16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15255/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 (колегія суддів Коротун О. М., Сулім В. В., Майданевич А. Г.) у справі
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 852 200,00 грн,
(у судове засідання з'явилися представники: позивача - Бойко А. Ю., Гнатюк Ю. А., відповідача - Назаренко Д. Л.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (надалі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (надалі відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 852 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки поставки товару за договорами, в зв'язку з чим на підставі п. 7.3 договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 617 400,00 грн. та штраф у розмірі 1 234 800,00 грн за період визначений позивачем (з 27.08.2024 по 30.09.2024).
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 25 липня 2024 року між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (далі постачальник) укладено договір про закупівлю черевиків літніх № 201-24 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити товароодержувачу черевики літні, код ДК 021:2015 18830000-6: «Захисне взуття», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в специфікації (додаток 1) та технічному описі (додаток 2), які є додатками до цього договору (далі товар), а покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацію (додаток 1).
Товар повинен відповідати специфікації 9, що є невід'ємною частиною цього договору (далі специфікація).
Загальна сума договору становить 35 280 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 880 000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору ціна включає вартість одиниці товару у комплектації, визначеній у специфікації (додаток 1), упаковки/тари, маркування, сплата мита, податків та інших зборів і обов'язкових платежів, транспортні витрати, вантажно-розвантажувальні роботи, а також вартість доставки товару до товароодержувача у відповідності до визначених договором умов.
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються впродовж 30 днів з дати поставки (передачі) товару товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину товару, зазначеного у специфікації (додаток 1), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 бюджетного кодексу України.
За умовами п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару в термін:
- не менше 50% від обсягів товару, передбаченого договором про закупівлю, протягом 30 календарних днів з дати укладення договору;
- залишок недопоставленого обсягу товару, передбаченого договором про закупівлю, не пізніше 30.09.2024.
Місце поставки товару, визначено у додатку 1 до цього договору (п. 5.2 договору).
Відповідно до пунктів 5.6 5.8 договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка товару товароодержувачу здійснюється на умовах DPP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року).
До кожної партії товару, що постачається. постачальник обов'язково надає покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) та документи, визначені у п. 2.1 договору, до моменту здійснення поставки товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника.
Уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передачі товару (додаток № 3) у трьох примірниках (перший товароодержувачу, другий покупцю -, третій постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару.
Покупець повертає постачальнику підписані акт приймання-передавання товару та акт приймання-передачі запасів, які постачальник надає в день поставки товароодержувачу разом з товаром та документами, визначеними п. 5.4 цього договору.
У відповідності до п. 5.9 договору приймання-передавання товару між постачальником та товароодержувачем здійснюється з 8 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. З понеділка по п'ятницю, а у поза визначений час за письмовим зверненням однієї сторони та його погодженням іншою стороною.
Пунктом 6.3.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний постачати товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного договору.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.
Згідно з пунктами 9.1-9.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склались обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов'язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.
Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності на невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором.
У пункті 9.5 договору узгоджено, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього договору.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими та не сторонами і діє до 31.12.2024.
Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором (п. 11.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає товар вартістю 35 280 000,00 грн.
На виконання умов договору, 30.09.2024 товароодержувачем прийнято від відповідача товар вартістю 35 280 000,00 грн. згідно з актом приймання-передавання товару для перевезення № 4022 від 26.09.2024.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/15255/24 (суддя Грєхова О. А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Таланлегпром» на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України пеню у розмірі 599 760 грн, штраф у розмірі 1 234 800 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 014 грн 72 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення аргументоване тим, що відповідачем поставлено частково товар із порушенням узгоджених сторонами строків, що відповідачем не заперечено, а саме вартістю 17 640 000,00 грн.
Оскільки сторони укладаючи Договір на власний розсуд, у пункті 9.5 Договору узгодили, що військова агресія не може бути підставою для невиконання цього Договору, а всі перелічені як у Сертифікатах, так і у відзиві на позовну заяву, обставини, фактично пов'язані з військовою агресією російської федерації як такої, яка в тому числі існувала на момент укладення сторонами Договору, суд відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини,.
Суд критично оцінив посилання відповідача, що укладаючи Договір, відповідач не знав і не міг знати про те, що в майбутньому під час виконання Договору матимуть місце форс-мажорні обставини, оскільки укладаючи Договір в період довго триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені наведеними обставинами.
Так як відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 17 640 000,00 на понад тридцять днів, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за Договорами у розмірі 1 234 800,00 грн.
Надаючи оцінку клопотанню відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд зазначив, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.
Неналежне виконання постачальником зобов'язань вплинуло й на інтереси замовника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору.
При цьому, правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна поставка товару) з боку ТОВ «Таланлегпром» не є виключенням, про що свідчать судові спори з подібних правовідносин, в яких відповідачем систематично порушуються строки поставки, що не може свідчити про наявність виключного випадку при порушенні відповідачем строку поставки за Договором..
Отже, відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов'язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/15255/24 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 539 784,00 грн пені та 1 111 320,00 грн штрафу, відмовлено в задоволенні позову в цій частині. В решті апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/15255/24 в частині стягнення 59 976,00 грн пені та 123 480,00 штрафу залишено без змін.
Постанова аргументована тим, що з урахуванням поведінки та інтересів обох сторін, зазначені відповідачем причини та обставини невиконання ним договірних зобов'язань з поставки, враховуючи діяльність відповідача, а також враховуючи незначний термін прострочення та виконання вчасно половини обумовленого договором обсягу замовлення, на переконання суду апеляційної інстанції розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання з урахуванням відсутністю доказів понесених збитків позивача, враховуючи значну вартість поставленого товару, фактичної відсутності вини відповідача, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції (частково враховуючи доводи скаржника, заперечення позивача), оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначив, що такі обставини були достатніми для суду першої інстанції для зменшення заявленого до стягнення позивачем пені та штрафу на 90% до 59 976,00 грн пені та 123 480,00 штрафу.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача та висновки суду першої інстанції з посиланням на п. 9.5. договору (як підстава для відмови у зменшення нарахованої неустойки), відповідно до якого сторони погодили, що військова агресія не може бути підставою для не виконання цього договору. Оскільки, в цьому пункті йдеться про неможливість звільнення від виконання договору, а не про неможливість звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
В цій частині суд апеляційної інстанції враховував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, відповідно до якої форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Тоді як пункт 9.5. стосується виконання зобов'язання, та не регулює питання звільнення від відповідальності, як це передбачено ст. 617 ЦК України.
Разом з цим, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Саме вказана норма матеріального права, на думку апеляційного господарського суду, підлягає до застосування в даному спорі.
Відповідачем в повному обсязі виконані зобов'язання за договором в частині поставки товару, що підтверджується актом приймання-передавання товару для перевезення від 26.09.2024 № 4022, який підписаний представниками сторін без заперечень та зауважень. В судових засіданнях в суді апеляційної інстанції вказана обставина підтверджувалась сторонами. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, вказаний пункт договору не підлягає до застосування при вирішення питання про зменшення розміру нарахованої неустойки.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій викладено прохання постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/15255/24.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6- 473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.
Скаржник зазначає, що для нього використання результатів отриманого за Договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами, необхідними для виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України завдань оборони та захисту Батьківщини. Несвоєчасне забезпечення або відмова від постачання товару за укладеними Договорами підриває боєздатність та обороноздатність України.
Зменшення суми штрафних санкцій судом апеляційної інстанції на 90%, фактично звело нанівець функцію відповідальності, передбачену Договором, і позбавило санкції превентивної та стимулюючої ролі, що є суттєвим фактором для Головного центру, як для органу забезпечення Державної прикордонної служби України, основним функціоналом якого, є здійснення централізованих закупівель товарів і послуг, у тому числі озброєння та військової техніки, для потреб Державної прикордонної служби України, контролю та аналізу логістичних процесів при реалізації договорів, укладених за наслідком проведення централізованих закупівель.
Порушення строків поставки постачальником має системний характер, що негативно впливає на здатність Скаржника забезпечувати виконання своїх зобов'язань у сфері безпеки та оборони, про що доречно зауважено судом першої інстанції.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно із статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина перша статті 550 ЦК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Застосоване у статі 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
5.4. Під час зменшення розміру пені, суд апеляційної інстанції вважав, що з урахуванням поведінки сторін, а також враховуючи той факт, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначені відповідачем причин та обставин невиконання ним договірних зобов'язань з поставки, враховуючи діяльність відповідача, а також враховуючи незначний термін прострочення та виконання вчасно половини обумовленого договором обсягу замовлення, на переконання суду апеляційної інстанції розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання з урахуванням відсутністю доказів понесених збитків позивача, враховуючи значну вартість поставленого товару, фактичну відсутність вини відповідача, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
Тобто, у межах своїх дискреційних повноважень та з урахуванням ключових чинників, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, з дотриманням приписів статей 233 та 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважав за можливе зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір пені та штрафу на 90%.
У межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на такі висновки Верховного Суду:
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20);
- приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21);
- на іншого учасника справи не покладається обов'язок доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19);
- при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
У цих постановах Верховного Суду сформульовано загальні підходи щодо підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. У наведених постановах Верховний Суд не формулював висновки, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.
Наведені скаржником посилання в касаційній скарзі на інші постанови Верховного Суду носять загальний характер, оскільки вони не містять обґрунтованих аргументів на підтвердження доводів касаційної скарги та не спростовують індивідуально-оціночний характер вирішення питання зменшення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова у частині зменшення розміру штрафних санкцій не суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. Суд апеляційної інстанції оцінив обставини виконання спірних договірних відносин, врахував доводи на які посилалися сторони і саме зважаючи на надану оцінку дійшов висновку про зменшення штрафу та пені. Отже, колегія суддів не вважає, що під час розгляду справи № 910/15255/24 апеляційний господарський суд врахував індивідуальний характер цих правовідносин, причини та обставини незначного прострочення виконання замовлення і така оцінка відповідає змісту висновків щодо застосування статей 233 та 551 ЦК України.
5.5. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України виконує функцію «суду права», а не «суду факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження в межах підстави касаційного оскарження, колегія суддів не убачає підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 910/15255/24.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 910/15255/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