пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 грудня 2025 року Справа № 903/1014/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії, м. Луцьк
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Луцький р-н., Волинська обл.
про стягнення 75 525,25 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
30.10.2025 через “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 75802,64 грн, з яких: 70358,38 грн основного боргу, 441,42 грн 3% річних, 164,03 грн інфляційних втрат та 4561,42грн пені.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитого природного газу відповідно до заяви-приєднання №094203ADNECP016 від 01.12.2023 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов'язано позивача протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали подати суду пояснення щодо загального розміру сум, що заявлені до стягнення. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву.
04.11.2025 позивач надіслав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що при підготовці позовної заяви, при підрахунку загальної суми боргу (ціни позову), була допущена математична помилка, а саме: замість суми 75 525,25 грн помилково було зазначено 75802,64 грн.
В розрахунку інфляційних втрат, пені, 3% річних по контрагенту - ПОСП ім. Івана Франка (03373842) за період з 11.08.2025 до 28.10.2025, на першому аркуші позовної заяви, де зазначена сума боргу, вважати правильною суму 75 525,25 грн; в тексті перед прохальною частиною, де зазначено загальну суму заборгованості Відповідача перед Позивачем за надані послуги з розподілу природного газу з урахуванням 3% річних, пені та інфляційних втрат замість 75 802,64 грн правильною вважати суму 75 525,25 грн і в прохальній частині вважати правильною до стягнення суму в розмірі 75 525,25 грн (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 25 копійок).
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 03.11.2024 отримав 03.11.2025.
Строк для подання відзиву - по 19.11.2025.
17.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім цього, просив витребувати від позивача оригінали всіх долучених до позовної заяви доказів.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про витребування доказів.
Відповідь позивача на відзив відповідача на адресу суду не надходила.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповіді на відзив, закінчення строку для її подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Розділом VІ Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ (ТОВ “Газорозподільні мережі України») та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання відповідачем заяви приєднання №094203ADNECP016 від 01 грудня 2023 року до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі - договір).
Згідно умов договору позивач як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному договором (п. 2.1). Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.п. 6.1, 6.2. Договору). Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (п. 6.3). Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (п. 6.5). Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. (п. 6.6). Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаними між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8).
Відповідно до додатку №4 до договору (“Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача») станом на 01.01.2024 відповідач мав наступні об'єкти (точки комерційного обліку), які підключені до газорозподільної мережі: Волинська область, с. Губин Перший, вул. Луцька, 26, Волинська область; с. Губин Перший, вул. Польова, 8 Волинська область; смт. Сенкевичівка, вул. Привокзальна, 90.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Згідно з п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 року “Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ “Газорозподільні мережі України» (зі змінами) Волинській філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» було встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01 грудня 2023 року у розмірі 1,57 грн. за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,884 грн. за 1 м.куб.
Відповідно до акту №17891 приймання-передачі природного газу від 30.09.2024 з урахуванням інформації про величину річної замовленої потужності (додається), річна замовлена потужність ПОСП ім. Івана Франка на 2024 рік складає 227 735,28 куб.м на рік або 18 879,67 куб.м на місяць; на 2025 рік - 149 380,85 куб.м на рік або 12 448,40 куб.м на місяць.
Як передбачено п.10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
На виконання умов договору, з у рахуванням вимог Кодексу ГРМ, позивач фактично надав споживачу послугу з розподілу природного газу:
- вартістю 23 452,80 грн в липні 2025 року, що підтверджується актом №АСВГ0021262 від 31.07.2025 року;
- вартістю 23 452,79 грн в серпні 2025 року, що підтверджується актом №АСВГ0024971 від 31.08.2025 року;
- вартістю 23452,79 грн у вересні 2025 року, що підтверджується актом №АСВГ0026522 від 30.09.2025 року, які були нараховані як плата за 1/12 річної замовленої потужності об'єктів споживача, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.
Вказані акти наданих послуг підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою юридичної особи.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 по справі №922/1703/20 дійшов наступних висновків: “Щодо забезпечення цілодобового доступу об'єктів відповідача до газорозподільної системи, як складової послуги з розподілу, необхідно зазначити, що згідно п. 1 розділу ІІ Кодексу ГРС, газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених до розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.
Не можна розглядати поняття “розподілу газу» лише як доставку газу безпосередньо споживачу. Таким чином, послуга з розподілу не обмежується обов'язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів газу до об'єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об'єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником споживачу».
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з березня 2025 року по червень 2025 року становить 70358,38 грн, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст.ст. 525, 599 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 441,42 грн 3% річних, 164,03 грн інфляційних втрат та 4561,42 грн пені.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані ним 441,42 грн 3% річних, 164,03 грн інфляційних втрат є арифметично правильними, підставними та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нарахована ним пеня в розмірі 4561,42 грн за період з 11.08.2025 до 28.10.2025 є підставною та підлягає до стягнення з відповідача з врахуванням п.8.2 Типового договору.
Заперечення відповідача щодо неправильного розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не беруться судом до уваги, оскільки позивач здійснив нарахування відповідно до п. 6.6 договору, який прямо визначає строк остаточного розрахунку до 10 числа місяця, наступного за звітним. Прострочення, а відтак і початок нарахування санкцій, обґрунтовано визначено з 11 числа.
Безпідставними також є твердження про відсутність у позовній заяві відомостей щодо електронного кабінету та орієнтовного розрахунку судових витрат, адже у позові прямо зазначено наявність електронного кабінету позивача та відповідача, та наведено суму понесених судових витрат - 2 422,40 грн.
Посилання відповідача на нібито відсутність рахунку або підтвердження його вручення спростовуються тим, що уповноваженою особою відповідача підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, акти надання послуг та додатки № 4 до договору. Вказані документи підтверджують належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та прийняття відповідачем результатів наданих послуг, що, у свою чергу, свідчить про виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату у строк, визначений договором.
Таким чином, викладені у відзиві доводи не впливають на обґрунтованість заявлених позовних вимог і не спростовують факту порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
У ч. 1 ст. 123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Загальні правові засади розподілу судових витрат визначені у ст. 129 ГПК, у ч. 1 якої містяться положення про розподіл судового збору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 ст. 129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч. 9 ст. 129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 912/2171/18, від 25.03.2021 у справі № 905/717/20, від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19, від 12.07.2022 у справі № 910/18970/19.
Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено та встановлено судом порушення відповідачем умов договору, а, отже, доводи відповідача щодо зловживання або неправильних дій позивача не підтверджуються обставинами справи.
Враховуючи, що норма ч. 9 ст. 129 ГПК передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб, суд вважає відсутніми правові підстави для покладення судового збору на позивача повністю чи частково.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (с. Губин-Перший, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) в особі Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України», (43006, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Франка, буд. 12, код ЄДРПОУ ВП:45279226) 70358,38 грн основного боргу, 4561,42 грн пені, 441,42 грн 3% річних, 164,03 грн інфляційних втрат, 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 77947,65 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок сім грн 65 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.12.2025.
Суддя С. В. Бідюк