Номер провадження: 33/813/2372/25
Номер справи місцевого суду: 523/23554/25
Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.
Доповідач Кострицький В. В.
12.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-
Короткий виклад обставин справи
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 19.10.2025 року о 21:00 годині, ОСОБА_1 , знаходячись в під'їзду будинку АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою, чим вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність за 173 КУпАП.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Пересипського районного суду від 10.11.25 та закрити провадження у справі.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки присутнім під час розгляду справи не був, копію постанови отримав лише 20 листопада 2025 року
В обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, бо суд на власний розсуд потрактував пояснення понятих щодо не підписання ОСОБА_1 протоколу, як показання свідків, підмінивши процесуальний статус осіб зі статусу «понятий» на статус «свідок». Цим суд поставив його у позицію завідомо обвинуваченого. Тобто суд не дотримався принципу неупередженого розгляду справи, засад законності, що визначає справедливе судочинство.
У суду не було жодних доказів доведеності вини, бо відеозапис поліцією не здійснювався. Також, будь-які свідки та потерпілі, згідно з протоколом - відсутні.
Найбільш вагомим стало те, що суд допустився грубих порушень норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог ст.268 КУпАП, що встановлює право особи на ознайомлення з матеріалами справи, та юридичний захист. Крім цього, порядок розгляду справи за ст. 173 КУпАП передбачає розгляд за обов'язкової присутності особи, яку притягають до адміністративної відповідальності. Розгляд особи можливий лише тоді, коли особа знала про розгляд , час справи, але не заявила клопотання про її перенесення.
Вказує, що суд вважав достатніми доказами правопорушення сам протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №757154 від 19.10.2025, хоч за судовою практикою Верховного суду протокол доказом вважатися не може. Рапорти працівників поліції, хоч вони є службовими особами зацікавленими у підтримці протоколу й є стороною обвинувачення. Пояснення «свідків», ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 у постанові судом подаються як доказ вини. Хоча, ці люди апріорі свідками бути не можуть, бо є лише понятими залученими у відділі поліції, а не на місці події, чи вчинення правопорушення. У протоколі ці люди вказані понятими. Так звана свідок ОСОБА_4 , взагалі не залучалася навіть, бодай як «понята».
Позиція апеляційного суду
ОСОБА_1 належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи до судового засідання не з'явився , заяв про відкладення не подавав, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 294 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права осіб на доступ до правосуддя, які були завчасно повідомленими про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Оскаржувана постанова Пересипського районного суду м. Одеси була постановлена 10 листопада 2025 року за відсутності ОСОБА_1 .. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просив відкласти судове засідання призначене на 10.11.2025, однак судом було розглянуто справу. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 18 листопада 2025 року, про що свідчить розписка (а.с. 19).
Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року.
Щодо суті апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Проте, згідно постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року правопорушник ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, розгляд вказаної справи відбувся без його присутності.
Більше того, матеріали справи містять заяву про перенесення розгляду справи та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, а також для забезпечення можливості юридичного захисту.
Однак судом першої інстанції відмовлено у вказаному клопотанні.
Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , в той час як його участь при розгляду категорії таких справ є обов'язковою, та який при цьому перший раз просив перенести розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи та можливістю забезпечити юридичний захист, що є недопустимим.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду адміністративного правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, присутність якої є обов'язковою та не надав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Таким чином, постанова Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
Стосовно суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненому діянні частково підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №757154 від 19.10.2025 року, в якому наведені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП; рапортом ДОП СП ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Юзяка О., згідно якого ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м.Одеса, вул.Владислава Бувалкіна 69, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виражався нецензурною лайкою, поводився неадекватно, від будь-яких пояснень відмовився, повідомлення зареєстровано в ЖЄО за №38931 (а.с.3); рапортом НВН с-нт ОСОБА_5 , який зазначав що прибули за адресою АДРЕСА_1 , де гр. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння та виражався нецензурною лайкою та кидатись в бійку, після чого почав погрожувати розправою в бік військового наряду, після чого був доставлений до ВП №3 ОРУП №1 м. Одеса; поясненнями понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 19.10.2025 року, щодо висловлювання того ж дня ОСОБА_1 , який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, нецензурною лайкою та його відмови від підпису у протоколі (а.с.4-5); поясненнями свідка ОСОБА_8 від 19.10.2025 року, відповідно до яких того ж дня ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, дуже сильно сварився, порушував спокій, поводив себе неадекватно та висловлювався нецензурною лайкою (а.с.6).
Так, диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила дрібне хуліганство.
Матеріалами справи в своїй сукупності доводиться вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні, а доводи щодо відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, свідчать про його намагання уникнути відповідальності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
За змістом диспозиції ст. 173 КУпАП, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони, яка є складовою правопорушення, є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Тобто, суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством.
При цьому імперативною складовою наявності в діях особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є те, що дії особи повинні порушувати громадський порядок і спокій громадян.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Сам по собі факт відсутності відеофіксації події не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки закон не встановлює обов'язковості такого доказу.
Опис дій ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення є достатнім для встановлення об'єктивної сторони правопорушення. Сукупність доказів у справі усуває будь-які сумніви щодо характеру та спрямованості його дій.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, однак апеляційний суд виходить із того що, протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ст. 251 КУпАП також є доказом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не дивлячись на те, що працівники поліції не були безпосередніми очевидцями дій ОСОБА_1 , однак, вони бачили осіб конфлікту, опитали їх та на підставі зібраних доказів відобразили безпосередньо сприйняті обставини у протоколі про адміністративне правопорушення, який в сукупності із рапортами, поясненнями свідка та всіх учасників справи є достатніми для того щоб стверджувати про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, які б спростовували висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не у повному обсязі спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Отже, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати з постановленням нової постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
В силу положень ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, а також зважаючи на ступінь вини та особу ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи єдиним можливим уявляється застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним і притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 119 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 17 грудня 2025 року.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький