Справа № 479/1397/25
Провадження № 2-а/474/11/25
Рішення
Іменем України
15.12.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
05.10.2025р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кривоозерського районного суду Миколаївської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову № 1558 від 27.09.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (далі - оскаржувана постанова), яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000 грн., та закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30.09.2025р. у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач отримав оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою його визнано винним у вчиненні даного правопорушення та накладено штраф у сумі 17 000 грн. Суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 23.09.2025р., близько 09 год. 00 хв. під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . прибув громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних якого виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, яке полягає у тому що останній, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи з 19.06.2020р. на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 22.02.2022р. у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у період з 18.05.2024р. по теперішній час, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу II Закону № 3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та всупереч вимогам постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зі змінами від 01.04.2025р. не уточнив вчасно персональних як військовозобов'язаного облікових даних, у тому числі: адресу свого проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, а також у порушення вимог п. 2 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а також у період з 23.09.2024р. по день складання даного протоколу не отримав направлення на проходження та не пройшов ВЛК, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також абзацу 3 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ не виконав вимоги підпункту 4 п. 1 ч. 1, п. 10-1 Додатку 2 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню вказуючи, що 21.09.2025р. в додаток “Резерв +» йому надійшло сповіщення, що його розшукує ТЦК та СП, щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку. У самому додатку з'явилось повідомлення, що ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.
22.09.2025р. та 23.09.2025р. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування обставин подання йогшо в розшук. У відділі, без пояснення причин подання його в розшук, начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , складено відносно позивача протокол № 251 від 23.09.2025р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч, 3 ст. 210 КУпАП України. Також позивачуц було надане направлення на проходження військово-лікарської комісії.
26.09.2025р. в КНП “Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради відносно позивача було складено довідку військово-лікарської комісії № 2025-0926-1109-2228-3 від 26.09.2025р. Копію даної довідки позивачу не надали вказавши, що довідки подаються до ТЦК та СП, а позивачу в додатку “Резерв +» оновиться інформація щодо проходження ВЛК.
30.09.2025р. позивачу зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_6 та запросили явитись для отримання постанови про адміністративне правопорушення. Цього ж дня позивачем була отримана оскаржувана постанова.
Заперечуючи обставини вказана в оскаржуваній постанові позивач вказує, що абз. 4 п.п. 1 п. 2 Розділу II Закону № 3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» ним не порушено, оскільки 14.07.2024р. він через додаток “Резерв+» уточнив дані відносно свого місця проживання, телефону та електронної адреси, що підтверджується військово-обліковими документами “Резерви +»від 14.07.2024р, 05.10.2025р.
Щодо порушення вимог постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про Призовників, військовозобов'язаних та резервістів» позивач вказує, що відповідно до п. 2 ч. 3 даної постанови КМУ учасниками експериментального проекту є Міністерство внутрішніх справ. Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державна міграційна служба. Адміністрація Державної прикордонної служби. Генеральний штаб Збройних Сил.
Відповідно до п. 3 “Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - порядок) метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях Національної безпеки та оборони України.
Зважаючи на зміст постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. та порядку, позивача, як військовозобов'язаного громадянина України, вони ні до чого не зобов'язують, а несуть інформаційний характер, тому вимоги даної постанови позивач порушити не міг.
Щодо порушення порушення вимог п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», в якому вказано, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Відповідно до вищезгаданих військово-облікових документів “Резерв+» від 14.07.2024р, 05.10.2025р. ступінь придатності позивача до військової служби в період 14.07.2024-05.10.2025рр. не змінювався. Отже, на час набрання чинності Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» 15.02.2025р., позивач не був визнаний обмежено придатним, відповідно не зобов'язаний був проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025р.
Щодо порушень ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 3, ч. 1, та абз. 7, ч. 3, ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1193р. № 3543-ХІІ, п.п. 4, п. 1, п. 10-1 Додатку 2 “правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» позивач вказує, що у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Повістки на проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 востаннє позивачем отримувались 01.04.2023р. та 05.04.2023р., що підтверджується копіями повісток. За ними позивач з'являвся до відділу. З того часу повістки позивачем не отримувались, у тому числі й за вказаний у постанові період з 18.05.2024р. по теперішній час.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Позивач зазначає, що він є працівником Кривоозерського районного суду Миколаївської області на посаді головного спеціаліста. Відповідно до п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку. Отже, ТЦК та СП періодично отримує дані про військовозобов'язаних працівників суду.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Ухвалою судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевської О.В. від 07.10.2025р. задоволено заяву судді про самовідвід.
28.10.2025р. на підставі розпорядження виконувачки обов'язків голови Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевської О.В. від 08.10.2025р. за № 479/1397/25/4034/25 адміністративна справа надійшла для розглчду Врадіївському районному суду Миколаївської області.
03.11.2025р. головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сокола Ф.Г. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025р.).
Ухвалою суду від 04.11.2025р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17.11.2025р. Ухвала учасниками справи була отримана 05.11.2025р., що підтверджується довідками про доставлення електронного документу до електронного кабінету.
11.11.2025р. до суду за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 , у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві представник відповідача стверджує, що позовна заява не відповідає п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України - відсутнє власне письмове підтвердження підтвердження позивач про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самим підстав. Також, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати судового збору (ст. 161 КАС України).
З огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає, що суд не мав права приймати позовну заяву до розгляду, а мав залишити позовну заяву без руху.
Також представник відповідача вказує, що протокол № 251 від 23.09.2025р. про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП складений у його присутності. При його ознайомленні ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав.
Проте, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу».
Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень ч. 9 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Нормативними положеннями ст. 3 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акта щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За визначенням ст. 1 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції від 30.06.2023р., мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. № 303/2014 “Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України “Про введення воєнного стану» від 24.02.2022р. 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р., який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюються заходи щодо призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, транспортних засобів і техніки Національної економіки, які направляються для комплектування визначених військових частин інших складових сил оборони.
Представник відповідача, посилаючись на приписи абз. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 22, ч. 11 ст. 38 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 ст. 27 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», п.п. 1.1, 1.2 глави 1 розділу І, п. 1.1 розділу ІІ, п. 3.1. розділу ІІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. № 402 (далі - Положення № 402), п.п. 74, 78 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 (далі - Порядок № 506), вказує наступне.
У відповідності до облікової картки військовозобов'язаного, виготовленої за допомогою Єдиної електронної бази обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС “Оберіг») за картотекою вільних залишків; підкартотекою: підлягають призову на військову службу під час мобілізації, позивач ОСОБА_1 у званні “молодший сержант» перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_5 ). 16.10.2018р. ВЛК Кривоозерського району визнаний придатним до військової служби. Дані щодо проходження ОСОБА_1 ВЛК у період з 16.10.2018р. по 26.09.2025р. у АІТС “Оберіг» відсутні. 26.09.2025р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, а отже на нього поширюються дії норм вище перелічених законодавчих актів.
З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2025р., близько 09 год. 00 хв. під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних якого виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, яке полягає у тому, що останній, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи з 19.06.2020р. на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 22.02.2022р. - у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 )), у період з 18.05.2024р. по теперішній час, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ Закону № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та всупереч вимогам постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зі змінами від 01.04.2025р., не уточнив вчасно персональних як військовозобов'язаного облікових даних, у тому числі: адресу свого проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, а також у порушення вимог п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а також у період з 23.09.2024р. по день складання протоколу не отримав направлення на проходження та не пройшов ВЛК, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також абзацу 3 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ, не виконав вимоги підпункту 4 п. 1 ч. 1, п. 10-1 Додатку 2 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На думку представника відповідача, посилання позивача на примітку з КУпАП (положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи), не можуть бути взято до уваги, оскільки отримання певних видів персональних даних, а саме адреси проживання, номеру мобільного телефону, електронної адреси держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади не передбачається Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Саме тому законодавцем покладено цей обов'язок на громадян.
Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Це регулюється п. 22.10. “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», що затверджене Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402.
Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров'я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів військових (цивільних) лікувальних закладів виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.
Отже за загальним правилом військовозобов'язаний має право проходити ВЛК раз на рік.
Водночас, самостійне звернення військовозобов'язаного для уточнення військово- облікових даних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та проходження ВЛК не рідше як протягом 12 місяців є різними способами реалізації військового обов'язку.
Уточнення військових облікових даних, а також проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає відповідальність, а відтак в діях (бездіяльності) громадянина ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності та відповідно застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а отже, при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_7 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому є законним та обґрунтованим.
До відзиву представником відповідача долучено: витяг з АІТС “Оберіг», копію протоколу про адміністративне правопорушення № 251 від 23.09.2025р., копію пояснень ОСОБА_1 від 23.09.2025р., квитанцію про направлення відзиву позивачу.
Позивач та представник відповідача в судові засідання 17.11.2025р. та 15.12.2025р. не з'явилися, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили.
