Роздільнянської міської ради від 19.09.2008 №568-У, рішення Роздільнянської міської ради від 12.03.2020 р. №2552-УІІ), а також недійним нотаріально посвідчений договір від 26.01.1989 року безстрокового користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , укладений між Роздільнянською міською радою та ОСОБА_3 на підставі незаконного рішення Роздільнянської міської ради.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Отже, виходячи із статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Аналіз законодавства, яким урегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок у власність, дає підстави для висновку, що всі дії відповідних суб'єктів (органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів), які наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність чи користування.
Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.
Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України).
Матеріали справи містять висновок судової земельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023, згідно із якого експерт дійшов висновку, зокрема, про таке:
1) в результаті досліджень, встановлено наявність порушення меж земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 5123910100:02:016:0024), яка належить гр. ОСОБА_1 .
Площа накладання складає 0,0056 га.
Детально, вказану невідповідність описано в дослідницькій частині висновку по першому, другому третьому та четвертому питаннях та графічно зображено у додатку «В».
На земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,0898 га, кадастровий номер: 5123910100:02:016:0024 знаходяться будівлі та споруди ОСОБА_2 , а саме дерев'яний туалет та частина паркану.
5) в результаті досліджень, встановлено наявність порушення меж земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 5123910100:02:016:0024), яка належить гр. ОСОБА_1 .
Порушення меж земельної ділянки площею 0,0898 га, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5123910100:02:016:0024, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відбулось у результаті накладання на неї земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,0898 га, кадастровий номер: 5123910100:02:016:0024 знаходяться будівлі та споруди ОСОБА_2 , а саме дерев'яний туалет та частина паркану.
Графічно вказану невідповідність зображено у додатку «В».
Апеляційний суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що для висновків про порушення прав позивача визначення меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої та другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Апеляційним судом досліджено висновок судової земельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023, який зроблений атестованим експортом, попередженим про кримінальну відповідальність. Висновок експерта є чітким та ясним, не потребує додаткового дослідження, стосується предмету доказування у даній категорії справ. Стороною відповідача не надано контраргументів щодо даного висновку експерта, не заявлено клопотання про повторну експертизу.
Таким чином, стороною позивача належними і допустимими доказами доведено позовні вимоги, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення позовних вимог, а саме:
1) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м., якою вона володіє згідно з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 р., та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, визначену згідно варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297, а також зобов'язати його відновити межі земельної ділянки кадастровий номер та звільнити самовільно зайняту частину приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0056 га;
2) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123910100:02:016:002 та її будинком у АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок ОСОБА_2 дерев'яного туалету та паркану, які розташовані на її земельній ділянці.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права користування земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994, згідно з варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 року та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297; - уточненому та доповненому додатку «Д» до висновку експерта №23-296/297, то колегія суддів відмовляє у їх задоволенні, так як це право позивач набула на підставі свідоцтва про право на спадщину зі заповітом, який ніким не оскаржено і в судовому порядку він не визнавався недійсним, а тому підтвердження у судовому порядку не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішень органів та визнання недійсних договору.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, провадження № 14-338цс18, та інших.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86 від 04.06.1987 року; 2) визнання незаконним та скасування рішення Роздільнянської міської ради народних депутатів №86/1 від 04.06.1987 року та виписку із даного рішення; 3) визнання недійсним нотаріально посвідчений договір від 26.01.1989 року безстрокового користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 , укладений між Роздільнянською міською радою та ОСОБА_3 на підставі незаконного рішення Роздільнянської міської ради; 4) визнання незаконним та скасування рішення Роздільнянської міської ради від 19.09.2008 року №568-У, яким припинено право користування земельною ділянкою площею 0,05 га в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель гр. ОСОБА_2 ; 5) визнання незаконним та скасування рішення Роздільнянської міської ради від 12.03.2020 №2552-УІІ , яким вирішено надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0389 га в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_4 , є неефективним способом захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Роздільнянської міської ради від 12.10.2011 р. та Свідоцтво про право власності від 27.10.2011 р. № НОМЕР_1 , яке видане ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Балик Л.М. від 22.11.2011 р. про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 35218696) та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказаний житловий будинок.
У силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, об'єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Роздільнянської міської ради від 12.10.2011 та Свідоцтва про право власності від 27.11.2011 №146, видане ОСОБА_2 , а також скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права власності на житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_2 , не довела яким чином порушені її права, так як даний об'єкт нерухомості перебуває на частині земельної ділянки ОСОБА_2 .
Крім того, колегія суддів зазначає, що задоволено позовні вимоги про усунення перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м., якою вона володіє згідно з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 р., та зобов'язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, визначену згідно варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297, а також зобов'язати його відновити межі земельної ділянки кадастровий номер та звільнити самовільно зайняту частину приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0056 га.
Варіант ІІ відновлення меж передбачає залишення будинку ОСОБА_2 (на схемі під номером АДРЕСА_1 ) йому на праві власності, а тому права ОСОБА_1 у даному випадку не є порушеними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо застосування у справі позовної давності.
Відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності по заявленим ОСОБА_1 вимогам щодо скасування рішень Роздільнянської міської ради, якими земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана в користування ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_2 .
Така ж заява подана відповідачем Роздільнянською міською радою Одеської області.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою-п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Допоки особа є власником нерухомого майна (земельної ділянки), вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред'явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Не відійшов від вказаних вище висновків щодо незастосування позовної давності до негаторного позову Верховний Суд і у постанові, яка була прийнята після постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, зокрема у постанові від 27.01.2021 року по справі № 205/4349/16-ц.
Таким чином, застосування позовної давності у даній справі неможливе.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовної заяви.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 19 грудня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року скасувати.
Постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Роздільнянської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування рішень виконкому міської ради та правовстановлюючих документів на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію нерухомого майна в реєстрі задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1177,0 кв.м., якою вона володіє згідно з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1994 р., та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, визначену згідно варіанту ІІ відновлення меж земельної ділянки, який вказаний у Висновку експерта судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №23-296/297 від 06.03.2023 та письмових поясненнях до висновку № 23-296/297, а також зобов'язати його відновити межі земельної ділянки кадастровий номер та звільнити самовільно зайняту частину приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0056 га.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123910100:02:016:002 та її будинком у АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок ОСОБА_2 дерев'яного туалету та паркану, які розташовані на її земельній ділянці.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда