ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2025Справа № 910/10583/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства здоров'я України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед»
про стягнення 717 645,48 грн
за участю представників:
від позивача: Поліщук Б.В.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася Державна установа «Центр громадського здоров'я Міністерства здоров'я України" (далі - Державна установа, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (далі - ТОВ «Ілатанмед», відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 717 645,48 грн за договором поставки № 404 від 23.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасного проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання та відповідного навчання медичного персоналу, у зв'язку з чим позивач нарахував ТОВ «Ілатанмед» штрафні санкції. У позові Державна установа просить стягнути з відповідача пеню в сумі 486 715,48 грн та штраф у сумі 230 930,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, встановлений законом, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що зобов'язання за договором поставки ним виконано в повному обсязі, прострочення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу пов'язане з виникненням обставин непереборної сили, які не залежали від його волі. Також з відзивом відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами настання форс-мажорних обставин, що унеможливили належне виконання договору, а також не надав доказів повідомлення позивача про виникнення у нього таких обставин, що передбачено п. 10.4 договору, відтак, підстави для звільнення його від відповідальності, передбаченої законом, відсутні.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 23.05.2024 між ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ України» (замовник) та ТОВ «Ілатанмед» (постачальник) був укладений договір поставки № 404 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність установ - отримувачів, які визначені у додатку № 2 «Перелік установ-отримувачів товару» до договору, товар згідно з кодом ДК 021:2015 33110000-4 «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» (код НК 024:2023 «Класифікатор медичних виробів» - 37645 «Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова»), у кількості, асортименті, номенклатурі та за ціною згідно із додатком № 1 «Специфікація», яка є невід'ємного частиною цього договору, а замовник зобов'язується оплатити такий товар відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору зобов'язання постачальника за цим договором вважаються виконаними належним чином після здійснення поставки, розвантаження, проведення пусконалагоджувальних робіт та забезпечення проведення навчання медичного персоналу отримувачів сертифікованим інженером компанії-виробника товару або уповноваженого компанією-виробником офіційного дистриб'ютора з урахуванням положень пункту 5.12 договору.
Згідно до п. 2.4 договору асортимент та комплектність товару, що поставляється, повинен відповідати умовам додатку № 1 «Специфікація» та додатку № 3 «Медико-технічні вимоги (інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики товару)», які є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що постачальник відвантажує товар за цінами, які зазначені у додатку № 1 «Специфікація», який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна даного договору визначається в національній валюті України та становить 135 259 000,00 грн без ПДВ .
За змістом п. 4.2 договору розрахунки між постачальником та замовником здійснюються наступним чином: платіж у розмірі 100% вартості товару - протягом 10 робочих днів за фактом постачання товару отримувачам, отримання замовником від постачальника всіх документів, передбачених пунктом 5.8 цього договору, та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної в порядку, визначеному пунктом 5.9 цього договору. У разі, якщо поставка здійснена лише частково, або партіями (документи, передбачені пунктом 5.8 договору підписані отримувачами і передані замовнику лише на частину товару, зазначеного у додатку 1 «Специфікація» до договору), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену отримувачам кількість товару.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару відбувається відповідно до умов даного договору з урахуванням норм чинного законодавства України, вимог та стандартів на умовах DDP (за правилами Інкотермс 2020).
Згідно з п. 5.2, 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.08.2024) строк поставки товару: до 31 жовтня 2024 року. Місце поставки: відповідно до адрес отримувачів, які наведені у додатку № 2 «Перелік установ-отримувачів товару» до договору.
За змістом п. 5.4 договору постачальник зобов'язаний власними силами та за власний рахунок здійснити поставку, розвантаження, проведення пусконалагоджувальних робіт та забезпечити проведення навчання медичного персоналу отримувачів сертифікованим інженером компанії-виробника товару або уповноваженого компанією-виробником офіційного дистриб'ютора за адресою отримувачів. Вказані послуги окремо не сплачуються та включені до загальної ціни договору, визначеної п. 3.2 цього договору.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що проведення пусконалагоджувальних робіт та забезпечення проведення навчання медичного персоналу отримувачів сертифікованим інженером компанії-виробника товару або уповноваженого компанією-виробником офіційного дистриб'ютора забезпечується постачальником не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання постачальником заявки про готовність приміщень отримувачів. За окремим погодженням із замовником та отримувачем, пусконалагоджувальні роботи товару та/або навчання медичного персоналу можуть здійснюватися поза адресою отримувачів. Заявка, передбачена цим пунктом, може бути направлена замовником в довільній формі на електронну пошту постачальника: ilatanined@i.ua, яка вважається отриманою останнім на наступний день після її відправлення замовникам на зазначену електронну пошту. До заявки додається підтвердження наявності у відповідного отримувача ліцензії на зберігання та/або використання джерел іонізуючого випромінювання.
Згідно з п. 5.8, 5.9 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 05.09.2024) після здійснення поставки, розвантаження товару, постачальник зобов'язується передати замовнику, підписані зі сторони постачальника та отримувачів, а також скріплені печаткою (в разі наявності) наступні документи: три екземпляри видаткової накладної. Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в пункті 5.8 договору, у разі відсутності зауважень до них, підписує та скріплює печаткою видаткові накладні та повертає отримувачам та постачальнику їх екземпляри видаткової накладної або надає мотивовану відмову від її підписання.
Відповідно до п. 5.12 договору зобов'язання постачальника за цим договором щодо поставки товару вважаються виконаними належним чином та у відповідності до умов цього договору лише після здійснення доставки товару до отримувачів та отримання замовником від всіх отримувачів документів, передбачених п. 5.8 цього договору, та після підписання замовником видаткових накладних в порядку, визначеному п. 5.9 цього договору. Зобов'язання постачальника за цим договором щодо проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання медперсоналу отримувачів вважаються виконаними належним чином та у відповідності до умов цього договору лише після отримання замовником від всіх отримувачів документів, передбачених п. 5.10 цього договору, та після підписання замовником первинних документів в порядку, визначеному п. 5.10 цього договору.
Згідно з п. 13.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 09.12.2024) цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Специфікацією (додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку товару ДК 021:2015 33110000-4 «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» (код НК 024:2023 «Класифікатор медичних виробів» - 37645 «Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова») у кількості 41 шт., ціною за одиницю - 3 299 000,00 грн без ПДВ, загальною вартістю - 135 259 000,00 грн без ПДВ.
Додатком № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.12.2024) сторони визначили перелік установ - отримувачів товару, до яких, зокрема, віднесено КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб», КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради», КНП Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-соціальна частина м. Нетішин», КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня «Херсонської обласної ради», КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня «Херсонської обласної ради».
Судом встановлено, що укладений сторонами договір є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи договору поставки та договору підряду (проведення пусконалагоджуваних робіт та забезпечення проведення медичного персоналу).
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного сторонами договору відповідач здійснив належну поставку товару (візуалізаційне обладнання для потреб медицини) установам-отримувачам відповідно до визначеного у додатку № 2 переліку на суму 6 598 000,00 грн, а позивач сплатив вартість отриманого обладнання у повному обсязі.
Також у відповідності до умов договору позивач сформував дві заявки про готовність приміщень отримувачів, а саме:
- заявка № 04-12/06/599/25 від 31.01.2025 (далі - заявка № 1) щодо отримувачів КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб», КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради», КНП Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-соціальна частина м. Нетішин», КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня «Херсонської обласної ради», КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня»;
- заявка № 04-12/06/4219/25 від 30.06.2025 (далі - заявка № 2) щодо Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня».
Вказані заявки були направлені на електронну пошту відповідача ilatanined@i.ua
У свою чергу відповідач, згідно з п 5.5 договору, зобов'язаний був провести пусконалагоджувальні роботи обладнання та навчання медичного персоналу вищезазначених отримувачів по заявці № 1 - не пізніше 14.02.2025, а по заявці № 2 - не пізніше 15.07.2025.
Проте ТОВ «Ілатанмед» провело пусконалагоджувальні роботи та навчання медичного персоналу по заявці № 1 лише - 31.07.2025 і стосовно одного отримувача - КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня «Херсонської обласної ради», щодо інших отримувачів - такі роботи не були проведені. Стосовно заявки № 2 роботи були проведені - 25.07.2025.
Зазначені обставини підтверджуються підписаними представниками обох сторін актами введення в експлуатацію медичного обладнання від 25.07.2025 та 31.07.2025.
Таким чином судом встановлено, що відповідач здійснив проведення пусконалагоджувальних робіт та проведення навчання медичного персоналу отримувачів з порушенням строку, визначеного у договорі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за прострочення зобов'язання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на наведені норми чинного законодавства та встановлені у справі фактичні обставини, суд вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого господарського зобов'язання.
З приводу посилань відповідача на наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності через настання форс-мажорних обставини, суд зазначає наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зі змісту п. 10.1 договору вбачається, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, у випадку настання дії обставин непереборної сили (форс-мажору), які безпосередньо вплинули на можливість виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
Відповідно до п. 10.2 договору поняття непереборної сили охоплює надзвичайні події, що були відсутні під час підписання цього договору і наступили поза волею і бажанням сторін, і настанню яких сторони не могли запобігти заходами і засобами, які виправдано очікувати в даній ситуації від сторони, яка зазнала впливу непереборної сили. Випадки непереборної сили встановлені у п. 10.3 договору.
Згідно з п. 10.4, 10.5 договору сторона, яка зазнала впливу непереборної сили, зобов'язана у строк 3 робочі дні повідомити іншу сторону договору про дію непереборної сили. У разі нездійснення стороною, на виконання зобов'язань якої вплинули обставини непереборної сили, повідомлення у строк, передбачений п. 10.4 договору, така сторона позбавляється права посилатись на наявність таких обставин як на підставу звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Пунктом 10.8 договору визначено, що дія обставин непереборної сили повинна бути підтверджена відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу. Обов'язок надання підтверджуючих документів лежить на стороні, яка посилається на дію обставин форс-мажору.
Проте, в матеріалах справи відсутній висновок Торгово-промислової палати України як належний та допустимий доказ на підтвердження обставин форс-мажору, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, як того вимагає п. 10.4 договору, що, відповідно, позбавляє відповідача права посилатися на обставини непереборної сили як на підстави, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
За таких обставин суд вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором поставки № 404 від 23.05.2024, у зв'язку з чим для нього настають правові наслідки, встановлені законом та цим договором.
Так, за приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України (який був чинним на час спірних правовідносин) у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Суд приймає до уваги, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, при цьому порушення пов'язане з виконанням державного контракту, що фінансується за рахунок державного бюджету, та між сторонами виникли негрошові зобов'язання (поставка товару, виконання робіт), як це передбачено у ч. 2 ст. 231 ГК України.
Також у п. 9.3 договору сторони погодили, що в разі порушення строків проведення пусконалагоджувальних робіт та/або проведення навчання медичного персоналу отримувачів, що передбачені пунктом 5.5 договору, які настали з вини постачальника, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день затримки, а за затримку понад 30 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості товару щодо якого порушено строки проведення пусконалагоджувальних робіт та/або проведення навчання медичного персоналу отримувачів.
За таких обставин, враховуючи підтверджений факт прострочення зобов'язання (виконання пусконалагоджувальних та інших робіт) з боку відповідача, суд вважає, що вимоги про нарахування штрафних санкцій заявлені позивачем правомірно.
У даному випадку за порушення строків проведення пусконалагоджувальних робіт та/або проведення навчання медичного персоналу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, щодо якого порушено строки проведення таких робіт: з 15.02.2025 по 30.07.2025 - на суму 3 299 000,00 грн, з 16.07.2025 по 24.07.2025 - на суму 3 299 000,00 грн, що разом становить 486 715,48 грн, а також 7% штрафу в сумі 230 930,00 грн.
Провівши перерахунок зазначених штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що нарахування пені в сумі 486 715,48 грн та штрафу в сумі 230 930,00 грн позивачем здійснено арифметично правильно, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 70 %, проти якого заперечив позивач, то суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Утім закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення неустойки; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).
У даному випадку суд вважає, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені та штрафу, та не навів поважних причин порушення зобов'язання.
Так, укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, обсяги, строки поставки та виконання робіт, а також розмір штрафних санкцій. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що порушення зобов'язань було спричинене систематичними ракетними обстрілами, повітряними тривогами та відсутністю на роботі єдиного інженера, який здійснює пусконалагоджувальні через виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, оцінюючи баланс інтересів сторін у спірних відносинах, суд враховує понесення іншою стороною (позивачем) збитків внаслідок невиконання відповідачем договору поставки, що має для нього негативні наслідки. Так, у правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, враховується вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності якихось виключних обставин та поважності причин неналежного виконання зобов'язань перед позивачем та їх причинних наслідків, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У даному випадку, виходячи з предмету заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства здоров'я України» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства здоров'я України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» про стягнення 717 645,48 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, офіс 716, ідентифікаційний номер 34494612) на користь Державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства здоров'я України» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 41, ідентифікаційний номер 40524109) пеню в сумі 486 715 (чотириста вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 48 коп., штраф у сумі 230 930 (двісті тридцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 10 764 (десять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 68 коп.
Скорочене рішення проголошено в судовому засіданні 11 грудня 2025 року.
Повне рішення складене 19 грудня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.