Водночас, 17.11.2025р. позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Дослідив матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17 000 грн. 00 коп.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що 23.09.2025р., близько 09 год. 00 хв., під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних якого виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, яке полягає у тому що останній, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи з 19.06.2020р. на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 22.02.2022р. у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у період з 18.05.2024р. по теперішній час, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу II Закону № 3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та всупереч вимогам постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зі змінами від 01.04.2025р. не уточнив вчасно персональних як військовозобов'язаного облікових даних, у тому числі: адресу свого проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, а також у порушення вимог п. 2 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а також у період з 23.09.2024р. по день складання даного протоколу не отримав направлення на проходження та не пройшов ВЛК, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також абзацу 3 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ не виконав вимоги підпункту 4 п. 1 ч. 1, п. 10-1 Додатку 2 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З скріншотів із застосунку “Резерв+» стосовно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається наявність наступної інформації:
- “Дані уточнено вчасно»;
- “ТЦК та СП 21.09.2025 звернулося до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не пройшли (відмовилися від проходження ВЛК)»;
- “07:13 22.09.2025 На обліку Вас розшуку».
Також наявний скріншот сповіщення наступного змісту “Вас розшукує ТЦК та СП Щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку 21.09.2025 о 10:10».
Крім цього, наявний скріншот із застосунку “Резерв+» під назвою “Військово-обліковий документ» стосовно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено наступне:
- “сформовано: 14.07.2024, 12:12»;
- “Дійсний до 14.07.2025»;
- “Постанова ВЛК Придатний»;
- “Дата ВЛК 16.10.2018»;
- “Дата уточнення даних 14.07.2024».
З вказаного скріншота вбачається, що “Військово-обліковий документ» також містить інформацію про адресу проживання, телефон та Email військовозобов'язаного.
Також наявний скріншот із застосунку “Резерв+» під назвою “Військово-обліковий документ» стосовно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено наступне:
- “Причина розшуку Не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК»;
- “сформовано: 05.10.2025, 09:15»;
- “Дійсний до 05.10.2026»;
- “Постанова ВЛК Придатний»;
- “Дата ВЛК 16.10.2018»;
- “Дані уточнено вчасно»;
- “Дата уточнення даних 14.07.2024».
З вказаного скріншота вбачається, що “Військово-обліковий документ» також містить інформацію про адресу проживання, телефон та Email військовозобов'язаного.
В матеріалах справи наявна копія повістки без номеру та дати, в якій пропонується ОСОБА_1 з'явитися 01.04.2023р. о 17.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, також наявна копія повістки № 44 від 04.04.2023р., в якій пропонується ОСОБА_1 з'явитися 05.04.2023р. о 8.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0926-1109-2228-3 від 26.09.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , придатний до військової служби.
Водночас, суд не бере до уваги докази подані разом із відзивом на позов, оскільки останні поданні з порушенням приписів КАС України.
Так до відзиву долучено: витяг з АІТС “Оберіг», копію протоколу про адміністративне правопорушення № 251 від 23.09.2025р., копію пояснень ОСОБА_1 від 23.09.2025р.
Відзив разом з долученими до нього доказами направленні позивачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого представником відповідача Линюком В.О. надано: фіскальний чек від 10.11.2025р.
Однак, суд зауважує, що фіскальний чек від 10.11.2025р. підтверджує лише факт направлення відповідачем позивачу певної кореспонденції, інформація щодо якої у фіксальному чеку відсутня.
Представником відповідача не надано суду опис вкладення про направлення позивачу відзиву разом з доданими до нього доказами, як і підтвердження направлення останніх в електронній формі позивачу в його електронний кабінет з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Разом з тим, ч. 9 ст. 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Згідно ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки представником відповідача не надано суду опис вкладення про направлення позивачу відзиву разом з доданими до нього доказами, як і підтвердження направлення останніх в електронній формі позивачу в його електронний кабінет з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, суд не бере до уваги подані разом із відзивом докази.
Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 256 КУпАП визначено,що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В оскаржуваній постанові встановлено, що позивач у період з у період з 18.05.2024р. по теперішній час, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу II Закону № 3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та всупереч вимогам постанови КМУ № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зі змінами від 01.04.2025р. не уточнив вчасно персональних як військовозобов'язаного облікових даних, у тому числі: адресу свого проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, а також у порушення вимог п. 2 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а також у період з 23.09.2024р. по день складання даного протоколу не отримав направлення на проходження та не пройшов ВЛК, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також абзацу 3 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ не виконав вимоги підпункту 4 п. 1 ч. 1, п. 10-1 Додатку 2 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Щодо невчасного уточнення позивачем своїх персональних даних, слід зазначити наступне.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон 3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024р., установлено, що під час дії Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Таким чином, оскільки Закон № 3633-ІХ набрав чинності 18.05.2024р., а відтак позивач зобов'язаний був уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані з 18.05.2024р. по 16.07.2024р.
