ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2025Справа № 910/4733/24
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Куліндор Енерджи»
на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича
у справі № 910/4733/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Куліндор Енерджи»
до Державного підприємства “Гарантований покупець»
про стягнення 25 389 359,36 грн.,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
Представники учасників справи:
від позивача (стягувача): Баєнко Я.В. за ордером від 18.12.2025 серії ВН № 1626547;
від відповідача (боржника): Курдюмов М.М. за довіреністю від 30.12.2024 № 265-Д;
від ДВС: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Куліндор Енерджи» (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 25 389 359,36 грн., з яких: 20 568 617,83 грн. - основний борг за договором від 28.02.2020 року № 324/01/20, 1 550 978,22 грн. - 3 % річних, 3 269 763,31 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням від 24.07.2024 року в справі № 910/4733/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та стягнув з Підприємства на користь позивача 20 568 617,83 грн. основного боргу, 1 550 978,22 грн. 3 % річних, 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат, а також 380 840,39 грн. витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням від 14.08.2024 року в цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 року, господарський суд міста Києва також стягнув з Підприємства на користь Товариства 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, додатковою постановою від 16.06.2025 року Північний апеляційний господарський суд стягнув з Підприємства на користь Товариства 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
02.07.2025 року господарський суд міста Києва на виконання вказаного додаткового рішення від 14.08.2024 року та додаткової постанови від 16.06.2025 року видав відповідні накази.
09.12.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства від 05.12.2025 року на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) Полісмака Олександра Олександровича (далі - Виконавець) у межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125.
У наведеній скарзі Товариство посилалося на те, що Виконавець у порушення приписів Закону України “Про виконавче провадження» в установлені законом строки не вжив усіх можливих заходів для виконання вищевказаних наказів від 02.07.2025 року, виданих на примусове стягнення витрат Товариства на професійну правничу допомогу, порушивши таким чином права стягувача.
Враховуючи вказані обставини, Товариство у скарзі від 05.12.2025 року просило суд визнати неправомірною бездіяльність Виконавця Відділу в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195, № 78639125, та зобов'язати Виконавця усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України “Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195, № 78639125.
Ухвалою від 11.12.2025 року господарський суд міста Києва прийняв скаргу Товариства від 05.12.2025 року та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2025 року.
16.12.2025 року через систему “Електронний суд» надійшла заява Підприємства від 16.12.2025 року, в якій останнє заперечило проти задоволення скарги Товариства від 05.12.2025 року з огляду на те, що 09.02.2025 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні». Відповідно до положень вказаного Закону, а саме пункту 10, Розділ XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-5, за змістом якого тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме, зокрема, гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії; гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим» тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії.
На виконання вказаного Закону на офіційному сайті НКРЕКП опубліковано Перелік учасників ринку електричної енергії, передбачений пунктом 10 прим. 5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження», до складу якого включено Підприємство та внесено судову справу № 910/4733/24.
У той же час, наразі ані Закон України “Про виконавче провадження», ані Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, не містить порядку часткового виконання виконавчих документів.
Підприємство також вказало, що виконавчі провадження з примусового виконання додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2024 року та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 року в справі № 910/4733/24 були відкриті 16.07.2025 року, а вже 17.07.2025 року на виконання приписів Закону України “Про виконавче провадження» були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 77711434. За таких обставин, у Виконавця були відсутні правові підстави для вчинення виконавчих дій саме у межах виконавчих проваджень № 78639195, № 78639125 та №78764844. Серед іншого, 01.12.2025 року Виконавцем на виконання наказу господарського суду міста Києва від 03.07.2025 року в справі № 910/4733/24 були списані кошти на погашення основного боргу.
Таким чином, оскільки стягувач (скаржник) конкретно не вказав, які саме означені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця він вважає незаконними (виходячи з порушених прав саме у виконавчих провадженнях), тоді як зміст скарги від 05.12.2025 року зводиться до невчинення Виконавцем дій після приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження № 77711434, скарга Товариства, на переконання Підприємства, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 18.12.2025 року представник Товариства підтримав вимоги скарги від 05.12.2025 року та наполягав на їх задоволенні.
Представник Підприємства проти задоволення скарги Товариства заперечив з підстав, вказаних у заяві боржника від 16.12.2025 року.
Виконавець про дату, час і місце розгляду скарги Товариства від 05.12.2025 року був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку в судове засідання 18.12.2025 року не забезпечив.
У судовому засіданні 18.12.2025 року суд розглянув скаргу Товариства від 05.12.2025 року на бездіяльність Виконавця та вирішив її задовольнити, враховуючи таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
За умовами частини 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року в справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону, а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується “правомірна поведінка» виконавця.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у пункті 4.1 рішення від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.11.1997 року № 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп).
Пунктом 9 статті 2 Закону передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За частинами 1, 4 статті 8 Закону реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Виконавця перебувало виконавче провадження № 78639195 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року в справі № 910/4733/24 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою від 16.07.2025 року Виконавець Відділу відкрив виконавче провадження № 78639195 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року № 910/4733/24 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановами від 16.07.2025 року (ВП № 78639195) Виконавець Відділу також стягнув з Підприємства виконавчий збір у розмірі 1 500,00 грн. та визначив для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 300,00 грн.
Крім того, суд встановив, що на виконанні у Виконавця перебувало виконавче провадження № 78639125 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року в справі № 910/4733/24 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою від 16.07.2025 року Виконавець Відділу відкрив виконавче провадження № 78639125 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року № 910/4733/24 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановами від 16.07.2025 року (ВП № 78639125) Виконавець Відділу також стягнув з Підприємства виконавчий збір у розмірі 3 500,00 грн. та визначив для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 300,00 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 16.07.2025 року Виконавець в межах виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125 здійснював запити до ДФС України про наявні у боржника рахунки та до МВС України щодо зареєстрованих за Підприємством транспортних засобів та отримав відповіді на ці запити про наявність у боржника рахунків у банківських установах та належні йому транспортні засоби: TOYOTA RAV4, 2021 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 ; VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2018 року випуску, номерний знак: НОМЕР_2 ; HYUNDAI IONIQ, 2018 року випуску, номерний знак: НОМЕР_3 ; HYUNDAI IONIQ, 2018 року випуску, номерний знак: НОМЕР_4 .
У той же час, постановами від 17.07.2025 року Виконавець Відділу приєднав виконавчі провадження № 78639195 та № 78639125 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року № 910/4733/24 до зведеного виконавчого провадження № 77711434, яке веде Відділ.
Інших дій, направлених на примусове виконання наказів господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року № 910/4733/24 в рамках виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125, а також в рамках зведеного виконавчого провадження № 77711434, Виконавцем вчинено не було.
Суд врахував, що Законом не передбачено конкретних строків, протягом яких державний виконавець повинен здійснити всі необхідні заходи в межах виконавчого провадження щодо фактичного виконання наказу суду.
Разом із тим, згідно з положеннями статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 1-4 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону).
При цьому, статтею 18 Закону виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов'язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону).
Частинами 1-6 статті 48 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
За умовами частин 1, 2, 5 статті 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно зі статтею 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Проте з матеріалів справи вбачається, що в порушення вищенаведених приписів та інших положень Закону Виконавцем Відділу у повній мірі не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти боржника та належні йому транспортні засоби тощо, не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб Підприємства про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна, не направлено запити до ДП “Національні інформаційні системи» щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім'я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном, не направлено запити до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника, не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб'єктів господарювання тощо. Докази, які спростовують вищенаведені висновки, у матеріалах справи відсутні та надані Відділом (Виконавцем) не були.
Суд наголошує на тому, що у матеріалах виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125, а також зведеного виконавчого провадження № 77711434, розміщених у відкритому доступі в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні документи, які свідчать про фактичне вчинення Виконавцем після 16.07.2025 року (з дня відкриття виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125) будь-яких дій, направлених на забезпечення примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року в справі № 910/4733/24.
З огляду на викладене, суд також звертає увагу на приписи частини 8 статті 48 Закону, за якими виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Доказів проведення Виконавцем вищенаведених перевірок у передбачені Законом терміни матеріали справи також не містять.
Посилання Підприємства на приписи пункту 10-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону за змістом якого тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є, зокрема, Підприємство, не беруться судом до уваги та не спростовують встановленого судом факту неналежного вчинення Виконавцем виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 78639195 та № 78639125, що у подальшому були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 77711434, оскільки вищенаведена норма Закону жодним чином не обмежує Виконавця у вчиненні примусових заходів в частині стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50 000,00 грн. за наказами господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року в справі № 910/4733/24.
Слід також зазначити, що матеріали виконавчого провадження не містять постанови Виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, обов'язкове винесення якої передбачене частиною 2 статті 34 Закону.
Отже, здійснені Виконавцем Відділу дії для виконання наказів господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року в справі № 910/4733/24 не є вичерпними, оскільки останнім не застосовано усі можливі передбачені законом заходи для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання судового рішення (в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу). Докази на спростування означених висновків у матеріалах справи відсутні.
Водночас суд звертає увагу на те, що чинне законодавство, зокрема, Закон встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати “доцільно» чи “недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття “доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Суд також наголошує, що об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не звільняє державного виконавця від обов'язку вчиняти дії, спрямовані на фактичне повне виконання рішення суду.
У той же час, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається, зокрема, на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, беручи до уваги ненадання Відділом доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання судових рішень у справі № 910/4733/24, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Товариства від 05.12.2025 року про визнання неправомірною бездіяльності Виконавця з невжиття передбачених Законом заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125.
Суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року в справі № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Савіцький проти України» від 26.07.2012 року зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі “Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі “Глоба проти України» від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Силенок і Техносервіс-плюс проти України» від 09.12.2010 року).
Крім того, положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року гарантують кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00): “для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду», а відповідно до рішення від 17.05.2005 року в справі “Чіжов проти України» (заява № 6962/02): “на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці».
Відтак, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право особи на судовий розгляд упродовж розумного строку без жодних невиправданих затримок розповсюджуються в тому числі на стадію виконання рішення як невід'ємну складову частину судового розгляду, забезпечення якого в Україні покладається, зокрема, на державну виконавчу службу та державних виконавців.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Виконавцем Відділу не здійснено належних заходів, направлених на примусове виконання рішення в повному обсязі, як це передбачено Законом.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази, які спростовують вищенаведені висновки суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про те, що скарга Товариства від 05.12.2025 року підлягає задоволенню, тоді як Виконавця Відділу слід зобов'язати усунути порушення (поновити порушене право скаржника) шляхом вжиття передбачених Законом заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125.
Суд звертає увагу на положення статті 345 Господарського процесуального кодексу України, за якими про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Куліндор Енерджи» від 05.12.2025 року задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125.
3. Зобов'язати Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича усунути порушення (поновити порушене право) шляхом вжиття передбачених Законом України “Про виконавче провадження» заходів примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № 77711434 щодо приєднаних до нього виконавчих проваджень № 78639195 та № 78639125.
4. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.12.2025 року.
Суддя В.С. Ломака