“16» грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-обвинуваченого за ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 22.01.2026 включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зазначає, що не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які б давали підстави продовжити строк дії запобіжного заходу. Просить врахувати, що ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 2 групи, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення розміру застави.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 зазначено, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, однак ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов'язків.
Застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Суд дійшов висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , опинившись на волі, зможе переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинуваченому загрожує реальне позбавлення волі.
Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватись від суду.
Крім того, характер вчинення, зокрема із використанням мережі Інтернет, інкримінованого правопорушення, направленого проти основ національної безпеки, свідчить про наявність ймовірних очікувань вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
На переконання суду першої інстанції, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, що є злочином проти основ національної безпеки України, суд не вбачав підстав для визначення розміру застави.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу.
Прокурор подав клопотання про апеляційний розгляд без його участі. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
На розгляді в Центральному районному суді м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження №22025150000000059 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 114-2 КК України - відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»). За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як передбачено ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 114-2 КК України.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
В поданій апеляційній скарзі захисник оспорює висновки суду в частині доведеності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Проте, розглянувши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду з наведених в апеляційній скарзі підстав.
З матеріалів, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що наразі триває судовий розгляд кримінального провадження №22025150000000059 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Рішення про продовження строку тримання під вартою постановлено за наслідками розгляду клопотання прокурора, тобто в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів погоджується з висновками суду, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На наявність встановлених судом першої інстанції ризиків вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану. У разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що характер вчинення, зокрема із використанням мережі Інтернет, інкримінованого злочину, направленого проти основ національної безпеки України, свідчить про наявність ймовірних очікувань вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Оскаржуване рішення про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, належним чином вмотивовано та постановлено з дотриманням вимог ч. 1 ст. 183 КПК України.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, під час дії воєнного стану. За такого, на виконання вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, до обвинуваченого на законних підставах, з огляду на наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, судом продовжено строк тримання під вартою. Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ч.6 ст. 176 КПК України відсутні підстави для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Щодо застави. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України.
Отже, з урахуванням зазначеного обвинувачення, оскаржуване рішення в частині не визначення розміру застави постановлено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, є обґрунтованим, законним та вмотивованим. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3