03 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/173/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. (суддя Бухтіярова М.М) в адміністративній справі №160/173/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» щодо не проведення нарахування та виплати йому при звільненні із військової служби та виключенні зі списків особового складу установи, суми грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період з 30 квітня 1998 р. по 31 грудня 2021 р.;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, без застосування пропорційності часу, що минув із дати виникнення права на отримання цього майна та по дату підписання наказу про виключення його зі списків установи за період з 30 квітня 1998 р. по 31 грудня 2021 р. у загальному розмірі 108 265,49 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» та 31 грудня 2021 р. його було звільнено, але не проведено з ним повного розрахунку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, а саме не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, без урахування пропорційності часу, що минув з дати виникнення права на отримання майна по дату підписання наказу про виключення зі списків установи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо виплати нарахованої ОСОБА_1 суми грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
- зобов'язано Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 18 625,58 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивача звільнено 31 грудня 2021 р., а довідка про виплату йому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна складена пізніше, та в ній відсутній підпис позивача про ознайомлення із розміром компенсації, тому виникнення спору в цій частині було неможливим. Також наголошено, що за період служби позивача, його жодного разу не було ознайомлено із записами в арматурних картках. Крім того, судом не прийнято до уваги доводи щодо часткового забезпечення позивача речовим майном за період 30 квітня 1998 р. по 14 серпня 2013 р. та незабезпечення за період з 14 серпня 2013 р. по 31 грудня 2021 р.
В поданому відповідачем письмовому відзиві на апеляційну скаргу вказано про необхідність відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обгрунтовано тим, що позивач не виявляв бажання ознайомитись із розміром розрахованої йому компенсації. Відсутність підпису на довідці №17 від 03 січня 2022 р. про розмір компенсації та в арматурних картках, не впливає на правильність розрахунку, зробленого відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 578 у діючий редакції, яка передбачає розрахунок пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання компенсації, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)», з якої відповідно до наказу від 28 грудня 2021 р. №473/ОС-21 був звільнений 31 грудня 2021 р. В подальшому позивач подав заяву до відповідача про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно. 03 січня 2022 р. Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» складено довідку №17 про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 18 625,58 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 30 квітня 1998 р. по 31 грудня 2021 р., ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, відносно виплати позивачу нарахованої суми грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 18 625,58 грн. Судом наголошено, що державні органи, не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 5 статті 21, частин 2, 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14 серпня 2013 р. затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578).
Пунктом 2,3 Порядку №578 визначається, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань. Речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пункт 27 Порядку №578 в редакції, що діяла станом на 01 липня 2020 р. передбачав, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Водночас, пункт 27 Порядку №578 в редакції станом на 12 грудня 2020 р. та в подальшому передбачає, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Пунктом 60 Порядку №578 визначено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування, оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з Додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових доказів, ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)» та відповідно до наказу №473/ОС-21 від 28 грудня 2021 р. був звільнений 31 грудня 2021 р. На підставі даного наказу Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» було складено довідку №17 від 03 січня 2022 р. про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 18 625,58 грн. Відповідач вказує про неможливість здійснення виплати позивачу даної суми у зв'язку із відсутністю бюджетних коштів.
З цього приводу слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані Законом виплати, пільги тощо, в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6- рп/2007).
Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати нарахованої позивачу суми грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 18 625,58 грн., тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача виплатити йому вказану компенсацію.
Слід також зазначити про безпідставність доводів позивача відносно неправомірного розрахунку відповідачем розміру належної йому компенсації із урахуванням принципу пропорційності, оскільки механізм даного розрахунку визначений діючою редакцією пункту 27 Порядку №578.
В зв'язку із чим, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. в адміністративній справі №160/173/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 грудня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш