справа №380/15071/23
18 грудня 2025 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними дій
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними дій.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2025 позов задовольнив повністю, а саме:
- визнав протиправними дії Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вчинені 22 березня 2023 року, щодо анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (відділення обміну валют) за адресою: м. Рава-Руська, вул. Львівська, 3-А; реєстраційним номер паспорту прив'язки: 04ТС-23; Дата видачі: 17 березня 2023 року.
18.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41098,00. Така заява обґрунтована тим, що 12.05.2022 між АО «СИМПЛЕКС ЛІГАЛ & ФАЙНЕНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги No13/2023/DR від 12.05.2023. Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума витрат на правову допомогу становить 29 256,00грн. 29.08.2023 між АО «СИМПЛЕКС ЛІГАЛ & ФАЙНЕНС» та гр. ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у якій у зв'язку із складністю справи змінили суму витрат на правову допомогу визначивши фіксовану грошову суму у розмірі 41098,00грн, включаючи усі процесуальні дії та дії необхідні зі збирання доказів у рамках розгляду справи № 380/15071/23 у суді першої інстанції. ОСОБА_1 у повному обсязі оплатив вартість послуг.
27.11.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на вказану заяву, у яких він зазначив, що у цій долученій Додатковій угоді зазначено лише фіксовану грошову суму вартості послуг правової (професійної) допомоги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції в рамках справи №380/15071/23, яку клієнт (позивач) зобов'язується оплатити Юридичній фірмі без будь-якого обґрунтування такої. Окрім того, подана заява не містить (у своїх додатках) акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаного сторонами, адже саме цей акт свідчить про факт надання таких послуг однією стороною (виконавцем робіт/послуг) та прийняттям/погодженням таких послуг іншою стороною (замовником робіт/ послуг). Тобто, матеріали заяви взагалі не містять жодного обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, їх розумності та співмірності. Оскільки витрати у зв'язку із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 41098,00 грн, є явно завищеними та неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із критеріїв реальності, розумності, пропорційності, вважаємо, що такі підлягають зменшенню до 3000,00 грн
У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Клопотань, пов'язаних із розглядом справи до суду не надходило.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Клопотань, пов'язаних із розглядом справи до суду не надходило.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи заяву про розподіл судових витрат, суд керувався такими мотивами.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У рішенні від 11.11.2025 суд не вирішував питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в позовній заяві представником позивача зазначено, що заяву із розрахунком та доказами здійснених витрат на правничу допомогу буде подано до суду відповідно до частини четвертої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України, що, у свою чергу, є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що 12.05.2022 між АО «СИМПЛЕКС ЛІГАЛ & ФАЙНЕНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №13/2023/DR від 12.05.2023.
Згідно з пунктом 3.2 згаданого договору загальна сума витрат на правову допомогу становить 29 256,00грн.
29.08.2023 між АО «СИМПЛЕКС ЛІГАЛ & ФАЙНЕНС» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у якому визначено суму витрат на правову допомогу у фіксованому розмірі 41098,00грн, включаючи усі процесуальні дії та дії, необхідні для збирання доказів у справі № 380/15071/23 у суді першої інстанції.
При цьому додаткова угода містить застереження, що у разі прийняття судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог клієнта, юридична фірма зобов'язується забезпечити надання правової (професійної правничої) допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанції на безоплатній основі, якщо інше не буде погоджено між сторонами.
ОСОБА_1 у повному обсязі оплатив вказану суму грошових коштів, що підтверджується квитанціями від 13.05.2025, 29.06.2023 та 28.02.2024.
У детальному описі наданих послуг від 10.11.2025 до Договору про надання правової допомоги №13/2023/DR від 12.05.2023, зазначені найменування послуг, витрачений час, складність та дата.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 41098,00грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, оскільки справа за своїм характером не є складною, не потребує значного часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) та не є співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, із врахуванням додаткової угоди із застереженням, що у разі прийняття судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог клієнта, юридична фірма зобов'язується забезпечити надання правової (професійної правничої) допомоги, щодо представництва інтересів клієнта у судах апеляційної та касаційної інстанції на безоплатній основі, а також з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.
Тому заяву представника позивача про розподіл судових витрат необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 9, 139, 242, 243, 244, 252 КАС України, суд
заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області код ЄДРПОУ 04056256 місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 3, м. Рава-Руська, 80316 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч)грн 00 коп.
У решті заяви представника позивача відмовити повністю.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне додаткове рішення суду складене 18 грудня 2025 року.
Суддя Гулик Андрій Григорович