Справа № 464/524/18
пр.№ 1-кс/464/1408/25
15 грудня 2025 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника, представника заявника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу ФОП ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 12 листопада 2025 року про відмову в задоволенні клопотання, -
Заявник 24 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку звернувся до слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова (зареєстровано судом 01 грудня 2025 року) зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 12 листопада 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12018140070000211, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2018 року, у якій просить таку скасувати та зобов'язати орган досудового розслідування визнати його потерпілим у провадженні. У її обґрунтування покликається на неправомірність та безпідставність такої постанови, про існування якої дізнався за наслідками її надіслання супровідним листом від 24 листопада 2025 року.
У судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у ній. На запитання слідчого судді ствердив, що на жодне нерухоме майно, яке належить йому та розташоване за адресою - АДРЕСА_1 , не підроблено жодного правовстановлюючого документа тощо.
Суб'єкт, рішення якого оскаржується, на розгляд скарги не з'явився, що не є перешкодою для розгляду такої у порядку ч.3 ст.306 КПК України.
Слідчий суддя, заслухавши заявника та його представника, дослідивши скаргу та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Як унормовано положеннями ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову в задоволенні клопотання про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Зважаючи загальні засади кримінального провадження, закріплені у ст.ст.7, 22, 26 КПК України, заявник повинен самостійно обґрунтувати свою правову позицію, що викладена у скарзі (клопотанні) з наданням доказів на підтвердження наведених та довести їх переконливість перед судом.
Як регламентовано ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при застосуванні норм права суд ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 641/6379/18, за якою майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи, у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат.
За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За ч.ч.1, 4 ст.358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, а також використання завідомо підробленого документа.
Також ч.2 ст.364 КК України передбачено зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Слідчим суддею з'ясовано, що СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018140070000211, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364 КК України.
У цьому провадженні ФОП ОСОБА_3 має статус заявника.
Заявником 31 жовтня 2025 року органу досудового розслідування подано клопотання про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчим СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 12 листопада 2025 року винесено постанову про відмову у задоволенні такого клопотання.
Зазначена постанова отримана заявником лише 24 листопада 2025 року, відтак строк оскарження такої не є пропущеним, а скарга подана у порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.303 КПК України, повноважною особою.
Слідчий, 12 листопада 2025 року, відмовляючи в заяві ФОП ОСОБА_3 , покликався на ненадання слідству жодних підтверджуючих документів завдання йому матеріальної чи іншої шкодив в якості доказів, не долучив таких до поданої ним заяви про залучення потерпілого, наведена інформація не має правового підґрунтя, а сама заява не містить чітко зазначених і обґрунтованих підстав для набуття статусу потерпілого.
Зазначене не спростовано заявником, який у судовому засіданні чітко та однозначно ствердив, що на жодне приміщення, яке є його власністю, не підроблено документи та не вибуло з його власності унаслідок кримінальних правопорушень. Не зміг назвати конкретні дії чи бездіяльність, які б зумовлювали завдання шкоди безпосередньо кримінальним правопорушенням. Питання фактично зводяться щодо обслуговування майна, що виходить за межі кримінального провадження. Також заявником не надано даних про вибуття з його власності у будь-якій її складовій такого майна внаслідок підроблення документів чи зловживання владою/службовим становищем.
З огляду на викладене постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання є зрозумілою, достатньо мотивованою та чітко аргументованою, відповідає вимогам ст.110 КПК України. Заявником не доведено неправомірності відмови слідчого у клопотанні про визнання потерпілим, доцільності скасування оскарженої постанови немає.
Оскільки правових підстав для скасування постанови слідчого з похідними вимогами не встановлено, протилежного заявником не доведено, а тому у задоволенні скарги слід відмовити за необґрунтованістю. Відомості, які б спростовували даний висновок та беззастережно доводили протилежне, відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304-307 КПК України,
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_5