Справа № 145/1267/25
Провадження №2-а/145/13/2025
"19" грудня 2025 р. с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Ткаченка К.О. серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025, її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та порушення п. 9.9 б ПДР України, що об'єднано згідно зі ст. 36 КУпАП, за те, що 29.04.2025 о 17:11 год в м. Гнівань по вул.Амосова, вона керувала транспортним засобом без переднього номерного знаку, який передбачений конструкцією транспортного засобу, також під час зупинки працівниками поліції не увімкнула аварійну сигналізацію, чим порушила п. 9.9 б ПДР України, та п. 2.9 в ПДР України - керування водієм транспортного засобу без номерного знаку.
Вважає, що вказана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки постанова не містить зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 283 КУпАП. Також не зрозуміло, як без зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність, працівник поліції міг об'єднати правопорушення, відповідно до ст. 36 КУпАП, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. По суті справи вона не порушувала п. 9.9 б ПДР України, адже аварійна сигналізація була увімкнена під час зупинки. Оскільки постанова була винесена за порушення п. 2.9. в ПДР України, відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, під час винесення постанови вона не звернула уваги на наявність у постанові ще одного порушення і не знала, що це може вплинути в подальшому на її права та законні інтереси. Про його наявність та неправомірність вона дізналась лише коли звернулась через застосунок "Дія" за послугою заміни тимчасового водійського посвідчення, виданого вперше, на постійне. Відмова у наданні послуги надійшла в застосунок "Дія" 16.07.2025.
Після того, як вона дізналась про порушення її прав, вона скористалась правом на оскарження, відповідно до ст. 288 КУпАП і подала заяву (скаргу) на ім'я начальника ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Теслі А.А. Дана скарга подана нею 26.07.2025. За результатами розгляду скарги нею була отримана відповідь від ГУНП у Вінницькій області за вих. № 246943-2025 від 20.08.2025. Її вимоги не були задоволені. В даній відповіді зазначено, що дії поліцейських відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію", фіксуються за допомогою відеокамери, закріпленої на форменому одязі поліцейського. Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, відомості про фото або відео фіксацію в ній відсутні.
Стверджує, що під час зупинки транспортного засобу, коли до неї підійшли працівники поліції, вона увімкнула аварійну сигналізацію, відповідно до вимог ПДР України.
Просить поновити пропущений строк звернення до суду та скасувати постанову інспектора ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Ткаченка К.О. серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
08.09.2025 представником відповідача подано до суду заяву про залишення позову без розгляду, у якій останній зазначає наступне. 29.04.2025 у с. Селище Вінницького району Вінницької області відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за керування транспортним засобом без переднього номерного знака, а також не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського. Як установлено з постанови, яка долучена позивачем до позову, остання отримала її копію відразу після винесення, тобто 29.04.2025, що підтверджується наявністю підпису позивача. Оскаржувана постанова містить відомості щодо інкримінованих позивачеві порушень, а саме керування транспортним засобом без переднього номерного знака, а також не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського та посилання на відповідні положення ПДР, а саме п. 9.9.б та п. 2.9.в. Окрім того, дана постанова містить посилання на ст. 36 КУпАП щодо одночасного розгляду даних справ про адміністративне правопорушення. Вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що їй не було відомо про розгляд відносно неї справи про адмінправопорушення по факту порушення п. 9.9.б ПДР.
Позивачу було відомо про винесення оскаржуваної постанови 29.04.2025, а відтак 29.04.2025 вона дізналась про можливе порушення своїх прав. До суду із позовом позивач звернулась 03.09.2025 тобто поза межами строку звернення до адміністративного суду, який встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України та ст. 289 КУпАП. Просить постановити ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025.
08.09.2025 представником відповідача Орленком В.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якій останній зазначає наступне. Відповідач заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин. 29.04.2025 у с. Селище Вінницького району Вінницької області відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за керування транспортним засобом без переднього номерного знака, а також не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського.
На законодавчому рівні встановлено заборону як керування так і експлуатації в цілому транспортних засобів без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), а також якщо стан номерного знака не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів. Згідно з п. 9.9 ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Відповідальність за керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення - ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».
Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова відповідає даним вимогам у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов'язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу, а також зобов'язують лише зазначення опису встановлених обставин та нормативного акту, що передбачає відповідальність.
Відповідач посилаючись на ряд обставин зобов'язаний їх довести посилаючись на відповідні докази. Разом з тим, у поданому позові позивач не визнає лише факту порушення п. 9.9.б ПДР, при цьому не заперечує щодо керування транспортним засобом без переднього номерного знака. Просить залишити постанову, серії ЕНА №4613019 від 29.04.2025, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП, без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
11.09.2025 позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, у якій остання зазначає наступне.
Ознайомившись з відзивом, вона не погоджується з доводами, наведеними у ньому. У відзиві відповідач не спростував обставин, що зазначені в позові. У оскаржуваній постанові не вказано статті КУпАП чи іншого нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 283 КУпАП. Посилання на те, що її притягнуто до відповідальності за порушення п.9.9 б ПДР України не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, так як дана норма не передбачає відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Також незрозуміло, як інспектор поліції міг накласти в постанові стягнення за більш серйозне правопорушення в порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо одне з порушень не кваліфіковане та не визначено нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Також щодо фактичних обставин справи, як зазначено в позові, під час зупинки транспортного засобу, коли до неї підійшли працівники поліції, вона увімкнула аварійну сигналізацію, відповідно до вимог ПДР України. Просить позов задоволити.
Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 КАС України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Судом установлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025 (а.с.14,15), яку виніс інспектор відділення поліції № 2 (Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, позивач ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме керувала транспортним засобом без переднього номерного знаку, передбаченого конструкцією автомобіля, також під час зупинки працівниками поліції не увімкнула аварійну сигналізацію, чим порушила п.п.9.9.б ПДР України, також об'єднано згідно зі ст. 36 КУпАП, чим порушила п.2.9.в ПДР - керування водієм ТЗ без номерного знака. У постанові вказана дата розгляду справи 29.04.2025 17:15, прийняте рішення - штраф 1190 грн. Пункт 7 постанови "до постанови додаються" незаповнений, в пунктах 8 "права за ст. 268, 289 КУпАП мені роз'яснено" та 9 "копія постанови мною отримано" постанови містяться підписи порушника.
Позивач ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії "В" серія НОМЕР_1 (а.с.20).
Згідно зі скриншотом з додатку "Дія" позивача її заяву про обмін посвідчення водія відхилено 16.07.2025 в зв'язку з тим, що нею протягом двох років з дати видачі посвідчення водія вперше вчинено більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (а.с.23).
Відповідно до відповіді відділення поліції № 2 ГУНП у Вінницькій області від 20.08.2025 №246943-2025, підрозділом розглянутоскаргу позивача від 26.07.2025. Так, у відповіді зазначено, що скарга належними чином зареєстрована, факт незаконних чи неправомірних дій поліцейських відділення поліції № 2 ГУНП у Вінницькій області не знайшов свого підтвердження. Відповідно до ст. 222 КУпАП та Наказу МВС № 1395 від 07.11.2015 працівниками поліції відносно позивача зафіксовано два адміністративних правопорушення, а саме за ст. 125 КУпАП за яке передбачене письмове попередження та ч. 1 ст. 121-3 КУпАП санкція якої передбачає штраф у сумі 1190 грн. Під час розгляду адміністративної справи працівниками поліції винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф 1190 грн. Стягнення згідно зі ст. 36 КУпАП накладено за більш серйозне правопорушення, тому порушення за ст. 125 КУпАП приєднано до основного. Дії поліцейських відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію", фіксуються за допомогою відеокамери, закріпленої на форменому одязі поліцейського (а.с.22).
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до п. 9.9.б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
За порушення п. 9.9.б ПДР України передбачена відповідальність за ст. 125 КУпАП, а саме за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 121-3, ст. 125 КУпАП.
Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що норми ст. 283 КУпАП не встановлюють обов'язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Так, згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на що також вказав представник відповідача у відзиві.
У відповіді відділення поліції № 2 ГУНП у Вінницькій області від 20.08.2025 №246943-2025 на скаргу позивача, зазначено, що дії поліцейських відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію", фіксуються за допомогою відеокамери, закріпленої на форменому одязі поліцейського.
Крім того, відповідно до вимог наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
Водночас суд зазначає, що в п. 7 оскаржуваної постанови «до Постанови додаються» не зазначено доказів учинення адміністративних правопорушень, у тому числі відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Разом з тим приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суд звертає увагу, що відеозапис з бодікамер поліцейських до відзиву не долучено та суду не надано, отже твердження позивача про те, що вона після зупинки поліцейськими ввімкнула світлову аварійну сигналізацію не спростоване відповідачем.
Суд погоджується з твердженням позивача, що в оскаржувані постанові не зазначено нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Так ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачає імперативний обов'язок відповідача в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів зазначати нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Водночас як у фабулі оскаржуваної постанови, так і в графі "стаття, частина статті КУпАП" зазначено лише ч.1 ст.121-3 КУпАП, про статтю 125 КУпАП мова взагалі не йде.
Отже, твердження позивача, що вона оскаржуваною постановою була притягнута до адміністративної відповідальності за одне правопорушення - ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не спростував відповідач, як і не довів, що позивачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський роз'яснив, що вона скоїла два адміністративних правопорушення, однак стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених відповідно до ст. 36 КУпАП.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Отже, суд установив, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення, а також нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП.
Окрім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, а саме, що вона після її зупинки поліцейськими не ввімкнула світлову аварійну сигналізацію.
При цьому позивач не заперечувала факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно з п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Указана норма містить виключний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи, а отже суд не може скасувати постанову в певній частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення підтверджені наданими доказами, є обґрунтованими, тому адміністративний позов необхідно задоволити, а рішення суб'єкта владних повноважень скасувати.
Щодо заяви позивача щодо поновлення пропущеного строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, то вона підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 1, 3 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач довела, що вона дізналася про порушення своїх прав 16.07.2025, коли звернулася через мобільний додаток "Дія" з заявою про обмін посвідчення водія, яку було відхилено в зв'язку з тим, що нею протягом двох років з дати видачі посвідчення водія вперше вчинено більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (а.с.23,24). Вказаний факт підтверджує те, що позивач була впевнена, що оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за одне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, вину в якому вона визнала.
Після чого позивач упродовж 10 днів звернулася зі скаргою до відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, тобто органу, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення. Скарга розглянута 20.08.2025, про що позивач була проінформована 30.08.2025 (а.с.21). Після чого позивач упродовж 10 днів, а саме 03.09.2025 звернулася до суду з позовною заявою.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 286 КАС України, ст. 9, 121-3, 125, 251, 268, 280, 283, 284, 287, 288, 289 КУпАП, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4613019 від 29.04.2025 - задоволити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для оскарження постанови серії ЕНА № 4613019 від 29 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення.
Постанову інспектора відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області серії ЕНА № 4613019 від 29 квітня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення тобто з 19 грудня 2025 року.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, юридична адреса: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця Вінницького району Вінницької області.
Суддя Іванець В. Д.