65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2533/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився,
від позивача: Яців К.І. - самопредставництво,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
від відповідача-3: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2533/25
за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. 1 Травня, № 223) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1)
до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, № 69)
2. Нововоронцовської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, № 10)
3. Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Мостова, № 10)
про визнання незаконним та скасування наказу, рішення та усунення перешкод у здійсненні права власності,
1. Суть спору.
Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Нововоронцовської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та Нововоронцовської селищної ради, в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800;
- скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області Молоткової І.Б. індексний номер рішення 58023283 від 07.05.2021 та проведену 29.07.2021 на його підставі державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2167871365241;
- усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, а також стягнути з відповідачів судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані перебуванням земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами, які відносяться до земель державної власності та розпорядження якими має здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
2. Позиція учасників справи.
2.1. Аргументи Прокурора.
Прокурор зазначає, що за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Гаврилівського лісництва ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення.
Так, Згідно інформації з Державного земельного кадастру 15.11.2019 внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.09.2020 за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку.
Як зауважує прокурор, підставою для реєстрації права власності є наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема Нововоронцовського району, до складу якого увійшла і земельна ділянка площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
У подальшому, п. 1 наказу ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 зі змінами від 11.01.2021 (наказ № 3), Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району (раніше - Нововоронцовський район) Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1396,3695 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх користуванні, до якого увійшла і спірна земельна ділянка, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення.
При цьому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 державним реєстратором Нововоронцовської селищної ради Херсонської області 29.04.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради Херсонської області на вказану земельну ділянку, а також проведено реєстрацію права власності на неї.
В свою чергу, прокурор додає, що відповідно до матеріалів ВО «Укрдержліспроект» та ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка комунальної власності земель запасу з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га частково накладається на землі кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», яке реорганізовано в ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство».
На підставі матеріалів лісовпорядкування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» Гаврилівське лісництво 2015 року та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказана земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалось.
Крім того, як наголошує прокурор, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами. Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки, на думку прокурора, також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення, у зв'язку з чим, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося що до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, прокурор підсумовує, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.19 № 4845-CГ до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розпорядження якими мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Прокурор вважає, що приймаючи рішення про проведення державної реєстрації переходу прав з державної до комунальної власності державний реєстратор мав перевірити наявність речового права на майно у ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, його реєстрацію (чи причини непроведення державної реєстрації виникнення права власності) та правоздатність відчужувача на передачу земельної ділянки, у зв'язку з чим прокурор зауважує, що, оскільки право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.
Відтак, посилаючись на положення ст. 27, 31 Лісового кодексу України, прокурор стверджує, що вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в комунальну власність Нововоронцовській селищній раді та на цей час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське ЛМГ» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в комунальну власність для нелісогосподарських потреб мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація, що свідчить про те, що внаслідок передачі в комунальну власність Нововоронцовській селищній раді всупереч вимогам земельного законодавства України фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Додатково прокурор наголошує, що оскільки формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії (Херсонської обласної державної адміністрації), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб уповноваженим суб'єктом, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об'єкта цивільних прав. Відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону, підлягає скасуванню.
Водночас, прокурор вказує, що земельна ділянка наразі зареєстрована на праві власності за Нововоронцовською селищною радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою через скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, що переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів, на думку прокурора, зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
В свою чергу, прокурор не погоджується із посиланням відповідача-1 на висновки Верховного Суду у справах № 922/1830/19 та № 922/614/19, і зазначає, що Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Прокурор наголошує, що в даному випадку прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (власника землі) до відповідачів, вказуючи на те, що відповідач-1 видав наказ, яким фактично частину спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення передано в комунальну власність Нововоронцовської селищної ради як землі сільськогосподарського призначення, яка перебувала і на цей час перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське ЛМГ» та належить до земель державного лісового фонду.
Крім того, як зазначає прокурор, оскарження спірного наказу органу кадастру у справі № 916/2533/25 за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення згаданого інтересу.
В свою чергу, серед способів захисту цивільних прав власника земель як ЦК України (ст. 21), так і ЗК України (ст. 155) визначає можливість оскарження у судовому порядку правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відтак, оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у власника) та припинення (у Українського народу) цивільних прав - є належним способом захисту порушеного права.
На переконання прокурора, з урахуванням обставин, з якими він пов'язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.
Додатково прокурор пояснює, що у даній справі наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 став підставою для реєстрації спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, чим фактично незаконно змінено категорію земель за цільовим призначенням, тому вимога про визнання недійним наказу кадастру у цій справі є належною та ефективною.
Стосовно заперечень відповідача-1 щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі прокурор зазначає, що незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, частина якої накладається на землі державного лісового фонду, та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
При цьому, прокурор вважає, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі призведе до фактичного відновлення становища, яке існувало до порушення, надасть можливість виокремити ті частини земельної ділянки, які відносяться до земель як лісогосподарського призначення, так і сільськогосподарського призначення, та є ефективним захистом порушених і законних інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації.
Водночас, законодавець установив, що у випадку здійснення незаконної державної реєстрації земельної ділянки єдиною можливою підставою для її скасування в Державному земельному кадастрі є саме судове рішення про скасування державної реєстрації ділянки, яке має супроводжуватися скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, що слугувала підставою формування відповідної земельної ділянки.
До того ж, прокурор зауважує, що оскільки незаконно сформована земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду лише частково, то лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави в особі обраного прокурором позивача, інша її частина - це землі комунальної власності.
З огляду на це, повернення (чи витребування) земельної ділянки площею 4,3 га у власність держави порушуватиме право комунальної власності Нововоронцовської селищної ради, а часткове її повернення, з урахуванням її юридичного формування як єдиного об'єкта цивільних прав, є неможливим. Відповідно, зобов'язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь Херсонської обласної державної адміністрації неможливо, так само неможливо здійснити поділ цієї землі.
Ураховуючи викладене, на законодавчому рівні відсутній інший правовий механізм усунення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, крім розгляду заявленого прокурором позову про визнання недійсними спірних наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, що відповідає вимогам ст. 16, 391 ЦК України і ч. 2 ст. 152 ЗК України.
При цьому, прокурор не погоджується з твердженнями відповідача-1 щодо вибуття останнього з договірних відносин, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки саме внаслідок неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка входить до складу земель сільськогосподарського призначення, фактично вибула із державної власності та помилково облікована як землі сільськогосподарського призначення.
Отже, прокурор підсумовує, що земельна ділянка кадастровий номер 6524184500:02:001:0800 протиправно передана Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області з державної власності у комунальну власність територіальної громади, її подальше відчуження не відбулося. Недобросовісна поведінка ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не може свідчити про добросовісне набуття в комунальну власність Нововоронцовської селищної ради спірної земельної ділянки, оскільки такий висновок суперечив би одному з базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків», саме тому не можна вважати, що щодо іншої частини земельної ділянки, яка не має накладання на землі лісового фонду, відсутній спір, оскільки процедура її формування, як об'єкта цивільних прав з присвоєнням кадастрового номера, здійснена всупереч вимогам законодавства.
2.2. Аргументи Позивача.
Позивач зауважує, що повноваження Херсонської обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення визначені Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України. Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 26.08.2005 № 922 «Про передачу в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств» затверджено заходи щодо передачі в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств Херсонському обласному управлінню лісового господарства та рекомендовано йому до 01.01.2006 провести суцільну інвентаризацію земель лісового фонду, що йому належать, з подальшим отриманням державних актів на право постійного користування.
При цьому, позивач посилається на п.5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції станом на час проведення торгів), відповідно до якого до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Також позивач вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області порушено вимоги статей 20, 122, 149 Земельного кодексу України. На підставі викладеного та керуючись статтями 42, 46, 56, 60 Господарського процесуального кодексу України Херсонська обласна військова адміністрація підтримує позовні вимоги Бериславської окружної прокуратури у повному обсязі.
