Справа №760/18624/24
2/760/1890/25
18 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У серпні 2024 року ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Свої вимоги мотивує тим, що наказом в.о. голови ДП «АМПУ» від 26 серпня 2022 року № 194-к ОСОБА_1 прийнято на посаду директора юридичного департаменту апарату управління (основне місце роботи) тимчасово на умовах строкового договору з 30 серпня 2022 року на період відсутності ОСОБА_2 , директора юридичного департаменту апарату управління, з посадовим окладом згідно із штатним розписом (98135 гривень).
Наказом в. о. голови ДП «АМПУ» від 25 січня 2023 року № 48-к строковий договір ОСОБА_1 змінено на трудовий договір, укладений на невизначений строк (постійно) з 26 січня 2023 року, з посадовим окладом згідно із штатним розписом (98135 гривень).
Повноваження директора юридичного департаменту передбачені Положенням про юридичний департамент апарату управління ДП «АМПУ», затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 18 серпня 2020 року № 231/10.
Відповідно до п. 7 цього Положення до компетенції директора департаменту відноситься, зокрема забезпечення виконання представництва інтересів ДП «АМПУ» у судах.
Пунктом 10 цього Положення передбачено, що директор Департаменту несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цим Положенням, в межах визначених законодавством України про працю.
Згідно з виданою в.о. голови ДП «АМПУ» довіреністю від 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уповноважено у порядку, передбаченому чинним законодавством України, представляти інтереси ДП «АМПУ», зокрема у судах першої інстанцій з усіма правами, наданими законодавством України особам, які беруть участь у справі, окрім права: визнання позову, відмови від позову, укладення мирових угод, зменшення розміру позовних вимог, укладення мирових угод, підписання заяв (договорів), направлених на прощення, реструктуризацію, розстрочення основного боргу, штрафних санкцій (штрафу, пені), процентів, збитків, суми, на яку збільшилась сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до наказу голови ДП «АМПУ» від 16 травня 2023 року № 229-к ОСОБА_1 звільнено з 16 травня 2023 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 99379 гривень 45 копійок відповідно до довідки від 30 травня 2024 року № 10-04-01.01-26/52.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року у справі № 521/17826/22 за позовом ОСОБА_3 до ДП «АМПУ» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв'язку з невиконання ДП «АМПУ», інтереси якого представляв ОСОБА_1 процесуальних обов'язків до ДП «АМПУ» застосовано захід процесуального примусу та стягнуто штраф у розмірі 8052 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі № 521/17826/22 ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року змінено в частині розміру штрафу та зменшено накладений на ДП «АМПУ» штраф до 2684 гривні.
ДП «АМПУ» сплачено накладений штраф у розмірі 2684 гривні відповідно до платіжної інструкції від 19 квітня 2024 року № 1068.
Застосовуючи заходи процесуального примусу до ДП «АМПУ», суди виходили з того, що ДП «АМПУ» та його представник ОСОБА_1. ухилились від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, та не подали витребувані судом докази з неповажних причин.
Так, ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22 витребувано від ДП «АМПУ» довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року.
Однак, під час відкритого судового засідання 27 квітня 2023 року судом встановлено, що ДП «АМПУ» не надало ані витребуваних доказів, ані повідомлення про неможливість надання витребуваних доказів.
Представник ДП «АМПУ» ОСОБА_1. не зміг зазначити обґрунтованих та поважних причин невиконання ухвали суду, повідомивши суд про те, що ДП «АМПУ» не видає довідок щодо розміру оплати праці працівникам. На питання суду про те, яким чином в ДП «АМПУ» здійснюється оплата праці та яким відповідальним відділом, представник відповідача суду відповідь не надав. Вказані обставини дали суду підстави вважати неповажними причини неподання доказів.
Таким чином, є доведеним та встановлений судами факт, що застосування заходів процесуального примусу до ДП «АМПУ» пов'язано із ухиленням від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, та не подання витребуваних судом доказів з неповажних причин представником ДП «АМПУ» у справі № 521/17826/22 ОСОБА_1.
Зазначене свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків щодо представництва інтересів ДП «АМПУ» у судах, що заподіяло ДП «АМПУ» шкоду у розмірі сплаченого штрафу на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі № 521/17826/22.
Враховуючи встановленні судами факти невиконання процесуальних обов'язків та сплату ДП «АМПУ» накладеного штрафу, у ДП «АМПУ» наявне право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - ОСОБА_1 у розмірі 2684 гривні, що не перевищує його середньомісячного заробітку.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року клопотання сторони відповідача про витребування доказів у справі задовольнити частково.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року клопотання сторони відповідача про витребування доказів у справі задовольнити частково.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення судом протиправності дій і вини відповідача у витратах позивача, які ДП «АМПУ» вважає шкодою або збитками. ОСОБА_1 не міг надати суду витребуваний у ДП «АМПУ» доказ, оскільки ДП «АМПУ» як учасник судового розгляду не мав (не оформив і не підписав довідку) і не надав своєму представнику витребуваного доказу для подання до суду. Натомість, як працівник ДП «АМПУ» ОСОБА_1 у межах своїх посадових обов'язків не мав повноважень на складання витребуваного доказу і не був обізнаний про доходи ОСОБА_3 у січні-лютому 2022 року, оскільки, окрім іншого, уклав трудовий договір з позивачем лише у серпні 2022 року. Зі змісту відповіді позивача на адвокатський запит вбачається, що ДП «АМПУ» ніколи не складало і не видавало довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року - ані на момент розгляду судом справи № 521/17826/22, ані на момент звернення ДП «АМПУ» з цим позовом. При цьому до посадових обов'язків ОСОБА_1 не належить складання та подання довідок про розмір середньоденної заробітної плати працівників ДП «АМПУ», а також облік їх робочого часу та витрат з оплати праці персоналу, нарахування та виплата заробітної плати, ведення статистики праці тощо. Такі повноваження належать до компетенції інших структурних підрозділів позивача, зокрема, кадрової та бухгалтерсько-економічної служб. У справі № 521/17826/22 наявна довідка, складена ДП «АМПУ» про розмір посадового окладу ОСОБА_3 , датована 29 лютого 2024 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 з роботи (з 16 травня 2023 року). Довідка складена кадровим підрозділом ДП «АМПУ». З матеріалів справи № 521/17826/22 вбачається, що представництво інтересів ДП «АМПУ» здійснювалось щонайменше ще двома працівниками ДП «АМПУ», крім ОСОБА_1 . При цьому жоден представник не подав судам першої та апеляційної інстанції довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року, оскільки ДП «АМПУ» такої довідки не складало і про що зазначило у відповіді на адвокатський запит. Тобто, довідки про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року ніколи не існувало, а тому жоден представник ДП «АМПУ», у тому числі ОСОБА_1 , не міг у таких обставинах виконати вимоги Малиновського районного суду міста Одеси. Водночас питання нарахування і виплати заробітної плати, обліку робочого часу працівників ДП «АМПУ», статистики праці належить до компетенції заступника голови ДП «АМПУ» з економіки ОСОБА_5 , головного бухгалтера ОСОБА_6 та начальника служби управління персоналом Катерини Якимович, що, окрім іншого, убачається з матеріалів цієї справи та справи № 521/17826/22 саме ці особи підписали довідку про доходи та довідку про посадовий оклад ОСОБА_3 від 29 лютого 2024 року відповідно. Зі змісту поданих позивачем в якості доказів судових рішень вбачається, що передбачені ЦПК України процесуальні обов'язки у справі № 521/17826/22 не були виконані учасником судового розгляду - відповідачем ДП «АМПУ». Малиновський районний суд міста Одеси однозначно визначив платника штрафу у справі № 521/17826/22 та не застосовував особисто до представника ДП «АМПУ» ОСОБА_1. жодних заходів саме через винне невиконання юридичною особою - відповідачем ДП «АМПУ», а не її представником, - вимог суду. Водночас представник відповідача не є учасником судового розгляду. Тому, не існує процесуальних передумов для ототожнення ОСОБА_1 з його довірителем. Відповідно, у зв'язку з невиконання учасником судового розгляду (відповідача у справі ДП «АПМУ») його процесуальних обов'язків не існує підстав для покладання на представника негативних майнових наслідків через неподання доказів. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Верховний Суд зауважив, що встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Зі змісту ухвали Малиновського районного суду Одеської області від 27 квітня 2023 року у справі № 521/17826/22 вбачається, що ухвала набуває законної сили негайно після проголошення. Відтак з 27 квітня 2023 року ДП «АМПУ» було обізнане про обставини, що викладені ним у цьому позові. Отже, позивач пропустив однорічний строк на звернення до суду з заявленими позовними вимогами, а тому прошу суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.
З відповіді на відзив на позовну заяву представника позивача вбачається, що вона підтримує викладене у позовній заяві та просить задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі. Зазначено, що ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено та витребувано від ДП «АМПУ» довідку про розмір середньоденної (середньогодинної) заробітної плати ОСОБА_3 , за період січень-лютий 2022 року. Під час проголошення ухвали у відкритому судовому засіданні був присутній представник ДП «АМПУ» Солодовников А.В. 04 квітня 2023 року у відкритому судовому засіданні представник ДП «АМПУ» Солодовников А.В. повідомив суд про невиконання ухвали суду від 01 березня 2023 року у зв'язку із неотриманням відповідачем повного тексту ухвали суду засобами поштового зв'язку, що унеможливлює формування витребуваної довідки відповідальними особами ДП «АМПУ». У зв'язку із викладеними обставинами, судом було під розписку вручено представнику ДП «АМПУ» Солодовникову А.В. копію ухвали суду від 01 березня 2023 року про витребування доказів для належного виконання. Оригінал ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22 отриманий ДП «АМПУ» 04 квітня 2023 року від Солодовникова А.В. та зареєстрований як вхідний документ 04 квітня 2023 року у системі електронного документообігу ДП «АМПУ» за № 1169/10/ОВ. Відповідний документ був переданий на розгляд ОСОБА_1 через систему електронного документообігу ДП «АМПУ». Рапорт/службовий лист щодо організації виконання ДП «АМПУ» ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22 у системі електронного документообігу ДП «АМПУ» у період з 01 березня 2023 року по 27 квітня 2023 року не зареєстрований. Станом на 27 квітня 2023 року на адресу суду від ДП «АМПУ» не надходило ані витребуваних доказів, ані повідомлення про неможливість надання витребуваних доказів. 27 квітня 2023 року у відкритому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1. не зміг зазначити обґрунтованих та поважних причин невиконання ухвали суду, повідомивши суд про те, що ДП «АМПУ» не видає довідок щодо розміру оплати праці працівникам. На питання суду про те, яким чином в ДП «АМПУ» здійснюється оплата праці та яким відповідальним відділом, представник відповідача суду відповідь не надав. Вказані обставини дають суду підстави вважати неповажними причини неподання доказів. Пряма дійсна шкода, завдана ДП «АМПУ» внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків, полягає у зайвих грошових витратах на сплату застосованого судом у справі № 521/17826/22 штрафу у розмірі 2684 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 квітня 2024 року № 1068. Протиправність поведінки ОСОБА_1 , що призвела до завдання шкоди ДП «АМПУ», полягає у не виконанні (не належному виконанні) ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків, передбачених приписами Положення, Порядку, виданою довіреністю та чинним процесуальним законодавством. Доведеним та встановленим в рамках розгляду справи № 521/17826/22 є факт не подання витребуваних судом доказів з неповажних причин представником ДП «АМПУ» ОСОБА_1. При цьому, уваги заслуговує факт передачі через систему електронного документообігу ДП «АМПУ» на розгляд ухвали саме ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді директора юридичного департаменту, повинен був забезпечити контроль та виконання отриманої ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22. Водночас, не виконуючи приписів Положення та Порядку, ОСОБА_1 не подано голові ДП «АМПУ» рапорт/службовий лист щодо добровільного виконання ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22 та не забезпечено отримання від відповідальних структурних підрозділів необхідної інформації та документів. Також, не забезпечено подання чи контроль за поданням до суду протягом 5 днів повідомлення про неможливість подання витребуваних судом доказів. Не зважаючи на невчинення необхідних дій, ОСОБА_1 під час судового засідання 27 квітня 2023 року самостійно прийнято неправомірне рішення про неподання витребуваних доказів та зазначено самостійно неповажні причини не подання витребуваних судом доказів, що і зумовило застосування судом штрафу до ДП «АМПУ». Ні голова ДП «АМПУ», ні кадрова служба, ні головний бухгалтер, ні заступника голови ДП «АМПУ» з економіки, не володіли інформацією щодо наявності ухвали суду про витребування документів, не мали доступ до підсистему Електронний Суд, а відтак і не могли забезпечити складення відповідної витребуваної судом довідки. Зазначені обставини свідчать про склад трудового майнового правопорушення, вчиненого саме ОСОБА_1 , що і сталою підставою для визначення відповідачем та подання позову саме до ОСОБА_1 , як працівника, через протиправну бездіяльність якого було застосовано судом до ДП «АМПУ» захід процесуального примусу.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що наказом в.о. голови ДП «АМПУ» від 26 серпня 2022 року № 194-к ОСОБА_1 прийнято на посаду директора юридичного департаменту апарату управління (основне місце роботи) тимчасово на умовах строкового договору з 30 серпня 2022 року на період відсутності ОСОБА_2 , директора юридичного департаменту апарату управління, з посадовим окладом згідно із штатним розписом (98135 гривень).
Наказом в. о. голови ДП «АМПУ» від 25 січня 2023 року № 48-к строковий договір ОСОБА_1 змінено на трудовий договір, укладений на невизначений строк (постійно) з 26 січня 2023 року, з посадовим окладом згідно із штатним розписом (98135 гривень).
Повноваження директора юридичного департаменту передбачені Положенням про юридичний департамент апарату управління ДП «АМПУ», затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 18 серпня 2020 року № 231/10.
Відповідно до п. 7 цього Положення до компетенції директора департаменту відноситься, зокрема забезпечення виконання представництва інтересів ДП «АМПУ» у судах.
Пунктом 10 цього Положення передбачено, що директор Департаменту несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цим Положенням, в межах визначених законодавством України про працю.
Згідно з виданою в.о. голови ДП «АМПУ» довіреністю від 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уповноважено у порядку, передбаченому чинним законодавством України, представляти інтереси ДП «АМПУ», зокрема у судах першої інстанцій з усіма правами, наданими законодавством України особам, які беруть участь у справі, окрім права: визнання позову, відмови від позову, укладення мирових угод, зменшення розміру позовних вимог, укладення мирових угод, підписання заяв (договорів), направлених на прощення, реструктуризацію, розстрочення основного боргу, штрафних санкцій (штрафу, пені), процентів, збитків, суми, на яку збільшилась сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року у справі № 521/17826/22 за позовом ОСОБА_3 до ДП «АМПУ» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди витребувано від ДП «АМПУ» довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року у справі № 521/17826/22 у зв'язку з невиконання ДП «АМПУ» процесуальних обов'язків до ДП «АМПУ» застосовано захід процесуального примусу та стягнуто штраф у розмірі 8052 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі № 521/17826/22 ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року змінено в частині розміру штрафу та зменшено накладений на ДП «АМПУ» штраф до 2684 гривні.
ДП «АМПУ» сплачено накладений штраф у розмірі 2684 гривні, що підтверджується копією платіжної інструкції від 19 квітня 2024 року № 1068.
З позову вбачається, що застосовуючи заходи процесуального примусу до ДП «АМПУ», суди виходили з того, що ДП «АМПУ» та його представник ОСОБА_1. ухилились від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, та не подали витребувані судом докази з неповажних причин. Зазначене свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків щодо представництва інтересів ДП «АМПУ» у судах, що заподіяло ДП «АМПУ» шкоду у розмірі сплаченого штрафу на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі № 521/17826/22.
Враховуючи встановленні судами факти невиконання процесуальних обов'язків та сплату ДП «АМПУ» накладеного штрафу, позивач вважає, що у ДП «АМПУ» наявне право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - ОСОБА_1 у розмірі 2684 гривні, що не перевищує його середньомісячного заробітку.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Цивільне законодавство встановлює загальне правило, за яким відповідальність за завдання шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.
Відшкодування такої шкоди можливе, коли це передбачено відповідним законодавством, що визначає порядок і умови її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що дії та бездіяльність відповідача призвели до заподіяння ДП «АМПУ» шкоди у розмірі сплаченого штрафу на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі № 521/17826/22, а тому сторона позивача має права на відшкодування майнової шкоди в розмірі сплаченого штрафу, що складає 2684 гривні.
Положеннями ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України).
При цьому в усіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди. Для встановлення причинного зв'язку суду слід з'ясувати протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливі наслідки протиправної поведінки.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 не міг надати суду витребуваний у ДП «АМПУ» доказ, оскільки ДП «АМПУ» як учасник судового розгляду не мав (не оформив і не підписав довідку) і не надав своєму представнику витребуваного доказу для подання до суду. Вбачається, що як працівник ДП «АМПУ» ОСОБА_1 у межах своїх посадових обов'язків не мав повноважень на складання витребуваного доказу і не був обізнаний про доходи ОСОБА_3 у січні-лютому 2022 року, оскільки, окрім іншого, уклав трудовий договір з позивачем лише у серпні 2022 року.
Зі змісту відповіді позивача на адвокатський запит вбачається, що ДП «АМПУ» ніколи не складало і не видавало довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 за період січень-лютий 2022 року - ані на момент розгляду судом справи № 521/17826/22, ані на момент звернення ДП «АМПУ» з цим позовом.
Сторона відповідача вказує на те, що до посадових обов'язків ОСОБА_1 не належить складання та подання довідок про розмір середньоденної заробітної плати працівників ДП «АМПУ», а також облік їх робочого часу та витрат з оплати праці персоналу, нарахування та виплата заробітної плати, ведення статистики праці тощо. Такі повноваження належать до компетенції інших структурних підрозділів позивача, зокрема, кадрової та бухгалтерсько-економічної служб.
Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
З тексту ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року вбачається, що суд ухвалив застосувати саме до ДП «АМПУ» захід процесуального примусу та стягнути з ДП «АМПУ» штраф.
Встановлено, що захід процесуального примусу до ОСОБА_1 судом не застосовувався.
Вбачається, що позовна заява не містить фактичних даних на підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачем заявленої позивачем шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України. Позивач не наводить будь-якого обґрунтування своїх тверджень щодо необхідності та допустимості застосування саме вказаної статі чинного законодавства України.
Позов не містить доводів та аргументів щодо причинно-наслідкового зв'язку між можливими діями чи бездіяльністю відповідача та заподіянням зазначеної позивачем шкоди.
Вбачається, що позивачем не надано суду доказів спричинення ДП «АМПУ» майнової шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач подав до суду заяву про стягнення понесених судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У матеріалах справи міститься договір про правничу допомогу від 21 серпня 2023 року, укладений між адвокатом Шпаковою Т.С. та ОСОБА_1 , додаткова угода від 06 вересня 2024 року до договору про правничу допомогу від 21 серпня 2023 року, довіреність від ОСОБА_1. на адвоката Шпакову Т.С., акт прийому-передачі від 31 жовтня 2024 року до договору про правничу допомогу від 21 серпня 2023 року.
Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача було подано клопотання про відмову у задоволенні заяви відповідача про розподілі судових витрат. Зазначено, що відповідачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не надано жодного документу (квитанції, платіжного договору, фіскального чеку тощо) на підтвердження фактичної оплати виконаних робіт. Сам факт укладення договору та підписання його сторонами не є належними, допустимими та достовірними доказами щодо понесення відповідачем заявлених витрат. Крім того, заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25000 гривень є явно завищеним та неспівмірним зі складністю справи та часу, витраченого адвокатом на надання правничих послуг. Зазначено, що у разі задоволення заяви сторони відповідача про розподіл судових витрат, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 гривень.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, згідно з якою відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат, за відсутності факту оплати, вбачається також із практики ЄСПЛ.
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Вбачається, що відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу при розгляді позовної заяви про стягнення коштів у розмірі 2684 гривні.
З акту прийому-передачі від 31 жовтня 2024 року до договору про правничу допомогу від 21 серпня 2023 року, вбачається, що загальна сума таких витрат визначена відповідачем у розмірі 25000 гривень, а загальний обсяг часу наданих послуг складає 9,5 годин.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19.
Суд враховує той факт, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу стягнення коштів. Таким чином, зазначений спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 гривень.
Керуючись статтями 13, 15, 16, 22, 1166, 1167 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 148, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (м. Київ, просп. Берестейський, 14) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів.
Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (м. Київ, просп. Берестейський, 14) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: