09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/8353/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Бурової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 р. (суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі №340/8353/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій проси суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.08.2024 року № 0000117182404, № 0000117162404, № 0000117172404 та № 0000117152404; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024 року №Ф-0000117142404; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.08.2024 року № 0000117102404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки податкової перевірки спростовані наданими ним документами, які підтверджують отримання доходу та здійснення витрат. Також, позивач вважав законним використання ним у своїй підприємницькій діяльності банківського рахунку, який був відкритий як для фізичної особи. Відповідачем застосовано постанову Національного банку України № 162 від 29.07.2022, яка не була чинна в період, який перевірявся ( 01.01.2019 по 31.12.2022). Крім того, відповідачем неправомірно проігноровані документи, які підтверджують придбання позивачем ТМЦ. Позивач вважав, що не допустив порушень податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності за вказаний період.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 р., ухваленим в порядку загального позовного провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області 02.08.2024 №0000117172404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у частині таких нарахувань на суму 25905,70 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 20724,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5181,14 грн., повідомлення-рішення №0000117152404, яким застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у частині нарахування такого штрафу у розмірі 10362,00 грн. В іншій частині позову суд відмовив.
Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку сторонами по справі.
Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник/позивач вказує на свою незгоду з висновками акту перевірки, відтворивши доводи позовної заяви.
Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник/відповідач у повному обсязі відтворив відзив на позовну заяву (т. 22 а.с.31-36).
Відповідач у письмовому відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судовому засіданні представник скаржника/відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Кіровоградській області та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи, до суду не прибув, правом участі в режимі відео конференції не скористався.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 22.06.2015, перебуває на обліку як платник податку (т. 1 а.с. 33, 34-36). Основним видом економічної діяльності є: 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві. Позивач зареєстрований як платник ПДВ (т. 1 а.с. 37).
Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 20.05.2024 по 31.05.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, за наслідками якої складено Акт №8264/11-28-24-04/2806605416 від 07.06.2024 (т. 1 а.с. 38-68), у якому зафіксовано порушення вимог зазначеного законодавства з боку позивача.
Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, позивачем 27.06.2024 за №27/06-01 подано заперечення до Акту перевірки (т. 1 а.с.69-75), за результатами розгляду яких прийнято рішення про проведення на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки (т. 1 а.с. 76), яку було проведено у період з 16.07.2024 по 22.07.2024.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, складено Акт №10555/11-28-24-04/2806605416 від 29.07.2024 (т. 1 а.с. 78-100), у якому також зафіксовано порушення вимог зазначеного законодавства з боку позивача.
Позивачем 14.08.2024 за №14/08-01 подано заперечення до Акту перевірки (т. 1 а.с.101-106), проте позивачу повідомлено, що розгляд заперечень на перевірку, проведену згідно пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України, окремо не здійснюється, такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки (т. 1 а.с. 147).
На підставі Акту №10555/11-28-24-04/2806605416 від 29.07.2024 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0000117182404 від 02.08.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8542475,49 грн., з яких основне зобов'язання 7005292,31 грн., штраф 1537183,18 грн. (т. 1 а.с. 107);
- №0000117162404 від 02.08.2024, яким збільшено суми грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 711872,96 грн., з яких основне зобов'язання 583774,36 грн, штраф 128098,60 грн. (т. 1 а.с. 108);
- №0000117172404 від 02.08.2024, яким застосовано фінансові санкції у сумі 19285,75 грн. за податком на додану вартість (т. 1 а.с. 227-229);
- №00107770701 від 16.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 243115 грн., з яких за основним зобов'язанням 194492 грн., штраф 48623 грн. (т. 1 а.с. 109);
- №0000117152404 від 02.08.2024, яким за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних застосовано штраф у розмірі 97246 грн. (т. 1 а.с. 110).
02.08.2024 ГУ ДПС в Кіровоградській області на підставі Акту №10555/11-28-24-04/2806605416 від 29.07.2024 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000-11714-2404, якою зобов'язано позивача сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 703417,91 грн. (т. 1 а.с. 111), а також прийнято рішення №0000117102404 від 02.08.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 24135,12 грн. (т. 1 а.с. 112).
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково, дійшовши висновку про протиправне збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25905,70 грн. (за основним зобов'язанням - 20724,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5181,14 грн.), а також про протиправність застосованого до позивача штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН в частині суми 10362,00 грн.
Позивач в апеляційній скарзі наполягає на законності використання ним рахунку НОМЕР_1 для здійснення підприємницької діяльності. Він вважає, що відповідачем не зазначено, з яких саме квитанцій можливо встановити, що цей рахунок саме позивача як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця. На переконання позивача, оплати, які здійснені ним з цього рахунку, є реальними та такими, що спрямовані та спричиняють зміну майнового стану та безпосередньо підтверджують оплату товарів та послуг. Позивач/скаржник також наполягає на неможливості застосування положень постанови Національного банку України № 162 від 29.07.2022, яка не була чинна в період, який перевірявся ( 01.01.2019 по 31.12.2022).
Відхиляючи ці доводи, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено жодних підстав необхідності використання у підприємницькій діяльності особистого карткового рахунку замість рахунків, спеціально відкритих для використання у такій діяльності. Суд також вказав на те, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідних коштів з рахунків ФОП на особистий рахунок позивача (під звіт, тощо) для проведення спірних платежів, з подальшим звітуванням за витрачені кошти. Облік витрат, понесених з особистої картки позивача, як фізичної особи, не може бути проведений в межах здійснення господарської діяльності позивача, оскільки це суперечить принципам бухгалтерського обліку та звітності, встановленим чинним законодавством.
За висновками відповідача, ФОП ОСОБА_1 не довів документально в ході проведення позапланової перевірки, що розрахунки за ТМЦ та послуги з рахунку НОМЕР_2 з фізичними особами здійснювалися в межах підприємницької діяльності, а не використовувались на власні потреби.
Колегія суддів, у свою чергу, звертає увагу, що Постанова Правління Національного банку України № 162 від 29.07.2022, якою затверджено Інструкцію про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, набула чинності 01.08.2022. Тобто в період з 01.08.2022 по 31.12.2022 застосування її приписів правомірно.
Крім того, з 01.01.2004 по 01.08.2022 діяла Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003.
Пунктом 14 Інструкції № 492 встановлена заборона використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Позивач не оспорює ту обставину, що цей рахунок ним був відкритий в АТ КБ «Приватбанк» для використання як фізичною особою. Зважаючи на пряму заборону використовувати такий рахунок для здійснення операцій в межах підприємницької діяльності, доводи позивача про необхідність дослідження змісту квитанцій на предмет характеру платежу колегія суддів відхиляє.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 38918290,63 грн. відповідачем правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 7005292,31 грн., військовий збір на суму 583774,36 грн., єдиний внесок на суму 703417,91 грн., а також застосовано відповідні штрафні санкції, є законним та обґрунтованим.
Щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних.
Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ "Олександрійська зернова компанія", ПП "Славутич-Тара", ПП "Славутич-Тара" (як замовниками) господарські операції фактично відбулись.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, надавши послуги перевезення вантажів та отримавши оплату за такі послуги, мав включити відповідні суми до податкових зобов'язань та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, що останнім здійснено не було.
При цьому, суд першої інстанції визнав безпідставним нарахування позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20724,56 грн., а також штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки акт перевірки не містить доказів наявності правовідносин (їх характер) між позивачем та особами, від яких він отримав грошові кошти (за переліком, наведеним в акті).
Колегія суддів також вважає, що одного факту надходження на банківський рахунок фізичної особи коштів недостатньо для висновку про їх отримання в межах господарської діяльності. Як зазначив суд першої інстанції акт перевірки містить посилання відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДПС України, однак витягів з такого реєстру, довідок чи іншим чином оформлених документів, які дозволили би суду ідентифікувати джерело зазначених відомостей та пересвідчитись у їх достовірності, відповідачем суду не надано.
Крім цього, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що позивачем здійснено придбання товарно-матеріальних цінностей, які не використані в господарській діяльності, не рахуються в залишках ТМЦ, та включені до складу податкового кредиту, на загальну суму 981940,44 грн., в тому числі ПДВ - 159965,97.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач підтвердив придбання ним ТМЦ, повідомивши про те, що частина з них вже використана у господарській діяльності, а інша частина є у залишках ТМЦ та буде використана згодом.
Суд першої інстанції врахував ту обставину, що під час проведення перевірки позивачем на запит контролюючого органу надавались довідки про залишки товарно-матеріальних цінностей (т. 22 а.с. 40-43), проте такі довідки не містять відомостей відносно ТМЦ, зазначених податковим органом в Акті перевірки. Крім цього, позивачем ані під час проведення перевірки, ані до суду не надано жодних доказів про те, що спірні ТМЦ на момент проведення перевірки були використані у господарській діяльності (повністю або ж у певній частині).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх рішень належними та допустимими доказами, що стало підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 №0000117172404 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 25905,70 грн та податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 №0000117152404 в частині нарахування штрафу у розмірі 10362,00 грн.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, тому не є підставами, визначеними статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 р. в адміністративній справі №340/8353/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 грудня 2015 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2025 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш