Справа № 761/45133/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8660/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
1 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, у кримінальному провадженні №12025100000001262 від 03.10.2025,-
Слідчий СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
Просила застосувати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без альтернативи внесенння застави.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СУ ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100000001262 від 03.10.2025, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Слідчий вказував, що 23.10.2025 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
24.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_10 від 03.10.2025; протоколом допиту законного представника ОСОБА_10 від 03.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.10.2025; протоколом обшуку від 23.10.2025 за місцем вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.10.2025, згідно якого ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України у зв'язку із тим, особу застали під час вчинення злочину; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.10.2025, в результаті якого зафіксовано вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом огляду відео за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій від 24.10.2025, в результаті якого зафіксовано вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 23.10.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що враховуючи характер вчиненого підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з метою забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи наявність ризиків що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також той факт, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2025 року клопотання слідчого - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою встановлено в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 грудня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обгрунтовується клопотання, їх неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
При цьому, слідчий суддя вважав обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить попередження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 30.10.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2025 року та постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 бульш мякий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обовязків, передбачених ст.194 КПК України.
В разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 визначити розмір застави у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для прецездатних осіб, що передбачено вимогами ст.182 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що стороною обвинувачення не наведено об'єктивних даних, які б свідчили про можливість ухилення від слідства підозрюваного, як і не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Слідчим суддею не враховано те, що підозрюваний ОСОБА_8 є не судимим, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має сталі суспільні звязки, має місце роботи, має постійне місце проживання, має неповнолітню дитину 2016 року народження, тривалий час мешкає спільно зі своєю дівчиною та не переслідує мету змінити своє місце проживання, або переховатись від суду.
Слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва не обгрунтовано у зв'язку з чим не визначено розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СУ ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100000001262 від 03.10.2025, за підозрою ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Слідчий вказував, що 23.10.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
24.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_10 від 03.10.2025; протоколом допиту законного представника ОСОБА_10 від 03.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.10.2025; протоколом обшуку від 23.10.2025 за місцем вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.10.2025, згідно якого ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України у зв'язку із тим, особу застали під час вчинення злочину; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.10.2025, в результаті якого зафіксовано вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом огляду відео за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій від 24.10.2025, в результаті якого зафіксовано вчинення злочину відносно потерпілої; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 23.10.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Приймаючи рішення, слідчий суддя дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, прийшов до вірного висновку.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» п. 88).
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому, була вислухана думка прокурора, підозрюваного та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що зібрані у кримінальному провадженні докази, які додані до клопотання, у їх сукупності, дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою так як вона підтверджується даними, що містяться у досліджених матеріалах, які додані до клопотання.
Як встановлено колегією суддів, дії та обставини, які викладені у повідомленні про підозру, яка вручена ОСОБА_8 підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, тобто є кримінально караними.
Тому слідчий суддя прийняв рішення на основі доведених органом досудового розслідування та прокурором обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
На переконання колегії суддів, з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України. Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, надав оцінку доводам, викладеним у клопотанні слідчого, які підтримані прокурором в судовому засіданні в обґрунтування ризиків для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважав доведеним, що наявні достатні підстави вважати, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні, окрім іншого, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, які є тяжким та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, слідчий суддя вважав, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний може вживати заходів щодо створення перешкод для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя врахував, що з урахуванням обставин вчинення злочинів, характеру їх вчинення та тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 в разі визнання його винуватості, є достатньо вагомими підставами для прийняття підозрюваного спроб переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, інших підозрюваних, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається в тому, що на даний час досудовим слідством встановлені не всі особи, причетні до вказаного кримінального правопорушення, на яких підозрюваний може незаконно впливати шляхом погроз, вмовляння, підкупу, примусу, які можуть своїми показаннями викривати його у вчиненні злочинів, змінити показання на його користь з метою уникнення відповідальності за вчинення злочинів, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.
При цьому, існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у ставленні ОСОБА_8 до вчиненого, який провину не визнав, а відтак в своїх діях не вбачає неправомірності, тож з великою долею вірогідності і в подальшому ОСОБА_8 може продовжити злочину діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з тими ж протиправними діями з метою отримання грошових коштів, внаслідок чого буде заподіяно ще більшу шкоду, тому зазначені ризики беззаперечно є реальними та вагомими.
На підставі вище викладеного, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , з огляду на фактичні обставини за яких підозрюваному інкримінується їх вчинення, їх характер, суспільний інтерес щодо особи підозрюваного та інкримінованих йому правопорушень, особи потерпілих осіб, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність органом досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те що Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства закріплено, що кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб як свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема шляхом: забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів, крім випадків, коли компетентні органи встановлять інше в найкращих інтересах дитини або коли розслідування чи провадження вимагають такого контакту» (п. g, ч. 1 ст. 31)
Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин, на переконання слідчого судді та колегії суддів, застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, оскільки наявність вказаних ризиків стосовно підозрюваного, дій, до яких він може вдатись, обсяг повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки дій. З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує, в разі визнання його винним, стадії досудового розслідування, такі обставини у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів, враховуючи обсяг підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, на початковій стадії досудового розслідування, відсутність вагомих стримуючих факторів, застосування менш суворих запобіжних заходів.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Колегія суддів вважає, що зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи сторони захисту, за змістом апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що стороною обвинувачення не наведено достатніх та переконливих аргументів, які підтверджено доказами, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2025 року є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно норм матеріального права, з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4