17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/23058/24
адміністративне провадження № К/990/11514/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів Мельнікової Л.В., Русанової В.Б.)
УСТАНОВИВ;
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, податковий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2024 за №00408170703 на суму 1069997,80 грн, складене на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІНДАСТРІАЛ - СЕРВІС" з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 01.09.2022 №9 за період з 01.09.2022 по 31.05.2024 за №30564/20-40-07-03-06/34630002 від 28.06.2024.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що ним не було допущено порушень валютного законодавства, оскільки зважаючи на неможливість, з незалежних від позивача підстав. Крім того, встановлені порушення валютного законодавства України спростовуються висновком ТПП України від 11.07.2023 №601/63.01-6, в якому вказано про обставини, які ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань. Указує, що оскаржуване ППР від 19.07.2024 №00408170703 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач звільняється від відповідальності відповідно до п. 112.8.9 ст. 122 ПК України у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі та в межах повноважень наданих контролюючому органу повноважень, за наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» порушень вимог частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за експортований товар, а отже є законною.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновував, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
6.1. Так, Суд апеляційної інстанції вказував, що відповідно до п. 112.8.9 ст.122 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
6.2. ТОВ "Індастріал-Сервіс" було надано до податкового органу під час перевірки Сертифікат (висновок) ТПП України (HARDSHIP) від 11.07.2023 №601/63.01-6, що також відображено в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 01.09.2022 № 9 за період з 01.09.2022 р. до 31.05.2024.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Податковий орган не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №520/23058/24 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/23058/24 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7.2. Так, податковий орган зазначає, що у справі №240/25642/22 Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності спеціальної норми, яка визначає інший граничний строк розрахунків в умовах воєнного стану, застосування загальних положень є неправильним. У нашій справі має місце тотожна ситуація: позивачеві донараховано штраф/пеню за порушення строку розрахунків, але при цьому судом було проігноровано спеціальну норму пункту 14-2 Постанови №18.
7.3. Судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного у постановах Верховного Суду, та неправильно застосовано норми матеріального права щодо засвідчення факту наявності форс- мажорних обставин та впливу їх на дотримання строків розрахунків за зовнішньо-економічним контрактом.
Так, відповідач указує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені Верховним Судом, в наступних постановах Верховного Суду: від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22) щодо того, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору, не враховано наступну позицію Верховного Суду: «посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс- мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору».
Оскільки контрагентом Позивача, з боку якого відбулося порушення договірних зобов'язань, не надано доказів (документів) уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору, що зумовили неможливість виконання своїх обов'язків за контрактом нерезидентом, таким чином підстав для звільнення від нарахування пені відповідно до пункту 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» немає.
ГУ ДПС уважає, що спірне повідомлення-рішення є правомірним та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства; постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №520/23058/24, якою скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №520/23058/24, не може вважатись обґрунтованою, об'єктивною та такою, що ґрунтується на нормах Закону, натомість є такою, яка прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а, отже, підлягає скасуванню.
8. Товариство надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанцій без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 17.06.2024 по 21.06.2024 посадовими особами контролюючого органу на підставі направлень від 14.06.2024 №№5003, 5004, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 13.06.2024 №2501-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 34630002, з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 01.09.2022 № 9 за період з 01.09.2022 по 31.05.2024, за результатами якої складено акт від 28.06.2024 № 30564/20-40-07-03-06/34630002.
10. Відповідно до висновків акту від 28.06.2024 № 30564/20-40-07-03-06/34630002 перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ - СЕРВІС" частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", із змінами та доповненнями, пункту 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 01.09.2022 № 9, який укладено з компанією "Niftylift Ltd" (Milton Keynes, England).
11. На підставі висновків акту від 28.06.2024 № 30564/20-40-07-03-06/34630002 контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2024 №00408170703, згідно з яким за встановлене порушення ч.3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України і згідно із п. 5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1059997,8 грн.
12. Уважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
15. Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
16. Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
17. Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
18. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
19. Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
20. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
21. Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій.
22. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
23. За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
24. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
25. Відповідно до частин першої, другої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
26. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
27. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
28. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
29. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
30. Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
31. Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
32. Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
33. Відповідно до пункту 14 прим 2 постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», з наступними змінами, - граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
34. Згідно з пунктом 7 розділу Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується, або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору, за операціями з експорту товарів.
35. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0.3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
36. Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
37. Суд звертає увагу на те, що підстави позову та порушене скаржником у суді касаційної інстанції питання стосуються правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з виникнення форс-мажорних обставин.
38. Так, частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
39. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
40.Таким чином, положення Закону № 2473-VIII передбачають можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
41. Крім того, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
41. Також Суд звертає увагу на те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
42. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що товариство акцентує увагу на тому, що в період дії договору відбулись обставини, які істотно ускладнили виконання підприємством зобов'язань за договором у частині своєчасної поставки товару, а також суттєво вплинули на баланс майнових інтересів сторін договору та виконання валютного законодавства України. Представником позивача зазначено, що ці обставини зумовлено причинами, які не залежали від позивача і перебували поза його контролем, і яких воно не могло усунути самостійно, при всій турботливості та обачності, шо підтверджується висновком Торгово-промислової палати України (HARDSHIP) від 11.07.2023 № 601/63.01-6 щодо обставин, які ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань за договором поставки від 20 вересня 2022 року №01-251166-22 відповідно до умов за контрактом від 01.09.2022 №9 за період з 01.09.2022 р. до 31.05.2024 р.
43. Компанія листом від 06.03.2023 року №б/н повідомила підприємство про те, що через наслідки пандемії COVID-19 та енергетичної кризи в Європі через війну росії проти України, порушені логістичні ланцюжки постачання компонентів для виробництва підйомних платформ, а так як замовлені за контрактом підйомники збиратимуться з великої кількості деталей, то затримка кількох з них на кілька тижнів призводить до затримки складання готової машини на декілька місяців, тому орієнтовний термін готовності травень - червень 2023 року.
44. На підставі зазначеного, позивачем було направлено контрагенту лист від 06.03.2023 року №06-03-1 з проханням повернути отриману передоплату за контрактом, про що у відповідь підприємством було отримано лист компанії від 22.05.2023 року №б/н, що на 80-85% доставлені та зібрані всі компоненти, але за гідравлічною системою машин є затримка від постачальника, тому орієнтовний термін виробництва та готовності замовлення - 15-25 серпня 2023 року.
45. Також представником позивача вказано, що незалежно від взаємних домовленостей про поставку товару, компанією 16 червня 2023 року було повернуто позивачу у повному обсязі передоплату за контрактом, що підтверджується фінансовим документом від 16.06.2023 року №ASW78804/1. Відтак позивач не міг передбачити такі обставини та подолати їх будь-яким іншим способом, що підтверджується висновком ТПП України (HARDSHIP) від 11.07.2023 № 601/63.01-6 щодо обставин, які ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань.
46. Крім того, представником позивача повідомлено про обставини того, що зміна виробника потребує проведення попередньої роботи із дослідження якісних характеристик товару, що неможливо провести в найкоротші терміни. До того ж, вказано, що вибір виробника був ускладнений, оскільки розділом II. «Технічні та якісні характеристики Товару» Технічної специфікації « 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання Підйомники самохідні» (додаток №2 до договору) передбачено, що країною походження товару є безпосередньо Англія.
47. Позивач згідно з авторизаційних листів від 12.01.2022 року №б/н, від 16.01.2023 року №б/н, виданих Компанією «Niftylift Ltd» (Англія), є офіційним представником компанії на території України, тому проблем у закупівлі товару у заводу-виробника не мало бути. Проте, знайти заміну в Англії попередньому продавцю товару у найкоротші терміни було неможливо.
48. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що через непоставку товару компанією позивачем було порушено норми валютного законодавства України, що позивачем не заперечується, своєю чергою представником позивача повідомлено суди, що вказані обставини не залежали до волі позивача, а саме: граничних строків розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), проведеного підприємством 12.10.2022 року за контрактом, в частині прийняття товару, що в свою чергу підтверджується висновком Торгово-промислової палати України (HARDSHIP) від 11.07.2023 № 601/63.01-6 щодо обставин, які ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань.
49. Здійснюючи правовий аналіз зазначених вище норм права у сукупності Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24) при перегляді судових рішень у подібному спорі дійшов висновків про відсутність підстав для відступу від попередньо сформованих висновків касаційного суду, а саме те, що:
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 380/839/24, від 14 січня 2025 року у справі № 440/17191/23, з урахуванням постанов Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22);
- підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (постанови від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 тощо);
- має бути встановлено (доведено) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку (постанови від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16).
50. Разом з тим, Судова палата Верховного Суду сформувала узагальнюючі правові висновки про те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
51. При цьому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
52. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання конкретною особою (учасником) в межах укладеного міжнародного договору. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
53. Так, в розумінні норм ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII передбачається можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
54. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
55. Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16.
56. Відповідно до висновку Торгово-промислова палата України повідомила, що для позивача відбулась зміна об'єктивних обставин, що знаходилась поза контролем сторін та яка ускладнює своєчасне виконання зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО». Також вказано, що у зв'язку з настанням істотних обставин, згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України, позивач має всі підстави та право ініціювати внесення змін до договору поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, в частині перенесення строків поставки товару.
57. Відтак зазначений висновок стосується саме обставин, що ускладнюють виконання саме позивачем умов договору поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, укладеного із Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», а не взаємовідносин позивача із Компанією «Niftylift Ltd» (Англія), що виникли в рамках виконання умов контракту купівлі-продажу від 01.09.2022 року №9 щодо якого встановлено порушення контролюючим органом.
58. Під час розгляду справи зі змісту оцінених судами обставин справи встановлено, що інших документів, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу II Положення № 5 позивачем надано не було.
59. Так, згідно з висновку Торгово-промислова палата України повідомила, що для позивача відбулась зміна об'єктивних обставин, що знаходилась поза контролем сторін та яка ускладнює своєчасне виконання зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО». Також вказано, що у зв'язку з настанням істотних обставин, згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України, позивач має всі підстави та право ініціювати внесення змін до договору поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, в частині перенесення строків поставки товару.
60. Відтак зазначений висновок стосується саме обставин, що ускладнюють виконання саме позивачем умов договору поставки від 20.09.2022 року №01-251166-22, укладеного із Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», а не взаємовідносин позивача із Компанією «Niftylift Ltd» (Англія), що виникли в рамках виконання умов контракту купівлі-продажу від 01.09.2022 року №9 щодо якого встановлено порушення контролюючим органом.
61. У контексті наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який правомірно не врахував сертифікат Торгово-промислової палати як безумовну підставу звільнення позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.
62. Існування інших непереборних обставин, які перешкоджали Товариству вчасно виконати свій податковий обов'язок, останнім не наведено.
63. Відтак, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин; висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
64. Натомість, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, що у період з 01.09.2022 р. до 31.05.2024 Товариство не мало можливості виконувати обов'язки з розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку із дією форс-мажорних обставин, а відтак помилково скасував рішення суду першої інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.
65. Підсумовуючи викладене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.
66. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
67. Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
68. Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права що є підставою для скасування судового рішення. За таких обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції..
VI. Судові витрати
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
70. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №520/23058/24-скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко