Справа № 640/14634/19 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Романенко С.В.
пр-к відповідача Ільєнко А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулася з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, в якому просила суд про визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.2019 №18.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано, що відповідачем порушено норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Наголошено на тому, що акт на підставі якого складено спірне рішення, містить численні порушення, а власне оскаржуване рішення недостовірну інформацію.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що спірне рішення прийнято з дотриманням встановлених вимог щодо його змісту, форми та обґрунтованості.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.03.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, за результатами планової перевірки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», проведеної у період з 19.02.2019 по 01.03.2019, складено акт №830-10.
Згідно з актом перевірки позивачем порушено абз. 6 п. 2, п. 7 та 18 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»; пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; пункту 11 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві»; частини другої статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», за що передбачена відповідальність пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частиною першою статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказане порушення полягає в тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі №826/8441/17 визнано протиправним і скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким було встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Голосіївського району м. Києва. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, яка набрала законної сили 20.12.2018, вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін. Згідно з наданими під час перевірки даними на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» обліковується 841 багатоквартирний житловий будинок, загальною площею квартир 2757921 кв.м, з яких загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі складає 260190 кв.м.
У період з 01.07.2017 по 20.12.2018 підприємством застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668, яке визнане судом протиправним і скасоване. У період з 21.12.2018 по 31.01.2019 застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування. До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського з питань майна району у м. Києві» на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23 (додаток №2). Таким чином, Підприємство в період з 01.02.2016 по 31.01.2019 порушило вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території власникам квартир, мешканцям будинків Голосіївського району м. Києва. По складовій тарифу поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження за період з 01.01.2016 по 31.06.2017 по 752 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі.
До акту складено додаток №1 «Розрахунок різниці тарифів плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з розпорядженнями КМДА від 30.04.2015 №442 та від 06.06.2017 №668», додаток №2 «Розрахунок зменшення приведених площ житлових будинків внаслідок передачі окремих тротуарів на баланс ШЕДів», додаток №3 «Перелік житлових будинків, по яким кошти освоєні не в повному обсязі, за складовою «Поточний ремонт» згідно з розпорядженням КМДА від 30.04.2015 №442».
07.03.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві виданий припис №241 щодо усунення порушень, які зафіксовані в акті перевірки №830-10.
22.07.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення №18 про застосування адміністративного господарських санкцій до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за порушення вимог законодавства встановлених актом №830-10 від 01.03.2019 у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки - 1552386,40грн., згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
Крім того, згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 31.03.2021 у справі №640/6176/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним і скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 07.03.2019 №241.
Не погоджуючись із рішенням про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2002 №1875-IV (далі -Закон №1875-IV) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ст. 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007-VI) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону №5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.
Частиною 1 ст. 17 Закону № 5007-VI передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Відповідно до п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
- наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
- вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно з п. 1 Положення № 667 Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Пунктом 2 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пп.2 п.3 Положення №667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно з пп. 11 п. 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:
- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів);
- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Пунктом 7 цього Положення визначено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1092 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1, у тому числі Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві.
Відповідно до пп. 11 п. 4 Положення №209 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:
- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V підставами здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
У частинах 6, 7 ст. 7 Закону № 877-V закріплено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Наказом № 965 затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Форма зазначеного акту дозволяє зафіксувати порушення, наведені у скарзі позивача, у випадку їх виявлення за результатами позапланової перевірки.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що основними функціями Головного управління Держспоживслужби в м. Києві є виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення, запобігання порушенням у сфері ціноутворення. З метою здійснення контролю за дотриманням вимог щодо формування та застосування державних регульованих цін Головне управління Держспоживслужби в м. Києві має право проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки під час яких перевіряється достовірність зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін.
У разі встановлення під час перевірки порушення встановлення та застосування державних регульованих цін має право вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та видавати приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Також, положеннями ст. 18 Закону № 5007-VI встановлено зокрема, що уповноважені органи мають право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
У силу положень п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону №5007-VI до суб'єктів господарювання уповноваженими органами застосовуються адміністративно - господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішенням № 18 від 22.07.2019 року, на підставі п.6 ч.1 ст.18 та п.1 ч.1 ст.20 Закону № 5007-VI, застосовав до позивача штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1552386,40 грн.
Надаючи оцінку спірному рішенню № 18 від 22.07.2019 року, колегія суддів враховує наступне.
Одне з виявлених відповідачем порушень полягало у застосуванні в період з 01 липня 2017 року по 20 грудня 2018 року тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням від 06 червня 2017 року № 668 згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/8441/17.
Так, судом першої інстанції встановлено та позивачем не заперечується, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» нараховувало мешканцям будинків, розташованих у Голосіївському районі міста Києва, плату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за тарифами, встановленими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», зокрема й у період з 01 липня 2017 року до 20 грудня 2018 року.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-VІ, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з приписами цього Закону послуга з утримання будинків надається відповідно до тарифу, встановленого рішенням органу місцевого самоврядування.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються.
Указане розпорядження набрало чинності після оприлюднення в газеті Хрещатик № 62 (4975) від 14.06.2017.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Колегія суддів враховує, що за пунктом 5.2.1 Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського районі м. Києва» до обов'язків позивача віднесено виконання рішень власника, розпорядження Київського міського голови, виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Таким чином, виконання розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 було обов'язковим для виконання позивачем.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі №826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, що набрало законної сили 20.12.2018, визнано протиправним і скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668.
У той же час, оскільки резолютивна частина згаданого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва не містить дати, з якої суд визнав протиправним і скасував вищевказане розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), то за загальним правилом це розпорядження є скасованим та не застосовується з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто з 20.12.2018.
Отже з 20.12.2018 позивач не міг застосовувати дане розпорядження.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що в період з 01.07.2017 по 20.12.2018 позивач правомірно застосовував розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Стосовно періоду з 21.12.2018 по 31.01.2019 позивач застосовував тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не було встановлено відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.
Так, 10.12.2017 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII.
Стаття 1 цього Закону не містить такого поняття як послуга з утримання будинків і прибудинкових територій та передбачає надання такого виду послуг як послуга з управління багатоквартирним будинком, яку визначає як результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Порядок укладання договору з управління будинком визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Зокрема, стаття 10 цього Закону право прийняття відповідних рішень надає зборам співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що пунктом 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, - зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом.
До визначення зборами співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку розміру витрат на управління будинком, зберігають чинність на колишніх умовах договори з утримання будинків за тарифом, встановленим/затвердженим для них органом місцевого самоврядування.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам на підставі договорів, укладених на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і спору та прибудинкових територій». Указаний типовий договір опублікований в газеті Київської міської ради №99 (4695) від 14.07.2015.
За відсутності будь-яких заперечень споживачів згаданих послуг щодо їх отримання та здійснення ними оплати за ці послуги згідно з отриманими квитанціями, є підтвердженням ними згоди щодо отримання таких послуги на умовах за ціною, яка існувала на день набрання чинності «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ.
Пунктом 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
У зв'язку із скасуванням рішенням суду розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668, з дня набрання цим рішенням суду законної сили 20.12.2018, фактично поновлена дія розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», втрата чинності якого теж скасована.
Зважаючи на викладені вище обставини, в період з 21.12.2018 по 31.02.2019 позивач повинен був застосовувати тарифи, розміри яких затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 01.07.2013 у справі №6-6цс13, відповідно до якого не ґрунтується на законі висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості зі споживача житлово-комунальних послуг лише з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконавчого комітету міської ради про зміну тарифів. У такому разі слід було виходити з тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджені на виконання постанови суду.
У той же час, акт перевірки не місить інформації щодо документів застосування позивачем відповідних тарифів, а тому необґрунтованим є висновок відповідача про порушення позивачем законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у зв'язку із застосуванням в період з 21.12.2018 по 31.01.2019 тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які невстановлені рішенням органу місцевого самоврядування.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позивач у спірний період надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам на підставі та в межах законодавства, згідно тарифів, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668, і ці тарифи, як встановив суд у справі №640/6176/19, застосовувалися правомірно.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосовані штрафні санкції рішенням від 22.07.2019 №18 прийняті в супереч п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону №5007-VI з огляду на відсутність порушення законодавства.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 18.12.2025р.)