17 грудня 2025 рокусправа №380/14632/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн., передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 01.11.2024 по 28.01.2025 за весь період медичної реабілітації, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн., передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 01.11.2024 по 28.01.2025 за весь період медичної реабілітації, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що був військовослужбовцем та з 25.02.2022р. до 10.06.2025 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_4 . 08.04.2024 р. позивач одержав бойове травмування - ВТ ВОСП задньої поверхні правого стегна, садно задньої поверхні лівого стегна, акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.04.2024р. № 15. 02.05.2024 р. позивач одержав бойове травмування - ВТ, Пошкодження грудного відділу хребта, МВОСП правого плеча, з пошкодженням плечового судинно нервового сплетіння. ВОСП правої половини грудної клітки Fast (+) Правобічний пневмоторакс. ВОСП лівого стегна. Множинні ВОСП голови, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_1 НГУ від 06.05.2024р. № 37. Як вбачається з наданих позивачем виписок з медичних закладів та довідок ВЛК (№ 1489 від 30.10.2024р., № 1664 від 05.12.2024р., № 42 від 14.01.2025р.) позивач весь цей період перебував на стаціонарному лікуванні та медичній реабілітації у закладах охорони здоров'я у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.04.2025р. № 50/14/12-341-2025 позивача повідомлено про те, що за період реабілітації додаткова винагорода не виплачується та відмовлено у виплаті додаткової грошової винагороди у зв'язку з перебуванням позивача не на стаціонарному лікуванні, а на медичній реабілітації. Позивач вважає такі дії протиправними.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що позивачу з 01.11.2024 по 28.01.2025 додаткова винагорода не виплачувалась у зв'язку з перебуванням не на стаціонарному лікуванні а на медичній реабілітації, медична реабілітація не є лікуванням. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач проходив курс лікування та реабілітації у стаціонарних умовах. Таким чином, посилання Відповідача на завдання Медичного центру МВС є безпідставними, оскільки у період, за який Позивачу протиправно не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, Позивач не перебував там на лікуванні або реабілітації, а проходив лікування та реабілітацію у КП “Рівненський обласний госпіталь ВВ», що підтверджується відповідними виписками. Крім того, посилання Відповідача на те, що медична реабілітація не є лікуванням, суперечить законодавству України.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач з 25.02.2022р. до 10.06.2025 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_4 .
08.04.2024 р. позивач одержав бойове травмування - ВТ ВОСП задньої поверхні правого стегна, садно задньої поверхні лівого стегна, акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_1 НГУ від 12.04.2024р. № 15.
02.05.2024 р. позивач одержав бойове травмування - ВТ, Пошкодження грудного відділу хребта, МВОСП правого плеча, з пошкодженням плечового судинно нервового сплетіння. ВОСП правої половини грудної клітки Fast (+) Правобічний пневмоторакс. ВОСП лівого стегна. Множинні ВОСП голови, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_1 НГУ від 06.05.2024р. № 37.
У зв'язку з отриманим пораненням з 02.05.2024 р. по 03.05.2024 р. позивач перебував, на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується випискою № 3113. З 03.05.2024 р. по 15.05.2024 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КП “Дніпропетровська обласна лікарня імені І.І. Мечникова “ДОР», що підтверджується випискою № 7044.
З 16.05.2024 р. по 01.08.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується випискою № 6652.
З 01.08.2024 р. по 11.10.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується випискою № 23425/2024.
З 11.10.2024 р. по 06.03.2025 р. позивач госпіталізовувався до КП “Рівненський обласний госпіталь ВВ» для проходження курсу реабілітації, що підтверджується виписками №№ 6133, 6575, 6983, 7382, 7745, 350, 720, 1117.
З 06.03.2025 р. по 10.03.2025 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області », що підтверджується випискою № 25/0292.
З 11.03.2025 р. по 17.03.2025 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ “ТМО МВС по Львівській області», що підтверджується випискою № 25/0372.
З 18.03.2025 р. по 31.03.2025 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ “ТМО МВС по Львівській області», що підтверджується випискою № 25/0398.
З 31.03.2025 р. по 01.05.2025 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Львівської міської ради “Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується випискою № 7076.
Відповідачем з 01.11.2024 по 28.01.2025 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. не виплачувалась.
Позивачем 18.02.2025 подано рапорт щодо виплати додаткової винагороди.
Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.04.2025р. № 50/14/12-341-2025 позивача повідомлено про те, що за період реабілітації додаткова винагорода не виплачується та відмовлено у виплаті додаткової грошової винагороди у зв'язку з перебуванням позивача не на стаціонарному лікуванні, а на медичній реабілітації.
Позивач вважає протиправними дії щодо відмови у виплаті додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з 01.11.2024 по 28.01.2025.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває досі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На думку суду, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Судом встановлено, що позивач з 11.10.2024 р. по 06.03.2025 р. проходив курс реабілітації в КП “Рівненський обласний госпіталь ВВ».
За ч. 1 статті 3 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801ХII (далі - Закон № 2801ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801ХII).
Згідно ч. 8 статті 33 Закону № 2801ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 № 1053-IX.
Згідно ч. 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
Відповідно до абз.22 ч.1 ст.22 Закону № 1053-IX, фізична та реабілітаційна медицина - процес застосування комплексу реабілітаційних заходів, що передбачає профілактику, медичну діагностику, лікування та управління реабілітацією осіб усіх вікових груп зі станами здоров'я, що призводять до обмежень повсякденного функціонування, обмежень життєдіяльності та їх коморбідних станів, та приділяє особливу увагу порушенням і обмеженням активності особи з метою сприяння її фізичному і когнітивному функціонуванню (включаючи поведінку), участі (включаючи якість життя) і модифікації особистих факторів та факторів середовища із застосуванням мультидисциплінарного підходу.
Відповідно до ч.3 ст.27 Закону № 1053-IX, на спеціалізованому рівні медичної допомоги забезпечується надання реабілітаційної допомоги в гострому, післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах у стаціонарних та амбулаторних умовах.
Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності, у тому числі вона проводиться в умовах стаціонару.
Таким чином, доводи відповідача, що позивач за період з 01.11.2024 по 28.01.2025 перебування в стаціонарі на реабілітації, не має права на додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн, є помилковими.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України “Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн., передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 01.11.2024 по 28.01.2025 за весь період медичної реабілітації, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн., передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 01.11.2024 по 28.01.2025 за весь період медичної реабілітації, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна