18 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6107/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0083441-2408-1123-UA35040190000012514 від 06 травня 2025 року, за яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2024 рік в сумі 17529,90 гривень.
Вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником об'єкту нерухомості сільськогосподарського призначення, який не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволення позову відмовити, зазначивши нормативне обґрунтування оскаржуваного рішення (а.с.87-88).
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 99-101).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Малуш О.І.» (код ЄДРПОУ 44413498), яке зареєстроване 27.10.2021 року. Основним видом господарської діяльності ФГ «Малуш О.І.» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (а.с. 10зв-23).
У власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема, нерухоме майно на праві приватної власності - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 493,8 кв. м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.10.2020, індексний номер витягу: 229190693, номер запису про право власності: 38787273, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2200176635228 (а.с. 23 зв.).
ГУ ДПС у Кіровоградській області позивачу сформовано податкове повідомлення-рішення форми “Ф» за 2024 рік №0083441-2408-1123-UA35040190000012514 від 06 травня 2025 року, за яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий в сумі 17529,90 гривень (а.с. 10).
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
На підставі пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У відповідності до п. 266.10.3. ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
На підставі п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом раніше - у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема, нерухоме майно на праві приватної власності - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 493,8 кв. м.
Тобто, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано саме за позивачем, як фізичною особою, а не за юридичною особою, - фермерським господарством й про це свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» пп.266.2.2 визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
При цьому, сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Судом встановлено, що протягом спірного 2024 року позивач не був зареєстрований суб'єктом господарювання, а також не відносився до сільськогосподарських товаровиробників в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.
Додатково суд зазначає, що ототожнення позивачем себе з Фермерським господарством є помилковим, оскільки господарство як юридична особа є окремим учасником у правовідносинах.
Доказів використання позивачем належних йому нежитлових будівель безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, не представлено та матеріали справи не містять.
Щодо передачі позивачем у користування Фермерському господарству будівлі, то слід зазначити, що за змістом підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування саме будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, надаючи пільгу з податку на нерухоме майно, законодавець визначив умовою для її застосування нездійснення передачі в оренду, позичку, лізинг будівлі.
У спірній ситуації з'ясовано та не заперечується сторонами, що позивач безпосередньо не використовує у своїй діяльності будівлю (не здійснює як сільськогосподарський товаровиробник), оскільки воно передані у користування фермерському господарству, відтак не має право на користування пільгою зі сплати податку.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та як наслідок оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено законно, відтак відсутні підстави для його скасування.
З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно із статтею 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН