ЄУ№712/9497/25
Провадження №2/712/3812/25
19 грудня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря Дубини В.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до відповідача, в якій просить:
- виділити ОСОБА_2 у власність у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому будинку літ. А-1: житлову кімнату площею № 2-2 14,0 кв.м., житлову кімнату № 2-3 площею 18,8 кв.м.; у прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,40 кв.м., санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м., кухню № 2- 5 площею 9,3 кв.м., загальна площа виділених приміщень - 48,3 кв.м., надвірні споруди: гараж Е, погріб Д, огорожа № 1-3;
- припинити право спільної часткової власності позивача та відповідача на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок, який посвідчений 04.05.2023 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1671, позивач є власником 11/20 часток житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Частка житлового будинку з надвірними спорудами розташована на земельній ділянці площею 0,0304 га, кадастровий номер 7110136700:03:003:0060, яка передана позивачу у власність на підставі рішення Черкаської міської ради за № 79-77 від 22.05.2025.
Іншим співвласником домоволодіння є ОСОБА_3 - частка 9/20 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Плахою Т.Г. 08.12.1997, зареєстрованого в реєстрі за № 7993.
Відомості про розмір частки та підстави набуття права власності ОСОБА_3 підтверджуються інформацією про зареєстроване право власності, виданою Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації 18.06.2025.
На території домоволодіння розташовані: житловий будинок А-І з прибудовами а, а1, а2, та самовільно збудованими а3, а4; сарай Б, погреби Г, Д; гараж Е; навіс Ж, огорожа № 1-6; замощення № 1.
Інша частина земельної ділянки (користувач ОСОБА_3 ) не приватизована.
Як вбачається з експлікації внутрішніх площ житлового будинку та надвірних споруд, зазначених в технічному паспорті актуальному станом на 10.10.2025, між співвласниками визначений порядок користування та володіння житловими, підсобними приміщеннями та надвірними спорудами.
Належна позивачу частка будинку має окремий вхід.
Так, у користуванні та володінні позивача перебувають: у житловому будинку літ. А-1: житлова кімната площею № 2-2 14,0 кв.м., житлова кімната № 2-3 площею 18,8 кв.м.; у прибудові літ. а2: коридор № 2-1 площею 3,40 кв.м., санвузол № 2-4 площею 2,8 кв.м., кухня № 2- 5 площею 9,3 кв.м., загальна площа виділених приміщень - 48,3 кв.м., надвірні споруди: гараж Е, погріб Д, огорожа № 1-3.
На сьогодні з метою захисту свого права на виділ належної позивачу частки, остання вимушена звернутись до суду з позовом про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Питання виділу належної позивачу частки не може бути здійснено в добровільному порядку, оскільки в складі частки майна відповідача ОСОБА_3 є самочинно побудовані споруди - прибудова літ. а3 загальною площею 1,6 кв.м., прибудова літ. а4 загальною площею 4,3 кв.м., самочинно переобладнане приміщення № 1-5 площею 4,3 кв.м., які мають бути введені в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Наявність самочинно побудованих споруд фактично перешкоджають позивачу у реалізації добровільного виділу його частки в натурі за згодою співвласників.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечив проти задоволення вимог, зазначив, що з метою поліпшення житлових умов добудував до своєї частини будинку прибудови, які не введені в експлуатацію.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 16.12.2025 відкладено проголошення рішення на 19.12.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом
Позивач є власником 11/20 частки у будинку, а відповідач є власником 9/20 частки у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у частці, що належить ОСОБА_3 , є самочинне будівництво прибудови літ. а3, а4.
Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 22.05.2025 № 79-77 передано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0304 га в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 , безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позивачем надано висновок щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , згідно із яким за технічними показниками частка 11/20 об'єкта нерухомого майна є відокремленою, має окремий вихід та комунікації, розташована на індивідуальній земельній ділянці, не містить у своєму складі самочинно збудованих будівель, а отже може бути виділена в натурі. Указаний висновок виконано на замовлення ОСОБА_2 без заяв інших співвласників, тому носить інформаційний характер.
Норми права, застосовані судом. Обґрунтована оцінка доводам сторін
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.
При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.
Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
ВС у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зробив висновок, що, розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ (ст. 367 ЦК України) з визначенням розміру виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та конкретних окремих об'єктів нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.
За наявності трьох і більше співвласників майна суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити й зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.
Таких висновків дійшла Велика Палата ВС у справі за позовом про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою.
За результатами розгляду справи Велика Палата ВС зазначила, що поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Як зазначається, за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.
Водночас за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. Суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача й залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.
Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20.
Як зазначено вище, спірний будинок на праві спільної часткової власності належить двом співвласникам - позивачу та відповідачу.
Позивач є власником 11/20 частки у будинку, а відповідач є власником 9/20 частки у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, згідно наведеного вище цивільного законодавства та висновків Верховного Суду, які є обов'язковими для застосування судами України, позивач мав би звернутися до суду із позовом про поділ майна.
Натомість, позивач заявила вимоги про виділ майна та припинення право спільної часткової власності позивача та відповідача на житловий будинок, що відбувається у разі поділу майна співвласників.
Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Крім того, як встановлено судом і визнано сторонами у справі, відповідач самочинно добудував прибудови літ. а3, а4.
Слід також зауважити, що згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20), об'єкти, збудовані або переплановані самочинно, не можуть бути предметом розподілу між співвласниками.
Аналогічні висновки висловлені ВС у постановах у справі № 750/4445/17 від 04.04.2019, у справі № 495/6053/19 від 16.02.2022.
Суд також зазначає, що для виділу майна в натурі має бути технічна можливість, яка може бути встановлена висновком експерта.
Відповідно до ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Як передбачено ст. 10 Законом України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про судову експертизу» атестація проводиться з метою присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, а також присвоєння кваліфікаційного класу працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, і здійснюється експертно-кваліфікаційною комісією. Атестація з метою присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю здійснюється шляхом проведення кваліфікаційного іспиту. За результатами кваліфікаційного іспиту експертно-кваліфікаційна комісія приймає одне з таких рішень: 1) про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю; 2) про відмову у присвоєнні кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.
Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем надано висновок щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , згідно із яким за технічними показниками частка 11/20 об'єкта нерухомого майна є відокремленою, має окремий вихід та комунікації, розташована на індивідуальній земельній ділянці, не містить у своєму складі самочинно збудованих будівель, а отже може бути виділена в натурі. Указаний висновок виконано на замовлення ОСОБА_2 без заяв інших співвласників, тому носить інформаційний характер.
ФОП ОСОБА_4 не внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, що вбачається з офіційного сайту Міністерства юстиції України.
Крім того, указаний висновок не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України.
За таких обставин, наданий позивачем висновок є неналежним та недопустимим доказом.
На підставі вищевикладеного, підстави для задоволення позову відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Судові витрати
Судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 19.12.2025.
Суддя О.С. Стеценко