Справа № 760/9901/24 Головуючий у І інстанції Коробенко С.В.
Провадження №22-ц/824/16650/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
18 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Приходька К.П, розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Дзундзи Ольги Володимирівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києвавід 01 вересня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 16 вересня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , правонаступником якого є ТОВ «ФК Артеміда-Ф», укладено Договір позики №9338145 на суму 11 500 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 16 жовтня 2020 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом.
Кредитор своє зобов'язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останнім кредит не погашається.
У зв'язку з порушенням умов договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 18 квітня 2024 року становить 36 403,56 грн, що складається з наступного: 11 500,00 грн - заборгованість по кредиту, 19 954,80 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 948,76 грн - інфляційне збільшення, яку позивач просив стягнути з останнього на свою користь, а також понесені витрати на правову допомогу та судовий збір.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києвавід 01 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики у розмірі 36403,56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» компенсацію понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розмірі суми судового збору 2422,40 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник ТОВ «ФК Артеміда-Ф» - адвокат Дзундза О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував, що представником позивача - адвокатом Дзундзою О.В. до позовної заяви було долучено копію Договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката, ордер про надання правової допомоги № 1277794 від 18 квітня 2024 року.
Також вказує на те, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару, саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Крім того, умовами Договору про надання правової допомоги передбачено, що правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому даним Договором (п.4.1), а у разі ухвалення судом рішення суду про задоволення позовних вимог клієнта, останній зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн. (п.4.2).
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «ФК Артеміда-Ф» - адвоката Дзундзи О.В. підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києвавід 01 вересня 2025 року оскаржується лише в частині незадоволених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, тому в іншій частині дане рішення перегляду не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду в частині оскаржуване зазначеним вимогам закону не відповідає, враховуючи наступне.
Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18
У справі, яка переглядається, встановлено, що інтереси ТОВ «ФК Артеміда-Ф» в суді першої інстанції представляв адвокат Дзундза О.В.
До позовної заяви представником позивача було долучено копію Договору про надання правової допомоги №20241804/15 від 18квітня 2024 року, укладеногоміж адвокатом Дзундзою О.В. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»; ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокатом Дзундзою О.В. № 1277794 від 18 квітня 2024 року; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач в розміоі 7000,00 грн, в дану суму включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано до суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.
Для розподілу судових витрат на правничу допомогу мають бути підтвердженні саме обсяг наданих послуг та їх вартість. В той час, як фактична оплата таких послуг може бути здійснена вже після вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі
№ 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умовами Договору про надання правової допомоги передбачено, що правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому даним Договором (п.4.1), а у разі ухвалення судом рішення суду про задоволення позовних вимог клієнта, останній зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн. (п.4.2)..
Відповідно до п. 4.4. Договору клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатомправової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.
Домовленості про оплату наданих послуг за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Таким чином, оскільки, адвокат Дзундза О.В. виконала роботу у вигляді надання правової допомоги, тому судова колегія вважає, що заявлений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із ціною позову, що в даному конкретному випадку становить 7000,00 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 09 квітня 2019 року по справі № 826/2689/15 зазначив, що «процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат із наданням відповідних доказів».
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 18 грудня 2018 року по справі № 910/4881/18 зазначив, що «обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».
Суд може зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, якщо інша сторона заявила відповідне клопотання та довела їх неспівмірність, що повною мірою відбиває закріплення в судочинстві принципу змагальності сторін.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
Таким чином, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку з неврахуванням судом правових позицій Верховного Суду щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не звернув увагу, що для розподілу судових витрат на правничу допомогу мають бути підтвердженні саме обсяг наданих послуг та їх вартість. В той час, як фактична оплата таких послуг може бути здійснена вже після вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за перегляд в апеляційній інстанції рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України до апеляційної скарги представник ТОВ «ФК Артеміда-Ф» - адвокат Дзундза О.В. долучив копію ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокатом Дзундзою О.В. серія ВС № 1398979 від 11 вересня 2025 року, копію акту від 09 вересня 2025 року приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги №20241804/15 на суму 8000,00 грн, копію платіжної інструкції №1996 від 10 вересня 2025 року на суму 8000,00 грн.
Судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі сторона позивача заявляла про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн за надання такої в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки, адвокат Дзундза О.В.виконала роботу у вигляді надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає, що підлягає заявлена нею сума судових витрат підлягає стягненню.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Жодних заперечень з цього приводу сторона відповідача не висловила, про що свідчить їх відсутність в матеріалах справи.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданих адвокатом Дзундзою О.В., обсягом послуг під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Дзундзи Ольги Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києвавід 01 вересня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 7000 (сім тисяч гривень) 00 копійок понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54, ЄДРПУО: 42655697.
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
К.П. Приходько