18 грудня 2025 року м.Суми
Справа №592/577/25
Номер провадження 22-ц/816/1206/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 січня 2025 року у складі судді Зоріка М.В., постановлену в м. Суми,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з травня 2022 року до серпня 2022 року включно в розмірі 59738 грн 43 коп. (ця сума визначена з урахуванням утримання податку та військового збору).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 січня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 .
Роз'яснено заявнику, що він має право на звернення до суду у порядку позовного провадження.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що помилковими є висновки суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, оскільки положення статті 163 ЦПК України встановлюють вимоги щодо змісту та форми заяви про видачу судового наказу. Щодо строків звернення до суду положення вказаної статті не містять.
Вказує, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом не враховано, що заявник на даний час перебуває у трудових відносинах з товариством, про порушення свого права дізнався лише після отримання довідки від 12 грудня 2024 року про невиплачену заробітну плату та її розмір, а тому звернувся до суду в межах встановлених строків.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на період виникнення заборгованості та заявлені вимоги, заява подана з порушення строку, який встановлено ч.1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, з вимогами про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Суд вважав, що заявник не позбавлений права звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду, оскільки заявлені вимоги та подані документи не є безспірними, потребують доказування та доведенню належними та допустимими доказами, що неможливо під час розгляду заяви в порядку наказного провадження, та свідчить про наявність виникнення між працівником та підприємством спору, який має розглядатись в порядку позовного провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Визначальним у даній справі є не тільки встановлення обставин щодо відповідності заяви про видачу судового наказу вимогам процесуального закону по формі та змісту, але і з'ясування строків, які минули з моменту виникнення права вимоги та чи мало місце перевищення строку позовної давності, встановленої законом для такої вимоги.
За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Частиною другою вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, проте після цієї дати частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції. Так, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в обґрунтування якої зазначав, що з 02 квітня 2020 року він перебуває у трудових відносинах з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг», проте товариство за період з травня 2022 року до серпня 2022 року включно не виплатило йому заробітну плату в розмірі 59738 грн 43 коп., що підтверджується довідкою № 16-07/1019 від 12 грудня 2024року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена заробітна плата, за період з травня 2022 року до серпня 2022 року включно, проте із заявою про видачу судового наказу він звернувся до суду у січні 2025 року, що перевищує строк позовної давності встановленої ст. 233 КЗпП України для такої вимоги.
Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом обставин переривання строку позовної давності. Проте, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Окрім того, за приписами частини другої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Відтак, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом п'ятим частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження та відповідно доводити факт переривання строку позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування строку позовної давності.
Помилкове посилання суду першої інстанції в ухвалі на п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не впливає на правильність його висновків, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова