вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа № 911/1818/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк»
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест»
2. ОСОБА_1
про стягнення 2 343 198,75 гривень
за участю представника позивача Бендюг І.А. (довіреність №16200/250 від 27.11.2025)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк» (далі також - АТ “Креді Агріколь Банк»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» (далі також - ТОВ “Лендагроінвест»/відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 /відповідач 2) про стягнення 2 343 198,75 гривень, з яких:
- 1 913 992,97 гривень простроченої заборгованості;
- 424 976,17 гривень прострочених процентів;
- 4 229,61 гривень нарахованих процентів з 01.07.2024 по 04.07.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 29.07.2024 зобов'язав Відділ реєстрації місця проживання управління Центру надання адміністративних послуг Бучанської міської ради надати у передбачений законом строк інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 реєстраційні номери облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
06.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Відділ реєстрації місця проживання управління Центру надання адміністративних послуг Бучанської міської ради надійшов лист, згідно якого відповідний орган реєстрації повідомив про те, що згідно реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.
З огляду на вказане Господарський суд Київської області:
- ухвалою від 28.08.2024 у справі №911/1818/24 прийняв позовну заяву АТ “Креді Агріколь Банк» до розгляду та відкрив провадження, призначив підготовче засідання на 23.09.2024, а також встановив строк для подачі відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;
- на офіційному вебпорталі судової влади України, зокрема на сайті суду - https://court.gov.ua/unknown/sud5012, у порядку ч. 10 ст. 176 ГПК України здійснив оголошення про виклик ОСОБА_1 у підготовче засідання та ухвалу про відкриття провадження у цій справі вказаній особі не надсилав.
Водночас, ураховуючи наявність у ТОВ “Лендагроінвест» електронного кабінета в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», засобами поштового зв'язку ухвалу про відкриття провадження у цій справі відповідачу надіслано не було, тоді як з наявних в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) відомостей слідує, що таку ухвалу доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) відповідного учасника справи 29.08.2024.
З огляду на вказане слідує, що останнім днем для вчинення, зокрема, відповідачем 1 процесуальних дій з подання відзиву на позов є 15.09.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.09.2024 у справі №911/1818/24 відклав підготовче засідання на 21.10.2024.
04.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Лендагроінвест» надійшов відзив на позовну заяву.
11.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ “Креді Агріколь Банк» надійшла відповідь на відзив із доданими до такої відповіді доказами на підтвердження викладених у ній доводів позивача.
18.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Лендагроінвест» надійшли заперечення на вказану вище відповідь.
У підготовчому засіданні 21.10.2024 суд дійшов таких висновків стосовно вказаних вище, поданих сторонами заяв по суті.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Частиною 4 статті 166 та частиною 4 статті 167 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Приписами ст. ст. 118, 119 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак відзив на позов ТОВ “Лендагроінвест» подано до суду 03.10.2024, тобто з пропуском встановленого відповідно встановленого для вказаної дії строку, який сплив 15.09.2024, без клопотань про поновлення такого строку та обгрунтування поважності причин його пропуску.
В розрізі вказаного вище судом враховано, що:
- ані згідно змісту такого відзиву, ані у вигляді окремої заяви/клопотання відповідачем не наведено поважності причин пропуску строку та не викладено окремої вимоги про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов;
- приписами ГПК України не передбачено обов'язку суду встановлювати мотиви пропуску процесуального строку та поважність причин такого пропуску самостійно, без порушення особою відповідного питання та наведення відповідних доводів у формі явно змістовних та логічно побудованих аргументів.
За таких обставин у підготовчому засіданні 21.10.2024 суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого ТОВ “Лендагроінвест» відзиву на позов з доданими до нього документами.
Поряд з тим, оскільки реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи пов'язана зі встановленням процесуальних строків та їх перебігом, тоді як в означеній справі строки на подання відповіді на відзив та заперечень на таку відповідь судом окремо не встановлювались, а частиною 4 ст. 166 ГПК України перебіг цих строків обмежено початком розгляду справи по суті, суд у підготовчому засіданні 21.10.2024 дійшов висновку про прийняття до розгляду поданих 11.10.2024 та 18.10.2024, відповідно, позивачем і відповідачем 1 відповіді на відзив та заперечень на таку відповідь.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.10.2024 у справі №911/1818/24 відклав підготовче засідання на 18.11.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.11.2024 закрив підготовче провадження у справі №911/1818/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 10.12.2024.
У вказаному судовому засіданні суд, не розпочинаючи розгляд справи по суті, неодноразово оголошував перерву, зокрема ухвалою від 11.02.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 18.03.2025.
Поряд з тим через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Лендагроінвест» до початку розгляду справи по суті надійшли:
- 22.11.2024 від ТОВ “Лендагроінвест» - додаткові пояснення у справі;
- 14.01.2025 від ОСОБА_1 - заява про витребування у банку фінансової інфморації щодо фінансових розрахунків з ФРП та компенсованих відсотків з рахунку ескроу, а також про залучення до справи Фонду розвитку підприємництва, як третю особу при необхідності;
- 11.02.2025 від ОСОБА_1 - відзив на позовну заяву разом з доданими до такого відзиву додатками;
- 05.03.2025 від АТ “Креді Агріколь Банк» - відповідь на відзив;
- 17.03.2025 від ОСОБА_1 - заперечення на відповідь на відзив.
Так, згідно прохальної частини поданих 17.03.2025 заперечень ОСОБА_1 також просив суд:
- повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №911/1818/24;
- поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду;
- залучити Фонд розвитку підприємництва (код ЄДРПОУ 21662099,) до участі у цій справі №911/1818/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
- витребувати в Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575) інформацію щодо фінансових розрахунків з Фондом розвитку підприємництва та компенсованих відсотків з Рахунку ескроу за договором про надання банківських послуг №20 від 30.06.2021.
Розглянувши у судовому засіданні 18.03.2025 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, а також заслухавши поважність причин пропуску такого строку, судом зауважено, що такі причини носять суб'єктивний характер, попри це такий строк підлягає поновленню з огляду на визнання судом поважними причин його пропуску, відтак судом прийнято поданий відповідачем відзив з метою повного та всебічного розгляду цієї справи.
Висновуючи вказане, судом враховано, що поважність причин подання відзиву не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії, тоді як наявність саме об'єктивних причин пропуску відповідно встановленого строку не є кваліфікуючою при реалізації судом відповідних дискреційних повноважень.
Також з метою повного та всебічного розгляду цієї справи у судовому засіданні 18.03.2025 судом прийнято до розгляду подану АТ “Креді Агріколь Банк» відповідь на відзив та подані відповідачем 2 заперечення на відповідь на відзив, позаяк:
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Водночас суд не вирішував клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження з огляду на зняття його відповідачем 2 з розгляду у судовому засіданні 18.03.2025.
Стосовно ж решти клопотань згідно поданих ОСОБА_1 14.01.2025 та 17.03.2025 заяви і заперечень, зокрема клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 50, ч.ч. 1, 2 ст. 177 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
З огляду на вказане вище, оскільки згідно процесуального закону усі клопотання учасників справи за загальним правилом заявляються та розглядаються судом в підготовчому провадженні, а залучення до участі у справі третіх осіб може відбуватися тільки до закінчення підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для розгляду поданого відповідачем 2 клопотання про залучення третьої особи.
Крім того суд звертає увагу на те, що будь-які процесуальні заява та/або клопотання повинні містити посилання на правові норми, які надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, та бути обґрунтованими як посиланням на конкретні обставини, так і наявністю доказів в підтвердження цих обставин.
Отже, суд висновує про залишення клопотання відповідача 2 без розгляду, як поданого з порушенням встановлених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України строку та порядку.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Отже, наведені приписи презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів, яке має відповідати усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, тобто заявник має довести як виконання ним усіх вимог зазначеної норми, так і дійсно об'єктивну неможливість самостійно отримати необхідні докази, які згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України встановлюються такими засобами як:
- письмові, речові та електронні докази;
- висновки експертів;
- показання свідків.
Суд звертає увагу позивача, що інформація не є визначеним засобом доказування та не може бути витребувана у наведеному вище порядку, тобто заявник має вказати про необхідність витребування не інформації загалом, а певного виду документу, що відповідатиме наведеним засобам доказування.
Однак, в порушення приписів пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи про витребування у позивача інформації щодо фінансових розрахунків з Фондом розвитку підприємництва та компенсованих відсотків з Рахунку ескроу за договором про надання банківських послуг №20 від 30.06.2021, ОСОБА_1 не обгрунтовано причин неможливості отримати такі докази самостійно, а також не надано доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів із самостійного отримання цих доказів.
Суд звертає увагу позивача, що інформація не є визначеним засобом доказування та не може бути витребувана у наведеному вище порядку, тобто заявник має вказати про необхідність витребування не інформації загалом, а певного виду документу, що відповідатиме наведеним засобам доказування.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача 2 про витребування доказів та відмову у його задоволенні.
Господарський суд Київської області ухвалами від 18.03.2025, 22.04.2025, 15.05.2025, 01.07.2025, 19.08.2025, 16.09.2025, 21.10.2025, 25.11.2025 у цій справі оголошував перерву у судовому засіданні/призначав судове засідання, відповідно, до/на: 22.04.2025, 01.07.2025, 19.08.2025, 16.09.2025, 21.10.2025, 25.11.2025 та 08.12.2025.
Водночас 20.08.2025 через канцелярію Господарського суду у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення, які у судовому засіданні 16.09.2025 суд залишив без розгляду у порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України, оскільки відповідні пояснення подано після початку розгляду справи по суті без мотивування поважності причин пропуску строку для вчинення такої дії на стадії підготовчого провадження.
У судове засідання 08.12.2025 представники ТОВ “Лендагроінвест» та ОСОБА_1 не з'явились, як і не з'явився особисто Савченко Є.М., про причини неприбуття відповідачі 1, 2 суд не повідомили.
У судовому засіданні 08.12.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
30.06.2021 між АТ “Креді Агріколь Банк», в особі ОСОБА_2 , як банком та ТОВ “Лендагроінвест», в особі генерального директора ОСОБА_1 , як клієнтом укладено договір про надання банківських послуг №20 (далі - договір), пунктом 3 якого сторони погодили, зокрема, що:
- відповідно до його умов банк надає на вимогу клієнта послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку;
- умови надання банківських послуг, в тому числі, але не виключно ліміт банківської послуги, дата припинення чинності лімітом банківської послуги, розмір процентної ставки за користування кредитом, перелік та розмір комісійних винагород банку, тощо визначаються в договорі, в тому числі шляхом укладення сторонами договорів про внесення змін до нього та/або заяв про надання банківських послуг.
Водночас 30.06.2021 банком та клієнтом підписано кредитну заявку №1 (далі - кредитна заявка), якою погоджено, зокрема, такі умови:
- банківська послуга - згідно з п. 14.1 договору;
- сума - 2 613 322,97 грн;
- цільове призначення - згідно з п. 14.1. договору шляхом безготівкового переказу ТОВ «РДО Україна» відповідно до договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах банківського фінансування №159/2021 від 30.03.2021 за сівалку зернову комбіновану пневматичну Vaderstad Spirit модель ST400С;
- дата надання траншу - відповідає даті кредитної заявки;
- дата повернення траншу - 15.03.2026.
Також означеною кредитною заявкою сторони погодили такий графік (порядок) повернення траншу:
15.11.2021 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.03.2022 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.11.2022 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.03.2023 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.11.2023 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.03.2024 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.11.2024 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.03.2025 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.11.2025 - 261 332,30 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку);
15.03.2026 - 261 332,27 грн (мінімальна сума кредиту, що має бути сплачена/повернута клієнтом банку на відповідну дату/протягом відповідного строку); 0,00 грн (дозволений ліміт максимальної заборгованості).
До позовної заяви додано копії вказаних вище договору та кредитної заявки, а також копії:
- укладеного 30.03.2021 ТОВ «РДО Україна» та ТОВ “Лендагроінвест» договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах банківського фінансування №159/2021 з додатками до такого договору та договором про внесення змін;
- виставленого ТОВ «РДО Україна» рахунка-фактури №РФ-10102-03311 від 30.06.2021 на оплату сівалки зернової комбінованої пневматичної Vaderstad Spirit модель ST400С вартістю 2 613 322,97 грн;
- виписки з відкритого у АТ “Креді Агріколь Банк» рахунку ТОВ “Лендагроінвест» за № НОМЕР_2 /UAH за період з 30.06.2021 по 04.07.2024 із внесеними до такої виписки відомостями, зокрема, про надання кредиту у сумі 2 613 322,97 грн.
Згідно викладених у позові доводів АТ “Креді Агріколь Банк» 09.09.2022 клієнт звернувся до банку із заявкою про зміну умов траншу №1 з проханням змінити графік (порядок) повернення траншу, викладений в кредитній заявці, наступним чином:
15.11.2022 - 293 998,85 грн;
15.03.2023 - 293 998,85 грн;
15.11.2023 - 293 998,85 грн;
15.03.2024 - 293 998,85 грн;
15.11.2024 - 293 998,85 грн;
15.03.2025 - 293 998,85 грн;
15.11.2025 - 587 997,57 грн.
Водночас, за доводами позивача, 27.07.2021 та 09.09.2022 сторонами внесено зміни до договору шляхом укладення відповідних договорів про зміну №№1, 2 (далі також - договір про зміну №1 та договір про зміну №2 та/або договори про зміну), копії яких, а також квитанції про електронні підписи, накладені АТ “Креді Агріколь Банк» та ТОВ “Лендагроінвест» під час підписання договору про зміну №2, додано до позовної заяви.
Відповідно до підпунктів 1, 3, 6 договору в редакції договорів про зміну АТ “Креді Агріколь Банк» та ТОВ “Лендагроінвест» погодили, зокрема, такі визначення/поняття та умови надання банківської послуги.
Боргове зобов'язання - всі та/або кожне з платіжних (грошових) та/або неплатіжних (не грошового характеру) зобов'язань клієнта згідно договору та/або у зв'язку з договором.
Компенсація процентів - випалата Фондом на користь клієнта суми грошових коштів, визначеної відповідно до умов Програми, договору про співробітництво та договору, з метою часткової оплати нарахованих процентів за кредитом за договором, наданим банком в рамках реалізації Програми.
Період відсутності коштів - період часу не більше 6 місяців поспіль до дати припинення чинності лімітом банківської послуги, протягом якої на рахунку екскроу відсутня необхідна сума коштів, що є достатньою для виплати компенсації процентів та сплати за її рахунок процентів за користування кредитом.
Програма - програма державної фінансової підтримки суб'єктам мікропідприємництва та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на виконання «Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 (зі змінами).
Рахунок ескроу -рахунок умовного зберігання, що відкривається Фонду (як володільцю рахунку) в банку на договірній основі для зарахування на такий рахунок згідно умов Програми коштів (необхідних для її реалізації), за рахунок яких буде сплачуватись компенсація процентів клієнту (після отримання ним права на таку компенсацію процентів) як бенефіціару таких коштів, шляхом списання цих коштів в оплату відповідної частини процентів за користування кредитом, яке здійснюватиметься банком згідно з умовами укладеного між банком та Фондом договору рахунку умовного зберігання та у визначеному таким договором порядку.
Фонд - Фонд розвитку підприємництва.
Плата за користування банківською послугою у вигляді процентів розраховується на пілставі процентної ставки. Процентна ставка може бути фіксованою та/або змінюваною.
Проценти мають бути сплачені клієнтом банку до закінчення генерального строку в порядку, визначеному договором. Протягом строку дії договору розмір процентної ставки (у тому числі і змінюваної) може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001% до 50,01% річних. У випадку порушення клієнтом будь-яких платіжних (грошових) зобов'язань за договором (в тому числі, строків/термінів повернення кредиту), плата у вигляді процентів за користування банківською послугою продовжує нараховуватись та підлягає сплаті у розмірі, визначеному цим договором для відповідної банкіської послуги. При настанні терміну погашення суми кредиту або дати припинення чинності лімітом банківської послуги чи завершення генерального строку, проценти за користування кредитом, що не був погашений вчасно, залишаються/застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Проценти нараховуються в останній банківський день кожного календарного місяця (далі - місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості клієнта за банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті клієнтом банку протягом перших п'яти днів місяця, наступного за місяцем нарахування.
Банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання будь-якої негативної обставини. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене клієнтом протягом семи днів з дня одержання клієнтом вимоги до клієнта.
Також згідно з договором про зміну №1 АТ “Креді Агріколь Банк» та ТОВ “Лендагроінвест» погодили внести зміни до пункту 14.1. договору і викласти його у новій редакції, відповідно до якої умовами про надання кредитної лінії на інвестиційні цілі, зокрема, є таке:
- сума рефінансування заборгованості та дата рефінансування заборгованості - заборгованість за кредитом в рамках ліміту банківської послуги в розмірі 2 613 322,97 грн (сума рефінансування заборгованості) станом на 27.07.2021 включно (далі - дата рефінансування заборгованості);
- тип і розмір процентної ставки - для суми рефінансування заборгованості з дати рефінансування заборгованості змінювана процентна ставка (далі - базова процента ставка або БПС), що розраховується з застосуванням наступної формули: БПС = Індекс UIRD (3m) + 7% річних;
- у разі, коли розмір базової процентної ставки, визначений відповідно до формули, становитиме розмір, що перевищує 12,05% річних базова процентна ставка нараховуватиметься у розмірі 12,05% річних (далі - максимальна процентна ставка), при цьому, починаюси з однієї з дат, що настане раніше, зокрема, з дати, що є наступною після закінчення періоду здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19) - розмір максимальної процентної ставки становитиме 30%;
- розмір індексу UIRD (3m) фіксується у дату визначення індексу UIRD (3m) і застосовується при розрахунку процентів до дати корегування індексу UIRD (3m) (не включаючи такий день);
- за умови відсутності обставин або подій, що мають наслідком втрату або призупинення права на отримання компенсації процентів, клієнту встановлюється наступний порядок оплати процентів за користування кредитом: у випадку отримання клієнтом права на компенсацію процентів, сплата процентів за користування кредитом за договором здійснюється Фондом в розмірір БПС мінус 3% річних, шляхом списання банком коштів у необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок банку для виконнання боргових зобов'язань;
- компенсація надається клієнту з метою зниження його фактичних витрат на сплату БПС до рівня 3% річних (далі - компенсаційна ставка);
- на вимогу клієнта банк надає інфморацію щодо наявності чи відсутності на рахунку ескроу суми компенсації процентів, необхідної і достатньої для сплати процентів за користування кредитом за відповідний звітний місяць;
- клієнт засвідчує та гарантує, що клієнт забезпечить сплату суми процентів за користування кредитом в розмірі БПС шляхом перерахування необхідної суми коштів на рахунок для виконання боргових зобов'язань, зокрема, у випадку порушення клієнтом умов Програми та/або у разі, якщо період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом виплат державної підтримки у разі припинення фінансування Програми з боку держави.
Поряд з тим 30.06.2021 між АТ “Креді Агріколь Банк», в особі Гудзевич Т.П., як банком та ОСОБА_1 як поручителем укладено договір поруки №20п (далі - договір поруки), копію якого додано до позовної заяви.
Пунктами 3 та 7 договору поруки АТ “Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 погодили, зокрема, що в силу поруки, що виникає на підставі договору поруки, поручитель поручається перед банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань.
Порукою забезпечене виконання як дійсного зобов'язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути у майбутньому на підставі договору.
Сторони цим прямо передбачають у договорі поруки можливість збільшення сторонами договору суми (розміру) боргових зобов'язань і поручитель цим надає свою згоду на таку зміну боргових зобов'язань та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності.
У разі порушення боргових зобов'язань клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до клієнта чи ні.
Поручитель відповідає перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і клієнт, включаючи, зокрема, сплату основного боргу, процентів.
Покликаючись на вказане та мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, АТ “Креді Агріколь Банк» вказало, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, клієнт та поручитель не виконали боргові зобов'язання в частині сплати процентів за користування грошовими коштами згідно з умовами Розділів 3 та 14 договору, зокрема порушули:
1) графік повернення суми кредиту, оскільки 16.03.2023 допущено прострочення щодо сплати основної заборгованості (остання оплата була здійснена 15.06.2023);
2) строки оплати нарахованих процентів, оскільки з 07.06.2024 виникла прострочка щодо оплати нарахованих процентів (остання оплата була здійснена 15.12.2023).
З огляду на вказане позивач зауважив, що заборгованість клієнта та поручителя за кредитом станом на 04.07.2024 складає 2 343 198,75 гривень, з яких:
- 1 913 992,97 гривень - прострочена заборгованість;
- 424 976,17 гривень - прострочені проценти;
- 4 229,61 гривень - нараховані проценти з 01.07.2024 по 04.07.2024.
До позовної заяви додано копії виписок з відкритих у АТ “Креді Агріколь Банк» рахунків ТОВ “Лендагроінвест» за період з 30.06.2021 по 04.07.2024, із внесеними до таких виписок відомостями про суми нарахованих та сплачених, у тому числі і відшкодованих Фондом процентів, а також про повернутий за вказаний період кредит, зокрема:
- 12.11.2021 у сумі 261 332,30 грн;
- 15.11.2023 у сумі 293 998,85 грн;
- 07.06.2023 у сумі 93 998,85 грн;
- 15.06.2023 у сумі 50 000,00 грн, що загалом склало 699 330,00 грн повернутих кредитних коштів.
До позовної заяви позивачем також додано рорахунок заборгованості з відображеними у ньому означеними сумами повернутого кредиту, а також сумами нарахованих та сплачених, у тому числі і відшкодованих Фондом процентів.
Звідси, за доводам позивача, станом на поточний момент строк виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг в частині повернення коштів вже настав, оскільки ТОВ “Лендагроінвест» та ОСОБА_1 направлено вимогу №16211/139 від 10.06.2024 про виконання боргових зобов'язань.
Так, у розрізі вказаного, позивач зауважив, що поручителем вимога була отримана 18.06.2024, тоді як поштовий конверт позичальнику не був вручений та 12.06.2024 повернуто у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додано копії означеної вимоги, а також описів вкладення у цінний лист (відправлення за №№0101911460662, 0101911460654) та складених АТ «Укрпошта» 10.06.2024 накладних з квитанціями і роздруківкою з відстеженням відповідних поштових відправлень.
Посилаючись на вказане, позивач зазначив, що вимога про дострокове виконання зобов'язань вважається одержаною ТОВ “Лендагроінвест» з 20.06.2024, попри те боргові зобов'язання протягом 7 днів з дати одержання вимоги не виконано, а тому 21.06.2024 настав строк виконання зобов'язань за договором і заборгованість винесено на прострочку.
Стосовно нарахування процентів після спливу строку повернення траншу кредиту АТ “Креді Агріколь Банк» у позовній заяві, з посиланням на частину 3 договору, зауважив, що умовами укладеного між сторонами договору чітко передбачено право банку нараховувати проценти за користування банківською послугою (кредитом) до 15.03.2026 (до закінчення Генерального строку).
Отже, згідно поданого у цій справі позову АТ “Креді Агріколь Банк» просить суд стягнути солідарно з ТОВ “Лендагроінвест» та ОСОБА_1 2 343 198,75 гривень, з яких:
- 1 913 992,97 гривень простроченої заборгованості;
- 424 976,17 гривень прострочених процентів;
- 4 229,61 гривень нарахованих процентів з 01.07.2024 по 04.07.2024.
Надалі, у поданій під час розгляду справи відповіді на відзив відповідача 1, АТ “Креді Агріколь Банк» зазначило, що у договорі про зміну №1 сторони погодили рефінансувати заборгованість за договором (в рамках державної програми 5-7-9) та внести зміни до договору, відтак сторонами погоджено нарахування процентів за користування коштами на основі індексу UIRD (український індекс ставок за депозитами фізичних осіб за даними агенства "Thomson Reuters"), а тому банк використовував інформацію із загальнодоступного вебсайту Національного Банку України.
На підтвердження зазначеного позивач надав роздруківки українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб (UIRD) за 2023-2024 роки.
У розрізі вказаного позивач звернув увагу на те, що з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а тому у детальному розрахунку заборгованості вказано, що з 03.07.2023 процентна ставка склала 21,12%, з 02.10.2023 - 21,39%, з 01.01.2024 - 20,68%, з 01.04.2024 - 21,19%, з 01.07.2024 - 20,22%.
З огляду на вказане позивач зауважив на законному застосуванні з 03.07.2021, у відповідності до умов договору, вищої ставки нарахування процентів за користування кредитом.
Стосовно ж права нараховувати за користування кредитом після пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, позивач звернув увагу на те, що Східний апеляційний господарський суд у постанові від 06.03.2024 у справі №922/3340/23 (аналогічна справа за типовим договором банку) визнав правомірним продовження нарахування процентів банком за умовами частини 3 договору до закінчення строку кредитування чи до повного погашення боржиноком заборгованості.
Своєю чергою ТОВ “Лендагроінвест» не погодилось із доводами позивача, вказуючи на те, що договором сторони погодили саме фіксовану процентну ставку - 12,05%, а тому застосування змінюваної процентної ставки є неправомірним.
Водночас договір про зміну №1 ТОВ “Лендагроінвест» вважає нікчемним, оскільки:
- такий правочин, як і договір підписано не уповноваженою на те особою - ОСОБА_2 ;
- відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинено;
- згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, особами, які можуть вчиняти дії від імені АТ “Креді Агріколь Банк», у тому числі підписувати договори, є лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- у договорі не вказано на підставі чого діє від імені позивача ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_2 не є уповноваженою особою ані на підписання договору, ані на підписання договору про зміну №1, а відповідні правочини не вчинено у письмовій формі.
Відповідач 1 зауважив, що при виявленні факту підписання договору неуповноваженою особою він не заявляв про недійсність такого правочину, оскільки позивачем надано відповідачу банківську послугу «Кредитна лінія не відновлювальна» лімітом 2 659 600 грн під фіксовану процентну ставку 12,05% річних з 30.06.2021 по 15.03.2026 для придбання сівалки зернової комбінованої пневматичної Spirit ST400C, відтак ці кошти отримано та використано за цільовим призначенням.
Водночас, за доводами відповідача 1, він не здійснював дій на виконання договору про зміну №1, оскільки вважає його нікчемним з огляду на недотримання письмової форми правочину, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на вказане ТОВ “Лендагроінвест» просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ “Креді Агріколь Банк».
Згідно з поданим відзивом ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог АТ “Креді Агріколь Банк», мотивуючи це тим, що позивач належним чином не обґрунтував здійсненний ним розрахунок заборгованості.
Так, за доводами відповідача 2, поданий банком розрахунок не містить інформації про фінансову компенсацію відсотків згідно виплати Фондом на користь клієнта сум з метою часткової оплати нарахованих процентів в рамках Програми.
Водночас ОСОБА_1 зауважив, що позивач в порушення пункту 14.1. договору не повідомляв про втрату (позбавлення) клієнтом права на компенсацію процентів, як і не було жодних повідомлень про порушення умов Програми та відсуності коштів від Фонду.
Не погодившись зі здійсненим позивачем розрахунком відсотків, відповідач 2 вказав про їх необґрунтованість та безпідставність, зокрема, з підстав того, що:
- позивач кожного місяця направляв інформацію про суми клієнтської заборгованості, на підтвердження чого до відзиву додано роздруківки з поштового вебресурсу;
- з доданого до відзиву розрахунку та поданих позивачем виписок по рахунках вбачається, що по 30.06.2023 сформувалась переплата клієнтських 3% у сумі 199,79 грн;
- у наданому позивачем розрахунку відсутнє розмежування в сумах клієнтської ставки та та базової ставки, яка компенсується Фондом;
- у зв'язку з форс-мажорними обставинами ТОВ “Лендагроінвест» не мало змоги проводити господарську діяльність на частині земельних ділянок, засмічених вибухонебезпечними речовинами, що погіршило фінансовий стан товариства;
- натомість незрозумілим є нарахування банком відсотків за квітень, липень, серпень, жовтень 2023 року, оскільки їх було сплачено 15.12.2023.
Також, посилаючись на пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28, відповідач 2 зазначив, що позивач мав розраховувати суми відсотків, необхідних для компенсації Фондом, пропорційно до сум часткового погашення.
Позивач не погодився із вказаними доводами відповідача 2 та зазначив, що він є засновником та директором ТОВ “Лендагроінвест», тоді як у поданій до банку відомості від 05.05.2023 про структуру власності означеного товариства за підписом ОСОБА_1 останній зазначив фактичну адресу свого проживання: АДРЕСА_1 , на яку позивач і направляв кореспонденцію.
Як зауважив позивач, ОСОБА_1 отримує кореспонденцію за вказаною адресою та доказів зміни адреси реєстрації чи проживання, як і неотримання копії позовної заяви у цій справи не надано.
До вказаних пояснень позивач додав копію відомості про структуру власності ТОВ “Лендагроінвест» від 05.05.2023.
Надаючи ж до суду деталізований розрахунок заборгованості про порядок нарахування та погашення нарахованих відсотків за договором, позивач вказав, що додав стовпчики: №15 із інформацією про дату фактичного здійснення платежу, в рахунок погашення нарахованих відсотків ФРП та №16 із інформацією про суму фактичного здійснення платежу, в рахунок погашення нарахованих відсотків ФРП.
Крім того, за доводами позивача:
- відповідач 2 мав достатньо часу для направлення банку акту звірки розрахунків та заборгованості, однак цього не зробив, тоді як при перевірці наданого відповідачем 2 розрахунку заборгованості за процентами виявлено, що поручитель зарахував 31 126,43 гривень (15308,08 + 15818,35) в погашення боргу, попри те як ці суми банком повернуто на рахунок ФРП як зайво перераховані (помилково сплачені);
- відповідач 2 мав можливість як директор ТОВ “Лендагроінвест» направити запит до ФРП щодо сум, дат та порядку компенсації процентів за договором, однак цього зроблено не було.
У відповідь на вказані доводи позивача ОСОБА_1 зазначив, що сплата процентів підприємством (клієнтська частина) відбулась 07.06.2023 - 10 318,15 грн та 19.07.2023 - 4823,32 грн, натомість пропорційного відшкодування Фондом не здійснено.
За доводами відповідача 2 Фонд має рахунок екскроу, з якого банк міг оплачувати відсотки пропорційно сумі надходжень, що передбачає Постанова КМУ №28, але такого відображення в розрахунку позивач не надає.
З огляду на вказану поведінку позивача відповідач 2 вважає, що вказані дії провокувалися з метою дострокового виконання договору кредиту банку, як наслідок вказане зумовило незрозумілі для позичальника нарахування.
У судових засіданнях під час розгляду справи по суті представник відповідача 1, зокрема, вказав, що неправомірним є неврахування банком сплачених Фондом 15308,08 грн та 15818,35 грн та, надалі, повернення таких коштів на рахунок Фонду як зайво перерахованих.
Представник позивача на такий аргумент зауважив на можливості людського фактору та відповідно вчиненої помилки стосовно перерахування таких коштів, відтак вказані суми було повернуто та підстави для їх врахування не має.
Відповідаючи ж на інші питання представника відповідача 1, представник позивача, зокрема, зазначив, що участь у Програмі для клієнта припиналась і це пов'язано з прострочкою графіку повернення кредиту, оскільки Програма діє до того моменту, поки клієнт дотримується зобов'язань з погашення заборгованості, тобто графік порушено і програма призупинилась.
Також, за доводами представника позивача, практику Великої Палати Верховного Суду щодо нарахування відсотків застосовувати не можна, оскільки там були інші фактичні обставини, зокрема у договорі не було погоджено права на нарахування відсотків поза межами строку кредитування, тоді як за спором у цій справі сторони погодили таке право.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту спірних у цій справі правовідносин слідує, що АТ “Креді Агріколь Банк» просить стягнути з ТОВ “Лендагроінвест» як позичальника та ОСОБА_1 як поручителя достроково кредитні кошти та проценти за час користування цими коштами у зв'язку з порушенням умов договору та надісланою відповідачам вимогою вих. №16211/239 від 10.06.2024.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії адресованої відповідачам 1, 2 вимоги позивача вих. №16211/239 від 10.06.2024, останній повідомив позичальника та поручителя:
1) про порушення графіку повернення суми кредиту, оскільки 16.03.2023 допущено прострочення щодо сплати основної заборгованості (остання оплата була здійснена 15.06.2023);
2) про порушення строків оплати нарахованих процентів, оскільки з 07.06.2024 виникла прострочка щодо оплати нарахованих процентів (остання оплата була здійснена 15.12.2023);
3) про те, що заборгованість станом на 27.05.2023 склала 2 301 292,77 гривень, з яких: 737 997,70 грн простроченої заборгованості, 1 175 995,27 грн строкової заборгованості та 387299,80 гривень нарахованих процентів, які слід погасти у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги.
З наданих позивачем описів вкладення у цінний лист (відправлення за №№0101911460662, 0101911460654) та складених АТ «Укрпошта» 10.06.2024 накладних з квитанціями і роздруківкою з відстеженням відповідних поштових відправлень вбачається, що вимогу, зокрема, ТОВ “Лендагроінвест» не вручено органом зв'язку та здійснено 12.06.2024 повернення за зворотною адресою з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Поряд з тим з описової частини зазначеного рішення та наявних в матеріалах справи виписок по особовим рахункам, а також наданого розрахунку заборгованості слідує, що позивачем як кредитодавцем надано ТОВ “Лендагроінвест» як позичальнику кредитні кошти у сумі 2 613 322,97 грн.
Вказаних обставин ані ТОВ “Лендагроінвест», ані ОСОБА_1 не заперечили, як і не заперечили відповідачі того, що з усієї суми отриманого кредиту загалом повернуто лише 699330,00 грн, а саме:
- 12.11.2021 у сумі 261 332,30 грн;
- 15.11.2022 у сумі 293 998,85 грн;
- 07.06.2023 у сумі 93 998,85 грн;
- 15.06.2023 у сумі 50 000,00 грн, відтак залишок кредиту склав 1 913 992,97 грн.
Так, відповідачі не спростували підтверджених доданими до позову виписками по рахунках обставин внесення таких платежів по тілу кредиту саме у вказані дати та у відповідних сумах.
Натомість, як слідує з наведених в описовій частині цього рішення обставин, повернення отриманого кредиту ТОВ “Лендагроінвест» мало здійснювати черговими платежами у чітко погоджені терміни, зокрема з 09.09.2022 відповідні платежі мали вноситись у такому порядку:
15.11.2022 - 293 998,85 грн;
15.03.2023 - 293 998,85 грн;
15.11.2023 - 293 998,85 грн;
15.03.2024 - 293 998,85 грн;
15.11.2024 - 293 998,85 грн;
15.03.2025 - 293 998,85 грн;
15.11.2025 - 587 997,57 грн.
Отже, наданими позивачем доказами підтверджено, а відповідачами 1, 2 не спростовано, що станом на дату внесення позичальником останнього платежу по тілу кредиту - 15.06.2023 у сумі 50 000,00 грн, черговий платіж зі строком виконання - 15.03.2023, залишився невиконаним у сумі 150 000,00 грн, як і не виконав позичальник обов'язку з внесення подальших чергових платежів у відповідні дати, зокрема 15.11.2023 та 15.03.2024 по 293 998,85 грн.
Унаслідок вказаного станом на 16.03.2024 сума невнесених чергових платежів (15.03.2023, 15.11.2023 та 15.03.2024) склала 737 997,70 гривень, доказів сплати яких на користь банку в інтересах позичальника як у відповідно погоджені строки, так і після звернення позивача до відповідачів з вимогою вих. №16211/239 від 10.06.2024 суду не надано.
З огляду наведених вище норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що підписання позивачем як банком та ТОВ “Лендагроінвест» як позичальником договору і надалі договорів про зміни свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем 1 правовідносин за договором позики (кредиту), що, у сукупності з обставинами отримання позичальником кредитних коштів та неповернення таких коштів у погоджені строки (невнесення чергових платежів) породжує для ТОВ “Лендагроінвест» обов'язок:
- повернути залишок кредиту у загальній сумі 1 913 992,97 грн достроково, і такий обов'язок настав 19.06.2024, відповідно до пункту 6 договору після спливу 7 днів з дати оформлення АТ «Укрпошта» повернення вимоги у зв'язку із неврученням її позичальнику;
- сплатити проценти за користування цим кредитом.
Висновуючи вказане, зокрема щодо моменту виникнення обов'язку достроково повернути кредитні кошти за надісланою та не отриманою позичальником вимогою, суд врахував положення пункту 13 договору, яким, зокрема, передбачено, що кореспонденція вважатиметься одержавною адресатом в одну з наступних дат - дата невручення кореспонденції з причин: за зазначеною адресою не знайдено/за зазначеною адресою не проживає.
Посилання ж ТОВ “Лендагроінвест» на підписання не уповноваженою на те особою - Гудзевич Тетяною Петрівною, як договору, так і договору про зміну №1 та, власне, нікчемність останнього суд оцінює критично з огляду на таке.
Обов'язковим елементом двостороннього правочину є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
На відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.
Вказане узгоджується з викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №204/8017/17.
Водночас Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №204/8017/17 сформовано такі висновки:
- підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину;
- неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису);
- відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину;
- відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку з цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Як слідує зі змісту договору про надання банківських послуг №20 від 30.06.2021 та договору про зміну №1 від 27.07.2021, такі правочини містять підписи уповноважених представників від обох сторін, а саме від імені клієнта - підпис генерального директора Савченка Є.М. та від імені банку - підпис Гудзевич Т.П., як керуючою/в.о. керуючого РВ АТ “Креді Агріколь Банк» у м. Житомир згідно з відмітками на звороті прошитих та пронумерованих примірників означених правочинів.
Водночас, стверджуючи про відсутність відповідних повноважень у ОСОБА_2 , ТОВ “Лендагроінвест» не надало жодних належних та достовірних доказів на підтвердження того, що вказана особа не була представником позивача та/або не уповноважувалася ним на підписання правочинів чи підписала її без належних на те повноважень.
Також відповідачем 1 доказово не підтверджено, що відповідні правочини містять підроблений підпис представника банку або взагалі не містять такого підпису, а подальше прийняття позичальником виконання таких правочинів, зокрема і договору про зміну №1 в частині порядку відшкодування Фондом частини нарахованих відсотків свідчить про суперечливу поведінку у відповідному питанні.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що саме договором про зміну №1 сторони погодили порядок відшкодування Фондом частини нарахованих відсотків, а тому подальша поведінка позичальника та його легальні очікування, спрямовані на відповідну компенсацію свідчать про визнання відповідачем 1 обставин укладеності відповідних правочинів та їх дійсності.
Ураховуючи вказане та зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд висновує про необгрунованість обставин неукладеності та нікчемності як договору про надання банківських послуг №20 від 30.06.2021, так і договору про зміну №1 від 27.07.2021.
Стосовно ж обов'язку позичальника сплатити проценти за користування кредитом та, відповідно, періоду їх нарахування і розміру заборгованості за таким зобов'язанням слід зазначити таке.
Частина 1 статті 1050 ЦК України презюмує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З викладених норм матеріального права, у сукупності із наведеною раніше ч. 1 ст. 1048 ЦК України слідує, що такими приписами врегульовано відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, і такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Водночас абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, як те унормовано ч. 1 ст. 1050 ЦК України.
Тобто законодавство встановлює як надання можливості правомірно користуватись отриманими коштами протягом певного часу до погодженого моменту їх повернення, одночасно зі сплатою коштів за таке користування - відсотків, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен повернути гроші, але неправомірно їх не повертає.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, як наслідок за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за легальне користування кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №917/682/20 та від 07.10.2021 у справі №918/153/21.
До того ж така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема, й після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення, є послідовною та сталою, викладена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, яка, власне, і підлягає застосуванню під час вирішення спору у цій справі.
Щодо сталості правових висновків суду касаційної інстанції в частині застосування приписів статті 1050 ЦК України, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила таке:
- надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування;
- фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя);
- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Поряд з тим при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту).
Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів:
- 424 976,17 гривень прострочених процентів;
- 4 229,61 гривень нарахованих процентів з 01.07.2024 по 04.07.2024.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості та наданих позивачем до такого розрахунку пояснень слідує, що вказані суми боргу загалом складають 429 205,78 грн, які розраховано таким чином: 963 712,98 грн нарахованих відсотків - 534 507,20 грн сплачених відсотків = 429 205,78 грн.
Як вбачається з відповідного розрахунку та, власне, не заперечується і позивачем, банком здійснено нарахування відсотків загалом у сумі 963 712,98 грн за період з 30.06.2021 по 04.07.2024, тобто як за період строкового (легального) користування кредитом - до 20.06.2024, так і після вказаної дати, тобто з 21.06.2024 по 04.07.2024 - за період після настання у позичальника обов'язку достроково повернути кредит (період нелегального користування кредитними коштами).
Водночас, зі змісту згаданого розрахунку та наданих позивачем виписок по рахунках слідує, що за вказаний загальний період сума сплачених процентів склала 534 507,20 грн, з яких: 180 022,36 сплачено клієнтом, а 354 484,84 грн відшкодовано Фондом, зокрема останній платіж із такого відшкодування проведено та зараховано 31.05.2023 у сумі 15 818,35 грн.
Ураховуючи наведене, а також передбачену вказаними вище нормами закону неможливість нарахування кредитодавцем процентів за нелегальне (прострочене) користування кредитом, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем відсотків загалом у сумі 15 310,90 грн за період з 21.06.2024 по 04.07.2024 на тіло кредиту, строк повернення якого достроково настав.
Стосовно ж доводів позивача про договірну узгодженість з позичальником його права нараховувати проценти за користування банківською послугою (кредитом) до 15.03.2026 (до закінчення Генерального строку) та/або до повного погашення боржиноком заборгованості відповідно до пункту 3 договору суд відхиляє такі аргументи як неспроможні, позаяк:
- принцип свободи договору не є безумовним і межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права;
- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх;
- положеннями договору може бути передбачено право на нарахування банком процентів, як міри відповідальності позичальника у випадку порушення ним грошового зобов'язання по сплаті (повернення) кредиту як у погоджений договором строк, так і достроково.
Так, за спором у цій справі обов'язок позичальника повернути увесь залишок тіла кредиту є достроковим, а тому період користування кредитними коштами після настання такого обов'язку (з 21.06.2024) та до 15.03.2026 (до закінчення Генерального строку) втратив статус легального.
Висновуючи вказане, судом враховано вказану вище сталу та послідовну позицію суду касаційної інстанції, тоді як постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №922/3340/23, на яку здійснено позивачем посилання, не є постановою, яка містить висновки, що підлягають врахуванню під час прийняття рішення, у розумінні статті 236 ГПК України.
Так, стаття 236 ГПК України передбачає, зокрема, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, а не у будь-яких судових рішеннях, у тому і числі рішеннях суду апеляційної інстанції.
Стосовно ж доводів представника позивача про те, що висновки та позиції, викладені зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на різні фактичні обставини (погодження/непогодження у договорі права на нарахування відсотків поза межами строку кредитування), суд звертає увагу на таке.
Під час ухвалення рішення у цій справі застосовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються, як зазначено вище, також і випадків, коли сторони погодили право на нарахування відсотків після спливу строку кредитування, що вимагає надання судом оцінки цим відсоткам як мірі відповідальності, у тому числі і згідно зі статтею 625 ЦК України, а не кваліфікації таких відсотків саме у їх класичному розумінні - плата за легальне користування кредитними коштами.
Стосовно ж оцінки умов та положень укладеного АТ “Креді Агріколь Банк» і ТОВ “Лендагроінвест» договору разом з усіма додатковими договорами до нього, якими врегульовано питання нарахування процентів за користування кредитом як міри відповідальності, у тому числі і згідно зі статтею 625 ЦК України, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Схожі висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №920/1142/20 та від 05.09.2023 у справі №904/8014/21, від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23, від 11.06.2025 у справі №922/2553/24.
Водночас, як зазначено судом вище, позивачем нараховано 15 310,90 грн процентів на тіло кредиту, строк повернення якого достроково настав, у період, який загалом тривав 21.06.2024 по 04.07.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що арифметично правильна сума заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом складає загалом 413 894,88 грн, обрахованих судом як: 948 402,08 грн процентів, нарахованих на тіло кредиту за загальний період з 30.06.2021 по 20.06.2024, - (мінус) 534 507,20 грн загалом сплачених та відшкодованих процентів.
Перевіяючи арифметичну правильність нарахування процентів на тіло кредиту за загальний період з 30.06.2021 по 20.06.2024, у загальній сумі 948 402,08 грн, судом встановлено, що такий розрахунок процентів, як і вказана сума, відповідають умовам договору за базою нарахування (тіло кредиту), а також за обраною у кожному з місяців нарахування відсотковою ставкою.
Доводи відповідачів про необґрунтоване підвищення відсоткової ставки з 03.07.2023 судом відхиляються, позаяк договором, зокрема і угодою про зміну №1 сторони погодили змінювану процентну ставку з дати рефінансування заборгованості - 27.07.2021, та водночас погодили нарахування відсотків за незмінною ставкою 12,05% тільки до моменту настання певних подій, однією з яких є закінчення періоду здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідні заходи відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку проценти за користування кредитом позивач нараховував за сталою відсотковою ставкою - 12,05%, по 02.07.2023, тоді як з 03.07.2023 до таких обрахунків застосовано змінювану ставку.
З огляду на вказане суд висновує про обґрунтованість застосування позивачем змінюваної ставки після закінчення періоду здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).
Стосовно ж посилань відповідачів на постанову Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28, як і на обов'язок банку обраховувати належні до сплати клієнту (позичальнику) проценти з урахуванням часткового відшкодування таких процентів Фондом, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 25 Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 №229) (далі - Порядок), суб'єкт підприємництва набуває права на отримання компенсації відсотків у разі прийняття уповноваженим банком рішення щодо надання кредиту такому суб'єкту підприємництва та надання Фонду інформації щодо такого суб'єкта підприємництва.
Пунктом 23 Порядку передбачено, зокрема, що за умови вчасного та в повному обсязі виконання суб'єктом підприємництва зобов'язань за кредитним договором (крім прострочення в межах строку, зазначеного в пункті 29 цього Порядку) уповноважений банк щомісяця перераховує кошти для компенсації відсотків з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду для їх подальшого зарахування у рахунок часткового погашення нарахованих відсотків за кредитом суб'єкта підприємництва відповідно до умов договору про співробітництво, укладеного між Фондом та уповноваженим банком, кредитного договору, укладеного уповноваженим банком із суб'єктом підприємництва, та договору рахунка умовного зберігання (ескроу), укладеного між Фондом і уповноваженим банком.
Згідно ж пункту 29 Порядку надання Фондом державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом часткової компенсації відсотків зупиняється у разі порушення суб'єктом підприємництва більш як на 15 календарних днів зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або щодо своєчасної сплати суб'єктом підприємництва частини нарахованих відсотків за кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки.
Виплата компенсації відсотків з урахуванням вимог абзацу сьомого пункту 23 цього Порядку відновлюється у разі погашення суб'єктом підприємництва заборгованості за кредитним договором або здійснення уповноваженим банком та суб'єктом підприємництва реструктуризації простроченої ним заборгованості за кредитним договором.
За період зупинення надання державної підтримки суб'єкту підприємництва шляхом виплати компенсації відсотків така компенсація не виплачується та державна підтримка за цей період не надається.
У період воєнного стану в разі порушення суб'єктом підприємництва умов кредитного договору виплата компенсації відсотків зупиняється, але такий суб'єкт підприємництва не втрачає право на її отримання, яке може бути реалізоване відразу в момент погашення простроченої заборгованості за кредитом. У такому разі компенсація відсотків виплачується за увесь прострочений період з урахуванням вимог абзацу сьомого пункту 23 цього Порядку.
Як зазначено судом вище, станом на 15.06.2023 черговий платіж по тілу кредиту зі строком виконання - 15.03.2023, повністю погашено не було, відтак відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по рахунках:
- таке прострочення склало понад 15 календарних днів і повністю такий платіж не сплачено, у тому числі і станом на момент звернення позивача до суду із позовом;
- останнім компенсованим Фондом місячним платежем по процентам є березень 2023 року (компенсацію проведено 31.05.2023) та подальша компенсація частини нарахованих відсотків Фондом не здійснювалась;
- сплачені 28.06.2023 та 04.07.2023 проценти, відповідно, у сумах 15308,08 грн та 15 818,35 грн повернуто позивачем на рахунок Фонду як зайво перераховані.
Тобто у вказаний період, коли позичальник прострочив повернення чергового платежу понад 15 календарних днів, часткова компенсація нарахованих йому процентів за рахунок коштів Фонду не здійснювалась, відтак усі нараховані суми процентів позивачем правомірно віднесено в оплату позичальнику (клієнту).
У розрізі вказаного суд зауважує, що у пункті 14.1. договору в редакції договору про зміну №1 ТОВ “Лендагроінвест», як клієнт, засвідчив та гарантував, що він забезпечить сплату суми процентів за користування кредитом в розмірі БПС шляхом перерахування необхідної суми коштів на рахунок для виконання боргових зобов'язань, зокрема, у випадку порушення клієнтом умов Програми та/або у разі, якщо період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом виплат державної підтримки у разі припинення фінансування Програми з боку держави.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що право позичальника (клієнта) на отримання державної допомоги у вигляді часткової компенсації процентів за користування кредитом не є безумовним та залежить від виконання позичальником основного зобов'язання з повернення кредиту, а не лише від того сплачує він свою частину процентів чи ні.
Отже, суд визнає хибними міркування відповідачів про те, що в період сплати клієнтської частини процентів, зокрема 07.06.2023, 19.07.2023 та 15.12.2023 одночасно мало відбуватись відшкодування решти нарахованих процентів за рахунок коштів Фонду.
Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що банк не повідомляв про припинення відшкодування нарахованих процентів за рахунок коштів Фонду, оскільки обставини прострочення обов'язку із внесення чергових платежів по тілу кредиту є очевидними для позичальника, як і є загальновідомими приписи Положення, зокрема пункти 23, 29 такого акта в частині правил та порядку перерахування коштів для компенсації відсотків.
Необізнаність учасника правовідносин із законодавчо встановленим порядком не нівелює такий порядок та правила перерахування коштів для компенсації відсотків за рахунок коштів Фонду для фінансової підтримки суб'єкта господарювання.
З урахуванням вказаного та доводів відповідачів про те, що банк не здійснював зарахування коштів Фонду для сплати процентів з метою дострокового стягнення кредиту суд зазначає, що відповідні аргументи є доказово непідтвердженими та безпідставними, позаяк право позивача повернути достроково кредит та отримати проценти за користування такими кредитними коштами обумовлено порушенням обов'язку із погашення чергових платежів по тілу кредиту.
Наявності означеного порушення під час розгляду цієї справи відповідачі не заперечили та не спростували.
Підсумовуючи все заначене вище, суд висновує, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача загалом 429 205,78 грн заборгованості за процентами (424 976,17 гривень прострочених процентів та 4 229,61 гривень нарахованих процентів з 01.07.2024 по 04.07.2024) є частково обґрунтованою у сумі 413 894,88 грн.
Приписами статей 553, 554, 627, 629 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ураховуючи наведені приписи та умови договору поруки, суд висновує, що порушення відповідачем 1, як позичальником, грошових зобов'язань за договором, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитом, відповідно, породжує для відповідача 2, як поручителя, солідарний разом з позичальником обов'язок по поверненню забезпечених порукою сум кредиту та процентів.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що не є такими, що звільняють особу від взятого нею на себе грошового зобов'язання, зокрема і забезпечувального за договором поруки, фінансовий стан осіб (позичальника та поручителя) та/або інші обставини економічного характеру.
Так, обставини підписання відповідачами договору і договору поруки свідчать про обізнаність вказаних осіб як із відповідними грошовими обов'язками, так і з наслідками їх невиконання у добровільному порядку, що не може автоматично нівелюватись обставинами введення військового стану у країні та/або наявністю пов'язаного із цим становища позичальника та/або поручителя, з урахуванням поведінки боржників та відсутності із їхнього боку будь-яких повідомлень на адресу банку до подання останнім позову у цій справі.
Відмова ж позичальникаі поручителя від обов'язку повертати кредит та проценти за користування кредитом з огляду на наявність у них заперечень стосовно порядку надання державної допомоги з відшкодування частини нарахованих відсотків визнається судом неспроможною та такою, що не ґрунтується на відповідних нормах права і поданих позивачем з дотриманням процесу належних, допустимих та достовірних доказах.
Крім того судом враховано, що, підписуючи договір поруки, ОСОБА_1 погодився із викладеним у такому договорів положенням про те, що клієнт та поручитель, разі порушення боргових зобов'язань, відповідають перед банком як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до клієнта чи ні.
Отже, суд відхиляє викладені відповідачами у письмових поясненнях доводи як такі, що не спростовують наявності грошового обов'язку позичальника та поручителя, а в решті обставин не стосуються спірних у цій справі правовідносин.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано належних доказів на підтвердження обставин повернення позичальником (відповідачем 1) та/або поручителем (відповідачем 2) на рахунок позивача залишку кредитних коштів у сумі 1913992,97 грн, а також сплати відсотків за користування таким кредитом, зокрема і у відповідно обрахованій судом, арифметично правильній сумі 413 894,88 грн.
За таких обставин, оскільки відповідачі 1, 2 свої грошові зобов'язання за договором та договором поруки належним чином не виконали, а розмір заявленої до стягнення заборгованості, зокрема, по тілу кредиту відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ “Лендагроінвест» та ОСОБА_1 1 913 992,97 грн простроченої заборгованості, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачами.
Водночас, враховуючи встановлення нормативно обґрунтованого та арифметично правильного розміру відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ “Лендагроінвест» та ОСОБА_1 :
- 424 976,17 гривень прострочених процентів;
- 4 229,61 гривень нарахованих процентів з 01.07.2024 по 04.07.2024, підлягають частковому задоволенню в розмірі 413 894,88 грн.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору, арифметично правильна сума якого, понижена на коефіцієнт 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», складає 28 118,39 грн, на позивача та відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог і розподілу між останніми належної до сплати суми судового збору порівну.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» (08110, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., село Михайлівка-Рубежівка, вулиця Шкільна, будинок 15, ідентифікаційний код 39827752) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк» (01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 42/4, ідентифікаційний код 14361575):
- 1 913 992 (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн 97 коп. простроченої заборгованості;
- 413 894 (чотириста тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 88 коп. прострочених процентів.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» (08110, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., село Михайлівка-Рубежівка, вулиця Шкільна, будинок 15, ідентифікаційний код 39827752) на користь Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк» (01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 42/4, ідентифікаційний код 14361575) 13 967 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 33 коп. судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк» (01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 42/4, ідентифікаційний код 14361575) 13 967 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 33 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 18.12.2025.
Суддя В.А. Ярема