2.3. Аргументи Відповідача-1 (Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області).
Відповідач-1, заперечуючи проти позову у повному обсязі, зазначає щодо позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, що наказ від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання, за наслідком якого передано спірну земельну ділянку до комунальної власності. Відтак, на переконання відповідача-1, зазначене оспорювання наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не призведе до захисту інтересів держави у поверненні певної земельної ділянки до державної власності, тому підстави задоволення цих вимог відсутні.
Також відповідач-1 посилається на висновки Верховного Суду та вважає, що позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), що не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Додатково відповідач-1 звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-IX Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, де зазначено що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (набув чинності з 27.05.2021). Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області з 27.05.2021 не розпоряджається земельною ділянкою, яка зазначена в наказі.
Окрім того, на переконання відповідача-1, прокурором неефективно обрано спосіб захисту прав держави, оскільки позовна вимога стосується скасування всієї земельної ділянки, а не частини, яка саме накладається, на думку прокурора, та відноситься до земель лісового фонду. Однак конфігурація меж спірної частини земельної ділянки, її площа, можуть бути визначені виключно шляхом формування її як об'єкта речових прав та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.
Отже, за ствердженням відповідача-1, належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області висновує, що позивачем обрано неналежного відповідача по справі, а також обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 позовну заяву (вх. № 2595/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
02.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2595/25 від 27.06.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2533/25. Постановлено справу № 916/2533/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "17" липня 2025 року о 14:20 год.
07.07.2025 за вх.№ 21384/25 до суду від представника Херсонської обласної державної адміністрації надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
08.07.2025 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подано до суду відзив (вх. № 21559/25) на позовну заяву, який судом був прийнятий та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.
Окрім того, 08.07.2025 до суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області також надійшла заява (вх. № 21561/25) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
08.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволені заяви Херсонської обласної державної адміністрації (вх. № 21384/25 від 07.07.2025) та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (вх. № 21561/25 від 08.07.2025), постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі № 916/2533/25 "17" липня 2025 року о 14:20 год. та всіх подальших судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «ВКЗ».
15.07.2025 до суду від Херсонської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення (вх. № 22406/25) у справі, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.
17.07.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2533/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "05" серпня 2025 року о 15:00 год., про що Нововоронцовську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області та Нововоронцовську селищну раду було повідомлено відповідною ухвалою суду від 17.07.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
21.07.2025 прокурор надав до суду відповідь (вх. № 22839/25) на відзив відповідача-1, яка також судом був прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.
04.08.2025 до суду від Нововоронцовської селищної ради надійшла заява (вх. № 24374/25), відповідно до якої відповідач-3 просить суд надати можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 у справі № 916/2533/25 на 05.08.2025 о 15:00 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2533/25 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/2533/25 призначено на "02" вересня 2025 року об 11:00 год. Окрім того, відмовлено в задоволенні заяви Нововоронцовської селищної ради (вх. 24374/25 від 04.08.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 916/2533/25.
02.09.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2533/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2533/25 до судового розгляду по суті на "09" жовтня 2025 року об 11:20 год., про що відповідачі 2 та 3 повідомлені ухвалою суду від 03.09.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
09.10.2025, з огляду на неявку представників відповідачів 2, 3 і неможливість звершити розгляд справи по суті, у судовому засіданні по справі № 916/2533/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" жовтня 2025 року об 11:40 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/2533/25 по суті на 13 листопада 2025 року о 12:00 год.
Ухвалою суду від 10.10.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Нововоронцовська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області та Нововоронцовська селищна рада повідомлені про дату, місце та час судового розгляду по суті у справі № 916/2533/25.
23.10.2025 у судовому засіданні по справі № 916/2533/25, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та неможливістю продовжити розгляд справи, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "13" листопада 2025 року о 12:00 год.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі № 916/2533/25 на 13.11.2025 о 12:00 год., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.
14.11.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/2533/25 призначено на "27" листопада 2025 року о 12:20 год.
Під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у заявах по суті, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.
Представник Херсонської обласної державної адміністрації під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та у судових дебатах наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.
Представник відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області під час розгляду справи по суті також виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у його заявах по суті, та у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Відповідачі - Нововоронцовська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області та Нововоронцовська селищна рада про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронних кабінетів та на адресу електронної пошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки про доставку документів в кабінети електронного суду та про доставку до електронної скриньки, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалися, жодних заперечень проти позову не надали, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів 2, 3, суд вважає, що відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами 2 та 3 відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідачів у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
Враховуючи наведене, 27.11.2025 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 08.12.2025 о 12:00 год.
08.12.2025 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру 15.11.2019 внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 4845-СГ від 19.11.2019 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості які відсутні у Державному земельному кадастрі, на території Біляївської, Гаврилівської, Дудчанської, Золотобалківської, Любимівської, Миролюбівської, Михайлівської, Нововоскресенської, Осокорківської, Петропавлівської та Хрещенівської сільських рад Херсонської області і Нововоронцовської селищної ради Нововоронцовського району Херсонської області загальною площею 1776,2012 га.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.09.2020 за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 54055186 від 15.09.2020); документи, подані для державної реєстрації: наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 40 від 11.12.2020 з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 3 від 11.01.2021, Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району (раніше - Нововоронцовського району) Херсонської області були передані у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1387,9595 га, згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні, що додається.
Окрім наведеного у п. 2 наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі нерухомого майна від 29.04.2021 державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотковою І.Б. 29.04.2021 прийнято рішення № 58023283 про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на земельну ділянку площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, а також 07.05.2021 за реєстраційним номером № 41842786 вчинено запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 за Нововоронцовською селищною радою, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №430181769 від 05.06.2025.
З метою отримання картографічних матеріалів із зображенням спірної земельної ділянки до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» та до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства прокурором було направлено запити № 50-950вих-25 та № 50-944вих-25 відповідно від 06.03.2025 про надання інформації щодо розробника матеріалів лісовпорядкування ДП «Великоолександрівське лісове господарство» та щодо підстав і часу віднесення (включення) спірної земельної ділянки або її частини до земель лісогосподарського призначення. Окрім того, прокурор просив надати копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено межі земельних ділянок повністю або частково у межах лісового фонду.
Листом № 04/386-25 від 13.03.2025 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України надало фрагменти картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 2, 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександіврське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки згідно з наданими кадастровими номерами, а також повідомило, що повторне базове лісовпорядкування 2015 року проводилося ВО «Укрдержліспроект» Українською лісовпорядною експедицією, а інформація про підстави віднесення земель лісогосподарського призначення у ВО «Укрдержліспроект» відсутня.
До листа також додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок згідно з наданими координатами та кадастровим номером, де під № 1 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
У листі від 31.03.2025 за № 01-11/312 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у відповідь на запит Бериславської окружної прокуратури від 06.03.2025 за №50-944вих-25 зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га візуально частково накладається на земельну ділянку кварталу 21 Гаврилівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час - ДП «Великокопанівське ЛМГ»), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року. Орієнтовна площе накладання становить 3,15 га визначена за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України. Також у листі зазначено, що землі лісового фонду Гаврилівського лісництва до реорганізації входили до складу ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, проте згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 № 320 ДП «Великоолександрівське ЛМГ» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Великокопанівського ЛМГ». В свою чергу, Управління повідомили, що внаслідок військової агресії технічна документація опинилась в окупації і частину документів було втрачено, тому надати в повному обсязі правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок лісового фонду, які накладаються на спірну земельну ділянку неможливо.
