про зупинення провадження у справі
18 грудня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/424/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув матеріали справи
за позовом - Головного управління ДПС у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрон-Агро" (46008, м. Тернопіль, вул. Андрея Шептицького, 2)
відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінагро" (47751, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Підгородне (п), вул. Чубинського, 43)
відповідача 3 - Фізична особа - підприємець Пасєчник Марини Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсними договорів, застосування наслідків їх недійсності.
За участі від:
позивача - Гукалюк Н.П.
відповідача 1 - Притула О.Б.
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрон-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінагро", Фізичної особи - підприємця Пасєчник Марини Миколаївни про:
- визнання недійсним договору №6141/2025/5199153 від 11.03.2025 купівлі-продажу транспортного засобу марки SKODA, модель KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дрон-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техінагро»;
- визнання недійсним договору №6141/2025/5215418 від 18.03.2025 купівлі-продажу транспортного засобу марки SKODA, модель KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Техінагро» та ОСОБА_1 ;
- зобов'язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Дрон-Агро» автомобіль - транспортний засіб марки SKODA, модель KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (VIN): НОМЕР_2 (з урахуванням заяви б/н від 21.09.2025 (вх. №6678 від 22.09.2025)).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні договори підлягають визнанню недійсними, оскільки є фраудаторними.
Позивачем стверджено, що ці правочини вчинені відповідачами для виведення майна (автомобіля) відповідача 1, з метою унеможливлення виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, у зав'язку з прийняттям останнім рішення про опис майна відповідача 1 у податкову заставу.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати їх недійсними та застосувати наслідки недійсності таких правочинів.
Ухвалою суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/424/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 15.09.2025, яке відкладалось на 22.09.2025, 13.10.2025, 27.10.2025.
22.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі.
Надалі, ухвалою суду від 27.10.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 27.11.2025, яке відкладалось на 18.12.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 18.12.2025 підтримано позовні вимоги.
Представником відповідача 1 в судовому засіданні 18.12.2025 заперечено проти позову.
Представники решти учасників справи не приймали участі в судовому засіданні 18.12.2025.
Відповідно до інформації офіційного сайту Єдиний державний реєстр судових рішень, доступ до якого є безоплатним, вільним та цілодобовим, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2025 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №910/3716/25 за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" до Державної податкової служби України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "СЕРІН-ЛІС" про припинення податкової застави.
Позовні вимоги у справі №910/3716/25 обґрунтовані тим, що наявність обтяження у вигляді податкової застави на майно є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав як власника цього майна, зокрема, щодо вільного розпорядження ним.
22.05.2025 Господарським судом міста Києва у справі №910/3716/25 ухвалено рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, про задоволення позову.
ДПС України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив п.1, п.4 ч.2 ст.287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, де підтверджено, що територіальні органи ДПС хоча й утворені без статусу юридичної особи, але є органами державної влади та можуть виступати стороною в судовому процесі.
Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться серед іншого до того, що:
- ототожнення судами територіального органу ДПС із філією суб'єкта господарювання є юридично некоректним та призвело до незалучення належного відповідача;
Скаржник у поданій касаційній скарзі також посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 6 частини першої статті 310 ГПК України, а саме: судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
За доводами скаржника, судами відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності, передбачених статтею 27 ГПК України. Оскільки рішення про опис майна у податкову заставу прийнято ГУ ДПС в Івано-Франківській області, спір повинен був розглядатися Господарським судом Івано-Франківської області, а не за місцезнаходженням ДПС України, яка не є належним відповідачем у справі.
У свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу АТ "КОМІНБАНК" просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
При цьому позивач зазначає, що відокремлений підрозділ ДПС України не може бути належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи, а тому позивач правильно визначив відповідачем у справі ДПС України, а не Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Передаючи справу №910/3716/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі №921/574/20, щодо можливості участі в якості сторони господарського процесу територіальних органів ДПС України, які утворені без статусу юридичної особи.
Судом у справі №921/424/25 з'ясовано, що відповідно до відповіді №2148469 від 18.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44143637) є філією Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393).
Суб'єктний склад та предмет спору (обмеження користування майном через його знаходження у податковій заставі) у справі №910/3716/25 є подібним зі справою № 921/424/25.
Станом на 18.12.2025, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не повернено справу №910/3716/25 відповідній колегії касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зважаючи на подібність правовідносин у справі №921/424/25 та у справі №910/3716/25 з урахуванням критеріїв подібності, визначених у п. п. 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №921/424/25 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/3716/25, оскільки розгляд цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики зі спірного питання.
При цьому суд враховує, що ч.3 ст.195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Однак, право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, передбачено п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України.
Тобто, ч.3 ст. 195 ГПК України не допускає зупинення провадження у справі з наведених п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України підстав.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч.1 ст. 181 ГПК України).
Судом у справі №921/424/25 враховано наступні висновки Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок: “відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».
Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зазначив, що главою 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів.
Разом з тим, у п. 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд доходить до висновку про необхідність повернення у підготовче провадження з метою реалізації передбаченого п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України права на зупинення провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 73-74, 182, 228-229, 232-235 ГПК України, суд
1. Перейти зі стадії розгляду справи №921/424/25 по суті до стадії підготовчого провадження.
2. Зупинити провадження у справі №921/424/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) № 910/3716/25.
3. Ухвала, в порядку ч.1 ст. 235 ГПК України, набирає законної сили після її оголошення - 18.12.2025.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський