Справа № 755/7516/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15623/2025
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Яровенко Н.О.,-
встановив:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .
Позивач отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 2 760 грн 00 коп. та інших джерел доходу не має. Відповідач матеріальну допомогу батьку не надає.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із відсутності підтверджень потреби у ОСОБА_1 у наданні йому матеріальної допомоги.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Євро Смарт Пауєр» від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 працює на посаді диспетчера та у період з травня 2022 року по січень 2024 року не отримував заробітної плати. За період з лютого 2024 року по вересень 2024 року позивачу нараховано заробітну плату від 3 750 грн 00 коп. до 4 050 грн 00 коп.
Згідно довідки Пенсійного фонду про доходи за період із січня 2022 року по грудень 2023 року, ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі від 2 200 грн 00 коп. до 2 760 грн 00 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що він є інвалідом 2 групи з 26 листопада 2015 року, ураження ОРА та слуху, довічно. Відповідач матеріальну допомогу батьку не надає. ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч. 1 ст. 203 СК України).
Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Так, необхідними умовами для задоволення позову про стягнення аліментів на батьків є: непрацездатності батьків та наявність у них потреби у матеріальній допомозі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 проведено хірургічне втручання: постановка колерного імпланту двобічна.
На підтвердження свого матеріального становища позивачем долучено до позовної заяви копію довідки Пенсійного фонду про доходи за період із січня 2022 року по грудень 2023 року, згідно яких ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі від 2 200 грн 00 коп. до 2 760 грн 00 коп. Відомостей щодо отримання позивачем пенсії за 2024 рік матеріали справи не місять.
Згідно довідки ТОВ «Євро Смарт Пауєр» від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 працює на посаді диспетчера та за період із травня 2022 року по січень 2024 року не отримував заробітної плати, у період із лютого 2024 року по вересень 2024 року отримував заробітну плату від 3 750 грн 00 коп. до 4 050 грн 00 коп.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідність стягнення аліментів на утримання батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища.
При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків чи їх не великий дохід не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв'язку із відсутністю у них інших джерел існування.
Згідно з чинним законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Відтак, при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Звертаючись до суду із позовною заявою та апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що розмір отримуваної ним пенсії та іншого доходу, є значно нижчим за розмір його щомісячних витрат.
Крім того, згідно ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суди беруть до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Позивачем не надано відомостей про те, чи надає йому матеріальну допомогу інший працездатний син та з яких причин до суду із вимогою про стягнення аліментів звернувся лише до ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем потреби у матеріальній допомозі від ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано характер захворювань позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не доведено необхідність проходження систематичного медикаментозного лікування та його вартості. Посилання позивача на проведення оперативного лікування у грудні 2024 року, не є підставою для покладення на відповідача аліментних зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 206 СК України ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги , колегія суддів відхиляє, оскільки обов'язковою умовою для задоволення позову про стягнення аліментів на непрацездатних батьків є доведення факт потреби у матеріальній допомозі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 липня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко