09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34495/24
Головуючий суддя І інстанції - Горбалінський В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року в адміністративній справі № 160/34495/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській щодо незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року у КНП «Новомосковська ЦРЛ» Новомосковської міської ради» на посаді сестри медичної палатної туберкульозного відділення, з 03.01.2020 року по 31.12.2022 року в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) туберкульозного відділення №3 до стажу роботи у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року у КНП «Новомосковська ЦРЛ» Новомосковської міської ради» на посаді сестри медичної палатної туберкульозного відділення, з 03.01.2020 року по 31.12.2022 року в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) туберкульозного відділення №3, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 29.11.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року, з 03.01.2020 року по 07.03.2022 року та з 14.05.2022 року по 31.12.2022 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року, з 03.01.2020 року по 07.03.2022 року та з 14.05.2022 року по 31.12.2022 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з абзацом третім частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, про що роз'яснено в листі від 18.12.2024 № 67634-51198/Б-01/8-0400/24. Також, відповідач зазначає про те, що заяву позивача від 29.11.2024 розглянуто в рамках Закону України «Про звернення громадян».
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.11.2020 року.
З розрахунку стажу ОСОБА_1 , який наявний в пенсійній справі, вбачається, що позивачу зараховано періоди роботи з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року та з 03.01.2020 року по 31.12.2022 року до стажу роботи без урахування кратності.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що туберкульоз - інфекційне захворювання, а тому періоди роботи позивача в даному інфекційному відділенні підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі. При цьому, позивач в період з 08.03.2022 року по 13.05.2022 року працювала в приймальному відділенні, тобто не в туберкульозному відділенні, отже вказаний період не підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин 1-3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як встановлено, позивач у період з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року, з 03.01.2020 року по 07.03.2022 року та з 14.05.2022 року по 31.12.2022 року працювала на посадах сестри медичної палатної туберкульозного відділення та сестри медичної стаціонару (палатної) туберкульозного відділення у КНП «Новомосковська ЦРЛ» Новомосковської міської ради», КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради».
Спільним листом від 29.12.2005 за № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.2009/2606, № 16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України надано роз'яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, туберкульозні диспансери, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Таким чином, період роботи позивача з 13.09.2005 року по 31.12.2019 року, з 03.01.2020 року по 07.03.2022 року та з 14.05.2022 року по 31.12.2022 року у туберкульозному диспансері підлягає зарахуванню до її стажу у подвійному розмірі з урахуванням ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, що стосується посилань відповідача на те, що оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року в адміністративній справі № 160/34495/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко