Справа № 761/24064/25 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.
Провадження №22-з/824/1595/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
(додаткова)
18 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Приходько К.П.,розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романова Олександра Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просила: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання позивача в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києвавід 25 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 09 червня 2025 року до досягнення повноліття донькою, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини - ОСОБА_1 щомісячно у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 09 червня 2025 року до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_2 звернувся його представник - адвокат Панченко С.В., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/7 частини від щомісячного заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку - відмовити в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Панченка Сергія Володимировича задоволеночастково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року змінено, доповнено другий абзац резолютивної частини рішення умовою про стягнення аліментів на утримання дитини не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
04 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романов О.О. подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заявлялось клопотання про надання протягом 5 днів з дня винесення судового рішення у даній справі доказів понесених ОСОБА_1 судових витрат.
До заяви адвокат долучив Акт приймання-передачі правничої допомоги від 04 грудня 2025 року.
Згідно положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, перевіривши додані до заяви докази, судова колегія вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі для розподілу понесених відповідачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи вказане питання, апеляційний суд виходить з наступного.
П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанціяхздійснювало АО «Клочков та партнери» на підставі укладеного Договору № 28/04 про надання правничої допомоги від 08 січня 2024 року.
Згідно Договору про надання правничої допомоги від 08 січня 2024 року, АО зобов'язується представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в судах у всіх інстанціях, а клієнт зобов'язується своєчасно оплачувати послуги АО в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1. вартість правничої допомоги, що надається на підставі даного договору та порядок проведення розрахунків визначається сторонами в додатковому договорі.
Відповідно до п.3 Додаткового договору №1 від 28 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №28/04 від 28 квітня 2025 року, сторони погодили наступний порядок розрахунків за Договором:
3.1. правнича допомога, яка надається Клієнту адвокатами Об'єднання на підставі Договору та цього Додаткового договору обчислюється та оплачується погодинно;
3.2. вартість правничої допомоги (гонорару) складає 4000,00 грн за 1 (одну) годину участі одного адвоката у будь-яких процесуальних діях чи виконанні іншого доручення Клієнта;
3.3. оплата здійснюється шляхом зарахування суми гонорару на рахунок Об'єднання на підставі виставлених Об'єднанням рахунків;
3.4. оплата правничої допомоги може здійснюватися як авансовим платежем, відповідно до запланованого (прогнозованого) обсягу правничої допомоги, так і після фактичного надання правничої допомоги, яка відображається в актах прийманняпередачі;
3.5. клієнт сплачує гонорар за правничу допомогу протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату.
Відповідно до акту №2 приймання-передачі правничої допомоги від 04 грудня 2025 року загальний обсяг правничої допомоги, які позивачка понесла на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції становить 40000,00 грн, зокрема: вивчення апеляційної скарги представника відповідача та узгодження правової позиції та стратегії захисту з клієнтом - 8000,00 грн (2 години витраченого часу); складення проекту відзиву та подання відзиву на апеляційну скаргу - 20000,00 грн (5 годин витраченого часу); складення проекту та подання клопотання про витребування доказів з посольства Королівства Данії в Україні та Почесного консульства Королівства Данії у м. Миколаїв - 4000,00 грн (1 година витраченого часу); складення проекту та подання клопотання про витребування доказів з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» - 4000,00 грн (1 година витраченого часу); участь в судовому засіданні в Київському апеляційному суді по справі №761/24064/25 адвоката Романова - 4000,00 грн (1 година витраченого часу).
Зі змісту ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
08 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Панченка С.В. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заперечення обґрунтоване тим, що представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №761/24064/25 вже після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 03 грудня 2025 року.
Разом з тим, представник ОСОБА_2 - адвокат Панченко С.В. звертає увагу на те, що до закінчення апеляційного провадження, стороною позивача не було подано заяву на відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Таким чином, представник ОСОБА_2 - адвокат Панченко С.В. вважає, оскільки сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу не заявила клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з наданням відповідного попереднього орієнтовного розрахунку таких витрат, до закінчення розгляду справи в апеляційному провадженні не звернулася до апеляційного суду із заявою про намір надання доказів понесення нею відповідних витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги подані стороною позивача заперечення, судова колегія не може в повній мірі погодитись із заявленим розміром наданих юридичних послуг на суму 40 000,00 грн, враховуючи наступне.
На думку апеляційного суду, 8000,00 грн за вивчення представником апеляційної скарги та 20000,00 грн за підготовлення та подання відзиву на апеляційну скаргу є завищеною сумою, оскільки в суді першої інстанції адовокат Романов О.О. представляв інтереси позивача, зі справою ознайомлювався не один раз та брав участь у судових засіданнях першої інстанції, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, тому на думку судової колегії 10 000,00 грн за вивчення представником апеляційної скарги та занаписання відзиву буде достатньої сумою для стягнення з відповідача.
Щодо участі адвоката Романова О.О. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та заявлену суму в розмірі 4000,00 грн (за одну годину часу), судова колегія вважає, що дана сума не відповідає витраченому часу, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 03 грудня 2025 року адвокат Романова О.О. приймав участь в судовому засіданні з 15 години 12 хвтлин по 15 годину 32 хвилини, тобто 20 хвилин.
Таким чином, судова колегія вважає, що за участь в судовому засіданні 03 грудня 2025 року представника ОСОБА_1 - адвоката Романова О.О. 1300,00 грн буде достатньої сумою стягнення за надану послугу адвоката.
Щодо подання до Київського апеляційного суду клопотань про витребування доказів з посольства Королівства Данії в Україні та Почесного консульства Королівства Данії у м. Миколаїв, та з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» апеляційний суд доходить висновку, що вказані, як надані послуги є необгрунтованими, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року в задоволенні даних клопотань про витребування доказів було відмовлено, тобто подача вказаних клопотань, ніяким чином не вплинуло на ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року.
З огляду на викладене, а також урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для частокового задоволення поданої по справі заяви й відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 11300,00 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим АО «Клочков та партнери» обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Щодо заперечень сторони відповідача про те, що сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу не заявила клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з наданням відповідного попереднього орієнтовного розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення судова колегія критично відноситься, оскільки у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 вказала, що формулювання «суд може відмовити» (ч. 2 ст. 134 ЦПК України) надає суду дискреційне право, а не обов'язок, що дозволяє суду задовольнити заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11300,00 грн, у зв'язку із чим приймає додаткову постанову у порядку ст. ст. 270 та 381 ЦПК України.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романова Олександра Олексійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 11 300 (одинадцять тисяч триста) гривень 00 коп.
В іншій частині задоволення заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Реквізити сторін по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: С.А. Голуб
К.П. Приходько