Справа № 489/6024/25
Провадження № 2-а/489/144/25
Іменем України
19 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 , його представника - Істоміної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
В серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бурлакова М.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 518 від 24.07.2025, складену відносно нього.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.07.2025 відносно нього т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 518, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме він є військовозобов'язаним та йому була направлена засобами поштового зв'язку повістка про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.07.2025. Однак в порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин та не повідомив про причини неявки.
Із вказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною. В обґрунтування своїх заперечень проти притягнення його до адміністративної відповідальності посилається на те, що вказана повістка була надіслана за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 , та повернута відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неналежне її вручення. Позивач не мав умислу ухилятись від обов'язків військового обліку, не знав про виклик, не отримував повістки та не уникав її виконання. Це підтверджується також його статусом учасника бойових дій та наявністю інвалідності ІІІ групи, встановлено внаслідок участі у бойових діях. В оскаржуваній постанові зазначено, що він не з'явився за повісткою, яка була направлено за адресою його реєстрації. Проте він фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Про зміну місця свого проживання ОСОБА_1 інформував під час попереднього звернення до ТЦК. Відповідно він об'єктивно не мав можливості виконати вимогу повістки, про існування якої він був не обізнаний.
Посилаючись на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 01.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29.08.2025 представник позивача Істоміна К.В. звернулась до суду із заявою про зміну підстав позову. Зазначала про те, що згідно трекінгу поштових відправлень лист з повісткою позивачем отриманий не був. Крім того вказувала на те, що ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Між тим в повістці не вказано, які саме дані необхідно уточнити. Позивач своєчасно оновив свої дані за допомогою за стосунку «Резерв+», жодні підстави для уточнення будь-яких його даних відсутні, крім того необхідні відомості були в розпорядженні самого відповідача. Також представник позивача вказувала на те, що ОСОБА_1 завчасно не повідомлявся про розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскаржувану постанову було винесено тоді, коли він з'явився до ТЦК (не за викликом).
13.10.2025 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що повістка, адресована ОСОБА_1 , була повернута відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням про сповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, відповідач вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних, повідомлених позивачем та, відповідно, у випадку недотримання військовозобов'язаним приписів закону та невиконання обов'язку інформувати відповідача про зміну своїх облікових даних саме позивач має нести ризик негативних наслідків такої поведінки. Неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) позивача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею. Окремо представник відповідача вказував на те, що жодна із баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання військовозобов'язаного.
Також 13.10.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
10.11.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної К.В. надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона спростовує заперечення відповідача та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Наполягала на тому, що позивача не було сповіщено належним чином про необхідність отримати повістку та з'явитись до ТЦК у визначений час, незважаючи на те, що відповідачу відомі номер телефону та електронна адреса ОСОБА_1 . Також вказувала на те, посадовими особами АТ «Укрпошта» не було дотримано в повному обсязі правил надання послуг поштового зв'язку - в частині порядку вручення адресату поштового відправлення.
12.11.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наголошує на тому, що позивачу засобами поштового зв'язку 26.06.2025 рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення була направлена повістка № 4120723 від 23.06.2025. Дане поштове відправлення було направлене за адресою: АДРЕСА_1 . Адреса направлення є належною та жодним чином не оскаржувалась позивачем. Повістка, адресована ОСОБА_1 , була повернута відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням про сповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.11.2025 суд перейшов від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи - до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Істоміна К.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Положеннями ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою і інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно повістки № 4120723, сформованої 23.06.2025, ОСОБА_1 належить з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.07.2025 о 14:00 год. для уточнення даних. В повістці було зазначено наступну адресу отримувача: « АДРЕСА_3 ».
Зі змісту конверту вбачається, що вказана повістка була повернута відправнику із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
24.07.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову № 518, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.
У відповідності до вищезазначеної постанови ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 03.07.2025 за повісткою № 4120723 від 23.06.2025, яку було направлено на адресу реєстрації військовозобов'язаного: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення повідомленням про вручення та яка повернулася на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою поштового оператора за формою Ф.20 від 30.06.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 зі вказаною постановою не згоден, вважає її протиправною та просить скасувати. На питання суду пояснив, що повістку отримав лише 24.07.2025 у самому ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли добровільно прийшов з'ясувати чому у «Резерв+» міститься відмітка про його розшук. Повістку представники відповідача довго шукали та знайшли у білому мішку конверт з неврученою повісткою, яка була напралена за адресою, якою він фактично не проживає. Ухилятися від явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ніколи наміру не мав, бо має відстрочку, є інвалідом війни, всі його дані і стосовно фактичного місця проживання у відповідача були.
Положеннями ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі по тексту Закон №3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до спірної постанови, слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію» у зв'язку з неприбуттям позивача до РТЦК, у строк і місце, зазначені в повістці, для уточнення даних.
Разом з тим, відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за неуточнення даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
Відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами.
На переконання суду, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (у розумінні примітки до статті 210 КУпАП).
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 03.07.2025 до РТЦК, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Факт повернення поштового відправлення відділенням зв'язку із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не є беззаперечним доказом належного повідомлення позивача про необхідність отримання повістки. Крім того, судом встановлено, що спроба вручення повістки була здійснена за адресою, за якою ОСОБА_1 фактично не проживає.
Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024 р. № 1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно п. 2 ст. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Доказів інформування позивача про необхідність отримання повістки засобами телефонного зв'язку (за умови, що відповідачу відомий номер телефону ОСОБА_1 ), або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК» в матеріалах справи не міститься.
Резюмуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що вина позивача не доведена неспростовними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Враховуючи викладене, інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно положень ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: копія договору про надання професійної правничої допомоги № 27/08-02 від 27.08.2025; копія детального опису робіт (наданих послуг); копія квитанції до прибуткового касового ордера № 23 від 27.08.2025.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу співмірними із виконаним адвокатом обсягом робіт та справедливим.
Щодо стягнення судового збору, судом встановлено наступне.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову, а позов задоволено - судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись статтями 18, 19, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 518 від 24.07.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 19.12.2025.
Суддя Г.А. Микульшина