19 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12602/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (вх. № 9098/2025)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025
у складі колегії суддів: Доманської М.Л. - головуючого, Остапенка О.М., Козир Т. П.
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025
у складі судді Чеберяка П.П.
у справі № 910/12602/24
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -
07.04.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/12602/24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника відповідно до плану реструктуризації; затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 910/12602/24; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 .
05.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 11.11.2025) апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12602/24 - залишено без змін.
02.12.2025 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12602/24; ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
05.12.2025 зазначену касаційну передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Картере В. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 9 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви.
Підпунктом 1 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028 грн.
Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 про відкриття провадження у справі № 910/12602/24 про неплатоспроможність скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 60 560 грн (3 028 х 10 х 200 %).
Натомість, скаржником до касаційної скарги додано документ, який підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028 грн, тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
З наведених скаржником обґрунтувань підстав касаційного оскарження вбачається, що касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" подана з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас, у тексті касаційної скарги (стор. 2) міститься посилання також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, проте без жодного обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження.
Суд звертає увагу скаржника, що, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19, під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу доводами, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.
Тож скаржнику слід визначитись з підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та обґрунтувати таку підставу.
Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:
1) надати документ, що підтверджує сплату (доплату) судового збору в розмірі 57 532 грн (60 560 - 3 028);
2) обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому скаржнику слід врахувати, що у разі невиконання у встановлений строк цієї вимоги, касаційна скарга в частині, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вважатиметься неподаною.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12602/24 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков