Єдиний унікальний номер 341/1795/25
Номер провадження 2/341/972/25
17 грудня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:
секретаря судового засідання Матейко О. С.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
установив
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
У позові просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 33 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача або у період , коли батько дітей офіційно не працює, приховує свій заробіток або має нерегулярний заробіток, від середньої заробітної плати у регіоні за даними Держстату щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею. Позивачка одна не може забезпечити дітей. Вважає, що відповідач, який є здоровий та працездатний може сплачувати аліменти у розмірі 33 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Оскільки у неї відсутня інформація про офіційне працевлаштування позивача просить суд врахувати цю обставину, та у період, коли батько дітей офіційно не працює, приховує свій заробіток або має нерегулярний заробіток від середньої заробітної плати у регіоні, яка за даними Держстату станом на липень 2025 року становить 21270,0 грн.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Судове засідання призначено на 20 листопада 2025 року, яке відкладено на 10 грудня 2025 року та 17 грудня 2025 року.
09 грудня 2025 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому зазначив, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу дітям, купує їм одяг, їжу тощо, але таке позивачку не влаштовує та вона має намір офіційно отримувати аліменти. Зазначив, що 33 % від визначеної позивачкою суми 21270,0 грн для відповідача є надто великим розміром аліментів. Враховуючи його матеріальне становище, просить зменшити розмір аліментів до частки від його доходу. До відзиву жодних доказів не додано.
У судове засідання 17 грудня 2025 року з'явилась позивачка. Відповідач чи його представник не з'явився, хоча повідомлений про розгляд справи відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.
Проте, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.
Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки його представник повідомлений належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Зазначила, що позовні вимоги полягають у стягненні аліментів саме в частині від заробітку відповідача, а не у твердій грошовій сумі, яка еквівалентна 33 % від суми 21270,0 грн.
Заслухавши позивачку, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.
Згідно зі змістом наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхніми батьками є ОСОБА_2 , відповідач у справі, а позивачка ОСОБА_1 - матір'ю (а. с. 7-8).
Відповідно до копії рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від
28 жовтня 2025 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 3-4).
Відповідно до змісту позову діти проживають з позивачкою, чого не заперечує у відзиві і відповідач.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Нормами ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто, законодавством передбачено стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 доходу у наказному провадженні (у безспірному порядку).
Позивачка вибрала спосіб стягнення аліментів, а саме у частці від доходу відповідача, зокрема 33% від його доходу, що є менше, ніж 1/3.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 3196,0 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вищевказаної Конвенції в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Заперечуючи проти позову у заявлених вимогах, відповідач зазначив, що не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі частки від його доходу, з огляду на його матеріальне становище.
При цьому жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним сплачувати аліменти у розмірі 33% від доходу щомісячно суду не надано.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині надмірності заявлених у позові до стягнення аліментів.
Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про його добровільну участь в утриманні дітей, оскільки це не позбавляє позивачку права на звернення до суду з цим позовом, а його - від обов'язку сплачувати аліменти. Крім того, жодних доказів участі відповідача в утриманні дітей суду не надано.
Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дітей зобов'язаний забезпечити достатній рівень життя своїм дітям, а тому, розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дітей.
Суд насамперед діє в інтересах дитини, з огляду на обов'язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний і достатній рівень життя.
Водночас матеріальне забезпечення дитини є лише одним із обов'язків батьків, серед інших: виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя тощо.
З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дітей, які проживають разом з нею, і так чи інакше, обов'язок щодо утримання та виховання дітей переважно лежить на позивачці, доказів, які б спростовували доводи позивачки відповідач суду не надав, обраний спосіб захисту відповідає приписам Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 33 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Частковість задоволення позову полягає у тому, що позовні вимоги сформульовано неоднозначно та їх прохальна частина полягає у стягненні аліментів у частці від доходу відповідача або за певних умов - у твердій грошовій сумі. Рішення суду не може залежати від настання або ненастання якихось обставин, тобто бути умовним рішенням.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як п'ять днів.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 263, 265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 33 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 22 жовтня 2025 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Повний текст рішення складено 19 грудня 2025 року.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