Зі скріншотів із застосунку “Резерв+» наданих позивачем вбачається, що ним були уточнено дані 14.07.2024р., тобто в строк визначений Закон № 3633-ІХ, та наявна відмітка про те, що дані уточненні вчасно.
Водночас, щодо посилання в оскаржуваній постанові на Постанову Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024р. “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів», якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 932), слід зазначити наступне.
Згідно п.п. 1, 3, 4 Порядку № 932 цей Порядок визначає:
механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;
порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;
механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.
Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта».
З огляду на вищевикладене вбачається, що Порядок № 392 не визначає жодного обов'язку військовозобов'язаних щодо уточнення своїх даних, а визначає механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України.
Таким чином, посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем приписів Порядку № 392 є безпідставним та необґрунтованим.
Отже, з огляду на встановлене, оскаржувана постанова в частині визнання позивача винним у порушенні приписів чинного законодавства щодо невчасного уточнення даних є протиправною, а відтак в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо неотримання позивачем направлення на проходження ВЛК та не проходження ВЛК, слід зазначити наступне.
Частиною 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно абзаців 1, 3 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 1 Додатку 2 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р. “Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Порядок № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Пунктами 3.1. та 22.10. Порядку № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.
Згідно п.п. 74 та 78 Порядку № 506 визначено, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту74-1 цього Порядку.
Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов'язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем п. 10-1 Додатку 2 Порядку № 1487, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки оскаржувана постанова винесена 27.09.2025р., в той час коли п. 10-1 Додатку 2 Порядку № 1487 виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 916 від 30.07.2025р.
Також суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем п. 2 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», з огляду на наступне.
Вказана норма визначає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не визнавався обмежено придатними до військової служби, а згідно постанови ВЛК від 16.10.2018р. визнаний придатним до військової служби.
Отже, до позивача не застосовуються правилами визначенні п. 2 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Таким чином, з комплексного аналізу вказаних вище норм чинного законодавства слідує, що постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. При цьому, позивач як військовозобов'язаний не зобов'язаний самостійно ініціювати проходження ВЛК, водночас зобов'язаний з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав повістки про необхідність з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2023р. та 05.04.2023р., водночас позивачу інкримінується неотримання направлення на проходження ВЛК та не проходження ВЛК в період з 23.09.2024р. по 23.09.2025р. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту отримання позивачем у вказаний період повістки про необхідність з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема і для отримання направлення на проходження ВЛК та подальшого проходження ВЛК.
Отже, з огляду на встановлене, оскаржувана постанова в частині визнання позивача винним у порушенні приписів чинного законодавства щодо неотримання направлення на проходження ВЛК та не проходження ВЛК є протиправною, а відтак в цій частині підлягає скасуванню.
Водночас, щодо тверджень представника відповідача про порушення судом вимог ч. 1 ст. 169 КАС України під час вирішення питання про прийняття до розгляду цивільного позову, слід зазначити таке.
Згідно п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною з 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Щодо тверджень представника відповідача про відсутність документу про сплату судового збору, суд зазначає, що позивачем, при подачі позову до суду, сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 747R-QSTF-DM9E від 05.10.2025р.
Щодо не виконання позивачем приписів п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про сумісність обмеження права, зокрема, на касаційне оскарження з ст. 6 Конвенції, ЄСПЛ вказує на необхідність врахування таких критеріїв такої сумісності: 1) дотримання вимоги щодо передбачуваності обмеження, що означає існування узгодженої національної судової практики та послідовності її застосування, що, як правило, задовольняють критерій прогнозованості стосовно обмеження доступу до суду вищої інстанції; 2) якщо тягар негативних наслідків помилок, допущених під час судового розгляду, покладається не на особу, а на державу (зокрема, обмеження доступу до суду буде непропорційним, якщо неприйнятність засобу юридичного захисту є наслідком того, що допущення помилки поставлено у провину заявнику, який об'єктивно не відповідає за неї); 3) уникнення “надмірного формалізму» під час вирішення питання про допуск справи до касаційного перегляду, оскільки “надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно зі ст. 6 Конвенції, зокрема, у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його права на ефективний судовий захист.
Формалізм - це, здебільшого, позитивне оціночне поняття, яке означає обов'язок всіх суб'єктів (суд, учасники судового процесу, суб'єкт владних повноважень) дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків.
Надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що залишення позову без руху, на підставі лише недотримання позивачем приписів, п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України (відсутність власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав) є надмірним формалізмом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в цілому є незаконною та підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Згідно ст. 139 КАС України судовий збір сплачений позивачем за подачу до суду вказаного адміністративного позову в сумі 605 грн. 60 коп., слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 1558 від 27.09.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня її проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складений та підписаний “19» грудня 2025 року
Суддя Ф.Г. Сокол