До описаного листа додано копію Плану майстерської дільниці № 1 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (матеріали лісовпорядкування 2015 року) та викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
Окрім того, 06.03.2025 прокурор листом за № 50-942вих-25 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), в якому просив надати інформацію, зокрема: чи приймалися Херсонською ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» земельною ділянкою з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 у 21 кварталі Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство», а також щодо зміни їх цільового призначення, якщо так то надати їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; повідомити про обізнаність щодо порушення законодавства при вилученні земельних ділянок державного лісового фонду, зокрема, спірної земельної ділянки, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
11.03.2025 Херсонська обласна військова адміністрація листом за № 01-01-66-2754/0/25/23 у відповідь на запит прокурора зазначила, що у разі формування земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності та надання їх у постійне користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» рішення про припинення права користування такими земельними ділянками шляхом їх вилучення, зміну їх цільового призначення мали б прийматися лише за наявності письмової згоди землекористувача та за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що землі лісогосподарського призначення державної власності, про які йдеться у запиті, не були сформовані у земельні ділянки і надані у постійне користування ДП «Великоолександрівське ЛМГ», у обласної державної адміністрації були відсутні правові підстави для прийняття рішень про припинення права користування земельними ділянками шляхом їх вилучення та зміну їх цільового призначення.
Додатково позивач зазначив, що про порушення вимог чинного законодавства в процесі формування спірних земельних ділянок, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення та державної реєстрації права комунальної власності на неї від землекористувача та органів державного нагляду (контролю) до адміністрації інформації не надходило, а відтак Херсонська обласна державна (військова) адміністрація не була обізнана про вказані обставини, тому заходи захисту інтересів держави у спірних правовідносинах нею не вживались.
22.05.2025 прокурор звернувся до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» з листом за № 50-2038Вих-25, в якому просив надати письмову інформацію про те, чи перебувають та з якого часу у постійному користуванні у ДП «Великоолександрівське лісове господарство» та ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» вказані ним земельні ділянки, зокрема і спірна, або їх частини (за кварталами, виділами); на якій підставі (із зазначенням документів) та коли саме вказані ділянки або їх частини були внесені (включені) до земель лісогосподарського призначення та обліковані за цією категорію. Також прокурор просив надати копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено, зокрема, межі земельних ділянок повністю або частково у межах земель лісового фонду.
Супровідним листом від 23.05.2025 № 272 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у відповідь на запит прокурора повідомило, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 мають частковий перетин з кварталом 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 з межами земель лісового фонду квартал 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 3,0225 га з загальної площі ділянки 4,3 га на підтвердження чого надано додаток 1, а також повідомило про відсутність інформації, з якого часу перебувають в постійному користуванні земельні ділянки у ДП «Великоолександрівське лісове господарство», а також на підставі яких документів та коли саме вказані земельні ділянки або їх частини віднесені до земель лісогосподарського призначення та обліковуються за даною категорією, оскільки експедиція виконувала роботи тільки в 2015 році, а по матеріалах лісовпорядкування 2005 року ці ділянки входили в склад лісгоспу.
Як вбачається зі схеми розташування (додаток 1) земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 (1) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське ЛГ» (кв.21 Гаврилівського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2015 р.), площа перетину земельної ділянки площею 4,3 з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 з землями лісогосподарського призначення складає 3,0225 га. До листа також додано планшет №4 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» лісовпорядкування 2015 року.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Бериславська окружна прокуратура листом від 04.06.2025 № 50-2243вих-25 повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську облдержадміністрацію) щодо звернення до Господарського суду Одеської області в її інтересах із цим позовом.
Прокурор, вважаючи, що ГУ ДГК у Херсонській області були допущені порушення чинного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Гаврилівського лісництва ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, що Херсонська ОВА не вжила відповідних заходів щодо повернення незаконно вилучених земель лісового фонду до власності держави, звернувся до Господарського суду для захистів інтересів держави з відповідним позовом.
5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації).
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України Херсонська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.
Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальша передача у користування суб'єкту господарювання порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Як вказав прокурор, повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно переданої приватній особі в користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель лісогосподарського призначення.
Враховуючи викладене, Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак, як зауважив прокурор, заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито, у тому числі з об'єктивних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, ще 06.03.2025 прокурор листом за № 50-942вих-24 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), в якому просив надати інформацію, зокрема: чи приймалися Херсонською ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» земельних ділянок, в тому числі площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, а також щодо зміни їх цільового призначення, якщо так то надати їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; повідомити про обізнаність щодо порушення законодавства при вилученні земельних ділянок державного лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
11.03.2025 Херсонська обласна військова адміністрація листом за № 01-01-66-2754/0/25/23 у відповідь на запит прокурора зазначила, що заходи контролю нею не вживались в силу неможливості їх проведення та про відсутність у Херсонської ОДА підстав для прийняття рішень щодо припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності, в тому числі шляхом їх вилучення та зміну їх цільового призначення. А також про те, що з урахуванням визначеного у листі, заходи інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, адміністрацією не вживались.
У подальшому, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Бериславська окружна прокуратура листом від 04.06.2025 № 50-2243вих-25 повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську облдержадміністрацію) щодо звернення до Господарського суду Одеської області в її інтересах із цим позовом.
Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.
Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.
Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).
Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
У відповідності зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.
Як встановлено судом, на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності прокурором були надані копію Плану майстерської дільниці №1 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (матеріали лісовпорядкування 2015 року) та викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України, з яких вбачається, що земельна ділянка площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 частково накладається на земельну ділянку кварталу 21 Гаврилівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час - ДП «Великокопанівське ЛМГ»).
Прокурором також надано суду фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки згідно з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 та схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 відносно кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» та Планшет №4 Гаврилівського лісництва ДІІ «Великоолександрівське лісове господарство», з яких також вбачається, що співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га частково накладається на землі кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», яке реорганізовано в ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство».
При цьому, листом від 23.05.2025 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» повідомило, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 (1) мають частковий перетин з кварталом 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800(1) з межами земель лісового фонду квартал 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 3,0225 га із загальної площі ділянки 4,3 га.
Листом від 31.03.2025 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства також повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га візуально частково накладається на земельну ділянку кварталу 21 Гаврилівського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (на даний час - ДП «Великокопанівське ЛМГ»), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року. Орієнтовна площа накладання становить 3,15 га, визначена за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
Управління також повідомило, що землі лісового фонду Гаврилівського лісництва до реорганізації входили до складу державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства. Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 №320 ДП «Великоолександрівське ЛМГ» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Великокопанівського ЛМГ». Крім того, внаслідок військової агресії РФ у 2022 році центральна садиба підприємства, де зберігалась технічна документація, опинилась в окупації і частину документів було втрачено. Тому, надати в повному обсязі правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок лісового фонду, які накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 неможливо.
Таким чином, суд доходить висновку про те, прокурором належними та допустимими доказами доведено факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 площею 4,3 га частково накладається на землі кварталу 21 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (площа перетину становить 3,0225 га), з огляду на що ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» (як правонаступник ДП «Великоолександрівське ЛМГ») є законним користувачем земель лісогосподарського призначення, до складу яких входить у тому числі частина земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, передана у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді.
Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення, є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 № 183/1617/16).
Згідно із пунктом 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
Отже, вилучена ГУ ДГК у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка, частина якої на момент її передачі у комунальну власність та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство», належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі у комунальну власність мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Окрім того, суд зазначає, що в силу приписів чинного законодавства України, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» й передання її у власність для нелісогосподарських потреб належить виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки волевиявлення (рішення) повноважного органу державної влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотковою І.Б. 15.09.2020 прийнято рішення №54055186 про державну реєстрацію права державної власності земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800 та за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку земель запасу площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800. Підстава для реєстрації права власності - наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 №4845-СГ.
07.05.2021 державним реєстратором Нововоронцовської селищної ради Херсонської області Молоткової І.Б. прийнято рішення №58023283 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а 29.04.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 4,3 га кадастровий номер 6524184500:02:001:0800, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2167871365241.
Документи, подані для державної реєстрації: наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №40 від 11.12.2020, наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 3 від 11.01.2021 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2021 між ГУ Держгеокадастру та Нововоронцовською селищною радою.
