09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/297/25
Головуючий суддя І інстанції - Сагун А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 в адміністративній справі №340/297/25 за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1382 до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1382 до Державного земельного кадастру.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 адміністративний позов заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області було задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру.
Зобов'язано Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що невиготовлення на теперішній час технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, а також невнесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки до Державного земельного кадастру не тягне за собою відповідальності відповідача, оскільки строки щодо цих дій законодавством України на теперішній час не визначено. Зауважено, що виконання обов'язків із визначення меж та режимів використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення покладається саме на органи місцевого самоврядування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, в просторових межах земельної ділянки з кадастровим номером 35211110100:02:000:9008 на відстані 2,1 кілометра на Схід - Північний Схід від міста Гайворон Голованівського району Кіровоградської області наявний курган №7, який відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради народних депутатів №277 від 14.07.1988 «Про взяття на державний облік нововиявлених пам'яток археології та затвердження охоронних зон» взятий на державний облік, як пам'ятка археології місцевого значення, та йому присвоєно охоронний номер 1382 (а.с.31-32).
Курган №7, що розташований на відстані 2,1 кілометра на Схід -Північний Схід від міста Гайворон, є об'єктом та пам'яткою культурної спадщини - пам'яткою археології місцевого значення, з присвоєним охоронним номером, та щодо нього укладено охоронний договір ( а.с.28-29).
Листом від 28.12.2022 № 06/35/5241-22 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України зверталося до обласних та Київської міської військових адміністрацій з проханням надати переліки об'єктів культурної спадщини, які було взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та які станом на 01.12.2022 не включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Листом департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 26.07.2023 № 29-01-17/855/0.29 наданий перелік об'єктів культурної спадщини (археологія) для занесення до Реєстру (загальна кількість - 1173 об'єктів), до якого були включені і об'єкти, зазначені у позові.
На підставі вказаного подання був прийнятий наказ МКСК від 17.12.2024 № 927 про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, де пам'ятку археології місцевого значення Курган №7 (пункт 523 Переліку, що є додатком до вищевказаного наказу) було занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України з охоронним номером 1123-Кр.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.10.2024, відомості про межи і режим використання земель пам'ятки археології Курган № 7 до Державного земельного кадастру не внесені (а.с.26).
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1382 до Державного земельного кадастру, прокурор звернувся до суду в інтересах держави.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність визначених меж створеного у встановленому законом порядку об'єкту культурної спадщини впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі дотримання обмежень у землекористуванні, а тому правомірним є зобов'язання Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».
За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:
- охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як установлено частиною другою статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за видами об'єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, крім інших, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам'ятки місцевого значення та її зон охорони); затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'яток місцевого значення; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Порядок утримання та використання пам'яток установлено статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у відповідності до частини першої якої власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
За змістом статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам'ятки - це територія, історично і топографічно пов'язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам'ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам'ятки.
Межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам'яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам'яток місцевого значення.
У той же час положеннями статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є, серед іншого, науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання території пам'ятки, режимів використання пам'ятки.
Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.
Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об'єкта дослідження; місцезнаходження (місце розташування); опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає); опис обмежень у використанні земель.
Невід'ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.
Як установлено частиною четвертою статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам'ятка, власник пам'ятки чи уповноважені ним особи - щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки; землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель.
Водночас варто звернути увагу і на те, що відповідно до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації», згідно із статтею 1 якого виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
При цьому відносини обласної та районних місцевих державних адміністрацій врегульовані статтею 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у відповідності до якої обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.
У аспекті вищевказаного слід також зазначити, що за частиною другою статті 25 Закону України «Про землеустрій» до видів документації із землеустрою належать, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Згідно із статтею 47 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам'яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об'єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
У відповідності до статті 57-1 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій пам'яток культурної спадщини, зон охорони, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, а також пов'язаних з ними обмежень у використанні земель, що встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» і діють до затвердження відповідної науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.
За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Зміст наведених положень у їх сукупності та системному зв'язку дають підстави для наступних висновків.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки останні як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності. Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам'ятки археології, як і власне на земельні ділянки, на якій такі пам'ятки розташовані, у зв'язку із їх невіддільністю. Ця норма запроваджує особливий правовий режим пам'яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення (склад таких земель визначено статтею 53 Земельного кодексу України), а також передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, яка є власником останніх.
Як Закон України «Про охорону культурної спадщини», так і Закон України «Про землеустрій» встановлюють обов'язковість виготовлення науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини (документації із землеустрою), в тому числі і для земельних ділянок, на яких розташовані нерухомі об'єкти культурної спадщини (пам'ятки археології), власником яких є держава.
Враховуючи особливий правовий режим пам'яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, положення абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у кореспонденції із приписами статей 6, 17, 24 цього ж Закону, нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про місцеві державні адміністрації» замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини щодо меж і режимів використання території пам'ятки археології місцевого значення є її власник (щодо пам'ятки археології) та землевласник (щодо земельної ділянки, на якій пам'ятка археології розташована), тобто держава, яка своє право державної власності реалізує через органи виконавчої влади, у тому числі місцеві державні адміністрації, чи інші уповноважені державою особи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).
Як свідчать встановлені обставини справи, Курган №7, що розташований на відстані 2,1 кілометра на Схід - Північний Схід від міста Гайворон, є об'єктом та пам'яткою культурної спадщини - пам'яткою археології місцевого значення, з присвоєним охоронним номером, та щодо нього укладено охоронний договір
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України держава є суб'єктом права власності на землю, яка реалізує його через відповідні органи державної влади.
Таким чином, оскільки законодавство запроваджує особливий правовий режим пам'яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, на якій вони розташовані, передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, то пам'ятка археології «Курган №7» і земельна ділянка під нею є державною власністю.
У той же час, аналіз положень законодавства, наведеного у цій постанові, дає колегії суддів підстави стверджувати, що при встановленні замовника науково-проектної документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки визначальним є той факт, хто є власником відповідної пам'ятки культурної спадщини (земельної ділянки під нею).
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про можливість місцевої державної адміністрації бути замовником науково-проектної документації з визначення меж та режиму використання території пам'ятки археології місцевого значення і технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки місцевого значення.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр має виступати саме відповідач як особа, уповноважена реалізовувати право державної власності на пам'ятку археології та відповідну земельну ділянку, на якій вона розташована.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2025 року у справі №140/6548/24.
Що стосується посилань апелянта на те, що відповідним замовником документації має виступати Гайворонська міська рада, на території якої розташована пам'ятка археології, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Так, Гайворонська міська рада не може виступати замовником документації з огляду на приписи абзацу дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якими визначено, що замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель. Гайворонська міська рада такою особою у правовідносинах, щодо яких виник спір, не є.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.10.2025 по справі № 140/4040/24, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, встановивши, що документація із землеустрою (проекти землеустрою, технічна документація із землеустрою тощо), визначена статтею 25 Закону України «Про землеустрій» щодо земельної ділянки, на якій розташована означена вище пам'ятка археології, відсутня, земельна ділянка під зазначеною пам'яткою археології не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, межі та цільове призначення, як землі історико-культурного призначення, не визначені і це впливає на порядок її використання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність з поставленого прокурором питання, що є наслідком задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що з огляду на констатовані порушення приписів законодавства з боку відповідача, належним способом захисту прав Держави є саме визнання протиправною бездіяльності Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам'ятки археології місцевого значення, «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр., а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру та зобов'язання Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр., а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзаців 3 та 4 його резолютивної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 в адміністративній справі №340/297/25 - змінити, виклавши абзаци 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам'ятки археології місцевого значення, «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр., а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру.
Зобов'язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр., а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам'ятки археології місцевого значення «Курган №7», охоронний номер №1123-Кр. до Державного земельного кадастру».
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 в адміністративній справі №340/297/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва