Справа № 521/20779/25
Номер провадження:1-кс/521/4290/25
05 грудня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі:
Слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника цивільного позивача адвоката - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі Хаджибейського районного судк м.Одеси клопотання представника цивільного позивача ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» адвоката - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №12025162470001386 від 26.09.2025 року про арешт майна, слідчий суддя
Представник цивільного позивача у кримінальному провадженні ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» адвокат - ОСОБА_4 звернулася з клопотання про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні за №12025162470001386 від 26.09.2025 року за ч.3 ст.358 КК України, а саме на:
1) автомийку, загальною площею: 279.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 29.07.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 986663151101, номер запису про право власності: 15662723;
2) земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:52:033:0028, площею 0.1535 га., право власності на які зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 20.06.2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1581472251101, номер запису про право власності: 26715646.
З клопотання вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12025162470001386 від 26.09.2025 року.
Основним мотивом звертається до суду з даним клопотанням є забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Як випливає з цивільного позову, заявленого потерпілим, 10.06.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», стало власником нежилих будівель та споруди, загальною площею: 6091.9 кв.м., які складаються: "А" - корпус адміністративний з надбудовою; літ. "А1" - корпус виробничої бази; літ. "Б Б1 Б2" - трьох поверхова будівля складу матеріалів; літ. "В В1" - електроцех; літ. "Д Д1 Е" - павільйон П-74А; літ. "Г" - модуль; літ. "Ж З И " - прибудова до гаражу; літ. "К Л" - прохідна; літ. "М Н" - навіси; № 1-4 - огорожа кам'яна; І - мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 10.06.2025 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 304029351101, номер запису про право власності: 60250348, на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), виданого ОСОБА_5 , приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу від 10.06.2025 року, за реєстровим № 782.
Після оформлення правовстановлюючих документів, власником було досліджено в натурі об'єкт нерухомого майна, придбаний за результатами проведення електронних торгів, та встановлено, що складова частина об'єкту нерухомості, а саме літери «М», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , «Ж1» в результаті рейдерських дій, були захоплені ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС».
До проведення торгів, переможцем яких стало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», нежилі будівлі та споруди, загальною площею: 6091.9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Малішевського (колишня назва - Гастелло), будинок 52, належали ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СПЕЦАВТОМАТИКА» (код ЄДРПОУ: 00226885) на підставі Наказу РВ ФДМУ по Одеській області № 1865 від 29.09.1995 року та Переліку нерухомого майна складеного Регіональним відділенням по Одеській області Фонду Державного майна України від 26.06.2002 за № 1/2731, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28.02.2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 304029351101, номер запису про право власності: 4837513.
З 28.11.2014 року зазначений вище об'єкт нерухомого майна знаходився в іпотеці на підставі Іпотечного договору (який додається), посвідченого ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 5677, (номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7876449).
Вказана іпотека в подальшому і стала причиною проведення електронних торгів (аукціону).
Не дивлячись на наявну іпотеку, і заборону відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7876442), ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СПЕЦАВТОМАТИКА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», 18.06.2016 року заключають Інвестиційний договір (який додається), в якому передбачається будівництво автомийки, загальною площею 279,6 кв.м., за адресою: місто Одеса, вулиця Гастелло, будинок 52/2, при цьому сторони умисно не вказують що саме є інвестиціями з кожної сторони в порушення ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», № 1560-XII від 18 вересня 1991 року (в редакції від 06.11.2014 року).
Також, п. 1.4. Інвестиційного договору, який передбачає, що кінцевий строк закінчення будівництва автомийки площею 279,6 кв.м., та введення його в експлуатацію встановлено не пізніше 30.06.2016 року, тобто уся процедура будівництва та отримання дозвільної документації на будівництво має вкластися в 12 днів!
Названі вище обставини, лише підкреслюють що Інвестиційний договір від 18.06.2016 року та подальше отримання дозвільних документів, було сфальсифіковано для фактичного приховування передачі частини майна, що є предметом іпотеки («М», «Л», «К», «Н», «З», «Ж», «Ж1»), нежитлових будівель та споруд, загальною площею: 6091.9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Малішевського (колишня назва - вулиця Гастелло), будинок 52, без письмової згоди Іпотекодержателя - НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКА УКРАЇНИ, (код ЄДРПОУ: 00032106), яка є обов'язковою згідно ст. 9 Закону України «Про іпотеку», N 898-IV від 5 червня 2003 року, в редакції 06.11.2014 року.
Ще одним підтверджень фальсифікації документів, що слугували підставою для реєстрації права власності на автомийку за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», є сама Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до 1 - III категорії складності від 05.07.2016 року № ОД142161872050 (яка додається), адже в ній містяться відомості що не відповідають дійсності, а саме:
- Датою видачі Дозволу на виконання будівельних робіт № 959/07, виданий Інспекцією ДАБК в м. Одеси при УАМ OMP є 17.12.2007 року, в свою чергу, як вже зазначалося раніше, дата заключення Інвестиційного договору є 18.06.2016 року, тобто на початку будівництва договір про Інвестиційну діяльність був відсутній, що протирічить п.1.2 самого Інвестиційного договору, адже саме ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СПЕЦАВТОМАТИКА» мала забезпечувати будівництво автомийки відповідною дозвільною та погоджувальною документацією.
- В п. 13 Декларації вказано що документом що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою є Договір оренди земельної ділянки № б/н від 25.05.2011 року. Таким чином на момент початку будівельних робіт (17.12.2007 року) у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій нібито велися будівельні роботи, що протирічить ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» N 1699-III від 20 квітня 2000 року (в редакції від 14.03.2007 року), а отже інформація про Дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК в м. Одеси при УАМ OMP від 17.12.2007 року № 959/07 є таким, дійсність якого викликає сумніви.
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СПЕЦАВТОМАТИКА» мала Договір оренди землі від 25.05.2011 року, посвідчений ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 540 (який додається), в якому зазначено що, на переданих в оренду земельних ділянках, розташовані нежилі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Гастелло, будинок 52, які належить ВІДКРИТОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "СПЕЦАВТОМАТИКА".
Зазначене, є підтвердження що «нібито будівництво» автомийки проводилося саме на території де наразі знаходиться об'єкт нерухомого майна ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ».
В підтвердження вказаного вище, також маємо підкреслити що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 444994905 від 24.09.2025 року (який додається) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», має договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5110137300:52:033:0028, від 20.06.2018 року, посвідчений ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 124, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.06.2025 року № НВ-9965735692025 (який додається), був завершений лише 14.12.2016 року, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПЕРІЯ-2010", що підтверджує що ні на момент отримання дозвільної документації, ні на момент проведення державної реєстрації права власності на автомийку, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС» не мало документів, які б підтверджували його право власності чи право користування на земельну ділянку, на який розташована автомийка.
Таким чином, проведена державним реєстратором ОСОБА_11 , державна реєстрація права власності на автомийку, загальною площею 279,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (п'ятдесят два / два), за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», була проведена на підставі Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до 1 - III категорії складності від 05.07.2016 року № ОД142161872050, яка містить ознаки підробки.
В обґрунтування своїх вимог, при проведенні державної реєстрації права власності на автомийку за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС», яке проводилося державним реєстратором Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", ОСОБА_11 29.07.2016 року, було порушення ним норм матеріального права, а саме:
Згідно п. 41 Постанови № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», від 25 грудня 2015 року, в редакції від 25.12.2015 року, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);
4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
В свою чергу, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 444994905 від 24.09.2025 року, у якості підстав для прийняття оскаржуємого рішення, заявником були подані: інвестиційний договір, № б/н, від 18.06.2016 року; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, № ОД 142161872050, від 05.07.2016 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; технічний паспорт від 26.07.2016 року, видавник: ТОВ "ОДЕСТЕХКОН".
Таким чином, державному реєстратору не був наданий документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. В такому випадку, оскільки державному реєстратору були надані документи не в повному обсязі, він відповідно до ч.1 п. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року, в редакції від 01.01.2016 (1) року, мав прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, а в подальшому якщо заявник протягом 30 днів з дня прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, не надав відсутні документи, державний реєстратор був зобов'язаний відмовити в державній реєстрації (ч.8 п.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року, в редакції від 01.01.2016 (1) року).
Враховуючи наведене вище, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІНАВТОСЕРВІС» та ПУБЛІЧНОМИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СПЕЦАВТОМАТИКА», було вчинено кримінальне правопорушення за ознаками ст. ч. 3 ст. 358 КК України, що завдало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» матеріальної шкоди, у зв'язку з вибуттям із його права власності, складових частин цілісного майнового, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме літер: «М», ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , «Ж1», яку потерпілий оцінює в 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень.
Представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти клопотання.
Враховуючи те, що накладення арешту на майно не перешкоджає власнику майна в подальшому, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею питання про скасування арешту, вимагати належного збереження майна, приходжу до висновку про можливість розгляду клопотання про накладення арешту на майно у відповідності до вимог ч.2 ст.171 КПК України без повідомлення власника майна, його захисника представника чи законного представника, з метою забезпечення арешту майна.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч.1 ст 26 КПК України).
Враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд справи за даної явки та на підставі наявних матеріалів клопотання.
Дослідивши надані матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно зі ст.61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична чи юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Згідно ч.3 ст.174 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Як встановлено ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як регламентовано ст.62 КПК України: 1. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. 2. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. 3. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.
Частиною 2 ст. 173 КПК України, регламентовано: при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як встановлено з матеріалів клопотання, в провадженні СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12025162470001386 від 26.09.2025 року.
Попередня правова кваліфікація за ч.3 ст.358 КК України.
ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» є цивільним позивачем (розмір позовних вимог 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень.
10.06.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», стало власником нежилих будівель та споруди, загальною площею: 6091.9 кв.м., які складаються: "А" - корпус адміністративний з надбудовою; літ. "А1" - корпус виробничої бази; літ. "Б Б1 Б2" - трьох поверхова будівля складу матеріалів; літ. "В В1" - електроцех; літ. "Д Д1 Е" - павільйон П-74А; літ. "Г" - модуль; літ. "Ж З И " - прибудова до гаражу; літ. "К Л" - прохідна; літ. "М Н" - навіси; № 1-4 - огорожа кам'яна; І - мостіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 10.06.2025 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 304029351101, номер запису про право власності: 60250348, на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), виданого ОСОБА_5 , приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу від 10.06.2025 року, за реєстровим № 782.
Вимоги ст.132 КПК України не зобов'язують цивільного позивача доводити необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Метою застосування арешту у даному випадку є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.
Накладення арешту на майно забезпечить у разі ухвалення обвинувального вироку, відшкодування потерпілим понесених збитків у розмірі 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень.
Однак, враховуючи наявність цивільного позову, а також розмір позовних вимог, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що цивільним позивачем надані докази факту завдання шкоди, нею визначений розмір такої шкоди, при цьому, що на цій стадії кримінального провадження обґрунтованість такої щкоди не перевіряється, оскільки це є прерогативою суду.
Вартість майна, на яке представник цивільного позивача просить накласти арешт з метою забезпечення цивільного позову наразі достеменно не відома, ціна майна зазначена в оголошеннях розміщених в інтернет ресурсах, не може вважатись та розцінюватись слідчим суддею, як реальна вартість такого майна. При цьому, ініціатором клопотання доведено, що підозрюваний наразі намагається відчужити належне йому на праві приватної власності майно, що в подальшому нівелює виконання цивільного позову в разі його задоволення. Водночас, враховується пояснення адвоката, що досі підозрюваним не вчинено дій щодо відшкодування шкоди потерпілій стороні.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання цивільного позивача про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у конкретному кримінальному провадженні.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Більш того, накладення арешту на майно не порушить, а обмежить права власності підозрюваного, оскільки останнє у встановленому законом порядку має право порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею питання про скасування арешту, вимагати належного збереження майна, тощо.
Разом з тим, як те встановлено ч. 11 ст. 170 КПК України, у конкретному випадку є доцільним заборона розпорядження майном та його відчуження, на яке накладається арешт, з метою перешкоджання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі третім особам такого майна.
Водночас, при вирішенні клопотання представника цивільного позивача, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки представником цивільного позивача доведено наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України, а тому з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), запобігання можливості приховування, втрати, знищення, передачі, відчуження цивільним відповідачем майна, , вважаю за доцільне накласти на нього арешт.
Водночас, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 170- 173, 175 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника цивільного позивача ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» адвоката - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №12025162470001386 від 26.09.2025 року про арешт майна - задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні №12025162470001386 від 26.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, арешт на:
1) автомийку, загальною площею: 279.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 29.07.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 986663151101, номер запису про право власності: 15662723;
2) земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:52:033:0028, площею 0.1535 га., право власності на які зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 20.06.2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1581472251101, номер запису про право власності: 26715646.
Заборонити розпоряджатися та відчужувати майно /вчинення будь-яких реєстраційних дій/, з метою позбавлення можливості настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню до прийняття рішення по кримінальному провадженню №12025162470001386 від 26.09.2025 року.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1