Внаслідок протиправної передачі ділянки лісогосподарського призначення у комунальну власність ГУ ДГК у Херсонській області були порушені права та інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації як законного власника земель лісогосподарського призначення.
Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 4,3 га кадастровий номер 6524184500:02:001:0800 є незаконним, таким, що прийнятий всупереч приписам законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, суд, враховуючи положення п.4 ст.236 ГПК України, звертається до правових висновків, викладених у постанові КГС ВС від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22, та зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».
Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.
З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки волевиявлення (рішення) повноважного органу державної влади Херсонської обласної державної адміністрації у власність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, враховуючи неможливість передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Нововоронцовській селищній раді як земля сільськогосподарського призначення, суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру за встановлених обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.
Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З урахуванням обставин, з якими прокурор пов'язує порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача-1 про те, що прокурором обрано неефективний засіб захисту прав в частині оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40.
В свою чергу, доводи відповідача-1 про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки наказ вичерпав свою дію фактом виконання, внаслідок якого передано земельну ділянку до комунальної власності, також не приймаються судом до уваги, адже названий акт державного органу є єдиною підставою для реєстрації права комунальної власності Ради, тому може бути предметом оскарження в даному випадку.
Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора та проведеної на його підставі державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Приписами абзаців 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
У зв'язку з наведеним, за конкретних встановлених судами обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав Ради на спірну земельну ділянку скасована судом вище по тексту цього рішення, що має наслідком припинення відповідних речових прав на земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.
Як вже було встановлено судом, ГУ ДГК у Херсонській області із перевищенням своїх повноважень, всупереч приписам законодавства України змінило цільове призначення земель лісогосподарського призначення державної власності на землі сільськогосподарського призначення та в подальшому передала спірну земельну ділянку у комунальну власність Нововоронцовської селищної ради, про що до Державного реєстру речових прав були внесені відповідні відомості.
При цьому, вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки правильно пред'явлена в межах негаторного позову, про що свідчить зміст постанов Верховного Суду від 22.05.2024 по справам №916/1749/22 та №916/1750/22.
Відтак, з урахуванням викладеного та висновків суду щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 4,3 га кадастровий номер 6524184500:02:001:0800, суд доходить висновку про те, що рішення державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молоткової І.Б. індексний номер рішення 58023283 від 07.05.2021 та проведена 29.04.2021 на його підставі державна реєстрація права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на відповідну земельну ділянку є протиправними, а тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора у цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі суд враховує наступне.
Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник може вимагати усунення порушення його права власності на об'єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об'єктів, як об'єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об'єкти.
Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об'єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.
Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов'язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.
Таким чином, з урахуванням вже встановлених судом обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора у цій частині та необхідність усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
Твердження відповідача-1 в частині того, що він з 27.05.2021 вже не розпоряджається земельною ділянкою, зазначеною у наказі, а також того, що Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачає залишення в архіві кадастру відомостей про земельну ділянку, державна реєстрація якої скасована, жодним чином не впливають як на можливість розгляду вимог прокурора по суті, так і на висновок суду щодо їх задоволення.
Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Нововоронцовську селищну раду порівну, враховуючи обсяг заявлених до кожного з них позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що за спірними заявленими позовними вимогами компетентним органом є Нововоронцовська селищна рада, тоді як Нововоронцовська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та була утворена Указом Президента України № 738/2022 від 27.10.2022, суд вважає за можливе не покладати відшкодування судових витрат у даній справі на Нововоронцовську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
3. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області Молоткової І.Б. індексний номер рішення 58023283 від 07.05.2021 та проведену 29.04.2021 на його підставі державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Мостова, № 10, код ЄДРПОУ 26283366) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2167871365241.
4. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1, код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 4,3 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0800.
5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, № 69, код ЄДРПОУ 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73003, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
6. Стягнути з Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Мостова, № 10, код ЄДРПОУ 26283366) на користь Херсонської обласної прокуратури (73003, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 18 грудня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський