вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
10 грудня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/534/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання Дика Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №921/534/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.44, код ЄДРПОУ 24175269)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" (46006, м.Тернопіль, вул.Живова, буд.11б, код ЄДРПОУ 43536736)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про: стягнення 78661,19 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
За участю представників:
-позивача: не з'явився;
-відповідача: не з'явився.
-третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" про стягнення 78661,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме Поліс №АМ-0927030, яким забезпечено транспортний засіб "ЗІЛ 433362 КО-431", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 08.11.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування в розмірі 78661,19 грн. на користь родичів власника пошкодженого застрахованого автомобіля марки "MERCEDES-BENZ 208D", д.р.н. НОМЕР_3 , тому відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (регресний позов).
Оскільки у скоєнні ДТП визнано винним водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом "ЗІЛ 433362 КО-431", д.р.н. НОМЕР_2 , який, як зазначає позивач у позовній заяві, згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 по справі №178/3319/23, на момент вчинення ДТП, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ", а тому позивач просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" суму страхового відшкодування.
Правовими підставами позову позивач зазначає статтю 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
10.11.2025 до суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - адвоката Похвалітого А.А., надійшли Пояснення № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 07.11.2025 (вх.№7864 від 10.11.2025), в яких зазначає, що Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2021 у справі №203/4173/20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено штраф у розмірі 340 грн., та встановлено, що 05.11.2020 о 11:30 у м. Дніпрі по вул. Князя Володимира Великого, 20 ОСОБА_1 , працюючи водієм ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» та керуючи автомобілем ЗІЛ 433362 КО-431, не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого сталося падіння зовнішньої стріли та пошкодження автомобіля Mercedes-Benz 208D з подальшим наїздом на електроопору. У результаті ДТП транспортним засобам завдано механічних пошкоджень і матеріальних збитків.
Разом з цим, представник третьої особи, вказує, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 де на сторінках 22-25 містяться запис про прийняття 23.06.2020 ОСОБА_1 на роботу на посаду водія автотранспортних засобів до транспортної дільниці ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) згідно Наказу №9-К від 22.06.2020, а також запис про звільнення 10.03.2021 ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ з ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) згідно Наказу №13-К від 10.03.2021.
У поданих поясненнях представник третьої особи, зазначає, що у володінні/розпорядженні третьої соби - Прохоренка М.І. відсутні наказ ТОВ «ЛАРТВЕЙ» про призначення на посаду, наказ ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» про звільнення, натомість є інші належні письмові докази перебування в трудових відносинах з ТОВ "ЛАРТВЕЙ", а саме: трудова книжка, довідки Форми ОК-5 та ОК-7, які долучені до даних пояснень та містяться в матеріалах справи.
Також представник третьої особи звертає увагу суду, що факт володіння ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) транспортним засобом ЗІЛ 433362 КО-431, д.н.з. НОМЕР_2 на підставі договору суборенди, укладеного між ТОВ «ЛА СТРАДА» та, станом на 05.11.2020, підтверджується листом Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» вих. №0703/02-24 від 07.03.2024 та долученими до нього документами.
Враховуючи викладене, з урахуванням правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), зважаючи на факт завдання 05.11.2020 шкоди внаслідок ДТП під час виконання водієм ОСОБА_1 трудових обов'язків на підставі трудового договору, укладеного з ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ», ЄДРПОУ 43536736, в силу положень ст.1172 ЦК України альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, до спірних правовідносин не застосовується, а шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія (третьої особи ОСОБА_1 ), що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, представник третьої особи вказує, що належним відповідачем у даній справі, на його думку, виступає саме ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ», ЄДРПОУ 43536736, до якого позивачем звернута вимога, та просить розгляд справи №921/534/25 здійснювати за наявними в матеріалах справи доказами, без участі/виклику та за відсутності третьої особи ОСОБА_1 та його представника - адвоката Похвалітого А.А.
Рух справи.
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі №921/534/25, та призначено підготовче засідання на 13.10.2025 на 14 год. 30 хв.
Ухвалою від 13.10.2025 залучено до участі у справі №921/534/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), відкладено підготовче засідання на 27.10.2025 на 16 год. 00 хв.
Ухвалою від 27.10.2025 відкладено підготовче засідання на 10.11.2025 на 12 год. 10 хв.
Ухвалою від 10.11.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу №921/534/25 до судового розгляду по суті на 10.12.2025 на 10 год. 00 хв.
Явка сторін.
В судове засідання представник позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - не з'явилися.
Ухвала від 15.09.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана:
- позивачу до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку міститься в матеріалах справи. Разом з тим, від позивача 13.10.2025 надійшла Заява про проведення засідання за його відсутності, в якому просив суд розглядати дану справу без його участі за наявними у справі матеріалами, та вказав, що підтримує позов у повному обсязі.
- відповідачу дана ухвала надсилалася рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «досилається за місцем обслуговування».
Ухвала від 13.10.2025 була надіслана:
- позивачу до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку міститься в матеріалах справи.
- відповідачу - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду, із відсутньою довідкою ф.20.
- третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «повертається за закінченням терміну зберігання».
Ухвала від 27.10.2025 була надіслана:
- позивачу до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку міститься в матеріалах справи.
- відповідачу - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «повертається, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою».
- третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «повертається, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвала від 10.11.2025 була надіслана:
- позивачу до зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку міститься в матеріалах справи.
- відповідачу - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «повертається оскільки адресат відсутній за вказаною адресою».
- третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , - рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «повертається, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - повідомлені належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області, а також що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.
Розгляд заяв та клопотань
Жодні заяви та клопотання від учасників справи не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ВКЗ).
Господарський процес.
Судом не оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення, оскільки представники сторін та третьої особи були відсутні в судовому засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.11.2019 між Комунальним підприємством "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме Поліс №АМ-0927030, яким забезпечено транспортний засіб "ЗІЛ 433362 КО-431", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно пункту 2 Полісу №АМ-0927030 від 08.11.2019 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Строк дії договору встановлено з 09.11.2019 по 08.11.2020.
05.11.2020 в місті Дніпрі по вул. Князя Володимира Великого 20, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "ЗІЛ 433362 КО-431", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу у зв'язку з чим допустив падіння наружної стріли, що завдало механічних пошкоджень транспортному засобу "MERCEDES-BENZ 208D", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який стояв без руху, що в подальшому призвело до некерованого руху останнього та наїзду на електроопору зі світлофорним об'єктом.
Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "MERCEDES-BENZ 208D", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Згідно пункту 4 Полісу №АМ-0927030 від 08.11.2019 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 260000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн.
Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 17.11.2020 зафіксовано характер пошкоджень (назва деталі і опис ушкодження) автомобіля марки транспортному засобу "MERCEDES-BENZ 208D", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Позивачем на підставі заяви про подію від 15.12.2020 складений та підписаний страховий акт №200000355886 від 16.12.2020, згідно з яким прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 78661,19 грн.
На підставі складеного страхового акту №200000355886 від 16.12.2020 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", виконуючи свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування наземного транспорту, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 78661,19 грн. на рахунок власника транспортного засобу (по довіреності НМН 149279) "MERCEDES-BENZ 208D", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 - ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №3Р129561 від 17.12.2025.
Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.01.2021 у справі №203/4173/20 Провадження №: 3/0203/117/2021 визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП, накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн (триста сорок гривень 00 копійок), та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Зі змісту довідок Форми ОК-5 та ОК-7, виданих Пенсійним Фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , протягом звітних 2020- 2021 років, а саме починаючи з червня 2020 року та до березня 2021 року отримував заробітну платню від страхувальника з кодом 43536736, тобто від ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ». У трудовій книжці НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сторінках 22-25 містяться записи про прийняття 23.06.2020 ОСОБА_1 на роботу на посаду водія автотранспортних засобів до транспортної дільниці ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) згідно Наказу №9-К від 22.06.2020, а також запис про звільнення 10.03.2021 ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ з ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) згідно Наказу №13-К від 10.03.2021. Документи, що підтверджують факт працевлаштування ОСОБА_1 в ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» містяться в матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", у грудні 2023 року зверталося з позовом до Криничанського суду Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради у справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. Відповідно рішенням від 21.01.2025 по даній справі, позов задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», в порядку регресу 78661 грн. 19 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2684 грн. судового збору, всього 81345 грн. 19 коп.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 по справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25 рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 у справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25 скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ", третя особа Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4026 грн., та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги скасування Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 по справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25 рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 у справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25, враховуючи виникнення права зворотної вимоги (регресу) Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ", позивач звернувся з позовом до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з відповідача 78661,19 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (надалі-ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 108 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме ч.1 п.1 ст.37 даного закону, встановлено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо г) дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому, з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
У той же час, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №910/14685/17 від 05.05.2018.
Судом встановлено, що 05.11.2020 в місті Дніпрі по вул. Князя Володимира Великого 20, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "ЗІЛ 433362 КО-431", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідальність власника транспортного засобу "ЗІЛ 433362 КО-431", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, оформленого полісом №АМ-0927030, укладеним із Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП".
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Факт володіння ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ» (ЄДРПОУ 43536736) транспортним засобом ЗІЛ 433362 КО-431, д.н.з. НОМЕР_2 на підставі договору суборенди, укладеного між ТОВ «ЛА СТРАДА» та ТОВ «ЛАРТ-ВЕЙ», станом на 05.11.2020, підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, і не спростовано відповідачем, власником транспортного засобу ЗІЛ 433362 КО-431, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП було Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ".
Водночас, як вбачається з постанови Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 по справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25, водій транспортного засобу ЗІЛ 433362 КО-431, д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 на момент ДТП працював водієм в ТОВ "ЛАРТ-ВЕЙ", що також встановлено та підтверджено постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 по справі №178/3319/23 провадження №22-ц/803/4921/25, доданою до матеріалів справи.
А тому, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, оскільки власником транспортного засобу ЗІЛ 433362 КО-431, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП було Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" (відповідач) та ОСОБА_1 експлуатував вказаний транспортний засіб на законних підставах, що встановлено судом вище, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" 78661,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №3Р100762 від 22.08.2025.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 3028,00 грн. на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу позивачем не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" (46006, м.Тернопіль, вул.Живова, буд.11б, код ЄДРПОУ 43536736) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.44, код ЄДРПОУ 24175269):
- 78661,19 грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят одну гривню 19 копійок) - шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),
- 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.Копію рішення надіслати:
- позивачу Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд";
- відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" (46006, м.Тернопіль, вул.Живова, буд.11б, код ЄДРПОУ 43536736) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення;
- третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.44, код ЄДРПОУ 24175269);
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРТ-ВЕЙ" (46006, м.Тернопіль, вул.Живова, буд.11б, код ЄДРПОУ 43536736)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 19 грудня 2025 року.
Суддя С.О. Хома