17 грудня 2025 року м. Київ справа №640/8923/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Центральної спілки споживчих товариств України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Центральної спілки споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) (далі також - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо ненадання висновку про повернення помилково надміру сплачених грошових зобов'язань Центральної спілки споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) з податку на додану вартість, органу, що здійснює казначейське обслуговування;
- зобов'язати відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення помилково надміру сплачених грошових зобов'язань позивача у загальному розмірі 984 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа передана Київському окружному адміністративному суду за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року справу № 640/8923/21 прийнято до провадження судді Горобцової Я.В. та визначено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, проте контролюючим органом, було безпідставно відмовлено у поверненні таких коштів.
У надано суду відзиві на позовну заяву, ГУ ДПС у м. Києві зазначає про наявність у позивача податкового боргу, що в своє чергу є підставою для повернення такому платнику податку надміру сплачених грошових зобов'язань.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
У 2018 році позивачем було помилково сплачено грошові кошти з податку на додану вартість не на електронний рахунок ПДВ (р/р 37514000229904), а на бюджетний рахунок (р/р 31118029026007), у загальному розмірі 984 000, 00 грн, а саме:
- 20 липня 2018 року помилково перерахував на бюджетний рахунок 284 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 606;
- 22 серпня 2018 року помилково перерахував на бюджетний рахунок 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 714;
- 11 вересня 2018 року помилково перерахував на бюджетний рахунок 150 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 785;
- 12 вересня 2018 року помилково перерахував на бюджетний рахунок 200 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 787.
У лютому 2021 році позивач виявив переплату з ПДВ на бюджетному рахунку у загальному розмірі 995 199, 24 грн.
В той же час на електронному рахунку ПДВ виникла заборгованість, зокрема, згідно даних електронного кабінету в розділі «Реєстр транзакцій» в графі «Сума заборгованості» з липня 2018 року по лютий 2021 року наявна заборгованість, сума якої періодично змінюється, станом на 10 лютого 2021 року сума такої заборгованості складала - 597 476, 86 грн.
Зазначена заборгованість була погашена 09 та 12 лютого 2021 року у загальному розмірі 599 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 122 та 124.
Як вбачається із Витягу про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку станом на 17 лютого 2021 року у позивача наявна переплата у розмірі 1 523, 14 грн.
У зв'язку з відсутністю заборгованості перед бюджетом та наявної переплати на бюджетному рахунку, що сформувалась в результаті помилково надміру перерахованих сум у загальному розмірі 984 000, 00 грн Центральна спілка споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) направила ГУ ДПС у м. Києві наступні заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, а саме:
- від 17 лютого 2021 року про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у розмірі 284 000, 00 грн, реєстраційний № 10393808;
- від 17 лютого 2021 року про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у розмірі 350 000, 00 грн, реєстраційний № 10395469;
- від 17 лютого 2021 року про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у розмірі 200 000, 00 грн, реєстраційний № 10393541;
- від 03 березня 2021 року про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у розмірі 150 000, 00 грн, реєстраційний № 12107334.
ГУ ДПС у м. Києві, листом від 19 лютого 2021 року № 17448/6/26-15-04-02-16, повідомило платника, що за результатами розгляду заяв від 17 лютого 2021 року №№ 10395459, 10393808, 10393541 було встановлено облік переплати, станом на 19 лютого 2021 року, з податку на додану вартість у розмірі 995 199, 24 грн, яка виникла за рахунок надходжень до бюджету коштів в системі електронного адміністрування ПДВ.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для перерахування коштів з ПДВ Центральній спілці споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) у розмірі 834 000, 00 грн з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку.
Крім того, відповідач повідомив про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму штрафних санкцій 607, 03 грн, а також про проведення ГУ ДПС у м. Києві камеральної перевірки Центральної спілки споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА), за результатами якої складено акт від 27 січня 2021 року № 7901/Ж5/26-15-04-15-18, по якому станом на 19 лютого 2021 року не сплинув термін прийняття податкового повідомлення-рішення по застосуванню вказаних вищу штрафних санкцій.
ГУ ДПС у м. Києві, листом від 05 березня 2021 року № 25035/6/26-15-04-02-16, зокрема повідомило, що згідно інформаційних ресурсів ДПС, в інтегрованій картці Центральної спілки споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) станом на 05 березня 2021 року обліковується переплата з податку на додану вартість у розмірі 995 199, 24 грн. Зазначена переплата виникла за рахунок надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного декларування ПДВ. Враховуючи викладене, відсутні підстави для перерахування коштів з ПДВ Центральній спілці споживчих товариств України (УКООПСПІЛКА) у розмірі 150 000, 00 грн з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку.
Також відповідач повідомив, про прийняття податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2021 року № 165260415 на підставі висновків акту камеральної перевірки від 27 січня 2021 року № 7901/Ж5/26-15-04-15-18, по якому станом на 05 березня 2021 року не сплинув термін сплати.
Не погоджуючись із бездіяльністю ГУ ДПС у м. Києві щодо ненадання висновку про повернення помилково надміру сплачених грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначено статтею 43 ПК України.
Так, відповідно до пунктів 43.1, 43.2 та 43.6 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 ПК України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Згідно з абзацом першим пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац другий пункту 43.5 статті 43 ПК України).
Відповідно до приписів статті 43 ПК України обов'язковими умовами надання контролюючим органом висновку про повернення платнику податків надміру сплачених грошових коштів є наявність переплати, відсутність заборгованості зі всіх видів податків та подання платником податків відповідної заяви.
Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60 (далі також - Порядок № 60), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341 (в редакції чинній на час спірних правовідносин).
За приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України, а також пункту 2 розділу ІІ Порядку № 60. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа № 826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа № 812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа № 826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа № 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа № 826/7672/17) та від 11 квітня 2023 року (справа № 420/127/21).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 60 встановлено, що якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.
Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00: дев'ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету; одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем до ГУ ДПС у м. Києві через електронний кабінет платника податків були подані заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені, які доставлені відповідно: 17 лютого 2021 року о 13:23 год, 17 лютого 2021 року о 13:23 год, 17 лютого 2021 року о 13:23 год, 03 березня 2021 року о 16:53 год.
Як на підставу до відмови в поверненні позивачу надміру сплачених сум з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку контролюючий орган посилався на положення пункту 43.4-1 статті 43 ПК України.
Так, відповідно до вказаної норми ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
За приписами пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Між тим відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що надміру сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість були зараховані позивачем до бюджету саме з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України, а тому посилання контролюючого органу на положення пункту 43.4-1 статті 43 ПК України як на такі, що унеможливлюють задоволення заяви позивача, є безпідставними.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, переплата у загальному розмірі 984 000, 00 грн виникла за рахунок надходжень на бюджетний рахунок із поточного рахунку (р/р НОМЕР_1 ) відповідно до платіжних доручень № 606, № 714, № 787, № 785, а не з рахунку в системі електронного адміністрування з ПДВ.
Між тим, надаючи оцінку спірним правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.
На час звернення до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених податкових зобов'язань, у платника податків обчислювався податковий борг у розмірі 93 329, 57 грн за платежем: орендна плата з юридичних осіб та у розмірі 194 200, 53 грн за платежем: земельний податок з юридичних осіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про наявність/відсутність податкового боргу станом на 17 лютого 2021 року, однак відсутність податкового боргу у розумінні пункту 43.3 статті 43 ПК України є необхідною умовою для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.
Оцінюючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов'язань, враховуючи наявність у позивача узгодженого податкового боргу, суд дійшов висновку про правомірну відмову ГУ ДПС у м. Києві у наданні висновку про повернення помилково надміру сплачених грошових зобов'язань.
За вказаних підстав позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають не задоволенню.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.